Забезпечення недоторканості та безпеки суддів

     Для перебування судді у відповідному кваліфікаційному класі встановлені певні строки, які дають право на присвоєння наступного кваліфікаційного класу:

 

• у п’ятому і четвертому класах – три роки;
• у третьому і другому класах – п’ять років.

 

     Строк перебування судді у першому кваліфікаційному класі не обмежується.

Присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу відбувається послідовно з урахуванням мінімального строку перебування у відповідному класі, тобто кваліфікаційні класи присвоюються у порядку зростання почергово і з дотриманням відповідних строків перебування у попередньому кваліфікаційному класі. Однак залежно від професійного рівня судді, його моральних та ділових якостей, допускається дострокове присвоєння чергового кваліфікаційного класу, але не раніше як через два роки з дня останньої атестації або допускається підвищення кваліфікаційного класу без додержання їх послідовності, але не більш як на два кваліфікаційні класи.

     Оскарження рішень з приводу питань атестації судді кваліфікаційної комісії суддів можна до Вищої кваліфікаційної комісії суддів у 15- денний термін з дня одержання копії рішення. Але у випадку порушення ВККС встановленого законом порядку розгляду питання про кваліфікаційну атестацію, її рішення може бути оскаржене до суду.

Кваліфікаційна атестація проводиться  чергово або позачергово, у формі  кваліфікаційного іспиту, кваліфікаційної  співбесіди або повторного (додаткового).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гарантії незалежності суддів

 

    Незалежність суддів і підкорення їх тільки закону є найважливішою засадою правосуддя і передумовою їх об’єктивності і неупередженості.

     Гарантії незалежності і самостійності суддів забезпечуються:

 

• особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів.
• незмінюваністю суддів та їх недоторканістю;
• порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення;
• забороною втручання у здійснення правосуддя;
• відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом;
• особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом;
• належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів;
• функціонуванням органів суддівського самоврядування;
• визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

 

    При здійсненні правосуддя суддя не залежить від органів законодавчої та виконавчої влади, посадових осіб, органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій; від думки і позиції сторін у цивільних і господарських справах, висновків органів дізнання і досудового слідства та прокурора у кримінальних справах, а також від вищестоящих судів.

    Незалежність суддів гарантується і в самому суді при розгляді конкретних справ. Не процесуальний вплив на думку судді з боку інших судів та керівників суду є неприпустимим.

    Особливий порядок призначення і обрання суддів полягає у тому, що перше призначення на посаду професійного судді суду загальної юрисдикції строком на п’ять років здійснює Президент України на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів і за поданням Вищої Ради юстиції. Інші судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України на підставі рекомендацій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Верховного Суду. А судді спеціалізованих   судів – голови вищого спеціалізованого суду.

    Закон чітко визначив підстави припинення повноважень судді, а звільнення судді з посади можливе лише тим органом, який його призначив, отже:

 

• закінчення строку, на який його обрано;
• досягнення суддею 65- річного віку;
• неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
• порушення суддею вимог щодо несумісності;
• порушення суддею присяги;
• набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
• припинення його громадянства;
• визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
• подання суддею заяви про відставку або звільнення його за власним бажанням;
• у разі смерті судді.

    Гарантією незалежності є й те, що за суддею який перебуває у відставці зберігається звання судді і такі самі гарантії недоторканності та соціального захисту, як до виходу у відставку.

     Наступною гарантією є те, що судді наділені недоторканістю, а саме:

 

• суддя не може без згоди ВРУ бути затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом
• суддя не може бути притягнутий до відповідальності і покараний за прийняття судового рішення або інші дії пов’язані із здійсненням правосуддя.
• суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який орган у порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.
• гарантії недоторканності поширюються на його житло, службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, телефонні розмови, кореспонденцію, речі і документи.

 

    Кримінальна справа щодо судді будь-якого суду може розглядатися по І інстанції апеляційним судом, а підсудність справи визначається Головою Верховного Суду України або його заступником.

     Незмінюваність судді означає, що він перебуває на посаді і здійснює свої повноваження по розгляду і вирішення справ до виповнення 65 років ( якщо обраний безстроково) або протягом 5 років (якщо призначений вперше) Для дострокового звільнення є передбачені законом підстави.

     Суддя не може бути переведений на іншу роботу або в інший суд без його згоди, а звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді.

Таємниця постановлення судового рішення як гарантія незалежності суддів полягає у тому, що ст. 322 КПК – вирок постановляється в окремому приміщенні – нарадій кімнаті. Під час наради і постановлення вироку в нарадій кімнаті можуть бути лише судді, які входять до складу суду в даній справі. Присутність у нарадій кімнаті запасних суддів або секретаря не допускається. З настанням нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку.

      Судді не мають права розголошувати міркування, що висловлювались у нарадій кімнаті. ЦПК містить відповідну норму у ст. 210.

Втручання у здійснення правосуддя і вплив на суддю у будь-якій формі забороняється і тягне за собою відповідальність. Зокрема згідно з КК України втручання у діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення є злочином проти правосуддя .

Умисне невиконання службовою  особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду є злочином проти правосуддя і тягне за собою кримінальну відповідальність.

Законодавством встановлено адміністративну відповідальність за прояви неповаги до суду, за ухилення від явки до суду, непідкорення головуючому в судовому засіданні, невжиття заходів по виконанню окремої ухвали суду .

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів. Видатки на утримання судів  у державному бюджеті визначаються окремо.

Організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України, яка є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом. Організаційне забезпечення діяльності ВСУ та вищих спеціалізованих судів здійснюється апаратами цих судів.

     Заходи державного захисту суддів від перешкоджання виконанню покладених на них обов’язків і здійсненню наданих їм прав, а так само від посягань на життя, здоров’я, житло і майно суддів та їх близьких родичів у зв’язку з діяльністю суддів, встановлені Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23.12. 1993 р.

      У разі встановлення даних, що свідчать про реальну небезпеку посягання, вживаються заходи особистої охорони судді, його близьких родичів, житла і майна або інші спеціальні заходи передбачені цим Законом.

Заходи безпеки вживають спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ за рішенням голови суду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Забезпечення особистої безпеки суддів України

 

    Згідно з  Законом України «Про забезпечення особистої безпеки суддів України» кожен суддя суду України будь-якої юрисдикції та рівня має право на постійне носіння, зберігання та застосування вогнепальної нарізної короткоствольної зброї (пістолети та револьвери).

    Суддя забезпечується зброєю та боєприпасами до неї за його письмовою заявою безоплатно органом Міністерства внутрішніх справ України за місцем його мешкання. Зброя видається судді за його заявою за відсутності медичних протипоказань щодо володіння вогнепальною зброєю.

    При звільненні з посади судді зброя повертається ним до органу Міністерства внутрішніх справ України, який її видав.

    Суддя, який виходить на пенсію за віком, має право купити зброю, яка була йому видана у зв’язку з роботою суддею, та боєприпаси до неї за балансовою вартістю. Вартість зброї сплачується у такому випадку до Державного бюджету України.

    Зброя судді, стосовно якого у встановленому законодавством порядку порушена кримінальна справа, вилучається органом Міністерства внутрішніх справ України за місцем роботи судді.

     Судді України мають право застосовувати вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.

Застосуванню вогнепальної зброї  суддею повинно передувати попередження про намір її використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження зброя може застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи судді.

    Забороняється застосовувати вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю громадян, судді, або збройного нападу, чи збройного опору.

     Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування зброї суддя зобов'язаний негайно і письмово повідомити голові суду, де він працює, або голові вищестоящого суду, якщо суддя очолює суд, для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень щодо застосування зброї тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

    Судді як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

 

• для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю;
• для відбиття нападу на працівника суду або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;
• для відбиття нападу на суд, жилі приміщення громадян, приміщення державних, громадських і приватних підприємств, установ і організацій;
• для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;
• для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров'ю працівника суду;
• для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або судді.

 

    Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Судді мають право використовувати  зброю для подання сигналу  тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян.

    Суддя має право оголити  вогнепальну зброю і привести  її у готовність, якщо вважає, що в обставинах, які склалися, можуть виникнути підстави для  її застосування. При затриманні  злочинців чи правопорушників  або осіб, яких суддя запідозрив  у скоєнні злочинів чи правопорушень,  суддя може привести у готовність  вогнепальну зброю, що є попередженням  про можливість її застосування.

     Спроба особи, яку затримує суддя із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дає судді право застосувати вогнепальну зброю.

     Суддя зобов’язаний  зберігати зброю та боєприпаси  до неї у порядку, визначеному  чинним законодавством для зберігання  мисливської зброї, яка на праві власності належить громадянам України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

     Встановлюючи принцип недоторканності суддів – особливу процедуру притягнення їх до кримінальної відповідальності, законодавець виходить з того, яку роль ці особи відіграють у державі та суспільстві. З метою забезпечення їхньої безперервної діяльності, охорони моральних цінностей, запобігання незаконному та необґрунтованому притягненню до кримінальної відповідальності, застосування засобів процесуального примусу та засудження, законодавець щодо таких осіб закріпив у Конституції України та інших законах принцип недоторканності. Це має підвищити рівень недоторканності зазначених осіб шляхом наділення їх додатковими правовими гарантіями, хоча така мета існує й відносно всіх інших громадян, що залучаються до кримінального або адміністративного судочинства.