Аналіз власного капіталу підприємства

Міністерство  аграрної політики та продовольства  України

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

 

Кафедра бухгалтерського

обліку і  аудиту

 

РЕФЕРАТ

на тему: «Аналіз власного капіталу підприємства»

 

Виконала:

студентка 6курсу 1групи

ІПО «Облік і аудит»

Томах Т.С.

Перевірив:

Д.е.н. професор

Кашкалда І.В.

 

 

 

 

Харків 2013

 

Зміст

 

Вступ

1. Суть власного капіталу, його функції

2. Склад та принципи формування власного капіталу підприємства

3. Аналіз ефективності використання власного капіталу

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Власний капітал підприємства – це фінансові ресурси, які воно вкладає для організації та фінансування господарської діяльності. Нормою для успішної, рентабельної роботи підприємства, його високої конкурентоспроможності на ринку і фінансової стійкості є ситуація, за якої власний капітал становить більшу частину його фінансових ресурсів.

Сучасні стандарти бухгалтерського  обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як "частину  в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань". Як бачимо, таке визначення стосується лише суто кількісних параметрів його величини. Це підтверджується також і характеристикою елементів власного капіталу П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал".

Власний капітал підприємства – це фінансові ресурси, які вкладає підприємство для організації та фінансування господарської діяльності. Нормою для успішної, рентабельної роботи підприємства, його високої конкурентоспроможності на ринку і фінансової стійкості є ситуація, за якої власний капітал становить більшу частину його фінансових ресурсів.

Сучасні стандарти бухгалтерського  обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як "частину  в активах підприємства, що залишається  після вирахування його зобов'язань".

 

1. Суть власного капіталу, його функції

 

Власний капітал є  основою організації будь-якого  бізнесу та одним з найважливіших  і найістотніших показників для  підприємства, оскільки втілює в собі наступні характеристики:

• забезпеченість коштами для функціонування підприємства;
• платоспроможність підприємства;
• кредитоспроможність підприємства тощо.

При створенні підприємства його початковий ( стартовий) капітал (К) дорівнює активам (А), які інвестори ( засновники) передали в його розпорядження  як внески у вигляді майна. В момент реєстрації підприємства взаємозв’язок між активами і капіталом буде мати вигляд:

Активи (А) = Капітал (К)

Але в процесі функціонування у підприємства виникають зобов’язання (З) і формула зв’язку буде такою:

 

Активи(А) = Капітал (К) + Зобов’язання (З)

 

Сучасні стандарти бухгалтерського  обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як "частину  в активах підприємства, що залишається  після вирахування його зобов'язань". Як бачимо, таке визначення стосується лише суто кількісних параметрів його величини. Це підтверджується також і характеристикою елементів власного капіталу, яка міститься у стандарті П (С) БО 5 "Звіт про власний капітал".

Таким чином, формула  розрахунку капіталу матиме такий вигляд:

 

Капітал (К) = Активи (А) –  Зобов’язання (З)

 

Враховуючи визначення доходів (Д) і витрат (В) та їх вплив на власний  капітал основне бухгалтерське  рівняння буде таким:

 

А = К + З + Д – В

 

У цьому вигляді бухгалтерська  рівність дає наочне уявлення про  економічний взаємозв’язок основних форм звітності: різниця між доходами і витратами, являє собою чистий прибуток (чистий збиток), який розраховується у Звіті про фінансові результати і який збільшує (зменшує) власний капітал підприємства.

Крім доходів і витрат, існують ще дві операції, що впливають на величину власного капіталу, це: інвестиції (І) та вилучення капіталу (Вл) власниками. Вони також можуть бути введені до основної бухгалтерської рівності:

 

А = К + З + Д – В + І  – Вл

 

У такій формі балансова  вартість використовується досить рідко, але вона найбільш наочно демонструє не тільки процес збільшення капіталу в результаті власної діяльності підприємства, а й можливості його змін, які привносяться із зовні, тобто інвесторами.

Створюється підприємство з метою отримання прибутку і  реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Утворюється власний  капітал двома шляхами:

● внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших  активів;

● накопичення суми прибутку, що залишається на підприємстві.

За формами власний капітал поділяють на дві категорії:

● інвестований (вкладений  або сплачений капітал);

● нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал  – це сума простих та привілейованих акцій за їхнього номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений  капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами та реінвестована у підприємство.

Власний капітал за рівнем відповідальності поділяють на:

● статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

● додатковий капітал (не реєстрований) – це додаткові внески засновників (учасників), резервний  капітал та нерозподілений прибуток.

Тобто додаткові внески можна спрямовувати на покриття збитків, на розвиток підприємства тощо.

Роль власного капіталу підприємства розкривається через  його функції:

• інвестування діяльності, адже кошти знаходяться у розпорядженні підприємства довгостроково;
• управління підприємством, адже кількість голосів кожного учасника дорівнює його частці (вкладу) або пропорційна до нього;
• регулювання відносин власності, адже частка окремих власників у капіталі є основою розподілу прибутку та майна при ліквідації підприємства;
• компенсація понесених збитків, адже збитки повинні погашатися за рахунок власного капіталу;
• платоспроможність, адже саме розмір власного капіталу, зазначений в Балансі є для зовнішніх користувачів гарантом відносин відповідальності і захистом кредиторів від втрати капіталу;
• кредитоспроможність, адже при отриманні кредитів перевага надається, за інших рівних умов, підприємствам з більшим власним капіталом та меншою кредиторською заборгованістю;
• фінансування ризиків, адже власний капітал може використовуватися і для ризикових інвестицій, на що можуть не погодитися кредитори.

Таким чином, підприємство створюється з метою отримання  прибутку за умови збереження свого  власного капіталу. Збереження капіталу і його збільшення можливо за рахунок  прибутку та при умові, що сума чистих активів на кінець періоду перевищує суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власником або внесків протягом цього періоду.

 

2. Статті власного  капіталу та їх зміни

 

Відповідно до принципу автономності підприємство повинно бути юридично самостійним щодо власник. Отже, капітал, інвестований у підприємство, являє собою його активи, а також характеризує заборгованість власнику цього підприємства. Цей принцип залишається незмінним в бухгалтерському обліку і власник зображується таким, що має право як на капітал, який він інвестував у підприємство, так і на прибуток, отриманий в результаті діяльності. Бухгалтерський та юридичний зв’язок між компанією та її власником відображається в Балансі, статті якого характеризують активи, капітал і зобов’язання, що свідчить про фінансовий стан і незалежність підприємства.

Інформація про стан власного капіталу на початок і кінець звітного періоду відображається у  І розділі пасиву Балансу (табл.1).

 

Таблиця 1 - Побудова І розділу пасиву Балансу

Назва розділу та статей (рахунки)	Код рядка
І Власний капітал Статутний капітал (рах.40) Пайовий капітал (рах.41) Додатковий вкладений  капітал (рах.421-422) Інший додатковий капітал (рах.423-425) Резервний капітал (рах.43) Нерозподілений прибуток (рах.441) або (непокритий збиток)* (рах.442) Неоплачений капітал* (рах.46) Вилучений капітал* (рах.45) Усього за розділом І	300 310 320 330 340 350 (360) 370 380

 

* Ці суми вираховуються  при підрахунку І розділу пасиву  Балансу

За даними І розділу пасиву Балансу можна з’ясувати лише стан власного капіталу за його видами на початок та кінець звітного періоду та загальну його зміну за звітний період, але неможливо з’ясувати за рахунок чого сталися зміни. Для контролю за змінами власного капіталу введено спеціальну форму звітності «Звіт про власний капітал» за формою №4.

Цей звіт має форму  таблиці, де в першій колонці зазначаються статті можливих причин змін власного капіталу, в колонці другій –  код рядка, а в колонках з 2-9 перелік  видів власного капіталу (всього 8 видів) графа 11 – разом. В графах 2-9 показники наводяться зі знаком + або (-), що означає збільшення або зменшення надлишку відповідного виду власного капіталу. В графі 10 показується загальна сума змін збільшення + або зменшення (-) за графами з 2 по 9.

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності розпочинається з формування статутного капіталу.

Статутний капітал – це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарчого відання.

Акціонерні товариства мають статутний капітал, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонери відповідають по боргах акціонерного товариства в межах належних їм акцій.

Учасники та власники товариства з обмеженою відповідальністю відповідають по боргах товариства в межах їх вкладу в статутний капітал, тобто їх частки.

Учасники товариства з повною відповідальністю несуть солідарну  відповідальність по зобов’язаннях  товариства усім своїм майном.

У командитному товаристві частина учасників несе повну  відповідальність, а інша частина у межах вкладів у майно товариства.

Згідно з Законом  України «Про господарські товариства»  акціонерне товариство має статутний  капітал, який складається із визначеної кількості акцій однакової мінімальної  вартості. Розмір статутного капіталу АТ не повинен бути менше суми, еквівалентної на момент створення 1250 мінімальних заробітних плат. Ця сума капіталу повинна відображатися в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності і дорівнювати загальній номінальній вартості випущених акцій, зазначених в установчих документах.

Випуск акцій підлягає обов’язковій реєстрації в Державній  комісії з цінних паперів і  фондового ринку.

Безпосередньо засновники повинні тримати не менше 25% статутного капіталу і строком не менше 2 років. Зміна статутного капіталу акціонерного товариства регулюється Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженого рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.1998 р. №44.

Так, збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше ніж на третину може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таку зміну передбачено статутом. Але, акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал при умові, що усі раніше випущені акції повністю сплачені за їх номінальною вартістю.

Пайовий капітал  – це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, яка передбачена установчими документами.