Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Января 2014 в 20:42, творческая работа
Обираючи тему для есе я керувалась її цікавістю та необхідністю для розуміння суспільством нашої країни (в нинішній, доволі не стабільній, економічній ситуації). Особисто для мене проблеми української економіки є близькими, адже ми з ними стикаємося мало не щодня.
Цікавлячись і проглядаючи інтерв’ю та статті українських економічних діячів, читаючі їхні висловлювання можна зробити висновок, що проблем у нас достатньо багато і зрозуміло, що вирішити усі й одразу просто неможливо, але, на мою думку, потрібно виділити кілька основних, або найголовнішу проблему нашої економіки, щоб розпочати зміни і отримати ефективний результат.
Головна проблема української економіки…
Обираючи тему для есе я керувалась її цікавістю та необхідністю для розуміння суспільством нашої країни (в нинішній, доволі не стабільній, економічній ситуації). Особисто для мене проблеми української економіки є близькими, адже ми з ними стикаємося мало не щодня.
Цікавлячись і проглядаючи інтерв’ю та статті українських економічних діячів, читаючі їхні висловлювання можна зробити висновок, що проблем у нас достатньо багато і зрозуміло, що вирішити усі й одразу просто неможливо, але, на мою думку, потрібно виділити кілька основних, або найголовнішу проблему нашої економіки, щоб розпочати зміни і отримати ефективний результат.
Кожен політичний діяч, чи експерт в економічній сфері виділяє проблеми, що близькі суспільству, яке його оточує, або проблеми з якими він стикається щодня.
Наприклад, Ігор Бураковський - Голова Правління, д. е. н., професор кафедри економічної теорії Національного Університету "Києво-Могилянська Академія"- вважає, що головною проблемою є лінь української еліти, в руках якої знаходиться наша економіка. Складно з цим не погодитись, адже ні для кого не секрет, що перед підписанням, чи погодженням певного документу практично ніхто його не читає. Цитую:
« - Сейчас в обществе модно обсуждать тему соглашения об ассоциации с ЕС, но мало кто понимает, что случится на практике после того, как документ будет подписан. Почему?
За словами Прем’єр-міністра України Миколи Азарова, погіршення позицій у ряді сфер української економіки “можна пояснювати великим прогресом інших країн, які таким чином “посунули” Україну”.
Звичайно, слова тих, хто висловлює свою думку не можна ставити під сумнів, адже кожен має свободу слова і те, що погляди різняться є нормальним, бо всі бачать проблему під різними кутами і по-своєму.
Особисто я вважаю, що проблема української економіки полягає в кожному з нас, а не лише у політичних діячах, чи у заможних людях окремо.
На мою думку, проблема в тому, що суспільство в якому ми нині живемо є, в формальному розумінні, застарілим. Питома вага селянства у нас, певно, найбільша в Європі. Не хотілось би нікого ображати, але це малоосвічена, малокультурна частина суспільства, оскільки лише навчанню там приділяється мінімум уваги і рідко коли вдається досягти успіху і вступити нехай не до престижного, але хоч якогось університету без пільг чи інших допомог. Село занепадає, а не квітне як у минулому столітті. Бо ніхто не інвестує, а лише розкрадає обдурюючи і без того бідних селян.
Звичайно, прогрес інших країн можливо і міг нашу країну «посунути», але не кожна з цих країн має таку територію, зручну геопозицію, такі природні ресурси частина яких навіть не відкриті. Тож чому ми не рухаємося в тому ж напрямку, що і сусідні країни?
Справа в тому, що задля того, щоб щось мати потрібно вкладати. А наші можновладці, мільйонери і ті, хто можуть щось вирішувати у такому масштабі, нажаль не знаходять «вільних коштів» на розвиток потрібних для країни галузей.
Якщо подивитись на теперішній рівень інструментів монетарної, фіскальної, бюджетної політики, то розвиток призупинився і лишився на рівні 90-х років, а паритет купівельної спроможності гривні, щодо до долара впав (8/1, а не 4/1). За словами О.Савченка (екс-заступник голови НБУ, ректор Міжнародного інституту бізнесу), виникає формула: "чим більше недооцінена національна валюта країни, тим більше нерозвинуте суспільство і рівень влади", з чим наші думки збігаються.
Отже, мій висновок буде наступним. Потрібно кожному починати з себе. Це стосується самоосвіти, саморозвитку, зацікавленості в своєму майбутньому, яке напряму пов’язано з майбутнім країни, яку потрібно поважати і підтримувати. Не потрібно жаліти ні себе ні своїх можливостей як фізичних так і матеріальних тому, що якщо правильно вкласти, то можна отримати чималу вигоду (дивіденди).