Політичний портрет Кравчука

РЕФЕРАТ 
на тему: 
Політичний портрет Кравчука 
ПЛАН 
1. Загальні біографічні відомості 
2. Сучасний і минулий політичний портрет Л.Кравчука 
3. Вислови про Л.Кравчука 
Список використаної літератури 
1. Загальні біографічні відомості 
Кравчу?к Леоні?д Мака?рович (*10 січня 1934, Великий Житин) - перший президент незалежної України. 
Народився 10 січня 1934 року у селі Великий Житин (Рівненська область). 
Закінчив у 1958 р. Київський державний університет, у 1970 р. - Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Кандидат економічних наук. 
У 1958-1960 рр. викладав у Чернівецькому фінансовому технікумі. У 1960-1967 рр. - консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділу агітації та пропаганди Чернівецького обкому КПУ. У 1967-1970 рр. - аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС. У 1970-1988 рр. - завідувач сектору, інспектор, помічник секретаря ЦК, Перший заступник завідувача відділу, завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ. У 1988-1990 рр. - завідувач ідеологічного відділу, секретар ЦК КПУ, у 1990 р. - другий секретар ЦК КПУ. У 1989-1990 рр. - кандидат у члени Політбюро, у 1990-1991 рр. - член Політбюро ЦК КПУ. 
Народний депутат України Х-ХIV (в т.ч. І-ІV) скликань. У 1990-1991 рр. - Голова Верховної Ради України. 
У серпні 1991 року Кравчук залишив лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Водночас його підтримали як активісти забороненої на той час компартії (їхній висуванець Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Кравчука), так і частина націонал-демократів, які рекламували голову Верховної Ради як "батька незалежності". Зіграв свою роль і штучно створений для головного опонента Кравчука - Вячеслава Чорновола - образ "западенця-націоналіста". Штучність цього образу підкреслював той факт, що Чорновіл який народився в Єрках (Черкаська область), розташованих значно східніше за Великий Житин. Проте Кравчук переміг вже в першому турі, Чорновіл зібрав 25% голосів. 
У 1991-1994 рр. - Президент України. У 1993 р. погодився на дострокові вибори глави держави (призначені на липень 1994 р.). В першому турі набрав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів, але в другому програв Леоніду Кучмі. 
Обраний народним депутатом у 1994 р. - на довиборах в одному з мажоритарних округів. У 1998 році, залишаючись безпартійним, очолив виборчий список Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Напередодні голосування вступив до СДПУ(О) і привів її до Верховної Ради. 
З жовтня 1998 року член Політбюро і Політради СДПУ(О). У 2002-2006 році очолював фракцію СДПУ(О) у Верховній Раді України. 
У 2006 році очолив список опозиційного блоку "Не так". Але за підсумками виборів той не подолав 3-відсотковий бар'єр. 
Герой України (2001 р.). 
У листопаді 2004 позбавлений звання почесного доктора (Doctor honoris causa) Києво-Могилянської Академії за "негромадянську позицію під час Помаранчевої революції". 
2. Сучасний і минулий політичний портрет Л.Кравчука 
Політичний довгожитель Леонід Кравчук виходить на нове коло публiчної діяльності. Незважаючи на свій вік (73 роки), саме перший Президент став тим локомотивом, який потягнув голубий вагон СДПУ(о) до станції "Парламентські вибори-2006", не подолав 3% бар'єр, не потрапив до Верховної Ради, але і далі залишається активним політичним діячем. 
Якщо на минулих виборах Леонід Макарович був лише одним з облич, які "прикрашали" список есдеків, і замикав їх першу п'ятірку (йшов після Медведчука, Прошкуратової, Зінченка й Рябіки), то на виборах 2006 року він виступав як лідер політичної партії. 
Ще перед установчими зборами ГФОУ Леонід Кравчук розповів журналістам, що "амбітні завдання, які ми поставили, вимагають від нас мати політичне представництво в парламенті. І ми цього не приховуємо. Ми будемо стимулювати партії, які нас підтримують або приєднуються до нас, ...щоб вони йшли на вибори, створили свої фракції в парламенті" (цитата за "Киевскими ведомостями"). 
Таким чином СДПУ(о) мав намір стати не просто "вовком в овечій шкурі", а одним із центрів опозиційної блокотворчості на виборах-2006.  
Завдань, як каже екс-Президент, у нього та його партії три: "перше - зупинити той розкол, який поглиблюється в Україні між сходом і заходом, між конфесіями, між національними меншинами...", "друге - забезпечити контроль за владою...", "і третя проблема - больові точки. Ми хочемо зробити все, щоб під час виборів і взагалі в політиці припинили експлуатувати загальнонаціональні теми й проблеми - церкву, мову, етнічні відносини, російський вектор, натовський тощо". 
Почувши від Леоніда Макаровича ці пояснення можна здивуватися. Як видно, нова опозиція бере на озброєння "об'єднавчі" методи опозиції колишньої, але навіть не намагається підвести під свою піар-діяльність гідну програмову базу. І знову намагається взяти "на ура". 
Пригадуєте політичні ролики перед виборами-2004 - про поділ України на три сорти? Скільки вже говорено-переговорено, що це якраз есдеківські штабісти запропонували таку технологію, із розмальовуванням карти України трьома кольорами. На ту макуху, розтиражовану по ТБ і у вигляді листівок, більшість виборців не повелася. Чи Леонід Макарович гадає, що такий "об'єднавчий" трюк пройде з другого разу, пропонований уже не від імені Януковича, а від Кравчука? Авжеж, лише наївний може повестися на назву - "Об'єднаймо Україну". Насправді ж очевидно, що об'єднувати екс-Президент зібрався ніяку не країну, а лише частину опозиції - проти чинної влади. І "об'єднавчі процеси" сивий лис Кравчук обстоює лише на словах. Насправді ж його (чи то пак есдеківський) форум береться "клеїти" до себе окремо взяту частину електорату - антиющенківську та ту, що розчаровується в Ющенкові та його команді. А про порозуміння із тими, хто підтримує "помаранчевого" Президента (а таких, попри все, лишається ще багато), зовсім не йдеться. Та й подумайте логічно: чи можна об'єднувати націю, яка пройшла через Майдан, на платформі опозиційності до ставленика Майдану? 
Леонідові ж Макаровичу байдуже, є логіка в його програмі чи немає. Для нього та його партії зараз на першому місці - жорстка опозиційність, і квит. На початку осінньої сесії парламенту Леонід Кравчук