Автор работы: Пользователь скрыл имя, 29 Сентября 2013 в 20:19, реферат
Самостійна робота: на основі аналізу сучасної наукової, методичної літератури та періодичних видань з проблем менеджменту, Internet-джерел
1) охарактеризувати різні підходи до розкриття сутності категорії «стратегічне управління», основні принципи, етапи та форми стратегічного управління;
2) здійснити критичний аналіз визначень «стратегічного управління» та сформулювати власне.
1. Формулювання цілей та поставлених завдань 3
2. Результати виконання індивідуального завдання 4
3. Висновки 7
4. Перелік використаних джерел 8
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Економічний факультет
Кафедра «Банківська справа»
Індивідуальне завдання
з курсу
«Стратегічне управління»
Тема 1. Основні складові системи стратегічного управління:
«Сутність стратегічного управління»
Студента 1 курсу магістратури
спеціальності «Банківська справа»
Данилова Родіона Ігоровича
Викладач:
к.ф.-м.н., доцент
Балан Валерій Григорович
Київ – 2013
Зміст
1. Формулювання цілей та поставлених завдань 3
2. Результати виконання індивідуального завдання 4
3. Висновки 7
4. Перелік використаних джерел 8
Тип завдання: бібліографічний огляд навчально-методичної, наукової, монографічної та періодичної літератури з проблем теми.
Мета завдання: визначення категорії «стратегічне управління» з різних точок зору, особливостей стратегічного управління, його переваг та недоліків, відмінностей від інших типів управління.
Самостійна робота: на основі аналізу сучасної наукової, методичної літератури та періодичних видань з проблем менеджменту, Internet-джерел
1) охарактеризувати різні підходи до розкриття сутності категорії «стратегічне управління», основні принципи, етапи та форми стратегічного управління;
2) здійснити критичний аналіз визначень «стратегічного управління» та сформулювати власне.
Форма подання звіту:
1) таблиця
з визначеннями поняття «
2) критичний аналіз визначень;
3) власне
визначення поняття «
4) схеми,
етапи, складові процесу
Таблиця 2.1
Визначення поняття «стратегічне управління» різними авторами
№ |
Визначення |
Автор |
1. |
процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації. Стратегічне управління здійснюється в контексті місії організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв’язок місії з основними цілями організації в умовах мінливого зовнішнього середовища. |
Nexia DK Auditors & Consultans |
2. |
реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає змогу встановлювати цілі, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) підприємства та приводити їх у відповідність за рахунок розробки та реалізації системи стратегії |
Шершньова З.В. |
3. |
таке управління організацією, що опирається на людський потенціал як на основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує і проводить своєчасні зміни в організації, відповідає викликам з боку оточення і дозволяє домогтися конкурентних переваг, що в сукупності дає можливість організації виживати у довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей. |
Віханський О.С. |
4. |
одна з підсистем менеджменту організацій, що виконує велику кількість завдань стосовно стратегічного аналізу, розробки, реалізації і контролю реалізації стратегії організації. |
Міщенко А.П. |
5. |
це процес, що передбачає визначення довготривалих перспектив розвитку підприємства і його головних підрозділів, розробку заходів по здійсненню стратегії підприємства, визначення основних проблем підприємства. |
Рульєв В.А. |
6. |
безперервний процес розвитку компанії, визначення цілей, формування стратегії, здійснення стратегічного плану з оцінкою діяльності, реалізації і корекції стратегій. |
Томпсон А., Стрікленд Д. |
7. |
діяльність, пов’язану з визначенням цілей і задач організації та забезпеченням взаємовідносин між організацією і зовнішнім оточенням, що відповідає її внутрішнім можливостям і дозволяє залишатися сприйнятливою до зовнішніх вимог. |
Ансофф І. |
8. |
процес управління з метою здійснення
місії організації завдяки |
Хіггінс Дж. М. |
9. |
інтелектуальний процес, налашт |
Карлоф Б. |
10. |
стиль управління та методи комунікації,
передачі інформації, прийняття рішень
і планування, за допомогою яких
апарат управління і лінійні керівники
своєчасно приймають і |
Віссема Х. |
1. Nexia DK Auditors & Consultans. Досить зрозуміле та не зовсім лаконічне визначення. Розкриває сутність визначення через взаємозв’язок місії (довгостроковий характер) певного суб’єкта господарювання з його цілями (короткостроковий характер). Суб’єктивна оцінка – 8.
2. Шершньова З.В. Дане визначення також не можна назвати лаконічним та може бути не зовсім зрозумілим для некомпетентного користувача, хоча, слід зауважити, саме дане визначення було знайдено досить часто у деяких інтернет-ресурсах. Суб’єктивна оцінка – 6.
3. Віханський О.С. На мою думку, досить соціально спрямоване визначення, що помітно звужує саме поняття «стратегічне управління». З іншого боку, визначення є зрозумілим, незважаючи на відсутність лаконічності. Суб’єктивна оцінка – 6.
4. Міщенко А.П. Розглядає поняття як складову іншого поняття, визначає сутність за допомогою його завдань. Зрозуміло і лаконічно. Суб’єктивна оцінка – 9.
5. Рульєв В.А. Як і в минулому прикладі, визначення відбувається за допомогою переліку основних завдань. Зрозуміло і лаконічно, але, на мою думку, все ж таки бракує додаткової інформації. Суб’єктивна оцінка – 8.
6. Томпсон А., Стрікленд Д. Визначення за воєю сутністю повністю повторює визначення, що пропнує нам Рульєв В. А. Суб’єктивна оцінка – 8.
7. Ансофф І. У даному визначенні акцентується увага на взаємодії суб’єкта господарювання з зовнішнім оточенням та зовнішніми виморгами. Визначення є зрозумілим, але, на мою думку, воно досить загальне, ніякої конкретики, що ускладнює розуміння і бачення, що таке «стратегічне управління». Суб’єктивна оцінка – 6.
8. Хіггінс Дж. М. Зрозуміло і лаконічно. Знову ж таки, досить загально, але, на мою думку, більш інформативно, аніж попереднє визначення. Суб’єктивна оцінка – 9.
9. Карлоф Б. На мою думку, філософсько спрямоване визначення, що не дає повного, а можливо і достатнього, розуміння, що таке «стратегічне управління». Визначення лаконічне й зрозуміле, але підходить не для всіх користувачів, бо розглядає поняття тільки зі сторони філософського мислення. Суб’єктивна оцінка – 4.
10. Віссема Х. Зрозуміле, але не лаконічне визначення, у якому робиться акцент на суб’єктів та об’єктів стратегічного управління, завдання перших, що в свою чергу, краще допомогає зрозуміти дане поняття. Суб’єктивна оцінка – 8.
Висновок: було зроблено критичний аналіз 10 визначень поняття «стратегічне управління», запропоноване вітчизняними та іноземними фахівцями. Не можна казати, що деякі з них правильні, інші – ні. Кожен з фахівців суб’єктивно, зі своєї точки зору підходить до тлумачення даного поняття. Але я все ж таки зроблю спробу обрати, на мою власну думку, найкраще визначення поняття «стратегічне управління» з усіх запропонованих вище. Обираючи найкраще, я вважаю, за принципом леза Оккави, що найпростіше визначення і є найкращим, я обираю визначення Хіггінса Дж. М.
Стосовно спроби скласти власне визначення даного поняття, то маємо наступне:
Стратегічне управління – сукупність соціально-економічних відносин, що виникають під час здійснення господарської діяльності з приводу аналізу, розробки, реалізації та контролю за стратегією (місією та цілями) суб’єкта господарювання з метою отримання бажаних результатів.
Аналіз середовища
Реалізація стратегії
Оцінка, контроль
Мета та цілі
Вибір стратегії
Мал. 2.1. Загальне зображення процесу стратегічного управління за Віханським О. С.
Третій етап
Другий етап
Перший етап
реалізація стратегії, оцінювання результатів діяльності і корекція з погляду на зміни
переведення стратегії у практичну площину
формування стратегічного бачення та місії
Мал. 2.2. Процес та етапи стратегічного управління за Томпсоном А. та Стріклендом Д.
Повернення до
І – IV за необхідності
Покращення (зміни) за необхідності
Покращення (зміни) за необхідності
Перегляд за необхідністю
Перегляд за необхідністю
V етап: Оцінка діяльності, відстеження змін та коригування діяльності
IV етап: Розробка та реалізація стратегії
ІІІ етап: визначення стратегії досягнення цілей
ІІ етап: трансформація призначення фірми у довго- та короткострокові цілі діяльності
І етап:
Визначення сфери бізнесу та розробка призначення фірми
Мал. 2.3. Процес та етапи стратегічного управління за Гольдштейном Г. Я.
Висновок: в ході роботи було побудовано та розглянуто схеми процесів та етапів стратегічного управління. Були розглянутиі думки з цього приводу деяких видатних фахівців. Так, наприклад, Томпсон та Стрікленд розглядають процес стратегічного управління як сукупність із трьох етапів, кожному з яких зазначено певне завдання у процесі: перший етап – формування стратегічного бачення та місії, другий етап – переведення стратегії у практичну площину, третій етап – реалізація стратегії, оцінювання результатів діяльності і корекція з погляду на зміни. Гольдштейн, у свою чергу, розширює процес стратегічного управління до 5 етапів, також зазначаючи на кожному з них головні завдання, що постають перед суб’єктом господарювання. По суті, останній третій етап у моделі Томпсона та Стрікленда, Гольдштейн у своїй моделі розбиває на 2 додаткових етапи, що й зумовлено їх більшою кількістю, тобто він акцентує увагу на більш детальному та окремому розгляді процесу реалізації, оцінки та контролю за стратегічним управлінням. Віханский у своїй моделі відокремлює п’ять складових процесу стратегічного управління, які дуже тісно пов’язані між собою. Серед них: аналіз середовища (внутрішнього, зовнішнього, безпосереднього оточення), вибір стратегії (ключовий етап), визначення місії та цілей (формування місії організації, визначення довгострокових та короткострокових цілей), виконання стратегій та оцінка та контроль реалізації стратегій (визначення системи ключових показників, оцінка за допомогою встановлених нормативів, зясування причин відхилень та коригування за необхідністю). Можна сказати, що всі запропоновані моделі процесу стратегічного управління досить схожі та багато в чому збігаються. Відмінності складають суб’єктивне бачення кожного з фахівців на даний процес, з власним баченням кола завдань, що повинні бкти вирішенні на кожному з відокремлених етапів.
В ході роботи було зроблено критичний аналіз 10 визначень поняття «стратегічне управління», запропоноване вітчизняними та іноземними фахівцями. Не можна казати, що деякі з них правильні, інші – ні. Кожен з фахівців суб’єктивно, зі своєї точки зору підходить до тлумачення даного поняття. Але я все ж таки зроблю спробу обрати, на мою власну думку, найкраще визначення поняття «стратегічне управління» з усіх запропонованих вище. Обираючи найкраще, я вважаю, за принципом леза Оккави, що найпростіше визначення і є найкращим, я обираю визначення Хіггінса Дж. М.
Також було побудовано та розглянуто схеми процесів та етапів стратегічного управління. Були розглянутиі думки з цього приводу деяких видатних фахівців. Так, наприклад, Томпсон та Стрікленд розглядають процес стратегічного управління як сукупність із трьох етапів, кожному з яких зазначено певне завдання у процесі: перший етап – формування стратегічного бачення та місії, другий етап – переведення стратегії у практичну площину, третій етап – реалізація стратегії, оцінювання результатів діяльності і корекція з погляду на зміни. Гольдштейн, у свою чергу, розширює процес стратегічного управління до 5 етапів, також зазначаючи на кожному з них головні завдання, що постають перед суб’єктом господарювання. По суті, останній третій етап у моделі Томпсона та Стрікленда, Гольдштейн у своїй моделі розбиває на 2 додаткових етапи, що й зумовлено їх більшою кількістю, тобто він акцентує увагу на більш детальному та окремому розгляді процесу реалізації, оцінки та контролю за стратегічним управлінням. Віханский у своїй моделі відокремлює п’ять складових процесу стратегічного управління, які дуже тісно пов’язані між собою. Серед них: аналіз середовища (внутрішнього, зовнішнього, безпосереднього оточення), вибір стратегії (ключовий етап), визначення місії та цілей (формування місії організації, визначення довгострокових та короткострокових цілей), виконання стратегій та оцінка та контроль реалізації стратегій (визначення системи ключових показників, оцінка за допомогою встановлених нормативів, зясування причин відхилень та коригування за необхідністю). Можна сказати, що всі запропоновані моделі процесу стратегічного управління досить схожі та багато в чому збігаються. Відмінності складають суб’єктивне бачення кожного з фахівців на даний процес, з власним баченням кола завдань, що повинні бкти вирішенні на кожному з відокремлених етапів.
1. Виханский О.С. Стратегическое управление: учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. / О.С. Виханский– М.: Гардарики, 2002. – 296 с.
2. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навч. посіб. Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. - 336 с.
3. Мошенський С.З., Олійник О,В. Економічний аналіз: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів/ За ред.. Ф.Ф.Бутинця – Житомир: ПП «Рута», 2007.-704с.
4. Попов С.А. Стратегическое управление:
17 модульная программа для менеджеров
«Управление развитием организации». Модуль
4 / С.А.Попов – М.: ИНФРА–М, 2000. – 304с. 5. Романюк
Л. М. Сучасні тенденції стратегічного
управління підприємством// [
6. Рульєв В.А. Менеджмент./за ред. В.А.Рульєва, С.О.Гуткевича./В-тво Київ.-2011.
7. Стратегічне управління // [Електронний ресурс]: Nexia DK Auditors & Consultans. - Режим доступу: http://www.dk.ua/ uk/clientservice/strategic_ management/
8. Шершньова З.В.Стратегічне управління: підручник./ [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://studentbooks.com.ua/ content/view/633/42/1/0/.
Информация о работе Миссии компаный-стратегическое управление