Основні положення основні положення, принципи та теорії дивідендної політики

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН

ІНСТИТУТ ТУРИЗМУ

Факультет туристичного менеджменту

Кафедра економіки та менеджменту

РЕФЕРАТ

на тему: «ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ, ПРИНЦИПИ ТА ТЕОРІЇ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ»

 

Виконала студентка

5 курсу, д/в

Джуган Ганна

Миколаївна

Науковий керівник:

Шарапова Алла Олексіївна

 

 

 

 

 

КИЇВ - 2013

ЗМІСТ

ст.

1. ЗМІСТ ТА ЗНАЧЕННЯ ДИВІДЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ……………...3-4
2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДИВІДЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ……………..4-5
3. ПРИНЦИПИ ДИВІДЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ…………………………5-6
4. ТЕОРІЯ В ГАЛУЗІ ДИВІДЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ………………….7-8
5. ВИСНОВОК……………………………………………………………9
6. СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЗМІСТ ТА ЗНАЧЕННЯ ДИВІДЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ

 

Одним з важливих завдань фінансового менеджменту є формування та реалізація політики підприємства в галузі виплати дивідендів.

Дивіденди — доходи, отримані суб’єктами господарювання за корпоративним правом у вигляді частки прибутку юридичної особи, включаючи доходи, нараховані у вигляді процентів на акції або на внески до статутних фондів.(1,с.272)

Дивідендна політика —  це набір цілей і завдань, які  ставить перед собою керівництво  підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і  засобів їх досягнення.(2,с. 210)

Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід враховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства:

- величину самофінансування,

- структуру капіталу,

- ціну залучення фінансових  ресурсів,

- ринковий курс корпоративних прав,

- ліквідність та ряд інших.

Найбільш чітко вираженим  є зв’язок між дивідендною  політикою та самофінансуванням  підприємства: чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається  у підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про  тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впливає на його вартість. Зв’язок між дивідендною політикою і ринковим курсом корпоративних прав описується класичним алгоритмом: курс акцій прямо пропорційний дивіденду та обернено пропорційний процентній ставці за альтернативними вкладеннями капіталу на ринку.

Стабільний рівень дивідендних  виплат може сигналізувати про те, що вкладений інвесторами в підприємство капітал працює ефективно. Отже, за інших рівних умов дивідендні виплати позитивно впливають на ринковий курс корпоративних прав. З іншого боку, відсутність дивідендів або їх різке коливання свідчить про нестабільність і ризиковість підприємства-емітента корпоративних прав. Як наслідок — ринковий курс падає. Щоправда, інвестори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре поінформовані про його програми розвитку, причини невиплати або скорочення виплати дивідендів і напрямки реінвестування прибутку.

Важливим є також обернений  зв’язок між ринковим курсом корпоративних  прав і фінансово-господарською діяльністю емітента. Вплив низького ринкового курсу проявляється під час залучення підприємством фінансових ресурсів. За низького ринкового курсу корпоративних прав емісія може або взагалі не відбутися, або з мінімальним курсом емісії, відповідно і мінімальним емісійним доходом. Отже, якщо підприємство планує залучати кошти за рахунок додаткової емісії, йому слід реалізувати дивідендну політику, спрямовану на підвищення ринкового курсу корпоративних прав.(2,с.211)

 

 

2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДИВИДЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ

 

До основних завдань, які  слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:

• виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;
• визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;
• оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;
• визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу;
• узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;
• вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;
• оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства.(2,с. 212)

 

 

3. ПРИНЦИПИ ДИВІДЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ

 

Розробка ефективної дивідендної  політики базується на використанні таких принципів:

1. збалансування різноманітних інтересів акціонерів, кредиторів та самого акціонерного товариства як суб'єкта господарювання;
2. врахування впливу інфляції на рівень дивідендних виплат акціонерам і обсяг реінвестованого чистого прибутку підприємства;
3. використання не менше 5 % чистого прибутку на формування резервного фонду акціонерного товариства до досягнення ним 25 % статутного фонду;
4. врахування різниці в інтересах дрібних і великих (стратегічних) інвесторів;
5. формування і збереження основного контингенту акціонерів, яких задовольняє дивідендна політика підприємства;
6. розумне поєднання грошових і негрошових форм виплати дивідендів, виходячи з реальних фінансових і матеріальних можливостей акціонерного товариства;
7. врахування асиметричної інформації, тобто різного ступеня інформованості акціонерів і менеджерів про реальний стан справ і перспективи розвитку підприємства;
8. врахування фактору ризику.(3)
 

7. ТЕОРІЯ В ГАЛУЗІ ДИВІДЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ

Проблемі формування оптимальної  дивідендної політики в країнах  з ринковою економікою приділяють значну увагу. Адже від її вибору залежить рівень добробуту власників капіталу, роз­міри власних фінансових ресурсів і темпи виробничого розвитку на засадах самофінансування, ринкова вартість капіталу під­приємства і його фінансова стійкість у довгостроковому періоді.

У загальному вигляді основний зміст теоретичних досліджень з  питань дивідендної політики представлено в табл. 1.1.

Цей аналіз показує, що в  рамках розробки дивідендної політи­ки  вирішується широке коло питань, основними  з яких є (4)

Таблиця1.7.

Зміст теорій дивідендної  політики

Теорія дивідендної  політики	Основні положення  теорії	Основні вимоги
Теорія Міллера – Модільяні (або незалежності ринкової вартості капіталу від розміру дивідендів)	Дивідендна політика не впливає  на ціну капіталу, а тому не виникає  проблеми оптимізації коефіцієнта  виплат і форм виплат дивідендів приєднується до реінстрування прибутку	Ця теорія не враховує: Вплив податків; Витрати на емісію нових акцій; Асиметричність інформації; Фактор ризику при прийнятті рішень щодо розподілу прибутку.
Теорія приоритету дивідендів (або синиця в руках) М. Гордона і Д. Літнера	Зростання дивідендних виплат збільшує ринкову вартість капіталу. Пояснюється це тим, що кожна грошова  одиниця прибутку, виплаченого у  формі дивідендів, вже «очищена»  від ризику і коштує завжди більше ніж прибуток, відкладений на майбутнє	Виходячи з цієї теорії, через менший рівень ризику максимізація дивідендних виплат має переваги над капіталізацією прибутку. Ця теорія може бути покладена в основу дивідендної  політики, якщо в складі акціонерів переважають дрібні інвестори

 

Теорія податкових переваг (або мінімізації дивідендів)	В інтересах акціонерів підтримувати невисоке значення коефіцієнта виплат, оскільки приріст капіталу завжди обкладається за вищою ставкою, ніж приріст доходу. При високому значенні коефіцієнта виплат через збільшення податкових платежів зменшується ринкова вартість капіталу фірми.	За цією теорією, з метою  найвищого податкового захисту  сукупного доходу власників капіталу дивідендна політика має забезпечувати  мінімізацію дивідендних витрат. Ця теорія може використовуватися у  випадку, якщо у складі інвесторів переважають  акціонери з високим рівнем доходу.
Сигнальна теорія дивідендів	Якщо темпи зростання дивідендів перевищують перевищують очікування акціонерів, відбувається автоматичне зростання ринкової ціни акцій. Високі дивіденди сигналізують про покращення фінансового стану.  Особливо чутлива ринкова ціна акцій до раптових різних змін розміру дивідендів.	Акціонерне товариство має  враховувати ринкові очікування своїх акціонерів і формувати  дивідендну політику таким чином, щоб  оголошений дивіденд не призводив до зниження ринкової ціни капіталу фірми. Розмір дивідендів буде меншим за темп приросту ринкової ціни акцій
Теорія «клієнтури»	Дивідендна політика значною  мірою від складу акціонерів  і повинна відповідати очікуванням  більшості власників. Так частина  акціонерів, яка не згодна з дивідендною  політикою, реінвестує свій капітал  в інші фінансові інструменти, в  результаті чого склад «Клієнтури»  стає більш однорідним	Якщо в складі акціонерів переважають дрібні інвестори, яких цікавить поточний дохід, коефіцієнт виплат повинен бути високим. Якщо переважають  високодохідні акціонери, яких цікавить можливий розмір податкової економії, коефіцієнт виплати повинен бути низьким. Для забезпечення постійного контингенту акціонерів можна часто  змінювати дивідендну політику.

 

ВИСНОВОК

Виплата дивідендів компаніями в умовах розвитку ринка дуже важлива. Компанії, що дбають про своє майбутнє, повинні враховувати наступні моменти. Компаніям вигідно залучати інвесторів, які отримують акції на тривалий період як довгострокове вкладення  своїх коштів. Такі акціонери не прагнуть заробити на купівлі-продажу  цих акцій, а розраховують на довгостроковий ріст їхньої вартості; вони дуже важливі  для компанії, тому що служать захистом від ворожих поглинань з боку конкурентів. Для того щоб стимулювати  залучення як можна більшої кількості  довгострокових акціонерів, дуже важливо  виплачувати розумні дивіденди, що дозволить їм одержувати поточний дохід. До того ж, через невизначеність майбутньої вартості потенційних прибутків  від приросту капіталу прибуток, отриманий  зараз у формі дивіденду, якісно розрізняється з еквівалентним  потенційним прибутком від приросту капіталу.

Взагалі єдиного підходу  до формування дивідендної політики немає. Кожне акціонерне товариство обирає свою політику виходячи зі стану  справ, прибутковості, етапу розвитку, складу акціонерів та інших особливостей. Результатом виваженої та ефективної дивідендної політики має стати  оптимальний розподіл коштів на розвиток підприємства, що забезпечить успішне  його функціонування, а також на виплату стабільних, бажано зростаючих дивідендів. Останнє сприятиме привабливості  акцій такого товариства як на вторинному, так і на первинному фондовому  ринках, залученню додаткових інвестицій.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ  ЛІТЕАТУРИ

 

1. Непочатенко О. О. Фінанси підприємств. Навч. посіб.– К.: Центр учбової літератури, 2011. – 328 с
2. Терещенко О. О. Т 35 Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. —554 с.
3. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент: Підручник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 520 с.
4. http://buklib.net/books/25866/Дивідетна політика
5. http://men.dt-kt.net/books/book-20/chapter-1047/ Фінансова бібліотека:: Дивідендна політика