Діагностика управління організацією

Обидва напрямки діагностики в  управлінні тісно пов'язані; причому зв'язок цей носить двосторонній характер. З одного боку, емпіричний матеріал, отриманий при аналізі конкретних систем, необхідний для побудови моделей і для оцінки відповідності цих моделей тому чи іншому класу систем. З іншого боку, рішення теоретичних задач, сформульованих стосовно до побудови моделей соціально-економічних систем, не тільки важливе саме по собі, але й розширює межі емпіричного дослідження кризи і причин, що породжують її в соціально-економічних системах.

Нині відома порівняно невелика кількість моделей соціально-економічних систем як об'єктів діагностики в управлінні. їх можна розбити на кілька груп залежно від ступеня їхньої абстрактності, тобто від того, які сторони систем одержали чи не одержали своє відображення в цих моделях. Разом з тим було б передчасно говорити про створення вичерпної класифікації моделей соціально-економічних систем в умовах управління.

Вивчивши опубліковані в літературі класифікації таких моделей, ми маємо  можливість констатувати, що в найбільш простих моделях діагностики стану соціально-економічних систем не враховується структура системи, тобто передбачається, що система складається з деякого числа не пов'язаних між собою елементів. В іншому класі моделей, які враховують структуру системи, їх можна розподілити на дві групи залежно від того, явно чи не явно враховується ця структура.

У першому випадку при створенні  моделі повинні бути зазначені впливи до зовнішніх входів системи і  функціональні зв'язки між впливами і реакціями, що спостерігаються на зовнішніх виходах системи залежно від стану системи. Будь-яка, можлива для даної моделі, перевірка складається у визначенні реакції системи на заданий вплив.

У другому випадку модель соціально-економічної системи, яка діагностується, можна розглядати як кінцеву безліч пов'язаних між собою підсистем. Кожен елемент системи відповідає визначеною реакцією на прикладену до нього сукупність впливів, до числа яких можуть входити реакції інших елементів. Для створення даної моделі соціально-економічної системи необхідно вказати безліч елементів, безліч можливих станів системи, її структуру, що відбиває зв'язки між елементами.

Розглядаючи елементи систем, що діагностуються, не завжди можна ототожнювати їх з  «фізичними» елементами системи, сукупністю частин, з яких дана система складається. Кожен з елементів системи (підсистеми) може викликати не один, а кілька кризових станів, і якщо поділ цих станів входить до завдання діагностики, то кожен такий елемент необхідно розглядати як сукупність елементів. Кризова ситуація в системах, що діагностуються може бути викликана не тільки елементом системи, але і порушенням зв'язків між ними. Отже, схему об'єкта діагностики не можна змішувати зі звичайною функціональною схемою обстежуваної системи.

Третій напрямок діагностики припускає аналіз існуючих діагностичних систем, виявлення принципів їхньої побудови і розробку методів рішення, оцінку оптимальності. Цей напрямок має важливу теоретичну і практичну значущість, оскільки він пов'язаний з розробкою критеріїв інформативності показників, що характеризують стан системи, аналізом способів діагностики, побудовою відповідного діагностичного процесу.

При діагностиці стає істотним вибір  інформативних ознак для опису  соціально-економічних систем (рис. 2):

Рис. 2: Предмет дослідження діагностики в управлінні

У багатьох випадках це пов'язано з  труднощами одержання інформації, часом  з її пошуком, систематизацією, аналізом і обробкою, вартістю діагностичного дослідження. Параметри елементів  системи, що діагностуються, не рівноцінні за кількістю зведень про її стан. Одні приносять інформацію про багато властивостей елементів системи, інші незрівнянно менші й іншої якості.

Перевагу варто віддавати параметрам, що мають динамічний характер, а  не тим, що стабільні чи повільно змінюються.

Отже, діагностика в управлінні-це:

• дослідження базових показників господарської діяльності соціально-економічної системи;
• всебічний аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансово-економічний і техніко-технологічний стан підприємства;
• експертна оцінка розроблених заходів і перспектив фінансового оздоровлення, превентивної санації, досягнення цілей прогнозування;
• збагнення кількісно невизначених і якісно «надскладних» рівнів економічної організації фірми, що С. Бір позначає термінами «мета система», «гомеостазис» і «ентелехія» організації, а Б. Райан-терміном «етичний світ». Метасистемнірівні і якості соціально-економічних систем обумовлюють потребу в діагностиці як специфічному способі одержання і використання інформації.

Розглянемо застосування деяких положень теорії інформації до визначення цінності результатів діагностики в управлінні. Як міра виміру кількості інформації спочатку використовується синтаксична міра інформації. Інші міри виміру інформації знайдуть своє застосування при оцінці діагностичної цінності ознак (табл. 1):

Табл. 1: Оцінка діагностичної цінності

Встановлення і дослідження  специфічних властивостей економічної  діагностики, що виявляються в управлінні, дозволяє нам сформулювати слідуючи висновки:

• об'єктивний розвиток соціально-економічної системи означає появу нових якостей в об'єкті управління;
• процес розвитку приведе до зміни і самого суб'єкта управління;
• безупинний процес банкрутства, розпаду й одночасного виникнення нових підприємств і фірм свідчить про межі експертного знання як самого менеджера, так і застосовуваних експертних оцінок у діагностуванні кризи, її попередженні і методології виходу з неї;
• висока ентропія ринкового макросередовища підприємств істотно знижує керованість, зменшує ступінь інформаційного контролю за зміною станів ситуації та ймовірність прогнозування;
• постійна погроза кризових станів обумовлює виділення і посилення прогностичних, антикризових, попереджувальних функцій діагностики стосовно стабілізації економічного розвитку підприємств.

Одним із перспективних напрямків  в економічній діагностиці є експертна фінансова діагностика і діагностика банкрутства, результати яких складають інформаційно-аналітичну основу системи управлінського обліку.

Інформація, необхідна для діагностики, різноманітна. Це сукупність зведень про стан об'єкта управління, в минулому і сьогоденні, а також зв'язки, тенденції та закономірності. У кожній соціально-економічній системі її інформаційний простір функціонує як єдине ціле і розвивається разом із самою організацією.

В умовах кризи змінюються характер і обсяг інформації, способи її одержання й обробки. Якщо менеджер використовує інформацію, яка дає  змогу бачити процеси, що відбуваються в соціальному організмі підприємства, під різним кутом зору і в специфічному ракурсі, то це дозволяє йому вчасно виявити й оперативно зреагувати на зміни тенденцій, тих чи інших показників діяльності підприємства.

Діагностика вимагає варіювання альтернативними  проектами з виведення підприємства з кризи чи її недопущення.

Природно, це вимагає інформації, яка  б об'єктивно відбивала реальні  процеси в системі.

Структура. Економічна діагностика  являє собою стійкий зв'язок умов діагнозу і його верифікованого результату. Отже, вона має логічну форму істинності, виражену у виконанні матеріальної імплікації: якщо вчасно (А), вірогідно і з достатньою повнотою інформації (У), обґрунтованою методикою її обробки (3) проводяться діагностичні процедури, то з великою часткою ймовірності гарантоване одержання достовірного знання про досліджуваний об'єкт, визначення діагнозу (D). Таким чином, якщо дотримуються: А, У, 3, то вірогідно D. І, навпаки, сумнів у вірогідності результату діагностики D викликає критику і призводить до перевірки вихідних умов: А, У, 3. Якщо не вірогідно D, то неправильна яка-небудь передумова: А, У, 3.

У будь-якій функціонуючій соціально-економічній системі існує мінімальний рівень ефективності прийнятих управлінських рішень, який визначається сформованими правилами збору й обробки інформації на даному підприємстві. Як правило, це елемент корпоративної культури, формально описаний у нормативній базі підприємства (інструкції, посадові положення, внутрішній стандарт підприємства тощо), або історично сформовані відносини й обов'язки.

У процесі проведення діагностики для визначення базових параметрів відбувається формалізація правил збору й обробки сформованих потоків інформації (інвентаризація складу, зв'язків, переліку реквізитів тощо). Це дозволяє менеджерам одержувати доступ до раніше наявної на підприємстві інформації для прийняття управлінських рішень.

Для ефективного управління підприємством  в умовах кризи недостатньо тієї інформації, що виходить, обробляється в традиційному порядку. У ній  може не міститися необхідних зведень  про зміни в системі, на які  необхідно реагувати негайно з метою зменшення негативного впливу кризових явищ.

Цінність інформації залежить від  того, який вплив вона робить на ухвалення  рішення. Інформація має ціну, якщо вона змінює уявлення менеджера про  реальну дійсність, якщо менеджер відповідної ланки управління реагує на виявлені зміни, і якщо ефективність управління змінюється в зв'язку з впливом виявлених змін на процес прийняття управлінських рішень.

Інтеграція операцій управління в  єдине ціле здійснюється «розумними» інформаційними системами. Комп'ютерно-інтегроване управління і виробництво використовують розподіл інформаційних потоків так, що підприємство стає сукупністю взаємодіючих і керованих гнучких систем.

Формування автоматизованої системи  управління на базі сучасних технологій може забезпечити взаємозв'язок інформаційних потоків, засобів обробки даних, передачі і збереження інформації і менеджерів, які приймають управлінські рішення.

У результаті використання можливостей  інформаційних і комунікаційних технологій може стрибкоподібно підвищитися рівень взаємозв'язків у системі управління. Ключовим питанням при діагностиці систем управління повинне стати питання, чи володіє підприємство необхідними інформаційними технологіями, що забезпечують постійне пристосування до динамічного навколишнього середовища, гнучкість системи управління, підтримку конкурентоздатності і здатності навчатися.

Рівень розвитку інформаційних  технологій дозволяє застосовувати  в умовах кризи системи підтримки  і прийняття рішень, системи, що моделюють  процес прийняття рішень на основі формалізованих правил, системи з технологією висновку на основі прецедентів (дають рішення проблеми виходячи з аналогій), що працюють за принципом навчання. Досвід застосування подібних систем приводить до гарних результатів: Атегісап Ехрress скоротила свої втрати на 27 млн. дол. у рік завдяки застосуванню експертної діагностичної системи.

Донедавна пошук потрібної інформації інколи займав досить багато часу. Нині Інтернет може звести в єдину базу аналітичну й оперативну інформацію, об'єднати локальні мережі структурних підрозділів організації, використовувати електронну пошту для проведення більш якісних діагностичних досліджень різних аспектів в управлінні.

Теорія діагностичних досліджень відноситься до числа теорій, що описує і досліджує механізми функціонування в економіці і суспільстві. її розвиток досяг такого стану, коли досліджувані в ній постановки, моделі та методи стають корисними в практиці управління й у вирішенні теоретичних проблем в інших галузях і сферах діяльності.

2. Види діагностики

Діагностика розглядається як необхідний етап дослідження проблем, що мають  місце в процесі життєдіяльності  певної системи, який відбувається після  виявлення проблеми в результаті контролю. Діагностикою проблеми називають  аналіз величини та співвідношення параметрів організаційно-виробничої системи та ринкового середовища, а також зміни цих співвідношень з метою визначення причин та місця (за ієрархічними рівнями системи) виникнення проблеми.

Існують такі типи і види діагностики  в управлінні (рис. 3):

Рис. 3: Класифікація типів і видів діагностики

У процесі управлінського консультування, яке пов'язане з інтенсифікацією  виробництва, переорієнтацією підприємств  на першочергове та повне використання чинників економічного зростання та запити споживачів, подальший розвиток отримала управлінська діагностика. Цим терміном характеризують дослідницьку діяльність, спрямовану на визначення, аналіз та оцінку проблем розвитку підприємства та підвищення ефективності системи менеджменту. Діагностика в цьому контексті розглядається як перший етап процесу удосконалення управління, внаслідок якого визначаються та формулюються завдання, що підлягають вирішенню.

Економічна діагностика спрямована, насамперед, на оцінку стану економічних об'єктів за умов неповної інформації з метою виявлення проблем розвитку та перспективних шляхів їх розв'язання. Завдання економічної діагностики полягає у визначенні: оцінки стану господарської системи (підприємства) за умови обмеженої інформації; оцінки режиму функціонування, його ефективності і на цій підставі-стабільності роботи підприємства; можливих варіантів економічної динаміки, що склалася, виходячи зі структури зв'язків між показниками, які характеризують діяльність підприємства; оцінки можливих наслідків управлінських рішень з огляду на ефективність діяльності підприємства. Таким чином, економічна діагностика розглядається як комплексне дослідження, різноманітне за своїми завданнями та місцем у системі управління.