Тлумачення права

Семінар 6.2. Тлумачення права

План

1. Поняття і необхідність тлумачення норм права
2. Суб’єкти тлумачення. Види тлумачення за суб’єктами
3. Способи тлумачення змісту правових норм
4. Тлумачення за обсягом: буквальне (адекватне), поширене й обмежувальне тлумачення.
5. Акти тлумачення норм права: поняття, особливості, види
6. Юридична природа і значення актів офіційного тлумачення (інтерпретаційних актів)

Но́рма пра́ва (правова́ норма) —це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

1.Тлумачення норм права (інтерпретація норм права) - діяльність, що полягає у встановленні точного змісту  норм права і здійснюється за допомогою певних способів (прийомів) з метою правильного їх застосування та безпосередньої реалізації.

Тлумачення правових норм – це спеціальна діяльність офіційних і неофіційних суб’єктів суспільних відносин, яка направлена на з’ясування і роз’яснення змісту і значення нормативно-правових актів, понять, термінів і може бути виражена в інтерпретаційних актах.

Необхідність тлумачення норм права обумовлена тим, що норми права взаємопов’язані. Це означає, що норми права діють в певній системі. Вони регулюють певну систему однорідних суспільних відносин.

Етапи правотлумачної діяльності:

а)з'ясування - розкриття змісту правових норм з метою їх правильної реалізації і застосування;

б)роз'яснення - розкриття змісту правових норм з метою усунення неясності в його розумінні і забезпечення правильного застосування щодо тих обставин, на які вони розраховані.

Структурні елементи системи тлумачення норм права:

1) об'єкт тлумачення норма права, що виражена в приписах законів і підзаконних актів, нормативних договорів та інших форм права;

2) суб'єкт тлумачення - органи держави, посадові особи, громадські організації, окремі громадяни;

3) предмет тлумачення - зміст (смисл) тексту юридичного акта в цілому або його частини (статті, пункту, абзацу);

4) мета тлумачення - правильне й однакове розуміння норм права та правильне й однакове застосування і реалізація норм права.

Тлумачення необхідне в процесах:

1) нормотворчості - при виробленні нових правових приписів відбувається значеннєве зіставлення з приписами чинних актів;

2) систематизації - створення зводів законів, зібрань і довідників із законодавства, обліку нормативних актів;

3) безпосередньої реалізації права - при укладанні угод і договорів господарюючими структурами, діяльності громадських організацій і громадян;

4) застосування правових норм судами, органами прокуратури іншими державними органами;

5) імплементації норм міжнародного права в систему національного законодавства (імплементаційне тлумачення).

Об'єктивна необхідність тлумачення права зумовлена такими обставинами:

1) абстрактна (загальна) форма викладення норми права, її невідповідність конкретним, фактичним обставинам життя. Викладена в нормативних актах узагальнююча модель правової поведінки потребує її конкретизації у певному випадку, тобто суб'єкт права після осмислення норми права мусить знайти те конкретне, що закладалося в неї суб'єктом нормотворчості, інакше він не зможе змоделювати свою майбутню поведінку;

2) системність викладення норм права, що потребує розкриття обсягу змісту норми права у зв'язку з нормами, закріпленими в приписах цього ж нормативного акта чи інших актів;

3) складність та невизначеність термінів, що виражають спеціальні юридичні поняття. Термін: а) може бути вужчим або ширшим за юридичне поняття; виражатися різними словами ; б) може містити правові застереження, що змінюють обсяг норм права; в) може містити оцінювальні поняття і визначення. Завдяки тлумаченню осягається ступінь відповідності вжитого терміна змісту правового поняття;

4) прогалини і колізії в нормативно-правових актах. Це спостерігається у випадках неповного охоплення юридичними нормами фактичних умов життя або наявності суперечностей між нормами різних нормативних актів. Офіційне тлумачення дає можливість заповнити прогалини та подолати колізії;

5) зміни в розвитку суспільних відносин, коли затребуваною стає вимога з'ясувати волю законодавця не на момент видання норми права, а відповідно до сучасних умов.

Тлумачення права не містить норм права. Воно є актом пізнання, встановлення того, що вже має юридичну силу. Проте тлумачення (правороз'яснювальний судовий прецедент) може стати актом творення нової норми права.

 

2. Вирішальним моментом у визначенні видів тлумачення правових норм є суб'єкт - особа або орган, що дає це тлумачення. Тлумачити норми права можуть всі суб'єкти права. Суб'єктами тлумачення норм права є органи законодавчої і виконавчої влади, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридична обов'язковість і компетентність неоднакові. Залежно від суб'єктів тлумачення має різні юридичні наслідки.

За суб'єктами і юридичними наслідками розрізняють:

Офіційне тлумачення

- роз'яснення змісту і мети правових норм, яке сформульовано в спеціальному акті уповноваженим органом у рамках його компетенції і має юридичне обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються. Наприклад, правом офіційного тлумачення Конституції України наділений лише Конституційний Суд України. Його тлумачення є загальнообов'язковим, легальним (узаконеним).

Офіційним тлумаченням займається вузьке специфічне коло учасників

Неофіційне тлумачення

- роз'яснення змісту і мети правових норм, яке виходить від осіб, що не мають на те офіційних повноважень, а відтак, не володіє юридичне обов'язковою силою. Наприклад, тлумачення статті закону професором права допомагає юридичній практиці і здатне вплинути на офіційне тлумачення. Однак воно не є загальнообов'язковим.

Неофіційне тлумачення має силу громадської думки, індивідуального авторитету особи інтерпретатора, формує те інтелектуально вольове і морально юридичне середовище, з якого правозастосувалчі та інші зацікавлені особи черпають свої уявлення про законність і справедливість юридичної справи.

Неофіційне тлумачення властиве всьому суспільству

Офіційне тлумачення

(за сферою дії)

Нормативне - офіційне роз'яснення, яке невіддільне від правової норми, поширюється на широке коло суспільних відносин - необмежену кількість випадків, передбачених нормою, що тлумачиться

казуальне (індивідуальне) - (казус - випадок) - офіційне роз'яснення, обов'язкове лише для конкретного випадку та для осіб, стосовно яких воно провадиться;

Нормативне тлумачення:

Автентичне - зміст норми тлумачиться тим органом, що її встановив. Суб'єктами такого тлумачення можуть бути всі правотворчі органи. Наприклад, закони, як правило, роз'ясняються парламентом. Однак Верховна Рада України не має права на офіційне тлумачення нею же ухвалених законів. Відповідно до ст. 147 Конституції України, офіційне тлумачення Конституції України та законів України дає Конституційний Суд України. Верховна Рада Автономної Республіки Крим роз'ясняє порядок застосування нормативно-правових актів, нею виданих

 

легальне (делеговане) - загальнообов'язкове тлумачення норми здійснюється органом, який цю норму не встановлював, але уповноважений законом або за дорученням тлумачити її постійно чи одноразово. Право на таке тлумачення мають Конституційний Суд, Верховний Суд.

Казуальне (індивідуальне) тлумачення:

судове- здійснюється судовими органами при розгляді конкретних справ і знаходить своє вираження у вироках або рішеннях у цих справах;

адміністративне - здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою державною адміністрацією;

Види неофіційного тлумачення:

1) компетентно-юридичниме:

- це тлумачення юристів-практиків: посадових осіб державного апарату, прокурорів, судців, адвокатів, працівників юридичних служб, редакціями юридичних журналів і газет, радіо і телебачення в спеціально-юридичних консультаціях і оглядах

— Компетентно неюридичне

- це тлумачення норм права, яке ґрунтується на знаннях у суміжних галузях науки - біології, економіки, історії, політики та ін., включає спеціальну (неправову) компетенцію суб'єкта тлумачення - біолога, історика, економіста, філософа, журналіста та ін.

— Повсякденне

- це тлумачення норм права всіма суб'єктами права на основі життєвого досвіду, фактів повсякденного життя відповідно до рівня їх правосвідомості.

 

3. Способи (методи) тлумачення — це сукупність прийомів аналізу правових норм, розкриття їх змісту (значення) з метою практичної реалізації.

Розрізняють такі способи (методи) тлумачення:

1) граматичне (філологічне, текстове, мовне) тлумачення — це з’ясування змісту норми права через граматичний аналіз її словесного формулювання з використанням законів філології; ґрунтується на даних граматики, лексики і припускає аналіз слів, пропозицій, словесних формулювань юридичних норм;

2)  систематичне тлумачення — це з’ясування значення норми через встановлення її системних зв’язків з іншими нормами. Сутність його полягає в тому, що норма зіставляється з іншими нормами, встановлюються її місце і значення в даному нормативному акті, галузі права, всій правовій системі;

3) теологічне тлумачення – зясування змісту норм права відповідно до закладеної у неї мети – орієнтира для поведінки. Виражається у виявленні і розкритті цілей, які ставить орган, що видав правову норму; застосовується, як правило, за відсутності преамбул, що встановлюють цілі нормативного правового акта; є необхідним для виявлення прикладних цілей правового акта, призначеного для службового користування.

4)  історико-політичне тлумачення — це з’ясування значення норм права на підставі аналізу конкретних історичних умов ‘їх прийняття; з’ясування цілей і завдань, закладених законодавцем. Важливим є урахування соціально-економічних і політичних факторів, які обумовили ініціативу і саму появу акта, процесу його обговорення. Істотне значення в історико-політичному тлумаченні мають альтернативні проекти, їх порівняння, публікації в пресі під час обговорення законопроекту, дебати в парламенті, внесені поправки, підстави їх прийняття або відхилення.

5) функціональне тлумачення – зясування змісту норм права на основі аналізу конкретних обставин, умов, в яких функціонує норма права. Конкретизує зміст акта у світлі цієї ситуації; зважає на альтернативні чинні норми права; враховує певні соціально- політичні обставини, в яких правова норма створюється.

Також можна виділити ще два способи тлумачення норм права.

6)Логічне тлумачення — це з’ясування змісту норми права через використання законів і правил формальної логіки; При логічному тлумаченні аналізуються не слова і вислови, а поняття, які вони відображають. За допомогою логічних операцій, які включають аналіз і синтез, з нормативних розпоряджень формулюється норма права, що тлумачиться.

7)Спеціально-юридичне тлумачення — це з’ясування значення норми, яке грунтується на досягненнях юридичних наук; такі досягнення можуть міститися в самому тексті закону, а також у роз’ясненнях судових інстанцій і наукових коментарях. Тлумачення права юристом-професіоналом є компетентним внаслідок того, що юрист використовує в процесі тлумачення спеціальні юридичні знання.

 

4. Тлумачення норм права за обсягом – завершальний етап тлумачення значення і змісту норм права, що настає після застосування способів тлумачення і полягає у встановленні ступеня відповідності змісту правової норми її текстовому оформленню і вираженню, у зясуванні співвідношення буквального значення юридичного тексту і дійсного змісту юридичних норм.

Розрізняють три способи тлумачення за обсягом:

1) Буквальне (адекватне) тлумачення — це роз’яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права відповідає буквальному тексту.

2) Поширювальне (розширювальне) тлумачення — це роз’яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права ширше за її буквальний текст; Наприклад, Кримінальний кодекс України перелічує обставини, що пом’якшують відповідальність особи, але цей перелік обставин не є вичерпним, оскільки при призначенні покарання суд може враховувати й інші обставини, що пом’якшують провину.

3) Обмежувальне тлумачення — це роз’яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права вужче за її текстуальний вираз; Наприклад, відповідно до Закону України про шлюб і сім’ю «повнолітні діти зобов’язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і піклуватися про них», однак цей обов’язок не може поширюватися на дітей, хоча і повнолітніх, але непрацездатних.

Обмежувальне тлумачення може здійснюватися  на підставі норм загальної частини  будь-якої галузі законодавства завдяки  тому, що ці норми є загальними, тобто  вони належать до всіх інших норм особливої  частини, входять до їх змісту і саме тому звужують буквальний зміст їх текстового виразу.