Етапи раціональної технології прийняття рішень, які найчастіше не реалізуються на практиці

Міністерство  освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет імені  Олеся Гончара

Економічний факультет

Кафедра фінансів

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

з дисципліні «Менеджмент»

по темі : «Етапи раціональної технології прийняття рішень, які найчастіше не реалізуються на практиці.»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи  ЕФ-10-1

Глазова Ю.Є.

 

 

Перевірив:

к.і.н., доц. Сливенко В.А   

 

 

 

 

Дніпропетровськ

2013 

Зміст

1. Вступ……………………………………………………………….3
2. Теоретичне розкриття питання………………………………….4
3. Відповідь на питання……………………………………………..8
4. Висновки…………………………………………………………..12
5. Список використаної літератури………………………………..14

 

 

Вступ

Менеджером  можна назвати людину тільки тоді, коли він ухвалює організаційні  рішення або реалізовує їх через  інших людей. Прийняття рішень – складова частина будь-якої управлінської функції. Необхідність прийняття рішення пронизує все, що робить керівник, формулюючи цілі і домагаючись їх досягнення. Тому розуміння природи прийняття рішень надзвичайно важливе для всякого, хто хоче досягнути успіху в управлінні.

Прийняття рішень є важливою частиною будь-якої управлінської  діяльності. Завдяки процесу прийняття  рішень здійснюється координація діяльності компанії. Це і є головна функція  менеджера.

Прийняття рішення  являє собою свідомий вибір серед варіантів, що є або альтернатив напряму дій, що скорочують розрив між теперішнім часом і майбутнім бажаним станом організації. Таким чином, даний процес включає в себе багато різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі і рішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретичне  розкриття питання

Прийняття рішення –  це процес, який починається з констатації  виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором  дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації[1].

На процес прийняття  управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших  з поміж них належать такі:

1. Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, оскільки він пов’язаний із зростанням відповідальності.
2. Час, який відведений менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості  проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.
3. Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.
4. Особисті якості менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.
5. Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

Управлінське рішення  є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень  управління в організації; складає  основу реалізації кожної функції менеджменту[2].

Існує 2 типа технологій процесу прийняття рішень: інтуїтивна та раціональна.

Інтуїтивна  поділяється на:

1. регестрація змін;
2. селекція рішень;
3. прийняття рішень.

Раціональна поділяється  на:

1. діагноз проблеми;
2. накопичення інформації;
3. розробка альтернативних варіантів;
4. оцінка альтернатив;
5. прийняття рішень.

Діагноз проблеми поділяється на:

     - виявлення та опис ситуації

     - встановлення мети рішення ситуації

     - індетіфікація критеріїв вирішення проблеми

Накопичення інформації про  проблему:

     - критерії та інформація:

     - локанічность

     - актуальність

     - своєчасність

     - комунікативність

Вимоги до альтернатив у розгляді альтернативних варіантів:

    - взаємоісключаємість

    - забезпечення однакових умов опису

Критерії оцінки в оцінці альтернатив:

    - реалістичність

    - юридичне обмеження

    - існуючі технологіі

    - моральні та етичні норми

    - відповідність ресурсів

    - сприятливість наслідків

Вибір альтернативи прийняття рішень (модель Р. Ростона)

   - часовий фактор

   - ступінь довіри менеджера до підлеглих

   - важливість прийняття правильного рішення

   - важливість отримання згоди підлеглих 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відповідь на питання

Для раціонального  вирішення проблем необхідно  дотримуватися певну послідовність  взаємопов'язаних етапів, тому що майже завжди відбувається сукупність виборів, а не одиничні рішення. Конкретне число етапів і їх послідовність залежать від певної проблеми.

 

Перший етап. Діагностика складної проблеми починається  з виявлення та усвідомлення симптомів  ускладнень або можливостей, тому що повний діагноз здійснюється, як правило, у двох різних ситуаціях розгляду проблеми:

 

1. Проблемою  вважається ситуація, при якій не досягнуті поставлені цілі. Наприклад, проблемою є те, що мало статися, але не сталося (очікували реалізувати певний обсяг товару, але не реалізували або виручка від реалізації виявилася значно нижче передбачуваної).

 

2. Проблемою  вважається також потенційна можливість. Наприклад, енергійний пошук способів підвищення ефективності діяльності конкретного підрозділу в тій ситуації, коли справи йдуть добре, але усвідомлюється проблема можливості їх поліпшення. У цьому випадку рішенням проблеми буде використання усвідомлених можливостей. Наприклад, рішення керуючого маркетингом може вплинути на поліпшення роботи керуючого по збуту і будь-якого іншого співробітника організації.

Другий етап - збір релевантної інформації та її відділення від недоречною.

Релевантна інформація для ухвалення рішення - це інформація, відбирається під конкретне завдання, виконавця, мету і період часу.

 

Для вивчення та аналізу причин появи проблеми необхідна  як внутрішня інформація, так і  інформація про зовнішньому оточенні. Її можна збирати різними способами, наприклад, формально - проводити комп'ютерний аналіз різних статистичних звітів, інтерв'ювання, запрошувати консультантів з питань менеджменту. А можна і не формально - за допомогою особистих спостережень і довірчих бесід про сформовану ситуацію з працівниками. Ефективність вирішення багато в чому залежить від уміння менеджера працювати з інформацією і не захоплюватися її кількістю, тому що збільшується небезпека вивчення плутаєте інформації (яка не має відношення до даної проблеми).

Третій етап. Установка обмежень і критеріїв  для прийняття рішень. У процесі  діагностування проблеми з метою  прийняття рішення необхідно  представляти потрібні варіанти і реалістичність їх реалізації з урахуванням наявних  ресурсів усередині організації, а також обмежень поза її, які можуть зміняться залежно від ерудиції та авторитету конкретного менеджера або ситуації.

 

Існують і загальні обмеження, наприклад:

 

• закони, кодекси, накази, постанови тощо;

 

• правила ділової  етики;

 

• дефіцит фінансів;

 

• відсутність фахівців потрібної кваліфікації;

 

• недолік технологічного обладнання і неможливість його придбання  за доступною ціною;

 

• несприятлива і загострилася конкуренція;

 

• непредвцденние труднощі з рекламою.

 

Поряд з обмеженнями  велике значення має вірне визначення критеріїв - стандартів, за якими треба буде оцінювати альтернативи, вибрані зі складеного списку всіх альтернатив.

 

Четвертий етап. Оцінка альтернатив починається  з виявлення:

 

• достоїнств в  даний час і в осяжному майбутньому;

 

• недоліків  зараз і в перспективі;

 

• можливих наслідків, бажано в грошовому вираженні;

 

• ступеня невизначеності і ризику.

П'ятий етап. Остаточне  ухвалення рішення з множини  допустимих

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Існують такі етапи раціональної технології прийняття рішень, такі як: діагноз проблеми, накопичення інформації, розробка альтернативних варіантів, оцінка альтернатив та прийняття рішень. 
Взагалі діагностування проблеми - це усвідомлення і встановлення причин труднощів і наявних можливостей їх подолання. Для більш детального аналізу існуючих проблем необхідно зібрати попередню інформацію. Формулювання набору альтернатив або альтернативних рішень є принципово важливим моментом. Дуже часто непродумані негайні дії призводять до збільшення даної проблеми. Бажано виявити максимум можливих дій, які допомогли б вирішити дану проблему, а потім проранжувати можливі дії по своїй ефективності і реалізації. Рішення виявиться більш оптимальним, якщо воно буде узгоджене з тими, кого безпосередньо зачіпає, або з тими, хто допомагав у підготовці прийняття даного рішення. У зв'язку з цим, для успішної реалізації будь-якого значущого рішення доцільно залучати до його вироблення найбільшу кількість співробітників організації. Оцінка результатів реалізації рішень дозволяє врахувати наявний досвід прорахунків і недоліків у подальшій роботі.  В організації всі рішення, як правило, взаємопов'язані. Часто важливе рішення базується на попередніх кількох рішеннях, і в свою чергу, створює альтернативи для ухвалення подальших рішень. Ця здатність бачити взаємозв'язок рішень є одним з головних критеріїв вибору та призначення керівників вищої ланки. Менеджери, що володіють такою здатністю, часто є кандидатами на підвищення по службі. Зробивши певні висновки, я вважаю, що усі етапи раціональної технології прийняття рішень взаємопов’язані та залежать один від одного. На мою думку усі ці етапи реалізуються на практиці.

 

 

Список використаної літератури

1. Дикань Н.В. Менеджмент: навч. посібник / Н.В. Дикань, I.I. Борисенко. – К.: Знання, 2008. – 389 с.
2. Рульєв В. А. Менеджмент: навч. посібник / В. А. Рульєв, С. О. Гуткевич. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 312 с.