Ефективні способи формування фонду накопичення на підприємстві

За рахунок коштів фондів накопичення фінансуються головним чином капітальні вкладення на виробниче розвиток. Можна виділити наступні етапи формування фонду накопичення:

- розрахунок чистого  прибутку;

- визначення частки чистого прибутку, що спрямовується у фонд накопичення;

- контроль використання фонду накопичення.

Нижче докладно розглянемо етап розрахунку чистого прибутку.

Прибуток як економічна категорія являє собою чистий дохід, створений надлишки працею. Прибутку притаманні три функції:

- економічного показника, що характеризує фінансові результати господарської діяльності;

- стимулюючої функції, що виявляється в процесі його розподілу та використання;

- одного з основних джерел формування фінансових ресурсів організацій і підприємств, а також одного з основних джерел формування доходної частини бюджетів різних рівнів.

Розрахунок чистого прибутку відбувається наступним чином: спочатку розраховується маржинальний прибуток, потім валовий прибуток, а потім чистий прибуток.

Маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності (валового доходу підприємства від цієї діяльності, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок) за вирахуванням суми змінних витрат.

Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної  діяльності за вирахуванням всіх операційних  витрат, як постійних, так і змінних.

Балансова прибуток – це різниця між всією сумою чистого доходу підприємства і всією сумою його поточних витрат.

Чистий прибуток характеризує суму балансового (або валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за рахунок неї.

Таким чином, з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток) відповідно до законодавством і установчими документами підприємство може створювати фонд накопичення, фонд споживання, резервний фонд та інші спеціальні фонди і резерви.

На етапі визначення частки чистого прибутку, що спрямовується у фонд нагромадження враховується таке важливе обставина, що створення і використання фонду нагромадження знаходиться в повній залежності від рішення власника капіталу.

Отже, за рахунок коштів фондів накопичення фінансуються капітальні вкладення на виробничий розвиток.

Фонд нагромадження – це частина чистого прибутку, призначена для фінансування виробничого розвитку підприємства та інших аналогічних заходів щодо створення та придбання позаоборотних активів виробничого призначення. Він акумулює кошти заздалегідь розподіленого і зарезервованого чистого прибутку відповідно до установчих документів або за рішенням учасників підприємства.

У зв’язку з недосконалістю діючої методики обліку фонду накопичення останнім часом відзначається ослаблення контролю за його використанням.

Таким чином, необхідно вдосконалення механізму формування фонду накопичення на підприємстві [3, с. 375-376].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Порядок використання фонду накопичення підприємства.

 

Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством. Пропорції цього розподілу значною мірою впливають на ефективність діяльності підприємства як позитивно, так і негативно.

Взаємовідносини підприємств  і держави з приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку.

З прибутку, що залишається  в розпорядженні підприємства (чистий прибуток) відповідно до законодавством і установчими документами підприємство може створювати фонд накопичення, фонд споживання, резервний фонд та інші спеціальні фонди і резерви. Цей прибуток спрямовується на капітальні вкладення і приріст основного й оборотного капіталу; на покриття збитків минулих років, на відрахування в резервний капітал, на витрати соціального характеру; а також на виплату дивідендів і доходів.

При цьому під фондом накопичення розуміються кошти, спрямовані на виробничий розвиток підприємства, технічне переозброєння, реконструкцію, розширення, освоєння виробництва нової  продукції, на будівництво та оновлення  основних виробничих фондів, освоєння нової техніки і технологій у діючих організаціях і інші аналогічні цілі, передбачені установчими документами підприємства (на створення нового майна підприємства).

За рахунок коштів фондів накопичення фінансуються головним чином капітальні вкладення на виробниче розвиток. При цьому здійснення капітальних вкладень за рахунок власного прибутку не зменшує величину фонду накопичення. Відбувається перетворення фінансових засобів у майнові цінності. Фонд накопичення зменшується тільки при використанні його коштів на погашення збитків звітного року, а також в результаті списання за рахунок накопичувальних фондів витрат, які не включені у первісну вартість вводяться у експлуатацію об'єктів основних засобів.

Під фондами споживання розуміються кошти, що спрямовуються на здійснення заходів щодо соціального розвитку (крім капітальних вкладень), матеріального заохочення колективу підприємства, придбання проїзних квитків, путівок у санаторії, одноразове преміювання і інших аналогічних заходів і робіт, що не приводять до утворення нового майна підприємства.

Фонд споживання складається  з двох частин: фонд оплати праці  та виплати з фонду соціального  розвитку. Фонд оплати праці є джерелом оплати праці, будь-яких видів винагороди та стимулювання працівників підприємства. Виплати з фонду соціального розвитку витрачаються на проведення оздоровчих заходів, часткове погашення кредитів за кооператив, індивідуальне житлове будівництво, безпроцентні позики молодим сім'ям та інші цілі, передбачені заходами з соціального розвитку трудових колективів.

Резервний фонд призначений  для забезпечення фінансової стійкості  в період тимчасового погіршення виробничо - фінансових показників. Він  також служить для компенсації  низки грошових витрат, що виникають  у процесі виробництва і споживання продукції.

Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, щоб при  розподілі прибутку була досягнута  оптимальність у сумі відрахувань.

Нормативи відрахувань  від прибутку у фонди спеціального призначення встановлюється самим  підприємством за погодженням із засновником. Відрахування від прибутку у спеціальні фонди здійснюються щоквартально. На суму зроблених відрахувань від прибутку відбувається перерозподіл прибутку всередині підприємства: зменшується сума нерозподіленого прибутку і збільшуються утворені з неї фонди і резерви. Цей прибуток спрямовується на капітальні вкладення і приріст основного й оборотного капіталу; на покриття збитків минулих років, на відрахування в резервний капітал, на витрати соціального характеру; а також на виплату дивідендів і доходів.

Прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства, використовується ним самостійно і направляється  на подальший розвиток підприємницької  діяльності. Ніякі органи, в тому числі держава, не мають права  втручатися в процес використання чистого прибутку підприємства. Відповідно до цього у міру надходження чистий прибуток підприємств спрямовується:

• на фінансування НДДКР, а також робіт по створенню, освоєнню і впровадженню нової техніки;

• на вдосконалення технології та організації виробництва;

• на модернізацію обладнання;

• поліпшення якості продукції;

• технічне переозброєння;

• реконструкцію діючого  виробництва.

Чистий прибуток є  джерелом поповнення власних оборотних  коштів. Крім того, він направляється на сплату відсотків за кредитами, отриманими на заповнення нестачі власних оборотних коштів, на придбання основних засобів, а також сплату відсотків за простроченими і відстроченими кредитами. За рахунок чистого прибутку сплачуються деякі види зборів і податків, наприклад, податок на перепродаж автомобілів, обчислювальної техніки і персональних комп’ютерів, збір з операцій з купівлі-продажу валюти на біржах, збір за право торгівлі та ін [2, с. 261-264].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Фонд накопичення являє  собою частину сукупного суспільного  продукту, що використовується на розширене  відтворення: приріст основних фондів, матеріальних оборотних коштів і  державних резервів і запасів.

Створення фонду накопичення, фонду споживання, а також інших грошових фондів обов’язково, якщо передбачено установчими документами підприємства, де зазначено рішення про направлення прибутку в ці цільові фонди.

Фонд нагромадження – це частина чистого прибутку, призначена для фінансування виробничого розвитку підприємства та інших аналогічних заходів щодо створення та придбання позаоборотних активів виробничого призначення.

В фонд накопичення повинно  спрямовуватися не менше 50% від чистого  прибутку підприємств.

Основна його частина  направляється на розширення і якісне удосконалювання основних фондів і оборотних коштів сфери матеріального виробництва, утворить фонд виробничого нагромадження і використовується на реконструкцію діючих і будівництво нових підприємств, модернізацію і відновлення виробничого апарата; інша – утворить фонд невиробничого призначення нагромадження, що впливає на життєвий рівень населення через приріст основних невиробничих фондів (житлові будинки, школи, лікарні, інші об’єкти соціальної інфраструктури).

Практично нагромадження основних фондів визначається по залишковій вартості – сума запровадження в дію нових плюс закінченого капітального ремонту мінус амортизація (знос) і мінус залишкова вартість ліквідованих основних засобів.

Складовими частинами  нагромадження матеріальних оборотних коштів, запасів і резервів є: приріст виробничих запасів сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів і запасних частин, а також приріст незавершеного виробництва і будівництва, залишків готових продуктів і товарів, державних матеріальних резервів і ін.

Список використаних джерел

 

1. Азаренкова Г. М. Фінанси підприємств / Г. М. Азаренкова,                       Т. М. Журавель, Р. М. Михайленко: навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни. – К.: Знання-Прес, 2009. – 299 с.
2. Економічний аналіз: навч. посібник / [Болюх М. А., Бурчевський В. З.,          Горбаток М. І. та ін.]; за ред. М. Г. Чумаченка. – вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2003. – 556 с.
3. Крамаренко Г. О. Фінансовий менеджмент / Г. О. Крамаренко,                 О. Є. Чорна: підручник. – 2-ге вид. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 520 с.
4. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств / Р. А. Слав'юк: навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 460 с.
5. Финансовый менеджмент: Учебник для вузов / Под ред. Н.Ф. Самсонова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ, 2004. – 294 с.
6. Шелудько В. М. Фінансовий менеджмент: підручник / В.М. Шелудько. – К. : Знання, 2006. – 439 с.
7. Ященко О. І. Формування та використання прибутку торговельного підприємства / О. І. Ященко, І. П. Кладик // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. праць. – 2005. – №15.5. – С. 314-318.