Винаходи та кориснi моделi як об'екти промистовоi власностi: поняття, об'екти, види

 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Винаходи та корисні моделі як об’єкти промислової  власності: поняття, об’єкти, види» 
 

                                                                         
 
 
 
 
 
 
 

      Запоріжжя, 2011 
 
 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….3

1. Поняття промислової  власності. Її об’єкти…………………………………..4

2 Винахід як  об’єкт промислової власності…………………………………….6

3. Корисна модель  як об’єкт промислової власності…………………………..9

4. Промисловий  зразок як об’єкт інтелектуальної  власності…………………11

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...13

Список  літератури………………………………………………………...14 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     З проголошенням в Україні курсу  на створення ринкової економіки  найважливішим стимулом активізації  господарської діяльності стає конкуренція, направлена на включення в цей процес об'єктів промислової власності — важливого інструменту технологічного і економічного розвитку держави.

     З визнанням об'єктів промислової  власності як товару зростає інтерес  до питань оформлення прав на об'єкти промислової  власності та їх використання. Сьогодні ці питання набувають великого значення у комерційній, підприємницькій, виробничій і зовнішньоекономічній діяльності підприємств усіх форм власності.

     Чинне законодавство, яке діє в Україні  з 1994 року, створює сприятливі умови  для забезпечення правового регулювання  відносин, що виникають у зв'язку із створенням, правовою охороною, використанням  та захистом прав на об'єкти інтелектуальної  власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів  і послуг, топографії інтегральних мікросхем та ін.).

     Усвідомлюючи  важливість більш, широкого роз'яснення  правових норм щодо об'єктів промислової  власності, Державне патентне відомство  України підготувало серію видань під назвою «Інтелектуальна власність  в Україні», яка має на меті допомогти  тим, хто бажає одержати права  на об'єкти промислової власності  як в Україні, так і в іноземних  державах та знати свої права і  обов'язки, щоб скористатися ними для  захисту своїх законних інтересів  як власників охоронних документів на об'єкти промислової власності. 
 
 
 
 
 

1. Поняття промислової  власності. Її об’єкти

     Аналізуючи  специфіку промислової власності, відомий український вчений M.X. Бунге (1823—1895) зводив усі наявні на той  час підходи до таких чотирьох:

     1) це право власності є тимчасовим, у силу позитивного закону, або вічним і спадковим відповідно до юридичних засад...;

     2) це поліцейський захід, що виправдовується  суспільною користю. Привілеї  надаються на певний період, для  того щоб винахід став у  подальшому суспільним надбанням.  Такий підхід є необґрунтованим, оскільки привілеї надаються винахіднику того, що створено його працею та витратами;

     3) це договір між винахідником  і суспільством, який укладається, на думку одних, для того, щоб перші не приховували своїх винаходів, на думку інших — для того, щоб захистити винаходи від жадібних і заздрісних суперників. Договір цей виводять із того, що і винахідник, і суспільство, яке підготувало цей винахід, мають на нього право. Такий погляд є абсолютно помилковим, оскільки договір передбачає добровільну угоду... Думка про те, що суспільство має право на винахід, помилкова: з цього погляду суспільство має право і на будинки, оскільки суспільний розвиток уможливлює цеглу та інші матеріали для будівництва;

     4) думка, згідно з якою патент  є шкідливим і застарілим приписом, ґрунтується на тому, що патент видається часто не тому, кому належить головна заслуга, а особі, яка скористалась готовою справою, і що патенти встановлені не в інтересах споживачів, а в інтересах небагатьох виробників, що гальмує розвиток промисловості. На це можна відповісти, що ...патенти повинні видаватися більш розбірливо... і той, хто зробив винахід, справедливо повинен скористатись його результатами. Нарешті, не викликає сумнівів, що не можна вбачати перешкоди для промислового розвитку в забезпеченні права винахідників; нікому не забороняється придумати і зробити краще, і досвід засвідчує, що країни, в яких видавалось найбільше патентів, найбагатші винахідництвом і найуспішні у царині промисловості[1].

     До  промислової власності належать результати науково-технічної діяльності. За Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., до якої приєдналась Україна, до об'єктів промислової власності належать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки і моделі, фабричні і товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування і вказівки про місце походження або найменування місця походження, а також запобігання недобросовісній конкуренції [6, 64].

     Об'єкти промислової власності володіють  основними ознаками, до яких належать:

• застосування у сфері виробничої або комерційної діяльності;
• основна цінність стосується змісту рішень, запропонованих авторами;
• економічна ефективність, здатність приносити прибуток;
• необхідність спеціальної реєстрації;
• наявність офіційних охоронних документів.

     Необхідність  реєстрації та видачі спеціальних охоронних  документів (патентів, свідоцтв) для  цих об'єктів зумовлена тим, що на відміну від інших складових  інтелектуальної власності (літературних, художніх творів) для об'єктів промислової  власності великою є ймовірність  створення ідентичних продуктів  незалежними один від одного особами, оскільки одне й те саме рішення  щодо продукту, способу або зовнішнього  вигляду виробу можна розробити  різними способами.

     Основними суб'єктами відносин промислової власності  є фізичні та юридичні особи, в  тому числі автори об'єктів промислової  власності, власники відповідних охоронних  документів, спадкоємці, правонаступники  та представники у справах інтелектуальної  власності (патентні повірені), суб'єкти інноваційних процесів, кредитно-фінансові, патентно-ліцензійні, консалтингові, сертифікаційні державні та приватні структури тощо. [1]. 

2. Винахід як об’єкт промислової власності

     Винахід — це технологічне (технічне) вирішення у будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, що відповідає вимогам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання            [5, 126].

     Об'єктом  винаходу може бути:

• продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо);
• процеси (спосіб);
• нове застосування відомого продукту чи процесу.

   Однією  з особливостей винаходів як об'єктів  промислової власності є необхідність їх реєстрації, що здійснюється за умов патентоспроможності нового технічного рішення.

   Патентоспроможність винаходу — відповідність винаходу умовам надання правової охорони, передбаченим законодавством. Основні умови патентоспроможності винаходу такі:

1. Новизна  — відсутність аналогічних технічних  рішень, а також відомостей, які  плямують (ганьблять) новизну винаходу; відсутність розкриття сутності  винаходу для невизначеного кола  осіб настільки, що стає можливим  його здійснення (демонстрація на  виставці, публікація у пресі,  виступ на телебаченні тощо).

2. Неочевидність,  винахідницькій рівень — наявність  оригінальної творчої ідеї, високий  якісний рівень винаходу, в основі  якого не можуть лежати суто  механічні зміни, покращення або  проста комбінація елементів  уже відомих досягнень.

3. Корисність, промислова придатність — здатність  винаходу функціонувати і бути  використаним у господарській  діяльності. Тобто йдеться не  просто про доцільність або  абстрактну суспільну корисність  унікального технічного рішення,  а про принципову можливість  його відтворення, використання  й отримання на цій основі  позитивного ефекту.

4. Відповідність  суспільним інтересам, принципам  гуманізму та моралі, відображеним  у законодавстві тієї чи іншої  країни.

     Правова охорона винаходів здійснюється за допомогою патенту — юридичного документа, який засвідчує право  його власника забороняти іншим особам використовувати, продавати чи імпортувати  запатентований винахід. Таким чином, патент дає власнику право вирішувати долю свого винаходу: виробляти і  продавати новий продукт самостійно чи передавати ці права іншим суб'єктам. Патент надає товаровиробникам значні переваги у конкурентній боротьбі, е гнучким інструментом торгівлі, що сприяє зростанню доходів суб'єктів  господарювання.

     Основними суб'єктами відносин інтелектуальної  власності у сфері винахідництва  є:

     автор (співавтор) — творець винаходу (окрема особа, або група осіб, кожна з  яких зробила особистий творчий  внесок у створення нового технічного рішення);

     патентовласник, у полі якого можуть виступати  автор, роботодавець (коли йдеться про  службові винаходи, створені за дорученням роботодавця або у зв'язку з  виконанням винахідником службових  обов'язків) або правонаступник названих осіб.

     Водночас  необхідно враховувати, що право  авторства є невідчужуваним, безстроковим, таким, що визнається і зберігається за фізичною особою навіть тоді, коли винахід  був зроблений у порядку виконання  службового завдання.[1]

     Винаходи  бувають різних видів: основні, додаткові, комбінаційні, комплексні, піонерські, перспективні та службові.

     Основний  винахід характеризується юридичної відособленість від інших винаходів в тому сенсі, що він може бути використаний самостійно, тобто без використання інших "захищених" технічних рішень.

     Навпаки, додатковий винахід перебуває під тимчасовим - юридичним і постійним технічним зв'язком з іншим винаходом (основним). Це видно з його легального визначення: "Винахід вважається додатковим, якщо він є вдосконаленням іншого винаходу (основного), на яке раніше було видано авторське свідоцтво або є діючий патент, і без застосування основного винаход не може бути використано". Технічний зв'язок тут проявляється в тому, що, по-перше, додатковий винахід сам по собі не може бути використаний без іншого (основного) винаходу і, по-друге, він спрямований на його удосконалення.

     Комбінаційні  винаходи являють собою з'єднання двох або більше відомих технічних рішень, які в сукупності мають більший ефект, ніж сума окремо узятих. Новизна комбінаційного винаходу полягає в певному поєднанні відомих ознак.

     Комплексні  винаходи - це два або більше нових технічних засобів, що утворюють групу винаходів, "... пов'язаних між собою настільки, що вони утворюють єдиний загальний винахідницький задум"

     Піонерські  винаходи. Зазвичай винахід є вдосконаленням відомого технічного рішення (прототипу). Якщо серед відібраних аналогів немає достатньо близького рішення, яке може бути віднесено до прототипу, це свідчить про значне випередження рівня техніки. Такі винаходи відносять до числа піонерських.

     Перспективними  винаходи називають тому, що вони не можуть бути використані в умовах існуючого рівня техніки, але можуть бути прийнятними в майбутньому.

     Службові  винаходи. Це винаходи, створені у зв'язку з роботою автора на державному, кооперативному, громадському підприємстві, в організації чи установі або за їх завданням, а також, якщо автору була надана грошова або інша матеріальна допомога державним, кооперативним, громадським підприємством, організацією або установою [3, 73-76]. 
 
 

3. Корисна модель  як об’єкт промислової власності

     Важливою  складовою промислової власності  є інститут корисної моделі, який набуває  дедалі більшого поширення в галузях, що виробляють товари народного споживання.