Основные виды политической деятельности

 Политическая деятельность  — характеристика не только  внутреннего механизма — мотивов, форм выражения, реакций, направленности  действий и уровня их организации, но всего динамического аспекта  политики. Ее важнейшими чертами  служат:

— сосредоточение усилий на общих проблемах, потребностях существования социальной общности, по словам видного русского правоведа и философа И. А. Ильина, «политическая деятельность есть именно солидарная деятельность во имя общей цели»;

— рассмотрение государства, политических институтов в качестве основных инструментов решения этих проблем;

— использование политической власти как главного средства достижения поставленных целей.

Политическая деятельность неоднородна, здесь можно выделить несколько четких состояний.

1. Политическое отчуждение. Выражается в сосредоточении усилий человека на решении проблем личной жизни при их отрыве и противопоставлении жизни общественной, политической.
2. Политическая пассивность — это такой вид политической деятельности, в рамках которой субъект не реализует свои собственные интересы, не действует в качестве самостоятельной политической силы, а находится под политическим влиянием другой социальной группы.
3. Формой политической пассивности является конформизм.
4. Политическая активность. Ее критерием служит стремление и возможность, воздействуя или непосредственно используя политическую власть, реализовать свои интересы. Формой политически активной деятельности является, например, политическое движение, т.е. такое целенаправленное и долговременное социальное действие определенной социальной группы, которое своей целью имеет преобразование политического строя или же сознательную его защиту.

Характер политически активной деятельности значительно изменяется в зависимости от специфики проблем, ее вызвавших и стимулирующих, времени возникновения, задач, на решение которых она направлена, состава участников. В современных условиях отмечают следующие наиболее общие тенденции ее изменения:

— рост стремления граждан действовать вне традиционных форм политической активности и участия, предпочтение жестко оформленных политических партий политическим движениям, без четко фиксированной организационной структуры;

— объединение все чаще осуществляется не вокруг какой-либо партии, а вокруг проблемы, по поводу ее решения;

— растет число граждан, интересующихся политикой, но одновременно падает численность партий;

— все больше людей склонны к независимой политизации, т.е. свое участие в политике они не связывают с принадлежностью к той или иной политической силе, структуре, стремятся действовать независимо.

—  Множество видов политической деятельности связаны не с активным изменением, обновлением социальных систем, а с обеспечением достигнутого состояния, нормального функционирования государственного аппарата, хозяйственного механизма.

Политическая активность может быть направлена и на воссоздание отжившего, реконструкцию прошлых общественных и политических отношений и структур. С другой стороны, позитивное отношение к переменам может быть не только активным, но и пассивным, когда они рассматриваются как необходимые и желательные, но происходящие как бы сами собой

Політика її види

Політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) як соц. явище – багатобарвне та складне явище:

це мистецтво управління д-вою;

це участь гром-н у справах д-ви (сусп. інститути та об’єднання гром-н)

напрямок держ. розвитку, завдань, змісту і діял. д-ви;

засіб чи інструмент, за доп. якого в сусп. досяг. інтереси тих чи інших соц. груп, класів, прошарків, які прагнуть до влади чи які знах. при владі.

П-ка як соц. явище і усвідомлена діяльність, спрямована на забезпечення сусп. процесів, їх регул-ня і розвиток в тому напрямі, якого прагне домінуюча або опозиційна група

Об’єкт п-ки необмежаний, тому існує чимало видів п-ки: За сферою сусп. життя: ек-на, соц-на, куль-на, нац-на, За орієнтацією: внутрішня і зовнішня; За масштабами дії: міжнар., світова, локальна, регіональна; За носіями, суб’єктами: пол-ка д-ви, партії, сусп. рухів, сусп. організацій; За терміном дії: постійна й тимчасова; За цілями: нейтральна, нац. примирення, “відкритих дверей”, “залізної завіси”, компромісу, пол-ка однополюсного світу, багатополюсна пол-ка.

Як одна із сфер суспільного життя, п-ка взаємодіє з іншими сферами. Вона залежить від них, і, в свою чергу, вона робить істотний вплив на все людське буття. Тому вивчення політичних явищ вимагає з’ясування економічних та ін. інтересів, якими ці явища визначаються, а також всієї системи соціальних факторів і протиріч. Соціальна структура безпосередньо становить підвалини політики, визначаючи її суб’єкти, імпульси, інтереси, характер і спрямування політичних процесів. Залежно від соціальної структури формуються пол. сили і рухи.

Спецефічного спрямування набуває політика залежно від чисельності населення, його статевої структури. Демографічний факторвизначає певні риси і структуру суб’єктів політичного процесу. Що стосується національного складу населення, то це одна з домінант політичного життя.

Істотне місце посідають соціально- психологічні фактори. Саме вони позначаються на політичній поведінці мас та окремих індивидів.

Вибір політичних інститутів, методів функціонування, їх цілей значною мірою залежить від духовної культури. Саме дух. к-ра впливає на характер політичної соціалізації індивідів, систему їхніх політ. цінностей і політ. позиції.