Сутність інтелектуальної власності

Теоретичний матеріал за темою "Сутність інтелектуальної власності"

ВСТУП

Відомо, що в епоху економіки знань головним чинником виробництва стають інноваційні ідеї як результат інтелектуальної творчої діяльності особистостей. І саме інноваційні ідеї повинні стати головним джерелом отримання матеріальних і нематеріальних вигід творчою особистістю. Цю тезу підтверджує досвід високо розвинутих країн. Розуміння на державному рівні важливості інтелектуальної власності як одного з основних джерел інноваційного розвитку привело до введення у програми підготовки магістрів різних спеціальностей дисципліни «Інтелектуальна власність».

Дисципліна з нормативним обсягом 36 годин дає змогу сформувати у фахівця в певній предметній галузі комунікативної компетенції для його взаємодії з фахівцем в галузі інтелектуальної власності в моменти прийняття стратегічних рішень щодо подальшої долі їх інноваційних ідей. Основою для прийняття таких стратегічних рішень є відповіді на низку запитань: Чи перспективна нова ідея? Охороняти ідею як об’єкт інтелектуальної власності чи ні? Як охороняти? Кому й за скільки реалізувати об’єкт інтелектуальної власності? Як за потреби відновити порушене право інтелектуальної власності? (рис. 1).

А для успішної комунікації з фахівцем в галузі інтелектуальної власності з цих питань необхідно мати загальне уявлення про інтелектуальну власність як право на результати творчої діяльності людини, систему інтелектуальної власності, охорону та захист права інтелектуальної власності, економічний аспект інтелектуальної власності. Саме цим обумовлений вибір основних змістовних модулів дисципліни.

Теоретичний матеріал за темою "Сутність інтелектуальної власності"

ПЛАН

1.1.В чому сутність та  особливості інтелектуальної власності?

1.2. Які існують об’єкти  інтелектуальної власності?

1.3. Хто може бути суб’єктом  інтелектуальної власності?

1.4. В чому полягають  особливості життєвого циклу  об’єкта інтелектуальної власності?

1.5. Яким чином управляти  об’єктом інтелектуальної власності  на різних етапах життєвого циклу об’єкта інтелектуальної власності?

Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність особистості, а творчість - це цілеспрямована розумова робота, яка реалізується засобами інтелекту. Творча діяльність спрямована на створення чогось об’єктивно нового та корисного або суттєвий розвиток чогось в умовах неповноти інформації. Тому результатом творчої діяльності є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю.

Однак під інтелектуальною власністю розуміють не сам результат інтелектуальної діяльності як такий, a право на цей результат. Тобто, інтелектуальна власність є нематеріальним об’єктом. Саме в цьому полягає її ключова особливість.

З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об'єктів, інтелектуальною власністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше. Наприклад, якщо Ви розповідаєте важливу інформацію про свою ідею нового, то вона «потрапляє» до мозку вашого співрозмовника, і повернути її назад, на відміну від матеріального об'єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим самим об'єктом – інформацією про нове. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнером комп'ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін буде мати по одному комп'ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї.

Якщо інтелектуальна власність нематеріальна, то що є об'єктом власності? Об'єктом власності є право на результати інтелектуальної діяльності людини.Це право має подвійну природу.

З одного боку, творець (автор) нематеріального і творець матеріального об'єкта власності мають подібні права власності, тому що право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим особам. Тобто воно подібне до права власності на матеріальні об'єкти (майнове право). З іншого боку, поряд з майновим правом, існує нематеріальне право творця на результати творчої праці - так зване право автора (авторське право). Тобто автор має сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від нього в силу їхньоїнематеріальної природи, та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі. Таким чином, право інтелектуальної власності є сумою двох компонентів - майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору) (рис. 1).

1.2. Які існують  об’єкти інтелектуальної власності?

З 1 січня 2004 року набув чинності новий Цивільний кодекс України. В його книзі ІV, яка має назву «Право інтелектуальної власності», визначені об’єкти інтелектуальної власності. Їх умовно можна розділити на три групи.

До першої групи відносяться так звані об’єкти промислової власності. Вони мають таку назву тому, що застосовуються, головним чином, у промисловості, або були виготовлені на промислових підприємствах, хоча й використовуються у інших сферах, наприклад, у побуті (телевізори, пральні машини, меблі тощо).

Винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю).

Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Географічне зазначення походження товару - це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Сутність фірмового найменування витікає з самої назви цього об'єкту. Але, на відміну від попередніх об'єктів, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього.

До другої групи відносяться нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. Вони належать до різних галузей людської діяльності.

Сорт рослин - це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів. Під породою тваринзазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.

Зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними визначене законом як топографія інтегральної мікросхеми.

Комерційна таємниця - це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціальне доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний ефект.

Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Нарешті, третю групу складають об’єкти авторського права і суміжних прав.

Об'єкти авторського права і суміжних прав поділяються на дві групи - власне об'єкти авторського права (твори літератури і мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних)) і об'єкти, суміжні з авторськими правами (виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організаціймовлення).

На відміну від авторських прав, виконавці творів, виробники фонограм і аудіограм, а також організації мовлення відносяться до суміжних прав, тобто прав, суміжних з авторськими правами. Наприклад, співак не може змінювати зміст пісні або музику, тобто його право на манеру виконання пісні суміжне з правом композитора й поета.

Ця група має значні відмінності від об’єктів промислової власності як у процесі набуття прав, так і за строком їх дії.

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності (рис. 2) на сьогодні не є вичерпним. З розвитком людської цивілізації будуть з'являтися все нові й нові об'єкти права інтелектуальної власності, насамперед у галузі інформаційних технологій, генної інженерії тощо.

1.3. Хто може бути суб’єктом  інтелектуальної власності?

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.

Суб'єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа.

Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею.

Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

До суб'єктів авторського права відносяться:

• автори творів;

• спадкоємці й інші правонаступники;

• організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.

Поряд з фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що е законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.

Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.