Контрольная работа по "Менеджменту"

1. Дати характеристику предмету, об’єкту та суб’єкту менеджменту. Розрийте сутність понять менеджер і підприємець: спільні і відмінні риси.

Менеджмент  як вид діяльності націлений на продуктивне використання організацією залучених із зовнішнього середовища ресурсів і досягнення поставлених цілей. Не існує однозначного визначення менеджменту. 
Менеджмент (англ. manage — управляти) — вид діяльності спрямованої на працівників організації з метою координації їх дій для досягнення поставлених перед організацією цілей. Оксфордський словник англійської мови дає такі тлумачення «менеджменту»: 
Менеджмент — це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками). 
Менеджмент — це влада та мистецтво управління. 
Менеджмент — це вміння та адміністративні навички організувати ефективну роботу апарату управління (служб працівників). 
Менеджмент — це органи управління, адміністративні одиниці, служби і підрозділи.

Менеджмент  охоплює процеси планування, організування, мотивації та контролю, у ході яких формуються і досягаються означені цілі. Характерною особливістю сучасного менеджменту є тісний зв'язок з соціологією, психологією, конкретними емпіричними дослідженнями організації.

Об'єкт менеджменту (об'єкт управління) — виробничо-господарська організація та її зовнішнє оточення. 
Організація складається з підрозділів, кожен з яких має свою сферу діяльності, а отже, потребує застосування специфічних прийомів і методів впливу на нього. Такі підрозділи виступають також об'єктами управління, але до них частіше застосовують термін «керована система» . 
Здійснює функції управління суб'єкт менеджменту, яким може бути одна людина чи група людей. 
Суб'єкт менеджменту (суб'єкт управління) — скеровувач управлінських дій.

Предмет менеджменту  — система виробничих відносин, яка формується в організації між працівниками керуючої та керованої систем у процесі створення продукту, призначеного для потреб ринку.

Менеджер (англ. manager, від manage - управляти) - це людина, що займає постійну управлінську посаду і наділена повноваженнями приймати рішення з певних видів діяльності організації, що функціонує в ринкових умовах.

Підприємець - людину, яка бере на себе ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства чи розробкою нової ідеї, нової продукції чи нового виду послуг, запропонованих суспільству. Підприємці - це генератори ідей, вони беруть активну участь у формуванні цілей підприємства чи організації та керують цією організацією на початку її діяльності. На цьому етапі їх можна називати менеджерами.

2. Охарактеризуйте наукову школу управління: представники, сутність, переваги, недоліки.

Поява школи наукового управління пов'язана передусім з теоретичною і практичною системою управління Ф. Тейлора (1856 1915 рр.). Проводячи паралель, можна сказати, що як теорія А. Сміта дала початок всім гілкам політекономії, так і система Тейлора   всьому подальшому менеджменту. Творці школи наукового управління виходили з того, що, використовуючи спостереження, виміри, логіку і аналіз, можна удосконалити більшість операцій ручного труда, добитися більш ефективного їх виконання. Формування школи наукового управління базувалося на трьох основних моментах, які послужили початковими принципами для розвитку менеджменту:1. Раціональна організація труда;2. Розробка формальної структури організації;3. Визначення заходів по співпраці керівника і робітника, тобто розмежування виконавчих і управлінських функцій. Раціональна організація труда передбачала заміну традиційних методів роботи рядом правил, сформованих на основі аналізу роботи, і подальше правильне розставляння робітників і їх навчання оптимальним прийомам роботи. Подружжя Френк і Лілія Гілберт аналізували в основному фізичну роботу у виробничих процесах, тобто «вивчення рухів» з використанням вимірювальних методів і приладів. Л. Гілберт поклала початок області управління, яка тепер називається «управління кадрами». Вона досліджувала такі питання, як підбір, розставляння і підготовка кадрів. Наукове управління не нехтувало людським чинником. Важливим внеском цієї школи було систематичне використання стимулювання з метою зацікавити працівників в збільшенні продуктивності і обсягу виробництва. Наукове управління також виступило в захист відділення управлінських функцій обдумування і планування від фактичного виконання роботи. Тейлор і його сучасники фактично визнавали, що робота  по управлінню   це певна спеціальність, і що організація загалом виграє, якщо кожна група працівників зосередиться на тому, що вона робить успішніше усього. Цей підхід різко контрастував зі старою системою, при якій робітники самі планували свою роботу. Представники школи наукового управління в основному присвячували свої роботи тому, що називається управлінням виробництва. Вона займалася підвищенням ефективності на рівні нижче управлінського, так званому позаменеджерському рівні. Ідеї, закладені школою наукового управління, були розвинені і застосовані до управління організацій загалом передусім представниками адміністративної школи управління.