Етика та менеджмент в управлінні організацією

— не пред'являй претензій до працівника у присутності інших, краще висловлюй їх наодинці;

— не треба боятися хвалити підлеглого, бо успіх окрилює;

— якщо треба висловити негативну оцінку, то мову слід вести лише про результати діяльності, а не про особистість працівника;

— не обмежуй самостійність і свободу людей, треба їм довіряти і сприяти їх ініціативі, бажанню генерувати ідеї та ін.[4, c. 56]

Є певні етичні вимоги до керівника, який приймає відвідувачів, зустрічається з клієнтами. Він може варіювати свою поведінку, місцезнаходження в кабінеті залежно від рангу та мети візиту відвідувача:

— якщо візит офіційний — господар кабінету, сидячи за робочим столом, відповідає на вітання відвідувача і запрошує його сісти перед своїм столом. Час візиту, характер спілкування та його підсумки визначає господар кабінету;

— якщо візит неофіційний — зустрічаючи гостя, господар, відповідаючи на його вітання, виходить з-за столу і запрошує його в зону колегіальної роботи, а сам сідає напроти нього. Час зустрічі залежить від взаємної попередньої домовленості;

— якщо візит дружній — господар кабінету зустрічає відвідувача, стоячи в центрі приміщення, а після обміну вітаннями запрошує його сісти в крісло за журнальним столиком. Спілкування характеризується повною відкритістю, готовністю до взаємовигідних рішень.

Має, звичайно, значення і те, в якому приміщенні відбувається зустріч, як розташовані меблі, чи дотримано єдиного стилю, в якому облаштовано кабінет. Ще давньокитайські філософи говорили про те, що речі, які оточують людину, впливають на її справи. Приймаючи відвідувачів, не можна фамільярно розмовляти з підлеглими та критикувати їх. Якщо своєчасно господар не зміг прийняти відвідувача, треба вийти до нього і перепросити, пам'ятаючи, що час — це гроші. Є ще багато інших етичних вимог і особливостей в роботі керівника, і як правило, він їх набуває у процесі своєї ділової діяльності.

Морально-психологічний портрет вітчизняного керівника в Україні ще формується. Риси, які мали так звані номенклатурні керівники за минулих часів, у нових ринкових умовах змінюються. А молоді керівники, які з'явилися після перебудови, працюють методом спроб та помилок, набуваючи власного досвіду. Вже є перші спроби узагальнення якостей та стандартів їх поведінки, проте етичний бік їхньої роботи, правила етикету в стосунках з підлеглими поки що опрацьовано недостатньо[15, c.93].

 

 

ВИСНОВОК

 

Отже, з усього вищевикладеного можна зробити наступні висновки й узагальнення:

- Корпоративна етика є  ключовим елементом, що поєднує  людей - учасників виробничого процесу  на підприємстві - у єдиний соціальний  організм (людське співтовариство).

- Під впливом корпоративної  етики діяльність працівників  організується не стільки на  основі наказів або компромісів, скільки за рахунок внутрішньої  погодженості орієнтирів і прагнень  співробітників. Організація, побудована  на єдності світогляду й ціннісних  установок її членів, стає найбільш  гармонічною й динамічною формою  виробничого співтовариства.

- Корпоративна етика виступає  як форма суспільної свідомості, властива як підприємцям, так  і найманим робітникам, яких поєднують  загальні цілі їхньої професійної  діяльності.

У закордонній управлінській практиці вироблений ряд спеціальних заходів і методів, спрямованих на формування здорової етичної основи трудових відносин:

• корпоративні кодекси;

• «карти етики»;

• комітети;

• навчання співробітників і керівників етичній поведінці на базі семінарів і короткострокових курсів.

• етична експертиза.

- Істотний вплив на  формування корпоративної етики  мають стандарти, вироблені Міжнародною  організацією праці (МОП) і багато  в чому сприйняті на національному  рівні державним законодавством. Зараз налічується близько 200 міжнародних  конвенцій і рекомендацій.

- У практиці підприємництва  все більшого значення набуває  слідування етичним нормам - свого  роду правилам поведінки, вироблених  людством. Адже в повсякденному діловому житті нерідко виникають ситуації, які вимагають ясної етичної оцінки.

- З розвитком ринку  й появою безлічі організацій, що займаються бізнесом, стало  актуальним питання створення  корпоративних кодексів етики, які  визначають етику взаємин усередині  корпоративних співтовариств, завдяки  чому підвищується конкурентоспроможність, авторитет компанії.

- Етичні кодекси визначають  правила, яким повинні слідувати  корпорація і її працівники, і  включають етичні цінності, принципи  й правила.

- На основі прийнятих  цінностей розробляються етичні  принципи - конкретні цілі, до яких  прагне фірма.

- Принципи корпоративних  кодексів:

• принцип відкритості;

• принцип людського достоїнства;

• принцип співучасті;

• принцип субсидіарності (доповнюваності).

- Кодекс корпоративної  етики може виконувати три  основні функції:

• репутаційну;

• управлінську;

• розвиток корпоративної культури.

- Виділяють два варіанти  корпоративного кодексу:

• декларативний - це тільки ідеологічна частина кодексу без регламентації поведінки співробітників.

• розгорнутий - містить конкретну регламентацію поведінки співробітників.

- Звертання до питань  корпоративної етики в сучасній  Україні особливо актуально. Ні  для кого не секрет, що в  трудовій сфері широко поширені  тіньові відносини: наймання без  офіційного оформлення, зарплата  «у конвертах», невідповідність  формальних умов наймання фактичним  і т.п.

- Такі методи дозволяють  роботодавцю самим неприкритим  образом ігнорувати соціальні  норми працевлаштування й завдяки  цьому заощаджувати на витратах, пов’язаних з оплатою праці  й відповідних відрахувань у  бюджет.

- Ситуація в області  трудової моралі й етики в  сучасній Україні має сьогодні  свої особливості. Старі норми  радянської трудової моралі зруйновані, у засобах масової інформації  ведеться широка пропаганда західних  цінностей ліберальної користі, широке поширення одержали норми  кримінальної субкультури. Про існування  національної ідеї, що об’єднала  б українців і служила їм  цінносно-нормативним орієнтиром, у  тому числі в господарському  житті, поки говорити не доводиться.

- Існуюче навколо нас  сьогодні ціннісне різноманіття  змушує окремі підприємства й  підприємницьке співтовариство  в цілому проявляти власну  ініціативу в етичному плані. При цьому в жодному разі  не можна сказати, що формування  ділової етики починається з  нуля. У генетичному коді націй  збереглися традиції дореволюційного  підприємництва. Не слід забувати  й про те, що в радянський  час існувала своєрідна етика  підприємства, у якій існували  поняття «трудового колективу», «соціальної відповідальності керівника», «суспільної значимості праці», «участі трудящих в управлінні»  і т.п.

- Перші паростки на  полі ділової етики в сучасній  Україні стали пробиватися в 90-х  роках. Був прийнятий ряд професійних  етичних кодексів.

- Проблема етики усвідомлена  й на рівні всього українського  ділового співтовариства. В українському  діловому середовищі вже дозріло  розуміння того факту, що вітчизняному  бізнесу потрібні якісь етичні  рамки, за межами яких - беззаконня, попрання прав особистості й  в остаточному підсумку крах  економіки як системи цивілізованого  обміну товарами, послугами й  інформацією.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Баєва О. В., Ковальська  Н. І. “Практичні аспекти менеджменту” - К.: МАУП, 2006. - Ч. 1 - 172 с.

2. Баєва О.В., Ковальська  Н.І., Згалат-Лозинська, Лайко Г.П. “Практикум  з менеджменту”: Навч. посіб., 2 ч. - К.: МАУП, 2006 - 178 с.

3. Виноградський М. Д., Виноградська  А. М., Ісканова О. М. “Організація  праці менеджера” - К.: Кондор. - 2003. - 414 с.

4. Галенко В.П., Рахманов  А. И., Страхова О.А. “Менеджмент. 2-е  изд.” -- СПб.: Питер, 2003. -- 224 с: ил. -- (Серия «Учебник для вузов»).

5. Гірняк О. М., Ладновський  П. П. “Менеджмент” - Львов: “Магнолія 2006”, 2007, - 352 с.

6. Довгань Л. Є., Нємцов  В.Д. «Менеджер - підготовка і перепідготовка». - К.: МП “ОКО”, 2001, - 126 с.

7. Завадський Й. С. «Менеджмент»: - Т.1 - К.: Українсько-фінський інститут  менеджменту і бізнесу, 2002, - 640 с.

8. Кабушкин Н.И. “Основы  менеджмента: учебное пособие” - 5-е  изд., стереотип. - М.: Новое знание, 2002. - 336 с.

9. Кредисов А. І., Панченко  С. Т., Кредисов В. А. “Менеджмент  для керівників” - К.: Товариство  “Знання”, КОО, 2003 - 556 с.

10. Кузьмін О. Є., Мельник  О. Г. “Основи менеджменту: Підручник.” -- К.: «Академ-видав», 2003. -- 416 с. (Альма-матер).

11. Лозниця В. С. «Психологія  менеджменту: Навч. Посібник». - К.: КНЕУ. 2001. - 512 с.

12. Мескен М. Х., Альберт  М., Хедоури Ф. “Основы менеджмента” - М.: “Дело”, - 2009. - 720 с.

13. Новиков Б. В., Синіок  Г. Ф., Круш П. В. “Основи адміністративного  менеджменту” : Навч. посіб. - К.: “Центр  навчальної літератури”, 2004. - 560 с.

14. Обозов Н. Н. Щекин Г. В. «Психология работы с людьми. 3-е изд., переработ» . - К.: МАУП, 2001. - 128 с.

15. Осовська Г.В., Копитова  І.В. “Основи менеджменту. Практикум: Навчальний посібник.” - К.: Кондор, 2005.- 581 с.

16. Осовська Г.В., Осовський  О.А. “Менеджмент організацій: Навчальний  посібник”. -- К.: Кондор, 2005.-- 860 с.

17. Осовська Г.В., Осовський  О.А. “Основи менеджменту: Підручник. Видання 3-є, перероблене і доповнене.” - К.: «Кондор», 2006. - 664 с.

18. Сладкевич В. П., Чернявский  А. Д. «Современный менеджмент (в  схемах): Опорный конспект лекций». -- 3-е изд., стереотип. -- К.: МАУП, 2003. -- 152 с ил. -- Библиогр.: с. 147-148.

19. Туленков М. В. «Вступ  до теорії та практики менеджменту: Навч. Посібник» . - К.:МАУП, 2008. -357 с.

20. Федулова Л. І., Федоренко  В. Г., Гриньов В. Ф. “Бізнес-менеджмент” - К.: МАУП, 2007, - 632 с.

21. Хміль Ф. І. «Менеджмент: Підручник». - К.: Вища шк., 2003.- 351 с.

22. Хомяков В.І. “Менеджмент  підприємств” - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Кондор, 2005. - 434 с.

23. Щекин В. Г. «Теория и  практика управления персоналом» - К.: МАУП, 2003. - 280 с.

24. Щокін Г.В. «Практична  психологія менеджменту: Науково-практичний  посібник». - К.: Україна, 2004. - 399 с.

Размещено на Allbest.ru