Реалізація норм права

Третя стадія правозастосовчої діяльності передбачає вирішення справи.

Вирішення справи — це діяльність, у процесі якої конкретні факти підводяться під дію відповідної норми права. При цьому суд чи інший правозастосовчий орган відповідно до своїх державно-владних повноважень поширює загальні правила, що містяться у нормативно-правовому акті, на конкретні життєві обставини. Результатом вирішення юридичної справи є індивідуальне державно-владне веління, тобто припис, що має форму певного юридичного документа.

Державно-владне рішення, що є результатом правозастосування, виконує подвійну функцію:

1. Констатацію, тобто визнання певних фактів, встановлення їх правомірного чи протиправного характеру, а також визнання належності права певній особі.
2. Покладання на винного суб'єкта обов'язку чи певного виду юридичної відповідальності.

Вимоги правильного застосування норм права

Вимоги до правильного прийняття рішення по справі

4. Акти застосування норм права: поняття особливості, види.

У процесі правозастосовчої діяльності компетентні органи держави приймають акти застосування норм права.

Акт застосування норм права — це офіційний документ компетентного органу держави, який приймається в результаті розгляду конкретної справи.

Правозастосовчому акту властиві певні особливості:

1. Акти застосування права приймаються компетентними органом держави у межах їх повноважень.
2. Акти застосування права носять державно-владний характер, оскільки є обов'язковими для суб'єктів, учасників конкретних правовідносин.
3. Акти застосування права мають індивідуальний персоніфікований характер, оскільки стосуються конкретного суб'єкта чи конкретної ситуації.

4. Акт застосування права має формально визначений характер, оскільки є письмовим документом, що має певну форму та атрибути.

5. Дія акта застосування права вичерпується одноразовою реалізацією.
6. Акти застосування права не поширюються на ті відносини, які виникають після їх прийняття.

7. Акти застосування права можуть бути оскаржені чи опротестовані у передбаченому законодавством порядку.

У юридичній літературі акти застосування права класифікують за певними критеріями.

/. За формою:

— вирок, рішення, указ, наказ тощо.

//. За суб'єктами:

— акти Верховної Ради, акти глави держави, акти Кабінету Міністрів, акти міністерств, акти судових органів тощо. регулятивні — акти, які забезпечують реалізацію диспозицій регулятивних норм та підтверджують чи встановлюють права та обов'язки сторін;

• охоронні — акти, які забезпечують реалізацію санкцій охоронних норм, встановлюючи міру юридичної відповідальності.

IV. За характером приписів:

— уповноважуючі — правозастосовчі акти, які дають можливість реалізувати певне суб'єктивне право;

• зобов'язуючі — це акти, які конкретизують юридичний обов'язок та покладають на суб'єктів необхідність його здійснення;
• забороняючі — акти, які конкретизують юридичні заборони.

V. За предметом правового регулювання:

— кримінально-правові, цивільно-правові тощо.

VI. За юридичною природою:

• основні, що містять остаточне рішення в конкретній справі (наприклад, вирок суду);

додаткові, які сприяють виданню основного акта (наприклад: ухвала суду про притягнення особи як обвинуваченого).