Проблема перегляду статуту ООН

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Ноября 2012 в 17:45, курсовая работа

Описание работы

В перші роки діяльності вищого органу ООН були відзначені конфронтацією західного і соціалістичного таборів і боротьбою за сфери впливу.Кожна зі сторін намагалась використати ООН для досягнення своїх цілей.В останні роки на Генасамблеї ООН традиційно піднімається питання про необхідність реформи організації. Як правило, в першу чергу мова йде про розширення складу Ради Безпеки ООН, у тому числі його постійних членів, які мають право вето. До останніх зараз відносяться Росія, США, Франція, Великобританія і Китай, решта десять членів обираються строком на два роки.

Содержание работы

Вступ 3
1 ООН: структура, цілі і задачі функціонування 6
2 Питання реформи миротворчої діяльності ООН, Ради Безпеки і Генеральної Ассамблеї ООН 12
3 Проблемні питання реформування ООН 17
Висновок 25
Список використаної літератури 26

Файлы: 1 файл

КУРСОВА (2).docx

— 66.22 Кб (Скачать файл)

              МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему : «проблема перегляду  статуту ООН»

 

 

 

 

 

 

 

 

підготував :

студент групи МП-206  
Круценюк О.В

 

перевірив:

к.ю.н.Кубальский В.Н

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ 3

1 ООН: структура, цілі і задачі функціонування 6

2 Питання реформи миротворчої діяльності ООН, Ради Безпеки і Генеральної   Ассамблеї ООН 12

3 Проблемні питання реформування ООН 17

Висновок 25

Список використаної літератури 26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

В перші роки діяльності вищого органу ООН були відзначені конфронтацією західного і соціалістичного  таборів і боротьбою за сфери  впливу.Кожна зі сторін намагалась використати ООН для досягнення своїх цілей.В останні роки на Генасамблеї ООН традиційно піднімається питання про необхідність реформи організації. Як правило, в першу чергу мова йде про розширення складу Ради Безпеки ООН, у тому числі його постійних членів, які мають право вето. До останніх зараз відносяться Росія, США, Франція, Великобританія і Китай, решта десять членів обираються строком на два роки. Частіше за інших про своє право на крісло постійного члена СБ кажуть Японія і Німеччина. Свої претензії Токіо і Берлін підкріплюють званням найбільш щедрих платників до бюджету ООН. Проте задоволення їх вимог спричинить посилення вже існуючого дисбалансу. На думку багатьох, п'ять нинішніх постійних членів Ради безпеки ООН уособлюють собою промислово розвинений світ. Тим часом на своє місце під сонцем претендують і країни третього світу. Так, Бразилія пропонує себе від Латинської Америки, Індія від Азії, а від Африки є відразу три кандидати - ПАР, Єгипет і Нігерія. Проте претендентів значно більше. Поки найбільш реалізовується ідея створення якогось пулу з країн, які зробили в роботу ООН «найбільш вагомий внесок». У цьому сенсі згадуються Єгипет, Німеччина, Японія, Мексика тощо. Ось з цієї групи і будуть вибиратися в майбутньому на певний термін непостійні члени Ради безпеки ООН. При цьому левова частка держав світу позбудеться шансу коли-небудь потрапити в головний орган Об'єднаних Націй, і це їм навряд чи сподобається..

Сьогодні Організація  Об'єднаних Націй вже не просто та Організація, яка створювалася 65 років тому. Сьогодні - це величезний бюджет, величезний штат та представництва по всьому світу. І все це потребує правильного управління. Так 65 років тому країни-переможці не могли припускати і поява нових фінансових, політичних центрів світу. І вже в 90-х роках стало ясно, що нові події здатні знизити роль ООН в світі. Необхідно зазначити, що реформування в системі ООН- процес необхідний, оскільки будь-яка організація повинна бути сучасною і успішною в постійно мінливому світі. Всі реформи проводяться або плануються до проведення в ООН повинні збільшити адаптивність ООН до сучасних тенденцій. 
Слід зазначити, що Росія також зацікавлена ​​в стабільній системі міжнародних відносин, заснованої на принципах рівноправності, взаємної поваги та взаємовигідного співробітництва держав і спирається на міжнародне право .Центром регулювання міжнародних відносин і координації світової політики в XXI столітті повинна залишатися ООН, яка довела свою безальтернативність і наділена унікальною легітимністю.

ООН зараз знаходиться  посеред серйозного тривалої кризи. Ця криза нікуди не зникне до тих пір, поки його джерела не будуть зрозумілі, і організація не буде реформована. Але нова форма політичної коректності ускладнює проведення такої реформи.Одна з основних причин кризи ООН полягає у зміні міжнародного становища після «падіння» Радянського Союзу і створення нерозвинених держав. Багато країн, які отримали незалежність у результаті діяльності національно-визвольних рухів в 1940-і - 1990-і роки, виявилися нездатними створити умови для нормального життя на своїх територіях. В епоху глобалізації вони так само безнадійно і всі з великим відставанням плентаються за розвиненими державами. 
Більш того, багато з цих режимів просто не ефективні і зникнуть або зазнають значних змін у доступному для огляду майбутньому. Це неминуче виявиться джерелом довготривалої політичної та військової нестабільності на більшій частині Африки, Середнього Сходу, Центральної і Південної Азії, а також у ряді колишніх радянських республік. 
Актуальність роботи обумовлена ​​тим, що питання реформування ООН є питанням про світовий порядок,і зрозуміло що від реформування ООН залежить існування цивілізованого світу. 
Метою даної роботи буде розгляд проблем реформування ООН в даний час. 
Досягнення зазначеної мети забезпечується виконанням таких завдань: 
- розглянути цілі та завдання функціонування ООН; 
- розглянути питання реформи миротворчої діяльності ООН, Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї ООН; 
- провести аналіз проблемних питань реформування ООН.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 .ООН: СТРУКТУРА,ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ 

 
         Організація Об'єднаних Націй - міжнародна організація, створена для підтримки і зміцнення міжнародного миру і безпеки, розвитку співробітництва між державами.Основи її діяльності і структура розроблялися в роки Другої світової війни провідними учасниками антигітлерівської коаліції. Назва «Об'єднані Нації» було вперше використано в Декларації Об'єднаних Націй, підписаній 1 січня 1942 року. 
Статут ООН був затверджений на конференції, що проходила з квітня по червень 1945 року в Сан-Франциско, і підписаний 26 червня 1945 року представниками 51 держави. Дата вступу Статуту в силу (24 жовтня) відзначається як День Організації Об'єднаних Націй [5, c. 26]. 
Статут ООН втілює в собі демократичні ідеали, що знаходить своє вираження, зокрема, в тому, що він стверджує віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особистості, в рівноправність чоловіків і жінок, закріплює рівність великих і малих народів. Статут ООН встановлює в якості своїх основних цілей підтримання міжнародного миру і безпеки, залагодження мирними засобами, у згоді з принципами справедливості і міжнародного права, міжнародних суперечок і ситуацій. Він визначає, що ООН заснована на принципі суверенної рівності всіх її членів, що всі члени сумлінно виконують зобов'язання за Статутом, щоб забезпечити їм усім в сукупності права і переваги, що випливають з членства в Організації, що всі члени повинні вирішувати шляхом і утримуватися від загрози силою або її застосування і що ООН має права на втручання в справи, по суті входять у внутрішню компетенцію будь-якої держави. У Статуті ООН підкреслюється відкритий характер Організації, членами якої можуть бути всі миролюбні держави [5, c. 29]. 
Організаційна структура ООН є досить складною і розгалуженою. У неї входять [6, c. 41]: 
- Генеральна Асамблея 
- Рада Безпеки 
- Секретаріат 
- Генеральний секретар 
- Міжнародний суд

- Економічна і соціальна рада 
- Рада з Опіки 
- Спеціалізовані установи

 
      Генеральна Асамблея ООН займає центральне місце в якості головного дорадчого, директивного та представницького органу. Генеральна Асамблея розглядає принципи співпраці в області забезпечення міжнародного миру та безпеки; обирає непостійних членів Ради Безпеки ООН, членів Економічної та Соціальної Ради; за рекомендацією Ради Безпеки призначає Генерального секретаря ООН; спільно з Радою Безпеки обирає членів Міжнародного Суду ООН; координує міжнародне співробітництво в економічній , соціальній, культурній та гуманітарній сферах; здійснює інші повноваження, передбачені в Статуті ООН. У Генеральній Асамблеї посесійний порядок роботи. Вона може проводити регулярні, спеціальні та надзвичайні спеціальні сесії. 
Щорічна чергова сесія Асамблеї відкривається в третій вівторок вересня і працює під керівництвом Голови Генеральної Асамблеї (або одного з його 21 заступника) на пленарних засіданнях і в головних комітетах до повного вичерпання порядку денного [6, c. 42]. 
Генеральна Асамблея, згідно з її рішенням від 17 грудня 1993 року, має у своєму складі 6 комітетів, Генеральний комітет і Комітет з перевірки повноважень [6, c. 49]: 
- Генеральний комітет - виносить рекомендації Асамблеї щодо затвердження порядку денного, розподілу пунктів порядку денного та організації роботи. 
- Комітет з перевірки повноважень - подає Асамблеї доповіді про повноваження представників. 
- Комітет з питань роззброєння і міжнародної безпеки (Перший комітет) 
- Комітет з економічних та фінансових питань (Другий комітет) 
- Комітет з соціальних і гуманітарних питань і питань культури (Третій комітет) 
- Комітет зі спеціальних політичних питань та питань деколонізації (Четвертий комітет) 
- Комітет з адміністративних і бюджетних питань (П'ятий комітет) 
- Комітет з правових питань (Шостий комітет)

До складу Генерального комітету входять Голова Генеральної  Асамблеї; заступники Голови, голови головних комітетів, які обираються з урахуванням  принципу справедливого географічного  представництва п'яти регіонів (районів): Азії, Африки, Латинської Америки, Західної Європи (включаючи Канаду, Австралію  і Нову Зеландію) і Східної Європи. 
Спеціальні сесії Генеральної Асамблеї ООН можуть скликатися за будь-якого питання на вимогу Ради Безпеки протягом 15 днів з дня отримання такої вимоги Генеральним секретарем ООН або більшості членів ООН. До кінця 2006 року було скликано близько 30 спеціальних сесій з питань, що стосуються більшості держав світу: з прав людини, охорони навколишнього середовища, боротьбі з наркотиками і ін 
Надзвичайні спеціальні сесії можуть скликатися на вимогу Ради Безпеки ООН або більшості держав-членів ООН протягом 24 годин після отримання такої вимоги Генеральним секретарем ООН. 
Рада Безпеки ООН. 
Несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки; її рішенням зобов'язані підкорятися всі члени ООН. П'ять постійних членів Ради Безпеки (Російська Федерація, США, Великобританія, Франція, Китай) мають право вето.   
Рада Безпеки складається з 15 членів: п'ять членів Ради - постійні (Росія, США, Великобританія, Франція і Китай), решта десять членів (по термінології Статуту - «не постійні») обираються до Ради відповідно до процедури, передбаченої Статутом [10, c. 129]. 
Секретаріат ООН 
Це міжнародний персонал, що працює в установах по всьому світу і виконує різноманітну повсякденну роботу Організації. Він обслуговує інші головні органи Організації Об'єднаних Націй і здійснює прийняті ними програми та політичні установки. Підрозділи Секретаріату знаходяться в Центральних установах ООН у Нью-Йорку і в інших місцях розташування Центральних установ органів ООН, найбільшими з яких є відділення ООН в Женеві та Відні. 
Секретаріат ООН забезпечує роботу органів ООН, здійснює опублікування та розповсюдження матеріалів ООН, зберігання архівів, проводить реєстрацію та видання міжнародних договорів держав - членів ООН.

Секретаріат очолює Генеральний секретар ООН. 
Генеральний секретар ООН 
На чолі Секретаріату стоїть Генеральний секретар, який призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки терміном на 5 років з можливістю переобрання на новий термін. 
У теперішній час діє джентльменська угоду, за якою громадянин країни постійного члена Ради Безпеки ООН не може бути Генеральним секретарем ООН [12, c. 142]. 
Міжнародний суд ООН 
Головний судовий орган ООН. Суд складається з 15 незалежних суддів, що діють в особистій якості і не є представниками держави. Вони не можуть присвячувати себе ніякому іншому заняттю професійного характеру. При виконанні судових обов'язків члени Суду користуються дипломатичними привілеями та імунітетами. 
Стороною справи даного Суду може бути тільки держава, а юридичні та фізичні особи звертатися в Суд не в праві. 
Економічна і соціальна рада ООН. 
Здійснює функції ООН у сфері економічного і соціального міжнародного співробітництва. Складається з 6 регіональних комісій [5, c. 55]: 
- Європейська економічна комісія (ЄЕК) 
- Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО) 
- Економічна і соціальна комісія для Західної Азії (ЕСКЗА) 
- Економічна комісія для Африки (ЕКА) 
- Економічна комісія для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК) 
- Економічна комісія для Північної Америки (Екса) 
Рада з опіки ООН 
Рада з Опіки призупинила свою роботу 1 листопада 1994 року після того, як залишилася остання підопічна територія ООН, Палау, набула 1 жовтня 1994 незалежність. За допомогою резолюції, прийнятої 25 травня 1994 року, Рада внесла у свої правила процедури поправки, що передбачають скасування зобов'язання про проведення щорічних засідань, і погодився збиратися в міру необхідності за своїм рішенням або рішенням свого Голови, або на прохання більшості своїх членів чи Генеральної Асамблеї, або Ради Безпеки. 
Спеціалізовані установи ООН

 

Відповідно до Статуту  ООН, головний орган ООН може засновувати  різні допоміжні органи для виконання  своїх обов'язків. Найвідомішими з них є: Світовий банк, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО), ЮНЕСКО. 
У вересні 2000 року на Генеральній Асамблеї ООН (Саміті тисячоліття) була прийнята «Декларація тисячоліття», яку підписали представники 189 країн, у тому числі 147 глав держав. У декларації висловлюється заклопотаність проблемами безпеки подальшого розвитку світу і зізнається, що прогрес може бути досягнутий тільки на основі принципів сталого розвитку при економічному зростанні, сфальцьованому на вирішення проблеми бідності та забезпеченні прав людини. Було виділено кілька основних взаємопов'язаних цілей розвитку, що стоять на порядку денному розвитку світу, які в подальшому отримали назву «Цілі розвитку тисячоліття» [2, c. 64]. 
Лідери країн домовилися про встановлення конкретних цілей і боротьбі з бідністю, голодом, хворобами, неписьменністю, погіршенням стану навколишнього середовища та дискримінацією щодо жінок. І всі країни-члени ООН - 191 держава - взяли на себе зобов'язання досягти цих цілей до 2015 року. 
      Для відстеження прогресу в досягненні 8 основних цілей на глобальному, національному та місцевому рівнях було поставлено 18 більш конкретних завдань і відібрано 48 показників для оцінки успішності їх вирішення.Починаючи з липня 2002 року, Генеральний секретар ООН вже чотири рази доповідав світової громадськості про хід здійснення «Декларації тисячоліття».Цілі в галузі розвитку, сформульовані в Декларації тисячоліття, визначають для всіх підрозділів системи ООН рамки, в межах яких вони будуть послідовно і спільно досягати спільної мети. ООН володіє унікальною можливістю забезпечувати різним країнам доступ до знань і ресурсів і сприяти координації більш широкомасштабної роботи на рівні країн. Прогрес у досягненні цілей, сформульованих в Декларації тисячоліття, в світі в цілому очевидний, однак цей процес йде нерівно і занадто повільно.Значному більшості країн вдасться вирішити поставлені завдання тільки за умови, якщо вони отримають значну підтримку ззовні - у формі інформаційно-пропагандистської роботи, спеціальних знань і ресурсів.Головне завдання, що стоїть перед світовим співтовариством - як розвиненими, так і країнами, що розвиваються, - полягає вмобілізації фінансової підтримки і політичної волі, активізації зусиль урядів, зміні пріоритетів та політики розвитку, створенні потенціалу та залученніпартнерів з громадянського суспільства та приватного сектора [2, c. 79].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 ПИТАННЯ РЕФОРМИ МИРОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ООН, РАДИ БЕЗПЕКИ ТА ГЕНЕРАЛЬНОЇ АСАМБЛЕЇ ООН

 

 

 
 
        У ст.1 Статуту ООН закріплені чотири найважливіші цілі. Вони сформульовані універсально, на всі часи, але конкретні завдання, які в наші дні вирішує ООН, вимагають підвищення ефективності її діяльності, змін у структурі та апараті, інших підходів до фінансування і контролю за витрачанням коштів. 
Еволюція Організації Об'єднаних Націй йшла постійно з моменту її створення в 1945 році, але цілеспрямований процес реформування розпочався тільки у 1997 році з доповіді Генерального секретаря «Оновлення Організації Об'єднаних Націй: програма реформи». У першій частині доповіді міститься тематичний огляд основних елементів реформи, а в другій частині - більш докладний опис всього комплексу заходів по реформі, в тому числі конкретні пропозиції та рекомендації [4, c. 15]. 
8 вересня 2000 Генеральною Асамблеєю був прийнятий знаковий документ - «Декларацію тисячоліття ООН». У ньому держави відзначили цінності і принципи, які повинні бути фундаментальними в XXI столітті. Але найголовніше, були згруповані за чотирма основними блокам конкретні завдання, щодо яких держави «сповнені рішучості». 
Дана декларація задала вектор для подальшого перетворення системи та діяльності ООН, тому що конкретні завдання дозволяють виробити реальні ініціативи для підвищення ефективності. Це знайшло своє відображення в доповіді Генерального секретаря «Зміцнення Організації Об'єднаних Націй: програма подальших перетворень» і створенні Групи високого рівня для підготовки доповіді по загрозам, викликам та змінам, робота над яким була закінчена в грудні 2004 року [4, c. 16]. 
Дана доповідь стала однією з найбільш опрацьованих і конкретних за весь час цілеспрямованого реформування ООН. Вона містила 101 рекомендацію, безпосередньо пов'язану з діяльністю та структурою організації, і ряд заходів з підвищення ефективності. 
У 1997 році Генеральним Секретарем був запропонований План реформ, який був схвалений Генеральною Асамблеєю в своїй резолюції 52/12. У вищевказаному документі були сформульовані основні принципи і напрями реформи ООН. 
Активна робота по втіленню Плану реформ в життя почалося в 1998 році.Був створений Департамент з роззброєння і введена посада першого заступника Генерального Секретаря. Ця робота продовжується і в 1999-2000 роках.

Так в 2000 році виходить Доповідь Групи по операціях Організації  Об'єднаних Націй на користь миру («Доповідь Брахімі»), в якому  рекомендовані корінні зміни, що стосуються стратегії і доктрини миротворчості та операцій з підтримки миру. 
У 2002 році пропонується другий пакет реформ в «Програмі подальших перетворень». В якій викладені питання, що стосуються захисту прав людини, проведення діяльності ООН і т.д [8, c. 17]. 
У 2004 році Головне контрольно-фінансове управління Сполучених Штатів Америки публікує всеосяжний огляд ходу здійснення реформ в Організації Об'єднаних Націй, згідно з яким 85 відсотків заходів, намічених у пакетах реформ 1997 року і 2002 року, здійснено або повністю, або частково. Також опублікована доповідь Групи високого рівня по загрозам, викликам та змінам «« Більш безпечний світ: наша спільна відповідальність ». У даному доповіді були оцінені загрози міжнародному миру та безпеки, проаналізовано, як існуючі стратегії та інститути показали себе в справі надання протидії цим загрозам, та внесені рекомендації щодо зміцнення Організації Об'єднаних Націй, з тим, щоб вона могла забезпечити колективну безпеку для всіх в XXI столітті . 
Так в даному доповіді були запропоновані дві моделі реформування Ради Безпеки ООН [8, c. 19]. 
Модель «A» передбачає шість нових постійних місць, але ніякого додаткового права вето, і три нових непостійних місця на дворічний термін, які будуть розподілятися між основними регіональними зонами .

Информация о работе Проблема перегляду статуту ООН