Міжнародна політика призедента України Л. Кравчука

МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА ПРИЗЕДЕНТА УКРАЇНИ Л. КРАВЧУКА

     Дане дослідження є актуальним у контексті вивчення документів, ,які були підписані після розпаду СРСР першим президентом України. Цей матеріал буде цінним у сфері вивчення історії нашої держави, а також політики у роки діяння Л.Кравчука 5 грудня 1991 – 19 липня 1994.

     Метою дослідженню є виялення української зовнішньої політики у членстві в Європейських Співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах; активної участі в зусиллях світового співтовариства з роззброєння; виробленням нових взаємовідносин з колишніми союзними республіками.

Основним документом, який визначав принципові засади в сфері зовнішньої політики, у тому числі розбудови державотворчих процесів, став Акт проголошення незалежності України, прийнятий 24 серпня 1991 р.

З розпадом СРСР Україна стала третьою державою світу за кількістю розміщених на її території запасів ядерної зброї. Тому проблема ядерного роззброєння стала для України своєрідним ключем, яким можна було відкрити двері у західний.

З проголошенням незалежності розпочалися офіційні міждержавні відносини між Україною з такою впливовою країною світу, як США. 25 грудня 1991 р. США визнали Україну незалежною, однак відразу ж виставили перед нею ультимативну вимогу: позбутися ядерної зброї. Перший посол США в Україні Р.Попадюк зазначив, що його держава дивиться на Україну «не через російську призму, а через ядерну зброю».

Перші кроки на зовнішній арені, досягнення, а також труднощі та проблеми в царині міжнародних відносин пов'язані з періодом президентстваЛ. Кравчука. МЗС України очолив А.Зленко. Упродовж трьох місяців Україну як незалежну державу визнали понад 140 країн світу. Одними з перших заявили про це Польща, Канада, США, Італія, Бельгія, Індія, Японія, Китай, Австралія, країни Латинської Америки, Скандинавії та ін. Протягом 1992—1993 рр. Україна вступає в безпосередні дипломатичні зв'язки зі США, Канадою, Польщею, Німеччиною, Францією, Китаєм, Росією, Казахстаном, державами Балтії, Скандинавії та ін. В липні 1992 р. відбувся візит Президента України до Франції, під час якого Україна приєдналася до паризької «Хартії для нової Європи», був підписаний договір про дружбу та співробітництво між двома країнами. В цей період Україна стала членом Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ, згодом — ОБСЄ), багатьох міжнародних організацій, зокрема Світову о банку, Міжнародного Валютного Фонду.

Зовншня політика після розпаду СРСР і до цього часу була спрямована  на забезпечення стабільного міжнародного становища, на збереження територіальної цілісності та недоторканості її кордонів, а також на входження українського господарства до світової економічної системи.

Складовою зовнішньої політики була концепція неприєднання до будь-яких військових блоків і політичних союзів, побудова зовнішніх відносин на основі двосторонніх угод з різними країнами.

У 1992 р. було затверджено Положення "Про дипломатичне представництво за кордоном" . У тому ж році відкриття 18 посольств, насамперед, у п'яти державах "Великої сімки", в Польщі та Росії як стратегічно важливих для України державах. Розширювалася мережа консульських установ. У 1993 р. було відкрито 15 закордонних представництв.

Важливою подією першої половини 1994 р. стало підписання 14 січня тристоронньої угоди між Україною, США та Росією про виведення стратегічної ядерної зброї з України. З— 7 березня український президент відвідує США, де підписує заяву про дружбу та співробітництво між двома країнами. Першою з-поміж посткомуністичних країн Східної Європи Україна приєднується до програми співробітництва з НАТО «Партнерство заради миру». А 23 березня 1994 р. Президент Л.Кравчук підписує у Брюсселі договір про партнерство та співробітництво з Європейським Союзом.

Однак ці кроки не змінили загальної ситуації: на межі 1993— 1994 рр. Україна опинилася у вкрай складному міжнародному становищі. З таким вантажем зовнішньополітичних проблем наше суспільство підійшло до президентських виборів, які відбулися в липні 1994 р.

В ході дослідницької роботи ми дізналися, що зовнішня політика Л.Кравчука була спрямована на реалізацію курсу на безядерний статус України, курс України на набуття членства у провідних європейських організаціях.