Причини появи й існування монополій

Миколаївський національний університет

Імені В.О.Сухомлинського

Факультет економіки

Кафедра обліку та економічного аналізу

Реферат

з дисципліни: історія економіки та екномічної думки

на тему:

«Причини появи й існування монополій»

                                                                                 Студентки групи Е-119

                                                                                 Спеціальності: облік та аудит

                                                                                 Чорної Олени Сергіївни

                                                                                  Керівник:

                                                                                  Кваша Олена Семенівна

Миколаїв 2013

Наприкінці ХІХ ст. ринок  чи не вперше за багатовікову історію  свого існування та розвитку зіткнувся  з серйозними проблемами. Саме в  той час виникла досить реальна  загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування самого ринку —  конкуренції. На її шляху виникли  вагомі та істотні перепони у вигляді  монополістичних утворень.

Історія монополій вираховується тисячами років і сягає глибокої давнини. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про неї, відносячи її до “мистецтва наживати майно”. Він зазначав, що “вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію”.

Англійський філософ Томас  Гоббс описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном”.

Проте в обох цих випадках поява монополій пов’язувалась  із накопиченням багатства, прибутків, а засобом досягнення цього вважалося  панівне становище на ринку.

Взагалі монополістичні тенденції  в різних формах та з різною силою  проявлялися на всіх етапах розвитку ринкового суспільства (з IV тисячоліття  до н.е. до останньої третини ХІХ  ст.), проте панівними вони стають лише наприкінці ХІХ ст. Саме в цей  час (а особливо під час економічної  кризи 1873 р.) почалася їх новітня історія. Взаємопов’язаність цих двох явищ — криз та монополій — показує  одну з причин монополізації, а саме: намагання багатьох фірм вберегтися від кризових потрясінь у монополістичній  практиці. Не випадково тогочасна  економічна література давала досить дотепну і влучну назву монополіям: “діти криз”.

Що ж являють собою  різноманітні монополістичні утворення? У вузькому розумінні монополія  означає виключне право на володіння  будь-чим або на здійснення якихось  заходів. В економічній теорії під  монополією розуміють велике підприємство, фірму або об’єднання (спілку), що концентрують значну частину виробництва  і збуту певного виду продукції, пануючи на ринку з метою одержання  монопольного прибутку. Завдяки цьому  такі підприємства посідають домінуюче  становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись  вигідних для себе цін і, як результат, отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільш визначальним критерієм монопольного утворення  є панування на ринку. У світовій же практиці монополією вважається зосередження в одних руках 30% ринку). Таке домінування  дає змогу підприємцю самостійно, або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Чому ж монополії взагалі  почали своє існування? В чому полягають  причини їх виникнення? Перед розглядом  цих причин необхідно зазначити, що існують різні види монополій, які можна звести до трьох основних: природної, адміністративної та економічної.

Природна монополія виникла  внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний  товар чи послугу найкраще задовольняється  однією або декількома фірмами. В  її основі полягають особливості  технології виробництва та обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива, та вона й небажана. Прикладом могуть слугувати енергозабезпечення, телефонні  послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт  і т.д. Уявімо на хвилинку, що б було, якби наше суспільство обслуговувала  більш ніж одна електрична компанія. Тоді кожен споживач повинен був  би мати власну лінію напруги, технічне забезпечення, трансформатор і т.ін. Ці галузі зосереджує, як правило, у  своїх руках держава (хоча в такій  країні, як США, які можуть бути взяті  за приклад як провідна держава світу, телефонний зв’язок, приміром, концентрується переважно у руках приватних  фірм, таких як АТ&T, яка взагалі  є фірмою, що має найбільшу кількість  акціонерів в Сполучених Штатах). Заборона або розукрупенння таких монополій  є справою економічно недоцільною.

Адміністративна монополія  виникає внаслідок дії державних  органів. З одного боку, це надання  одній або декільком фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. Так, англійській Ост-Індській та голандській Вест-Індській компаніям  на початку XVII ст. держава надала виняткове (монопольне) право на торгівлю з  Індією.

З іншого боку, це організаційні  структури для державних підприємств, коли вони об’єднуються і підпорядковуються  різним главкам, міністерствам, асоціаціям. В цьому випадку, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як єдиний господарський  суб’єкт і між ними немає конкуренції. Так, економіка колишнього СРСР була однією з найбільш змонополізованих у світі. Провідну роль відігравала  саме адміністративна монополія, де основна влада знаходилася у  руках всесильних міністерств і  відомств. У СРСР взагалі існувала абсолютна монополія держави  на організацію та управління економікою, що базувалася на державній власності  на засоби виробництва. Істотною ознакою  цієї системи є прямий розподіл всіх основних ресурсів, що також є потужним помічником адміністративній монополії. Кінцевим її результатом стає гігантоманія, прагнення перетворити галузь в  один величезний завод.

Економічна монополія  є найпоширенішою. Саме її при розгляді проблеми монополізму найбільше  торкаються в економічній літературі. Про неї головним чином буде вестися  мова далі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей  господарського розвитку. Ці причини  пов’язані передусім зі змінами  в технологічному способі виробництва. Передумовою цих змін була промислова революція кінця XVIII - початку ХІХ  ст., поява цілої низки винаходів, виникнення нових галузей промисловості  та швидкий розвиток виробництва  в багатьох із них, насамперед у легкій промисловості. Так , обсяг промислового виробництва в Англії у першій половині ХІХ ст. зріс у чотири рази.

До завоювання підпримцями  монопольного становища на ринку  ведуть два основні шляхи. Перший з них полягає в концентрації виробництва, тобто зосередженні засобів  виробництва, працівників та обсягів  виробництва на крупних підприємствах. Якщо процес концентрації виробництва  відбувається безперервно протягом тривалого часу, є сталим і внутрішньо необхідним для розвитку економіки, то він вже набуває рис закону концентрації виробництва, дія якого  з різною інтенсивністю спостерігалася на всіх етепах розвитку капіталізму, тобто починаючи з XVI ст. Щоб вижити у конкурентній боротьбі, яка була неминучою для процесу концентрації, підприємці були змушені впроваджувати  нову техніку, розширювати далі масштаби виробництва. При цьому відбувалося  розшарування підприємців на дрібних, середніх та крупних. І саме перед  найкрупнішими з них нарешті  постала проблема вибору: або продовжувати між собою виснажливу боротьбу, яку  однозначно б “пережили” не всі, або  дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо. Звичайно, далекоглядні виробники віддавали перевагу другому  шляху і укладали між собою  угоди (гласні і негласні, таємні), які  й зараз є однією з найхарактерніших рис монополізації економіки. Отже, як можна бачити, виникнення підприємств-монополістів — закономірний етап розвитку продуктивних сил, еволюції ринку.

Існує також інший шлях, внаслідок якого монополії виникають  набагато швидше, ніж внаслідок концентрації. Мається на увазі централізація  виробництва і капіталу, тобто  добровільне об’єднання компаній або  поглинання фірмами-переможцями банкрутів. Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу внаслідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Типовим прикладом такого об’єднання можуть слугувати акціонерні компанії.

За останні 15-20 років у  ведучих капіталістичних країнах  виникли потужні стимули до централізації  капіталу, до злиття та поглинення одних  фірм іншими, особливо в рамках великого бізнесу. Економічні труднощі 70-80-х років, зумовлені ними падіння норми прибутку та посилення інвестиційного ризику змусили багато великих компаній поглинати суперників.

Сучасна хвиля зливань  та поглинень вихлюпнулася на міжнародну арену. В стратегії транснаціональних  корпорацій придбання діючих компаній розглядається як найбільш ефективний спосіб закріплення на зарубіжних ринках. І тут перевага надається великим  національним фірмам та їхнім філіалам. В останні роки відбувається швидке і глибоке переплітання активів  компаній різної національної приналежності. Американська фірма “Крайслер” придбала частину активів “Пежо”; “Форд” володіє частиною активів “Тойо  когьо”; компанія “Дженерал моторз”  — фірм “Ісудзу” і “Судзукі”. Західнонімецькі, французькі і японські фірми, в свою чергу, купляють підприємства американської  хімічної, металургійної, автомобільної  та інших галузей.

Тепер давайте з’ясуємо, що є причинами виникнення та подальшого розвитку монополістичних тенденцій. Думки з цього приводу в  економічній літературі розділилися. Перша точка зору звинувачує державу, яка, з одного боку, сама організовує  монополії (адміністративні) і провокує до цього підприємців, а з другого  — своєю бездіяльністю дозволяє їм створити і використовувати монопольне становище. Бачимо, що монополізм тут  розуміється не як притаманний ринковому  господарству, а як випадковий процес.

Більш реалістичною виглядає інша точка зору, яка стверджує, що монополістичні утворення є закономірними. Англійський економіст Пігу, який є одним з прихильників таких  поглядів, наголошує на тому, що “монополістична  влада не виникає випадково”. Вона є логічним завершенням ринкової стратегії підприємців. Ще Адам Сміт колись сформулював принцип економічної  вигоди, який не дає спокою підприємцям, а змушує їх постійно шукати нових  і нових можливостей до збільшення своїх прибутків. А якраз однією з найбільш бажаних таких можливостей  є досягнення монопольного становища.

Ще однією важливою причиною монополістичних тенденцій в  економіці є перетворення індивідуальної капіталістичної власності на гальмо розвитку продуктивних сил. Це означає, зокрема, що в останній третині ХІХ  ст. під впливом ряду нових прогресивних винаходів (нові методи виплавки сталі, нові види двигунів і т.ін.) потрібно було будувати нові великі заводи, будівництво  яких було не під силу окремим капіталістам. Крім того, в той же час починається  масове будівництво залізниць та інших крупних об’єктів, які потребували значних капіталовкладень. Щоб зібрати потрібну суму, капіталіст мав чекати, затягнувши пасок, не один десяток років. Та не кожен з них був згодний на це. Потрібна була кардинально нова форма власності, яка змогла б швидко розв’язати ці проблеми. Нею стала акціонерна капіталістична власність, яка виникала в результаті злиття, об’єднання декількох капіталістів. Тому не дивно, що масово такі товариства утворюються в останній третині ХІХ ст.

Виникнувши в масовому порядку, акціонерна власність за період понад сто років стала надзвичайно  поширеною. В наш час кожне  велике підприємство, і навіть переважна  більшість середніх існує у формі  акціонерних. Щоправда, акції цих  середніх та дрібних підприємств  не котуються на фондових біржах, бо вони є акціонерними підприємствами закритого типу. Так на початку 90-х  років на Нью-Йоркській фондовій біржі котувалися акції лише близько 2000 наймогутніших американських  корпорацій (із загальної кількості  близько 3 млн. усіх корпорацій Америки).

Теорія монополії є  порівняно молодою. Через домінування  на протязі всього ХІХ ст. першої точки зору на причини виникнення монополістичних тенденцій розробка такої теорії не стимулювалася. Одним  з перших, хто спробував створити її, був уже згадуваний англійський  економіст А. Пігу, який написав книгу  “Економічна теорія добробуту”, що була видана вперше у 1912 р. На теренах  колишнього СРСР більше відома праця  В.І. Леніна “Імперіалізм як найвища  стадія капіталізму”, у якій ідеолог  комунізму, узагальнивши численні дослідження  західних економістів, науково обгрунтував  нові теоретичні положення. Проте перелом  у економічному мисленні здійснили  праці, шо були опубліковані майже водночас у 1933 р. Йдеться про книгу викладача  економіки Кембріджського університету Джоан Робінсон “Економічна теорія недосконалої конкуренції” та твір американця Едварда Чемберліна “Монополістична  конкуренція”. Як висловився історик  економічної думки Б. Селігмен, вони “вивели економістів із стану  летаргічного сну” і навіть здійснили  “малу революцію” в економічній  теорії (великою революцією вважається поява теорії Кейнса). Ці праці переконливо  довели монополістичний характер ринкової економіки сучасності. Це зрушило  з місця розробки західної економічной  теорії монополії.