Ідеї перших мислителів про форми державного правління

 

 

План

1. Ідеї перших мислителів про форми державного правління.
2. Загальне поняття форми держави.
3. Форма державного правління.
4. Основні види державного устрою.
5. Державний режим.
6. Висновки
7. Список використаної літератури
 

1. Ідеї перших мислителів про форми державного правління

Перші ідеї щодо форм державного правління були висловлені в основному Платоном, Аристотелем і Ціцероном.

Платон, зокрема у творі  «Політея», вирізняв три основні  форми правління — монархію, аристократію і демократію, кожна з яких ділиться на дві форми. Монархія — це правління  одного і може бути законною (цар) або  насильницькою (тиран). Аристократія —  правління небагатьох і може бути правлінням кращих і гірших (олігархія). Демократія — правління всіх і  може бути законною або незаконною, насильницькою. Згадує Платон у своїх  творах і «змішану» форму правління.

Аристотель розрізняв  шість можливих форм правління: демократію, політею, аристократію, олігархію, монархію і тиранію. Деякі з них він  оцінював позитивно: монархію, аристократію і політею (владу середнього класу, яка є поєднанням олігархії і  демократії). Інші три, на думку мислителя, погані, звироднілі (тиранія, чиста  олігархія і крайня демократія). Розглядаючи сильні і слабкі сторони  різних типів державного правління, Аристотель висловлювався про бажаність  поєднання кількох кращих з його точки зору форм, тобто схилявся до ідеї «змішаного» правління.

Державно-правові теоретичні погляди Ціцерона сформувалися під  значним впливом Платона, Арістотеля.Ціцерон значну увагу приділяє розглядові форм державного устрою. Залежно від числа правителів, він розрізняє три прості форми правління: царську владу, аристократію та демократію. "Коли верховна влада знаходиться в руках однієї людини, ми називаємо її царем, а такий державний устрій царською владою. Коли вона знаходиться в руках у виборних, то кажуть що ця громадянська спільнота керується волею оптиматів. Народною ж (адже вона так і називається) є така спільнота, в якій все знаходиться в руках народу". Кожна з цих форм має свої позитивні і негативні риси, але всі вони терпимі і можуть бути досить міцними, якщо тільки зберігаються ті основи і зв'язки, в тому числі і правові, які від початків міцно об'єднали людей в силу їхньої загальної участі у створенні держави. "Благоволінням своїм нас приваблюють до себе царі, мудрістю — оптимати, свободою — народи", — писав Ціцерон.

Августин форми державного правління розрізняє залежно від обов'язків, покладених на верховну владу. Головними з них він вважає моральні й релігійні обов'язки, зокрема повагу до Бога і до людини. Несправедливого правителя, як і несправедливий народ, він називає тираном, а несправедливу аристократію - клікою. Він вважає прийнятними всі форми правління в тому разі, якщо в державі зберігаються втілена у праві справедливість і повага до релігії.Вчення Августина набуло значного поширення і впливу. Воно відіграло важливу роль у розвитку християнських концепцій держави, політики і права.

У сучасному правознавстві  виділяють такі форми правління  — монархія (влада одного), олігархія (влада меншості), демократія (влада  більшості), республіка (влада закону), анархія (відсутність влади).

2. Загальне поняття форми держави.

Розглядаючи державу, як складний суспільний феномен, необхідно знайти поняття, яке давало б уявлення про  основні характеристики тієї чи іншої  держави, про основні шляхи здійснення в ній державної влади.

Таким поняттям є категорія  “форми держави”. Отже, форма держави  — це спосіб (порядок) організації  і здійснення державної влади. Вона включає у себе три елементи:

- форма державного правління  — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави;

- форма державного устрою  — порядок організації територіального  устрою, тобто поділу держави  на певні складові частини,  та співвідношення держави, як  цілого, з її складовими частинами; 

- форма державного режиму  — порядок здійснення державної  влади певними способами і  методами.

Таким чином, форма держави  — це складне поняття, що характеризує державу з точки зору існуючих у ній форм правління, державного устрою та державного режиму.

Форма держави завжди має  відповідне правове закріплення. Всі  її елементи мають правову основу — вони фіксуються у конституції, законах та підзаконних актах. Хоча слід мати на увазі, що закріплені у  конституції положення і реальна  дійсність можуть не збігатися і  не відповідати дійсному характеру  існуючих відносин. Слід відзначити, що поняття форми держави, як певної структури, не означає механічної, довільної  сукупності елементів, що її утворюють. Форма держави відображає єдність, взаємообумовленість об'єднаних  у ній елементів, у результаті чого народжується нова якість, яка  не властива жодному з цих окремо взятих елементів. При цьому, форма  правління і державний устрій характеризують, головним чином, структурний  аспект форми держави, а державний  режим — її функціональний аспект. В цілому, форма держави — це така категорія, яка характеризує єдність  структури і територіальної організації, а також методів здійснення державної влади.

2. Форма державного  правління. 

Форма державного правління  визначається порядком організації, структурою і взаємодією вищих державних  органів влади і управління. Розрізняють  дві основні форми державного правління: монархію і республіку. Монархія — це форма державного правління, при якій вища державна влада зосереджується (повністю або частково) в руках  однієї особи і передається, як правило, у спадок.

Монархії притаманні такі юридичні ознаки:

а) безстроковість влади  монарха;

б) володіння владою за спадком  по праву крові;

в) представництво держави  монархом не за дорученням, а за власним  правом;

г) непідпорядкованість влади  монарха будь-яким іншим суб'єктам.

Монархії поділяються  на дві групи — обмежені та необмежені. Необмежена монархія — це така монархія, в якій влада монарха не обмежена ні законом, ні будь-яким представницьким  органом влади.

В рамках необмеженої монархії можна виділити такі її різновиди:

- деспотична монархія, в  якій влада монарха обожнюється,  а він сам офіційно визнається  божеством або напівбожеством. Цей  різновид необмеженої монархії  був характерним для рабовласницьких  країн Сходу в древні часи  — Вавилон, Асірія, Єгипет, Китай; 

- абсолютна монархія характеризується  тим, що, хоча в ній монарх  і не визнається надлюдиною, але  за ним визнається необмежена  влада, що обумовлюється його  приналежністю до правлячої династії. Цей вид монархії характерний  для нових часів. Прикладом  такої монархії може бути Російська  імперія десь до 1905 року, у сучасний  період це Саудівська Аравія.

Обмежена монархія — це монархія, в якій влада монарха, тією чи іншою мірою, обмежується повноваженням  і наявністю певних державних  органів.

Розрізняють наступні види обмеженої монархії:

- дуалістична монархія  — це така монархія, в якій  монарх вже не має законодавчої  влади, яка перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у  своїх руках виконавчу владу  і по своїй волі формує уряд, який відповідальний і підзвітний  йому, а не парламенту;

- парламентарна (конституційна)  монархія — це така монархія, в якій влада монарха суттєво  обмежена у всіх сферах здійснення  державної влади, і за яким  тільки формально зберігається  статус глави держави, але,  як правило, виключно з представницькими  повноваженнями. Виконавча влада  належить уряду, який формується  парламентом і лише йому підзвітний. Абсолютна більшість сучасних  монархій — це монархії парламентарні.  Їхнє існування обумовлене національними  традиціями, монарх виступає в  них, як символ єдності нації,  як символ держави, наприклад  королева в Англії, мікадо (імператор)  в Японії.

- республіка (від лат. — справа народу) — форма державного правління, при якій всі вищі державні органи обираються населенням на певний строк. На даний момент у світі існує зі 193 країн, а республіками вважають себе близько140.

Розрізняють наступні види республік:

- президентська республіка  — це така республіка, в якій  повноваження глави держави, а  в деяких випадках і голови  уряду, належать президенту, який  обирається непарламентським шляхом (прямими чи непрямими виборами  населення) і формує уряд, що  не несе, як правило, відповідальності  перед парламентом (США, Аргентина).

- парламентська республіка  — це така республіка, в якій  здійснюється принцип верховенства  парламенту, що обирається населенням  країни і формує відповідальний  перед ним уряд (Італія, Греція, Індія). Слід мати на увазі, що і  в парламентській республіці  можливе існування поста президента. Але, на відміну від президентської  республіки, він обирається не  населенням, а парламентом, йому  підзвітний і має виключно  представницькі функції (ФРН,  Індія).

- напівпрезидентська, або президентсько-парламентська республіка — така республіка, в якій глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду, який підлягає обов'язковому затвердженню всім парламентом. Такими класичними президентсько-парламентськими республіками вважають Веймарську республіку та П’яту республіку Франції.

3. Основні види  державного устрою.

Форма державного устрою характеризує державу з точки зору її територіального  поділу та відповідної організації  державних органів. Державний устрій може проявлятися у простій або  у складній формах. До простої форми  державного устрою належать унітарні (єдині) держави. Унітарна держава —  це єдина централізована держава, територія  якої поділяється на адміністративно-територіальні  одиниці, що не володіють ознаками суверенітету.

До найважливіших юридичних  ознак унітарної держави належать такі:

а) до складу унітарної держави  не входять державні утворення, які  наділені ознаками суверенітету;

б) вона має єдину систему  державних органів;

в) в унітарній державі  діє єдина конституція і єдина  система законодавства;

г) в ній існує єдине  громадянство;

д) в міжнародних відносинах унітарна держава виступає в єдиному  числі.

У сучасному світі більшість  держав унітарні.

До складної форми державного устрою належать федерація, імперія  і конфедерація. Федерація — це складна держава (союзна держава), до складу якої входять кілька державних  утворень (суб'єктів федерації), що володіють  суверенітетом.

Розрізняють два види федерації:

- федерація, заснована  на договорі, суб'єкти якої —  суверенні держави, що зберігають  за собою значний обсяг повноважень,  аж до права виходу зі складу  федерації; 

- федерація, заснована  на автономії, суб'єкти якої  — державні утворення, що не  мають ознак суверенітету, але  мають певну самостійність у  вирішенні питань місцевого (автономного)  значення.

До юридичних ознак  федерації належать:

a) наявність конституції  федерації в цілому і конституції  у кожному з її суб'єктів  і, відповідно, системи законодавства  всієї федерації та системи  законодавства у її суб'єктів; 

б) існування громадянства як всієї федерації, так і громадянства її суб'єктів;

в) в міжнародних відносинах може виступати як федерація в  цілому, так і кожен з її суб'єктів (США, Росія, ФРН). Другою складною формою державного устрою є імперія —  це така форма державного устрою, при  якій держава складається з двох частин (метрополії та колонії) з принципово відмінною компетенцією.

До юридичних ознак  імперії належать:

а) наявність складових  частин держави, які знаходяться  у принципово відмінному правовому  становищі;

б) метрополія, як основна  складова частина імперії, характеризується тим, що повністю визначає правове становище  всієї держави, у тому числі і  складових (колоній), виходячи з власних  інтересів;

в) наявність колоній, як складових частин держави, які повністю або майже повністю позбавлені самостійності  у вирішенні будь-яких внутрішніх та зовнішніх питань.

До форми державного устрою належить і конфедерація, що являє  собою союз держав, об'єднаних для  досягнення певних цілей одним або  кількома органами (наприклад, військовими) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

До ознак конфедерації слід віднести:

а) відсутність загальних  для всієї конфедерації законодавчих органів;

б) відсутність загальних  для всієї конфедерації законодавства, громадянства, судової та фінансової систем;

в) рішення загальноконфедеративних  органів для членів конфедерації не є обов'язковими і їхнє невиконання  не тягне за собою ніяких санкцій;

г) наявність безумовного  права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб'єктів.

4. Державний режим. 

Державний режим — це сукупність форм і методів здійснення державної влади. Ця категорія дає  відповідь на питання, які методи панують у процесі здійснення державної діяльності і досягнення тих цілей, що стоять перед державою. Поняття державного режиму не слід ототожнювати з поняттям політичного режиму. Останній має більш широке значення і характеризує не тільки методи діяльності державних органів, але й можливості та форми діяльності всіх елементів політичної системи — політичних партій, рухів тощо.