Политический лидер Барак Обама

ОБАМА

Барака Обаму три терміни  поспіль обирають сенатором штату  Іллінойс. Після цього його погляд звернений у бік Капітолія. Домігшись у листопаді 2004 року перемоги на виборах до Конгресу з рекордним результатом — 70% голосів виборців, він стає п’ятим темношкірим сенатором в історії США.

 

Його діяльність, як і  діяльність кожного законодавця  на Капітолійському пагорбі, на виду. Він — член сенатського комітету з міжнародних відносин і очолює в ньому підкомітет у європейських справах. Однак діапазон діяльності Обами набагато ширший — від законодавства щодо ядерного тероризму і зміни клімату до законодавства щодо лобіювання та шахрайства на виборах.

 

Обама бере участь у підготовці понад 600 законодавчих ініціатив. Разом із Річардом Лугаром він — співавтор законопроекту про зменшення загрози звичайних видів зброї (2006 р.). Спільно з сенатором Томасом Коберном він висуває ухвалений того ж року законопроект про публічну звітність і прозорість у використанні федеральних фондів. 2007 року Обама пропонуєтзаконопроект про «згортання» війни в Іраку, але його відхиляють.

 

Він захищає інтереси середнього класу, прагнучи полегшити для нього податковий тягар. Водночас голосує проти запропонованого Джорджем Бушем зниження податку на прибуток, вигідного великим монополіям. Темношкірийьсенатор підтримує ряд законопроектів, спрямованих на поліпшення  становища іммігрантів. Лівий демократ, він, однак, проти того, щоб представники расових і національних меншин користувалися соціальними пільгами, вважаючи це порушенням прав людини.

 

Обама — один із тих президентів, стартовим майданчиком для яких був Капітолійський пагорб. Однак жоден із них не здійснював такого карколомного злету. І жоден із президентів США (принаймні від часів Дуайта Айзенгауера, якого співвітчизники сприймали як переможця у Другій світовій війни) не викликав такого ентузіазму під час виборчих кампаній, як Барак Обама. У США і за океаном його часто називають «молодим

Мартіном Лютером Кінгом»  і «темношкірим Кеннеді». Сам він  із вдячністю прийняв варте мільйонів голосів «благословення» сенатора Едварда Кеннеді та доньки загиблого президента — Кароліни, які підтримали його ще під  час жорсткої боротьби проти Гілларі Клінтон за висунення кандидатом у президенти від демократів. Темношкірий сенатор з Іллінойса свідомо не виставляє себе представником другої за чисельністю, понад 40-мільйонної расової групи. Він позиціює себе як представника єдиної нації. І саме це швидко виводить його на орбіту національної політики.

 

«Немає ліберальної Америки  й консервативної Америки. Є Сполучені  Штати Америки, — проголошує він 2004 року на з’їзді Демократичної партії у Бостоні (штат Массачусетс). — Немає чорної Америки та білої Америки, латиноамериканської та азійської Америк. Є Сполучені Штати Америки». Через чотири роки він майже дослівно повторить ці слова під час президентської кампанії, виступаючи перед стотисячним натовпом у Сент-Луїсі (штат Міссурі): «Неправильно ділити Америку на ліберальну і консервативну, чорну і білу. Існує тільки одна країна — Сполучені Штати Америки».

 

Едвард Кеннеді не помилився, коли стверджував: Барак Обама привабить молодь, він подав надію і виявив здатність долати вікові бар’єри між молодими і старими, між Заходом і Сходом, між Північчю і Півднем, між темношкірими і білими.

 

Обираючи президентів, американці зазвичай не зважають на думку решти світу. На виборах 2000-го і 2004-го європейці симпатизували демократам Альберту Гору та Джону Керрі. Але в обох випадках американці віддали перевагу республіканцеві Джорджу Бушу-молодшому. Цього разу настрої по обидва боки Атлантики збіглися.

 

Натомість погляд на Америку  збоку не відрізняється від погляду зсередини. Кріштоф фон Маршалл — завідувач вашингтонського офісу німецької газети Tageszeitung, автор популярної книжки «Барак Обама — темношкірий Кеннеді» — робить висновок: «У роки правління Клінтона і Буша Америка була поділена на два табори. Барак Обама — політик, який каже: я стою над цим, я спроможний примирити розколоту націю».

 

Що пропонує Барак Обама  американцям?

 

Економіка та фінанси. Америка  переживає «найгіршу фінансову  кризу з часів Великої депресії», — вважає новообраний президент. Під час виборчої кампанії він оприлюднив програму оздоровлення економіки з чотирьох пунктів, яка передбачає:

 

— на 90 днів відкласти передачу деяким банкам майна, що служило заставою

з неповернених позик;

 

— надати компаніям податковий кредит на суму 3 тис. доларів за кожне

нове робоче місце;

 

— дозволити пенсіонерам, не обкладаючи податками, вилучити до 15% (або

до 10 тис. дол.) зі своїх пенсійних  фондів;

 

— створити федеральний  фонд, який виділятиме позики владі  штатів та

окремих міст.

 

Система оподаткування. Обама  пропонував збільшити на 5% податки  на платників зі щорічним доходом понад 250 тис. дол. і знизити податки на тих, хто заробляє менше.

 

Енергетика. Новообраний  президент висловлював намір  інвестувати впродовж десятиліття 150 мільярдів дол. у розвиток альтернативних джерел енергії. Завдяки цьому має бути створено 5 млн. нових «зелених» робочих місць. Стратегічна мета — домогтися енергетичної незалежності Сполучених Штатів.

 

Імміграція. Обама хоче запровадити  законодавчу систему, спрямовану на створення нових робочих місць, надавши роботодавцям право перевіряти, чи їхні працівники є легальними іммігрантами. Обама вважає, що нелегальним іммігрантам, які не скоїли злочинів, має бути надана законна можливість залишитися у США, сплативши штраф та опанувавши англійську мову.

 

Війна в Іраку. Новообраний  президент із самого початку був  її жорстким критиком. Він вважає, що ця війна відвертає увагу від боротьби протии «Аль-Каїди» і Талібану в Афганістані. Виступає за негайне виведення американських військ, із тим, щоб завершити його через 16 місяців після інавгурації 20 січня 2009 року. Обама має намір використати частину ресурсів, що вивільняться, для боротьби проти тероризму в Афганістані, збільшивши там військову присутність і обсяг ресурсів для розвитку цього регіону. Водночас планує асигнувати принаймні 2 млрд. дол. на розширення гуманітарної допомоги іракським біженцям.

 

Реформа охорони  здоров'я

Докладніше: Реформа охорони здоров'я та захисту пацієнтів у США

Одною з головних обіцянок, з якою Обама прийшов у Білий дім, було питання масштабної реформи сфери охорони здоров'я і медичного страхування. Питання про реформу назріло давно: при платній медицині понад 30 мільйонів людей в США живуть без медичної страховки. Як запевняє американський президент, реформа охорони здоров'я зробить медстрахування доступнішим, заборонить страховим компаніями роздувати ціни у зв'язку з погіршенням стану здоров'я клієнтів, а також ліквідує низку збиткових статей.

Закон після запеклих обговорень і жорсткої опозиції республіканців був прийнятий Конгресом 25 березня 2010, Барак Обама підписав зміни до законодавства 30 березня. Ряд положень реформи набрав чинності вже в 2010 році. 2014 року наявність страховки стане обов'язковою умовою для більшості людей, що проживають у США. В іншому випадку їм доведеться платити штраф. З 2014 року багато хто зможе обміняти свої страхові плани на нові, які обіцяють бути більш економічними і повними. Великі організації, що не надають своїм співробітникам страховки, будуть сплачувати шрафи. У наступні роки реформа, як передбачається, продовжиться. Будуть підвищуватися вимоги до страховиків і роботодавців. Під загрозою штрафів їм доведеться знаходити можливості надавати клієнтам і співробітникам якомога більш економічні плани з максимальним покриттям.

Внаслідок того, що реформа  в цілому підтримується незаможними  верствами населення, покладається на потужний урядовий апарат федерального рівня і вимагає великих капіталовкладень, сама реформа в цілому, а також  її окремі положення та/або етапи  зокрема неодноразово саботувалися представниками Республіканської партії, що контролює Палату представників США. Ці розбіжності зрештою призвели до неприйняття вчасно бюджету на 2014 фінансовий рік (за законодавством США, до 30 вересня), а отже, до припинення роботиуряду США і державних організацій від 1 жовтня 2013 року (див. Припинення роботи уряду США (2013))^[8].

Зовнішня політика

У квітні 2009 року пом'якшені санкції проти Куби^[9], в січні і травні 2011 року спрощено візовий режим і розширені можливості грошових переказів на Кубу^[10][11]. У жовтні 2009 року Барак Обама отримав Нобелівська премію миру. У грудні 2009 року оголошено про рішення збільшити на 30 тисяч контингент американських військ в Афганістані^[12].

У квітні 2010 року підписано  договір з Росією про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (у грудні схвалений Сенатом США). У травні 2010 року прийнятий закон, що вимагає від Державного департаменту докладної інформації про свободу друку в щорічних доповідях про права людини в країнах світу. У вересні 2010 року оголошено про припинення бойової операції військ США в Іраку, втім близько 50 000 американських військовослужбовців залишилися в країні^[13]

З березня 2011 року США беруть участь у силовій операції групи  країн у Лівії. Навесні 2011 року в Пакистані знищений Усама бін Ладен. У жовтні 2011 року оголошено про виведення до кінця року військ США з Іраку^[14], а в грудні проведена церемонія формального завершення операції військ СШ^[15].

Фундаментальний виступ Барака Обами про роль Америки в світі  відбувся на 67-й сесії Генеральної асамблеї ООН наприкінці вересня 2012 р.^[16] В ньому він закликав світових лідерів засудити насильство на Близькому Сході, що пов'язують з анти-ісламським фільмом Невинність мусульман, що призвело до загибелі американського Посла в Лівії Крістофера 

 

 

Україна, НАТО, сибірка й  енергетика

 

Яку ж зовнішню політику загалом проводитиме новий господар Білого дому? Барак Обама буде «значно більш проєвропейським», ніж Джорж Буш, ім’я якого пов’язане з війною в Іраку, прогнозує один з його радників із зовнішньополітичних питань Грегорі Крейг. Натомість у сфері європейської політики може виявитися деяка спадкоємність між попередньою республіканською та новою, демократичною адміністрацією. Як вважає

Крейг, попри шалену критику  з боку Росії, Обама дотримуватиметься  планів створення елементів глобального ракетного щита у Польщі та Чехії. «Час, темп і масштаби здійснення угоди визначатиме на власний розсуд президент Сполучених Штатів», — додає радник. Існування американських військових баз у Румунії та Болгарії також «поза дискусіями».

 

Водночас США доведеться співпрацювати з Росією у тих  сферах, в яких у них «спільні інтереси та спільний ґрунт», особливо це стосується нерозповсюдження ядерної зброї, зменшення ядерних арсеналів у світі, безпечного зберігання ядерних матеріалів і викликів з боку Ірану та Північної Кореї. Втім, радник Обами категорично відкидає можливість

співпраці з Росією в питаннях іранської проблеми за рахунок Центральної та Східної Європи. На його думку, агресивне ставлення Москви до сусідів, які хочуть приєднатися до НАТО, — історичний анахронізм, «релікт радянського минулого».

 

Під час перших президентських теледебатів Барак Обама стверджував: «Тепер (після подій у Південній Осетії), якщо Грузія і Україна відповідатимуть усім вимогам, ми повинні наполягати на тому, аби вони могли приєднатися до НАТО. Їм слід також негайно надати можливість скористатися з Плану дій щодо членства в альянсі». А у привітанні

учасникам ХХ з’їзду Українського Конгресового Комітету Америки (УККА), що відбувся в жовтні у Клівленді, Обама наголосив: «Україна готова до Плану дій щодо членства в НАТО» і США сприятимуть досягненню згоди між союзниками, щоб допомогти їй «посісти місце в євроатлантичній спільноті, яке їй по праву належить».

 

Раніше один із провідних  політичних консультантів демократів Роберт Шрам, виступаючи на цьогорічному саміті Ялтинської європейської стратегії, заявив, що Обама «не хоче примушувати Україну вибирати між Росією та Сполученими Штатами». Однак вона «посідає своє місце в його політиці», — додав він.