Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

КПоб/1 = (2+2) / 12 * 100 %  = 33,33% ;

КПоб/2 = (3+2) / 6 * 100 %  = 83,33 %.

Таблиця 3.

Рух робочої сили на підприємстві

Коефіцієнт плинності кадрів (КППЛ) розраховують як відно­шення кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньоспискової чисельності:

КПпл/1 = (2)/12*100% = 16,67%;

КПпл/2 = (2)/6*100 % = 33,33%.

Особливу увагу потрібно звертати на плинність кадрів, бо плинність, як було сказано, знижує продуктивність праці на під­приємстві. Для того, щоб розробити заходи, спрямовані на закрі­плення робочих кадрів, необхідно знати конкретні причини зві­льнень з власного бажання (складні умови праці, низька заро­бітна плата, незадовільні перспективи службового зростання, не­задоволення професією, незадовільний моральний клімат у коле­ктиві тощо) і порушень трудової дисципліни. Важливим є вста­новлення динаміки показників обороту робочої сили, щоб ви­значити, в якому напрямку відбуваються зміни цих показників, який вплив на них справляють умови організації праці і виробни­цтва на підприємстві в цілому і на окремих його дільницях. [11, с.127 ].

Напруженість у забезпеченні підприємства трудовими ресур­сами можна зняти за рахунок ефективнішого використання наяв­ної робочої сили, підвищення продуктивності праці, інтенсифіка­ції виробництва, удосконалення організації і технології вироб­ництва, запровадження більш продуктивної техніки.

Проте щойно розглянуті показники використання трудового потенціалу не дають вичерпної характеристики його використан­ня і їх не можна вважати факторами, котрі безпосередньо впли­вають на обсяг випуску продукції. Обсяг випуску залежить не тільки від чисельності працівників, а й від кількості затраченої на виробництво праці, тобто від величини робочого часу, а також від ефективності праці, її продуктивності. Тому на наступному етапі аналізу необхідно перейти до вивчення ефективності вико­ристання робочого часу трудовим колективом підприємства, пе­ревірити обґрунтованість виробничих програм (завдань), вивчити рівень їх виконання, виявити непродуктивні витрати робочого часу, установити причини таких, намітити способи дальшого по­ліпшення використання робочого часу [25, с. 305 ].

2.Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві

Ефективність використання трудових ресурсів підприємства визначається продуктивністю праці. Під продуктивністю праці розуміють результативність.

Рівень продуктивності праці характеризується кількістю продукції (обсягом робіт, послуг ) у грошовому або натуральному виразі, що виробляється одним працюючим  (робітником) за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік ) або кількістю робочого часу, що затрачається на виробництво одиниці продукції (виконаної роботи, наданої послуги) [27, с.305 ].

Існують різні підходи до визначення рівня продуктивності праці. Вони залежать від специфіки діяльності тих чи інших підприємств, мети розрахунків.

Рис. 1. Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці

Важливою передумовою визначення результативності праці є правильне обчислення рівня і динаміки продуктивності праці в усіх сферах економіки.

Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні економічного її змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. Методи обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:

      одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці;

      повністю враховувати фактичний обсяг робіт і затрати робочого часу;

      забезпечувати єдність методів вимірювання продуктивності праці;

      показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.

Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Дуже важливо правильно вибрати систему вимірників, маючи на увазі можливість використання натуральних, трудових (у нормо-годинах) і вартісних вимірників (у грн., тис. грн., млн. грн). При натуральному методі обсяг виробітку продукції і показники продуктивності праці обчислюються в натуральних одиницях – тоннах, кубічних метрах, метрах, штуках тощо.

Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає декілька видів або марок однорідної продукції, то виробіток виміряється в умовних натуральних одиницях.

Підприємства планують, обліковують та аналізують квартальну, піврічну і річну продуктивність праці на 1 працюючого та на 1 робітника, а також середньоденну і середньогодинну продуктивність праці на 1 робітника.

Обчислюють середній виробіток товарної продукції (валової, реалізованої) у розрахунку на одного працюючого або на одного робітника. Для цього вартість товарної (валової, реалізованої продукції) в порівнянних цінах відносять до середньоспискової чисельності працюючих (промислово-виробничий персонал) або робітників:

Середній = Товарна (валова, реалізована) продукція
виробіток               Середньоспискова чисельність  працюючих (робітників)

              З огляду на можливості впливу підприємства і врахування в практичній діяльності фактори поділяються на:

- зовнішні (законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура, макроструктурні зрушення, природні умови, ступінь розвитку науки );

- внутрішні (характер продукції, технологія та обладнання, матеріали й енергія, організація виробництва і праці, система стимулювання ).

Для аналітичних цілей можуть використовуватися й інші групування.  

Підвищення продуктивності праці на підприємстві означає економію живої та уречевленої праці, затраченої на виробництво продукції, є необхідною передумовою підвищення продуктивності всієї суспільної праці. Це - основне джерело збільшення національного доходу, подальшого розвитку економіки.

Підвищення продуктивності праці в умовах ринкової економіки має особливе значення, оскільки пов'язане з переходом економіки від переважаючого використання екстенсивного типу розвитку народного господарства до інтенсивного.

До екстенсивних факторів відноситься: зміна структури персоналу, співвідношення між основними та допоміжними робітниками, використання робочого часу, інші кількісні фактори. Ця група факторів впливає на продуктивність праці через організацію праці.

    До інтенсивних факторів відносяться: зміна рівня кваліфікації, технічної та енергетичної озброєності праці, спеціалізації та кооперації, впровадження нової техніки та технології, зміни форм та систем заробітної плати, премій та інших видів матеріального заохочення і форм морального стимулювання; закріплення робочої сили за підприємствами; зміни якості, структури, асортименту та матеріаломісткості продукції; нормування праці; організація робочих місць; управління виробництвом та інші фактори. Ці фактори обумовлюють працемісткість продукції.

Як видно із рис. 2, найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції на одного працівника.

Рис. 2. Структурно-логічна факторна модель продуктивності праці

Його величина залежить не лише від виробітку робітників, а й від частки останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості днів, які вони відпрацювали, і від тривалості робочого дня.

Аналіз продуктивності праці розпочинають з оцінки її рівня та динаміки. Для цього фактичний показник продуктивності праці за звітний період (місяць, квартал, рік) порівнюють з плановим (розра­хунковим) та з фактичним показником базового періоду. Визначають абсолютне (у гривнях) та відносне (у процентах) відхилення.

Звідси середньорічний виробіток (РВ) одного працівника дорівнює добутку таких факторів:

РВП = Ч*Д*Т*ГВ,       (1)

де Ч – середньооблікова чисельність працівників;

Д – середньооблікова чисельність робочих днів;

Т – трудомісткість праці;

ГВ – середньогодинний виробіток.

Розрахунок випливу цих факторів на зміну рівня середньорічного виробітку промислово-виробничого персоналу проведемо за даними табл. 4 способом абсолютних різниць.

Таблиця 4.

Аналіз продуктивності праці