Аудит финансового состояния предприятия

      Аудиторам та аудиторським фірмам забороняється безпосередньо займатися торгівельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Забороняється займатися наданням аудиторських послуг органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевих Рад народних депутатів, контрольно-ревізійним установам, що мають державно-владні повноваження, а також окремим особам, яким Законом України заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Аудитори й аудиторські фірми України під час виконання перевірок мають право:

Самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, чинних стандартів і норм, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб. Треті особи, що мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов'язані надати їх на вимогу аудитора.

Отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника.

Перевіряти наявність майна, грошей, цінностей, вимагати від керівництва суб'єктів підприємницької діяльності проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів.

Залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Під час здійснення перевірок аудитори і аудиторські фірми зобов'язані:

1. належним чином надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку та звітності, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;
2. повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявленні під час проведення аудиту порушення;
3. зберігати в таємниці інформацію, отриману під час аудиту; не розголошувати відомості, які є комерційною таємницею і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
4. відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинних законодавчих актів України;
5. обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до аудиту, у формі консультацій, перевірок або експертиз.

Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чинним законодавством.

За неналежне виконання своїх професійних обов'язків до аудитора (аудиторської фірми) Аудиторською палатою можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, зупинення дії сертифіката та ліцензії на строк до одного року або анулювання сертифіката та ліцензії.

Призупинення дії сертифіката або ліцензії здійснюється у випадках:

- установлення неодноразових фактів низької якості аудиторських перевірок;

- систематичного чи грубого порушення чинного законодавства України, встановлених норм та стандартів аудиту.

- Рішення Аудиторської палати щодо припинення чинності сертифіката та ліцензії можуть бути оскаржені в суді або арбітражному суді.

-  Відповідно до світової практики аудитори, здійснюючи перевірку, мають керуватися аудиторськими стандартами і нормами.

      Стандарти аудиту — це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їхніх професійних обов'язків з аудиту. Вони визначають основні принципи діяльності, яких мають дотримуватися аудитори в процесі здійснення аудиторських процедур.

За своєю належністю вони підрозділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні стандарти визначають організацію аудиторської діяльності, вони є основними елементами її нормативного регулювання. Зовнішні аудиторські стандарти можуть бути як міжнародними, так і національними. Внутрішні стандарти розробляються в аудиторських фірмах і використовуються в їх практичній діяльності. Кожна фірма повинна самостійно визначати, в якій мірі зовнішні аудиторські стандарти сумісні з метою її діяльності та поставленими завданнями.

Зовнішні аудиторські стандарти не є прямими директивними документами, вони не обмежують ініціативу аудитора і потребують від нього висловлення власної думки. Але як офіційні документи, аудиторські стандарти можуть бути використані юридичними і судовими органами під час розгляду роботи аудиторів. У зв'язку з цим, коли аудитори відхиляються від норм аудиторських стандартів, вони завжди мають бути готові пояснити причини їх недотримання. Стандарти аудиту необхідні для підтримання аудиторської діяльності на високому професійному рівні, вони забезпечують порівняння якості роботи окремих аудиторських фірм, раціоналізують та спрощують організацію аудиторських перевірок.

       Аудитору потрібно мати достатню уяву про структуру внутрішнього контролю для того, щоб скласти план своєї роботи, визначити характер і кількість перевірюваних показників та строк перевірки.

У ході аудиту засобами інспектування, спостережень, опитів, вивчення документів має бути зібраний матеріал, який в достатній мірі підтверджує наявні дані для складання висновку про фінансову звітність.

Вимоги до висновку аудитора:

1. У висновку має бути вказано, чи відповідає фінансова звітність загальноприйнятим стандартам обліку.
2. У висновку відображаються обставини, які зумовили неможливість використання загальноприйнятих стандартів обліку у звітному році, на відміну від попереднього періоду.
3. Інформація, яка включається до фінансової звітності, вважається такою, що відповідає встановленим вимогам, якщо інше не вказано у висновку аудитора.
4. У звіті аудитора дається висновок про фінансову звітність в цілому або розробиться заява, що висновок не може бути складено, і вказуються причини цього. У всіх випадках, коли фінансова звітність підтверджується висновком аудитора, має бути чітко визначений ступінь відповідальності та характер аудиторської роботи. Міжнародні норми аудиту (МНА) розробляє Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC — international Federation of accountants), до якої входять національні бухгалтерські та аудиторські організації більш ніж 90 країн. Перші міжнародні стандарти було розроблено у 70-ті р. XX ст., але вони часто змінювалися. Остання їх редакція вийшла в світ у 1994 р, та на цьому робота не закінчилася: до них майже щорічно вносяться зміни незначного характеру.

       Національні нормативи аудиту обґрунтовуються законодавством України щодо аудиторської діяльності й міжнародними стандартами, а також професійною термінологією, прийнятою у світовій практиці. Ці норми передбачають основні принципи виконання аудиту та аудиторських послуг, але вони не є інструкціями щодо застосування конкретних методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Затверджені          Аудиторською палатою України норми аудиту не мають законодавчого характеру, тому не є обов'язковими для застосування у практичній аудиторській діяльності. У зв'язку з цим разом з ними розробляються окремі методичні рекомендації та інші нормативні документи, які сприяють поглибленому дослідженню окремих питань, поставлених на вирішення аудиту. Так, Аудиторська палата України розробила методичні рекомендації, які стосуються питань перевірки балансу та річної фінансової звітності, Державна комісія цінних паперів та фондового ринку затвердила вимоги щодо аудиторської перевірки акціонерних товариств та підприємств — емітентів облігацій.

        Отже, застосування зовнішніх (міжнародних і національних) норм аудиту, внутрішніх стандартів окремих відомств та аудиторських фірм має сприяти поліпшенню якості перевірок та достовірності бухгалтерського обліку та звітності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСВОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1.Організаційно-економічна  характеристика

підприємства