Проблема власти в Украине

Найбільш важливою і  актуальною з усіх проблем, що гостро стоять сьогодні перед українським  суспільством, є проблема влади. Невирішеність  цієї проблеми є головною причиною появи маси інших дуже серьозних суспільних і особистих проблем, конфліктів,. Всі разом, будучи намертво зав'язаними у вузол, вони не тільки заважають нормальному розвитку незалежної України, але й послідовно ведуть її, як систему, до загибели. Ось тому проблема влади - це саме та основна ланка "проблемного ланцюга", лише "розрубавши" яку, можна було би швидко й оптимально вирішити багато проблем українського сьогодення.

Центральним пунктом проблеми влади є те, що при переході України  у самостійний, тобто у системно якісно інший, новий для неї стан, фактично не відбулося зміни суб'єкту та якості української влади. Але  ж саме це і являється неодмінною умовою будь-якого якісного соціального  перетворення. Причому, незалежно від  того, чи відбувається воно революційним або еволюційним, реформістським шляхом.

Ані для кого не є секретом, що і сьогодні в Україні суб'єктом  влади залишається все отой же старий експлуататорський клас, котрий панував і в бувшому СРСР. Це - дуже малочисельний клас партійно-державної бюрократії, "клас керуючих. Завдяки утриманню влади, цей клас перетворив практично всю бувшу "загальнонародну" власність на приватну власність своїх представників. Він також привласнив собі дуже велику частину особистої власності пересічних українських громадян, котра була набута ними за радянський час. Вона теж була трансформована на приватний капітал та, значною мірою, переправлена за межі України. Більш того, зберігаючи у своїх руках монополію на офіційну владу і засоби цієї влади, нинішня правляча верхівка може цілком легально, шляхом видання необхідних їй державних законів і указів, продовжувати й надалі нещадно експлуатувати наш народ. Отже, проблема влади у нас виявляється дуже тісно пов'язаною з іншими вельми важливими соціальними проблемами власності та справедливого розподілу результатів праці громадян і суспільства в цілому.

Безліч фактів останніх років переконують нас у тому, що навіть реальна загроза соціального  вибуху, що може статися нині у будь-який час, не змушує цей експлуататорський  клас поводитись більш обережно і  змінити своє зневажливе та споживацько-хижацьке ставлення до суспільства, до своїх  же співвітчизників. Й тим більше він не бажає якісно змінювати  себе. З тим, щоб хоч якось, нехай  навіть у дуже незначній мірі, стати  корисним суспільству й тим виправдати необхідність свого існування та діяльності в очах української громадськості.

А тим часом наша Україна, котра, фактично, залишилася без своєї  справжньої, ефективної та соціально  відповідальної системи управління, все глибше й глибше занурюється  у кризу, що якраз і виникла як наслідок певних цілеспрямованих дій сучасної української влади.

Отже, єдиним кардинальним вирішенням проблеми влади, невирішеність  якої якраз і сприяє наростанню процесу  всебічної та прискореної деградації нашого суспільства, може стати тільки негайне відсторонення від влади  теперішнього її субъекта - класа пострадянської неономенклатури. Тільки це зможе врятувати незалежну Україну від повного і остаточного краху та припинити теперішні страждання людей, котрі неможливо виправдати ніякими "об'єктивними обставинами". Бо ж їх просто не існує в природі!

Вищим суб'єктом влади  в Україні на ділі має стати  Український народ. Він у дійсності, а не лише за формальним визначенням  у чинній Конституції, є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в країні. Тому саме він, народ, як справжній Суверен, має своєю найвищою волею безпосередньо  вирішувати всі важливі питання  життя суспільства, визначати головні  засади і шляхи його подальшого розвитку, встановлювати такий державний лад, котрий йому потрібен для вільного, щасливого, заможного і повноцінного життя. Саме він, народ, як справжній Господар цієї країни, має призначати і в будь-який час відправляти у відставку всіляку свою прислугу: ради, уряди, суди, всіх посадових осіб у державі, - якщо вони не виконують належним чином його суверенну волю, нехтують своїми службовими обов'язками та удаються до зловживань.

Конче необхідно глибоко  та якісно змінити в Україні всю  систему суспільних відносин. Особливо це стосується відносин власності та розподілення суспільного продукту, який безумовно має належати тим, хто його виробляє. Потрібно назавжди усунути в Україні всі форми  експлуатаціі людини ким то не було: іншою людиною, групою осіб, державою чи цілим суспільством. Нам не слідує наївно сподіватись на те, що без справжнього і комплексного політичного вирішення цих важливих історичних завдань, які зараз об'єктивно стоять перед українським суспільством, відбудеться якесь поліпшення соціально-економічного та всякого іншого становища в країні. Саме на це у першу чергу й мали би бути скерованими увага і зусилля всіх дійсно здорових, свідомих та відповідальних сил нашого суспільства. Тобто, тих насправді прогресивних, народних та патріотичних сил, які вже зараз поступово починають формуватися в Україні перед загрозою національної катастрофи, котра наближається. Певне, вже назабаром вони зможуть прийти у нас до влади завдяки невпинності дії законів соціального розвитку.

Одначе ж, будемо реалістами та пам'ятатимемо уроки історії. В тому числі й новітньої української. Вона вчить, що влада - така "дивовижна" річ, що майже з неминучістю псує і розбещує тих людей, котрі її отримують. А всяка абсолютна  влада - псує та розбещує абсолютно. Далеко не кожний, а лише людина мудра і  високо моральна може використати своє владне становище заради інших людей, і таким чином достойно витримати  це найсуворіше випробовування у  житті - випробовування владою. Тому нам  дуже важливо завжди пам'ятати про  те, що навіть, здавалося б, найдостойніші  провідники найпрогресивніших і  найдемократичніших сил, прийшовши  до влади, самі з часом можуть перетворитися  на нового, так би мовити, "номенклатурного  Дракона".

Щоб запобігти цьому  в майбутньому та не залежати надалі від суб'єктивних якостей тих  чи інших державних керівників, наш  народ просто зобов'язаний, хочаб із великим запізненням, але все ж таки створити в Україні певні суспільні засоби і механізми здійснення своєї народної влади. Й саме такі механізми, котрі би своєчасно і "автоматично" попереджали перевертання слуг народних на найбільших і найжорстокіших експлуататорів свого власного господаря.