Контрольная работа по "Стратегическому управлению"

Змiст

1. Сутність стратегії. Фактори, що найбільш суттєво впливають на зміст стратегії.
2. "Стратегічний набір" як система стратегій, визначення "стратегічного набору" підприємства, вимоги до "стратегічного набору".
3. Загальна характеристика складових "стратегічного набору".
4. Основні види загальних стратегій організації
5. Виділити фактори макросередовища з розряду демографічних, економічних, природних, технологічних  і міжнародних які необхідно враховувати виробнику: а) спортивних велосипедів; б) колекційних ляльок; в) надувних човнів; г) хлібобулочних виробів. Проранжувати важливість чинників макросередовища для кожного з перерахованих виробників, порівняти отримані результати, пояснити, чому для різних виробників результати ранжування можуть бути різними. Завдання представити в таблиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність стратегії. Фактори, що найбільш суттєво впливають на зміст стратегії.

 

Поняття «стратегія» увійшло  до управлінських термінів у 50-х  роках, коли проблема своєчасної реакції  на раптові зміни у зовнішньому  середовищі набули важливого значення. Спочатку це поняття було незрозумілим. Словники не допомагали, бо наслідували застарілі традиції, коли слово «стратегія» застосовувалось виключно у військовій практиці і визначалось як «наука та мистецтво розгортання військ до бою».

    Сьогодні існують різні підходи щодо визначення поняття «стратегія». Наведемо деякі визначення цього поняття, сформульовані видатними спеціалістами в цій галузі в різні часи.

     1. Стратегія  – це план управління фірмою, спрямований на закріплення її  позицій, задоволення потреб та  досягнення визначених цілей  (А.Томпсон, А.Стрикленд).

     2. Стратегія  – це дії та підходи управлінського  персоналу щодо досягнення встановлених показників діяльності (А.Томпсон, А.Стрикленд).

      3. Стратегія  – це комбінація запланованих  дій та швидкість рішень стосовно  адаптації до нових досягнень  та нової диспозиції на полі  конкурентної боротьби (А.Томпсон,  А.Стрикленд).

      4. Стратегія  – це підприємницька діяльність, якій притаманні азарт та ризик  (А.Томпсон, А.Стрикленд).

     5. Стратегія – це встановлення основних довгострокових цілей та намірів підприємства, а також напряму дій і ресурсів, які необхідні для досягнення цих цілей (А.Чандлер).

      6. Стратегія  – це набір правил для прийняття  рішень, якими керується організація  у своїй діяльності (І.Ансофф).

      7. Стратегія  – це узагальнена модель дій,  які необхідні для координації  та розподілу ресурсів компанії (Б.Карлоф)

      8. Стратегія – це комплексний план, сформований для здійснення місії організації та досягнення її цілей (М.Мескон, М.Хедоурі, Ф.Альберт).

    9. Стратегія –  це низка цілеспрямованих рішень, які визначають та розкривають  цілі компанії; приводять до розробки  принципових планів та політик  організації, що направлені на  досягнення цілей, визначають  рамки ділової активності компанії  та тип людської та економічної  організації; визначають природу  економічного та неекономічного  вкладу, який компанія намагається  зробити задля своїх власників,  працівників, клієнтів та громадськості  (К. Андрюс).

    10. Стратегія –  це спосіб поведінки або план, який інтегрує основні цілі  організації, норми та дії в  єдине ціле, допомагає направляти  та розміщувати ресурси унікальним  і неповторним чином, який заснований  на відносних внутрішніх перевагах та недоліках організації, очікуваних змінах в оточенні та пов’язаних з ними діями конкурентів (Дж. Б. Куїн).

     Отже, стратегія  – це довгостроковий якісно  визначений напрям розвитку організації,  спрямований на закріплення її  позицій, задоволення споживачів  та досягнення поставлених цілей. Він розробляється для того, щоб визначити, в якому напряму буде розвиватись компанія, та приймати рішення при виборі способу дій. Стратегію відрізняють довгостроковість та впровадження інновацій (нововведень). Основне завдання, яке вирішує стратегія діяльності фірми – забезпечення впровадження інновацій та змін в організації шляхом розподілу ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої координації та передбачення майбутніх змін у діяльності.

Стратегія дає визначення основних напрямків і шляхів досягнення цілей зміцнення, зростання та забезпечення виживання організації в довгостр-вій перспективі на основі концентрації зусиль на певних пріоритетах, вона постійно уточнюється в процесі діяльності і є способом встановлення взаємодії фірми із зов-нім серед-щем.

За допомогою стратегії, яка виступає як стандарт успішного  розвитоку та рез-ту, відбувається налагодження мотивації, контролю, обліку та аналізу.

На зміст стратегії  найбільш суттєво впливають фактори:

1) потреби клієнтів;

2) наявність можливості  та період впровадження необхідних  нововведень різних типів;

3) наявність необхідних  ресурсів;

4) можливості використання  власних і залучених капіталовкладень;

5) рівень діючої технології  та можливості її модифікації; 

6) тип і масштаб використання  сучасних інф-ійних технологій;

7) кадровий потенціал  та ін.

Люди вже тривалий час  вивчають і аналізують стратегію  як явище та інструмент розв’язання  їхніх проблем, тому що вони хочуть знати, що їм робити завтра, післязавтра, в довгостроковій перспективі, як, хоча б частково, керувати процесами, що відбуваються на підприємстві та навколо нього. Щоб розв’язати цю проблему, теорія й практика менеджменту створили стратегічне управління (теорія — концепцію стратегічного управління, практика — різні варіанти побудови системи стратегічного управління).

Сутність стратегічного  управління можна розкрити, застосувавши різні підходи до характеристики його складових. У попередньому підрозділі ми визначили сутність і роль мети в управлінні. Тепер дамо характеристику категорії «стратегія».

Історично поняття «стратегія»  склалося у військовому лексиконі, де воно визначало планування і запровадження в життя політики держави та військово-політичного союзу ряду країн з використанням усіх доступних засобів.

Запозичення категорії «стратегія»  з військового лексикону пояснюється  тим, що підприємства в розвинених країнах  опинилися в умовах, близьких до «воєнних дій» наприкінці 50-х років, пов’язаних із насиченням ринку, зростанням конкуренції, коли, щоб вижити треба було боротися. «Воєнні дії» потребували теоретичного забезпечення. Відтоді теорія та практика управління просунулися далеко вперед.

Тепер досить багато місця  в економічній літературі займає питання відносно сполучення або  розділення підходів до визначення «стратегії як процесу» та «стратегії як результату» (кінцевого орієнтиру). В першому  випадку для визначення стратегії  потрібно відповісти на такі запитання:

а) «Хто ми є?», «Де ми знаходимся?» (положення а));

б) «Куди ми йдемо?» або  «Якими ми бажаємо бути?» (положення  б));

в) «Коли і як ми досягнемо  наших цілей?», тобто перейти з  положення а) у положення б).

Визначення «стратегії як результату» пов’язано з ототожненням мети та стратегії і зумовлено  необхідністю встановлення конкретних орієнтирів для здійснення стратегічної діяльності. У цьому контексті  розрізняють такі підходи.

Найчастіше стратегію  ототожнюють з позицією на ринках, із заходами, що дають змогу зміцнити конкурентну позицію та збільшити  частку на «своїх ринках», вести боротьбу за завоювання нових ринків та ін. За більш широким визначенням стратегія  — це конкретизована у певних показниках позиція в середовищі, яку займає підприємство, це — своєрідний погляд на внутрішнє і зовнішнє середовище і спроба знайти шляхи ефективного  пристосування до зовнішних, неконтрольованих фірмою факторів, а також проведення необхідних змін елементів та їхніх  комбінацій внутрішнього середовища.

Стратегія розглядається  як зразок, до якого прагне наблизитись  організація (підприємство). Найчастіше за зразок беруть процвітаючу фірму, аналізують її позитивні сторони  діяльності й намагаються скористатися її досвідом. Наприклад, такий підхід використовувала свого часу японська фірма «Камацу», що вивчала діяльність американської фірми «Катерпіллер». «Катерпіллер» займала 60–70% світового  ринку сільськогосподарських, транспортних, будівельних та інших видів техніки. Нині «Камацу» є головним конкурентом  свого «зразка», витісняє його з  ринків.

З іншого боку, стратегію  як мету управління можна визначити  як ідеальну модель підприємства, в якій реалізується «бачення» його керівників і власників і яка побудована з використанням SWOT-аналізу.

У сучасній літературі можна  також виокремити дві основних концепції  стратегії — філософську та організаційно-управлінську.

Філософська концепція наголошує  на загальному значенні стратегії для  підприємства. Стратегію можна розглядати як філософію, якою має керуватися організація, що її має. З цієї точки зору стратегія це: позиція, спосіб життя, що не дає зупинитися на досягнутому, а орієнтує на постійний розвиток; інтегральна частина менеджменту, що дозволяє усвідомити майбутнє; процес мислення, інтелектуальні вправи, які потребують спеціальної підготовки, навичок і процедур; відтворювана цінність, що дає змогу досягти найкращих результатів активізацією діяльності всього персоналу.

Стратегію можна визначити  як шаблон логічної, послідовної поведінки, яка складається на підприємстві свідомо чи стихійно.

Стратегію можна визначити  також як найважливіший елемент  самовизначення підприємства чи організації. У такому контексті вона тісно  пов’язана з характеристиками та особливостями організаційної культури, має, як правило, всі її переваги й недоліки, дає змогу більш ґрунтовно формулювати соціальні стратегії загалом і елементи соціальних напрямків у стратегіях іншого типу.

Організаційно-управлінська концепція стратегії пов’язана  з конкурентними діями, заходами та методами здійснення стратегічної діяльності на підприємстві.

Стратегія — це специфічний  управлінський план дій, спрямованих  на досягнення встановлених цілей. Вона визначає, як організація функціонуватиме  та розвиватиметься, а також яких підприємницьких, конкурентних і функціональних заходів і дій буде вжито для того, щоб організація досягла бажаного стану.

Для розробки стратегії кожне  підприємство має усвідомити такі важливі  елементи своєї діяльності: місію; конкурентні переваги; особливості організації бізнесу; ринки збуту, де діє фірма; продукцію (послугу); ресурси; структуру; виробничу програму; організаційну культуру.

Отже, стратегія:

дає визначення основних напрямків  і шляхів досягнення цілей зміцнення, зростання та забезпечення виживання  організації в довгостроковій перспективі  на основі концентрації зусиль на певних пріоритетах;

є способом встановлення взаємодії  фірми із зовнішнім середовищем;

формується на основі дуже узагальненої, неповної та недостатньо  точної інформації;

постійно уточнюється  в процесі діяльності, чому має  сприяти добре налагоджений зворотний  зв’язок;

через багатоцільовий характер діяльності підприємства має складну  внутрішню структуру, тобто можна  ставити питання про формування системи стратегій у вигляді  «стратегічного набору»;

є основою для розробки стратегічних планів, проектів і програм, які є системною характеристикою  напрямків розвитку підприємства;

є інструментом міжфункціональної  інтеграції діяльності підприємства, способом досягнення синергії;

є основою для формування та проведення змін в організаційній структурі підприємства, узагальненим стрижнем діяльності всіх рівнів і  ланок ОСУ;

є основним змістовним елементом  діяльності вищого управлінського персоналу;

є фактором стабілізації відносин в організації;

дає змогу налагодити ефективну  мотивацію, контроль, облік та аналіз, виступаючи як стандарт, котрий визначає успішний розвиток і результати.

Кожен процес чи явище можуть давати лише те, що є в їхньому  потенціалі. Стратегія — це багатогранне та дуже ефективне для діяльності підприємства творіння, яке, між іншим, не є панацеєю від всіх негараздів підприємства. Тому дуже важливо чітко визначити, чого саме не треба очікувати від стратегії.

Чого не дає стратегія: негайного результату; 100 % передбачення майбутнього, котре б забезпечувало у поточному періоді прийняття «винятково правильних рішень»; продажу товарів у запланованих обсягах; забезпечення необхідними за кількісними та якісними характеристиками ресурсами за низькими цінами саме тими постачальниками, що були заздалегідь визначені; 100% виконання всіх стратегічних настанов; визначення стандартного переліку дій та етапів розробки стратегії для всіх без винятку суб’єктів господарської діяльності; обов’язкового виживання підприємства в довгостроковій перспективі (відсутність стратегії зменшує ймовірність виживання підприємства взагалі).