Класифікація держав за їхньою формою

 

 

Реферат

«Класифікація держав за їхньою формою»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Виконала :

                                                                                Студентка групи МН-1-09

                                                                  Бойченко Наталія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         

 

 

                        Класифікація держав за їхньою формою

 

 

План

1. Класифікація держав за формою  правління.

2. Класифікація держав за політичним  режимом.

3. Класифікація держав за формою державного устрою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кожна держава характеризується певною формою, тобто зовнішнім виразом  процесу організації і здійснення державної влади.

Форма держави вбирає в себе три  елементи, співвідношення між якими можна зобразити такою схемою:

 

 

1. Форма державного правління  – це елемент форми держави,  що відображає певний порядок  утворення та організації вищих  органів влади.

За формою правління держави  поділяються на монархії та республіки.

Монархія – це форма правління, за якої вища влада в державі належить одній особі – монарху.

Для неї характерні такі риси: монарх виступає як глава держави у внутрішніх і зовнішніх відносинах; він здійснює одноособове правління, тобто, може прийняти до свого розгляду будь-яке  питання; влада монарха оголошується священною і поширюється на всі сфери суспільних відносин; він є формально незалежним у здійсненні повноважень і не несе юридичної відповідальності; повноваження монарха є безстроковими, а його влада, як правило передається у спадок.

Залежно від рівня конституційного  обмеження влади монарха та наявність  інших вищих органів влади, монархія існує у формі абсолютної та обмеженої.

Абсолютна монархія – це історичний тип монархії, якій властива належність монарху необмеженої влади.

Обмежена монархія – це форма  правління, що передбачає чіткі визначення повноважень монарха. Цей різновид монархії поділяється на конституційну  і дуалістичну.

Конституційна монархія характеризується певними співвідношеннями повноважень  монарха й парламенту. Влада монарха є законодавчо обмеженою; він хоча й призначає уряд, але останній контролюється парламентом: нормативні акти, що видаються монархом набирають юридичної сили після їх затвердження парламентом (Англія, Данія, Швеція, Японія).

Дуалістична монархія характеризується особливим процесом призначення та контролювання уряду. Вона передбачає двопалатний парламент, нижня палата якого обирається населенням, а верхня призначається монархом і контролюється ним самостійно, або через прем’єр-міністра, який призначається монархом, глава держави має право вето щодо актів парламенту (країни Африки та близького Сходу).

Республіка – це форма правління, відповідно до якої вища належить виборчому  органу парламенту. Для неї характерні наявність вищих виборчих органів влади; заснованість діяльності держави на принципах демократії та поділу державної влади; чіткий розподіл серед впливу владних структур і визначення терміну їх повноважень; відповідальність посадових осіб, що реалізується через відкликання та відставку.

Президентська республіка характеризується наявністю голови держави, президента, який може поєднувати повноваження глави  держави та уряду. Президент призначає  уряд, що несе перед ним політичну  відповідальність, він може застосувати  право вето, щодо актів парламенту. Президент за певних обставин може розпустити парламент.

Змішана республіка поєднує риси парламентської і президентської республіки.

Політичний режим визначає методи, якими здійснюють владу в державі. Способи та засоби, що для цього  використовують.

Політичних режимів є багато, але основним із них є демократія, авторитаризм, теократія, тоталітаризм.

Демократією називають державний  устрій, в якому забезпечується реальна  влада нараду, або безпосередньо  так звана пряма демократія, або  опосередковано – через обрання представників до органів влади – представницька демократія.

У демократичній державі повинно  бути гарантовано і забезпечено  реальну рівність усіх громадян перед  законом, реалізацію проголошених прав і свобод. Це завдання конституції  – Основного Закону, який закріплює права громадян і порядок їх взаємовідносин з державою.

На відміну від демократичної  держави в антидемократичних  суспільствах громадяни позбавлені можливості брати участь у розв’язанні  державних питань, або їх участь є формальною. Здебільшого в таких країнах утверджується влада однієї особи (або групи осіб) партії ідеології, інші зазнають переслідувань. В антидемократичних державах права особи не гарантовані, постійно обмежуються.

Державний устрій визначає внутрішню  територіальну організацію держави, взаємодію центральних і місцевих органів влади.

За державним устроєм виділяють  прості (унітарні) і складні держави. Області, департаменти, або інші територіальні  одиниці простої держави не мають  власних, окремих від центральних  законів і повністю підпорядковані центральним органам. Складні держави поділяються на федерації і конфедерації. У федеративній державі кожна складова частина – республіка, штат, тощо – має суверенітет, певні особливості законодавства, судочинства, але зберігають цілісність держави, спільні вищі органи влади. Федерацією є Федеративна Республіка Німеччини, федерацією був Радянський союз. Конфедерація об’єднує в союз суверенні держави, які мають власне громадянство, закони, тощо. Конфедерація створюється здебільшого для виконання окремих завдань і здебільшого мають нестійкий характер, швидко розпадаються, або перетворюються у федерацію. Іноді виділяють також складну державу у формі імперії. До складу такої держави входять окремі території, адміністративні одиниці чи державні утворення території, які імперія насильницьки включила до свого складу (Римська Імперія, Британська колоніальна імперія минулих століть).