Оцінка напрямків підвищення конкурентоспроможності

підприємства при здійснені ЗЕД.

Вступ

            Конкурентоспроможність продукції є визначальною складовою успіху суб'єкта господарювання на ринку і формує кінцеві результати його діяльності. Особливої гостроти набуває проблема конкурентоспроможності щодо продукції промислового призначення, яка характеризується високою конструктивною складністю, великим діапазоном особливостей, зумовлених призначенням та можливостями її міжгалузевого, галузевого та персоніфікованого використання, порівняно тривалим терміном служби, що викликає необхідність постійного професійного її обслуговування. У системі управління промисловим підприємством одним з найбільш відповідальних завдань є визначення кількісного рівня (оцінювання) конкурентоспроможності продукції та систематизація й впорядкування (регулювання) діяльності, яка спрямована на досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

  Питанням управління конкурентоспроможності продукції присвячені численні наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів. Вагомий науковий внесок у вирішення проблем конкурентоспроможності продукції зробили П.Бєлєнький, Б.Буркінський, В.Герасимчук, М.Герасимчук, М.Долішній, М.Єрмошенко, О.Запунний, О.Кузьмін, Є.Крикавський, П.Перерва, Й.Петрович, Я.Плоткін, А.Старостіна, Ф.Хміль, Е.Голубков, Г.Азгальдов, Г.Багієв, Б.Берман, А.Глічев,  П.Зав'ялов, Б.Карлофф, Ф.Котлер, Ж.-Ж.Ламбен, Е.Райхман та інші. Роботи цих економістів, в яких визначались показники, фактори та умови забезпечення конкурентоспроможності продукції, методи її оцінювання, є науково-теоретичною основою для поглиблення досліджень з проблем конкурентоспроможності продукції і, зокрема, продукції промислового призначення. Незважаючи на значні досягнення в теорії й практиці управління конкурентоспроможністю продукції, є низка проблем, які залишаються предметом дискусій і обговорень вчених-економістів.

  Так, у більшості наукових робіт вітчизняних та зарубіжних вчених використовується універсальний підхід при розгляді конкурентоспроможності товарів без урахування їхнього призначення. Недостатньо обґрунтовані тлумачення поняття та визначення рівня конкурентоспроможності продукції, мало дослідженими залишаються питання регулювання конкурентоспроможності продукції промислового призначення.

  Відмінності між товарами споживчого та промислового призначення, а також нетотожність понять “товар“ і “ продукція“ зумовлюють актуальність формування диференційованого підходу до оцінювання та регулювання конкурентоспроможності продукції промислового призначення. Необхідність теоретичного обґрунтування та методичного забезпечення достовірного оцінювання й регулювання конкурентоспроможності продукції промислового призначення зумовили актуальність і спричинили вибір теми даного дослідження.

Метою даної роботи являється обгрунтування шляхів підвищення конкурентоздтаності продукції на ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат». Для досягнення мети було виконано такі завдання:

-проаналізовано техніко-економічні показники діяльності підприємства;

-визначено суть поняття конкуренція, її роль в діяльності підприємства;

-розглянуто методичні підходи до оцінки конкурентноздатності продукції;

-запропонувано заходи щодо підвищення конкурентноздатності продукції ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

-проаналізувано фактори зовнішнього та внутрішнього середовища ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

-сформовано методичні підходи до стратегії розвитку ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

Об'єктом дослідження являється виробнича та економічна діяльність ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

Предметом дослідження є методичні підходи до визначення конкурентноздатності продукції гірничодобувного підприємства ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат».

В ході роботи використовувались такі методи дослідження, як обробка статистичних даних, аналіз, метод підстановки даних, порівняння.

РОЗДІЛ I

1.1 Економічна сутність конкурентоспроможності продукції та її роль у діяльності підприємства

          Конкурентоздатність – це винятково ринкова категорія, що визначає зовнішню ефективність функціонування різних об’єктів. Базовою складовою поняття є «конкуренція», тобто “боротьба”, “змагання” юридичних або фізичних осіб за покупця в умовах дії жорсткого закону конкуренції як об’єктивного процесу “вимивання” неякісних товарів із ринку. Хоча вона є реальним атрибутом зрілих ринкових відносин, однак для державних, монопольних секторів економіки України нерідко передбачає винятково негативне сприйняття: «конкуренція – програш і смерть одних, перемога та перевага інших. Конкуренція, що підсилюється егоїстичними інтересами капіталістичної наживи, призводить до експлуатації трудящих». Для характеристики середовища господарювання, де присутня конкуренція, вживаними є поняття “конкурентоздатність” і “конкурентоспроможність”. Конкурентоздатність визначається відносно об’єктів, які вже діють на ринку, а конкурентоспроможність – новостворених, тобто до тих, які тільки мають виходити на ринок.

Конкурентоздатність підприємства – це відносна комплексна характеристика, що виражає відмінність у розвитку конкретного підприємства від розвитку інших за ступенем задоволення товарами потреб споживачів і за ефективністю виробничої діяльності.

Внутрішня і зовнішня ефективність діяльності підприємства, проявом якої є конкурентоздатність, тісно взаємопов’язані. Внутрішня ефективність є дзеркальним відображенням її зовнішньої складової, оскільки, якщо підприємство раціонально використовує свої фінансові, матеріальні, технічні, трудові ресурси, має ефективну структуру управління тощо, то воно найчастіше створює товари, які відповідають ринковим потребам і пропонує їх ринку через відлагоджену збутову систему. Варто зауважити, що «ідеальний товар», тобто товар, який максимально задовольнить ринкові потреби, може виникнути лише у випадку, якщо при його створенні та подальшому просуванні будуть задіяні конкурентоздатні партнери: постачальники, посередники тощо. Отже, підприємство буде конкурентоздатним, якщо будуть конкурентоздатні всі його партнери, оскільки в іншому випадку не можна отримати вчасно якісні сировину та матеріали за найнижчими цінами, забезпечити ефективний збут товарів до закінчення терміну їх реалізації тощо. Конкурентоздатність і ефективність – поняття близькі, але не тотожні, оскільки можна, наприклад, розглядати ефективність діяльності підприємства-монополіста, проте не можна розрахувати його конкурентоздатність, бо у нього не має конкурентів.

Конкурентоздатність товару багато в чому визначає конкурентоздатність підприємства, проте між цими поняттями є певні відмінності: конкурентоздатність підприємства, що характеризує його відмінність від інших підприємств на ринку, може бути оцінена в довгостроковому періоді, тоді як конкурентоздатність товару може бути визначена у будь-який, навіть незначний з погляду економіки, відрізок часу; на відміну від конкурентоздатності товару, оцінювання якого здійснює споживач, оцінювання конкурентоздатності підприємства проводить сам виробник. Лише виробник визначає, вигідно чи ні йому виробляти певний товар. На конкурентоздатність будь-якого підприємства можуть впливати такі фактори:

-економічний потенціал і ефективність діяльності; рівень управління, форми організовування та досвід функціонування елементів господарського механізму з погляду нововведень і відповідальності;

-виробничий і збутовий потенціали, що вказують на можливості підприємства виробляти та реалізовувати товари у необхідних кількостях у визначений термін;

          -науково-дослідний потенціал: організовування та напрями наукових досліджень, щорічні витрати на наукові розробки, кількість патентів на винаходи тощо;   

    -фінансовий стан; репутація;

    -стан і кваліфікація персоналу.

      Їх можна класифікувати на зовнішні та внутрішні. Зовнішні фактори діють ззовні на підприємство та поділяються на мікро- та макрофактори. Підприємство на макрофактори впливати не може і в своїй господарській політиці сприймає їх як дещо незмінне: діяльність державних владних структур, особливо фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство (наприклад, залежно від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство отримуватиме високий прибуток або, навпаки, зовсім його не отримуватиме); стан господарської кон’юнктури (містить кон’юнктуру ринків сировинних і матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів); розвиток споріднених і підтримувальних галузей ( наприклад, розвиток нових технологій ресурсоощадних, технологій глибокої переробки нових матеріалів та джерел енергії та їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства); параметри попиту (передбачають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дадуть підприємству змогу отримувати високий прибуток, а також закріпити свій стан на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної спроможності населення сприяють зниженнюконкурентоздатності підприємства.

До зовнішніх мікрофакторів відносять ефективність комунікацій із споживачами, постачальниками, обґрунтованість цінової та збутової політик підприємства тощо. Окремої уваги заслуговує побудова ефективної системи збуту продукції, її обсяг та витрати реалізації. Цей фактор істотно впливає на підвищення конкурентоздатності підприємства, оскільки можна добитися значних результатів у виробництві, випускаючи продукцію вищої якості та відносно невисокої собівартості, але вони будуть нівельовані непродуманою збутовою політикою. Тому підприємство намагається підвищити ефективність збуту, реалізовуючи необхідну ринку продукцію, стимулюючи збільшення об’ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це здійснюється, з одного боку, за рахунок формування «свого» покупця, проведення ефективної цінової політики тощо, а з іншого – шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами й устаткуванням за доступними цінами.

До внутрішніх факторів, що впливають на формування конкурентоздатності підприємства, можна віднести ефективність споживання його ресурсів. Зокрема: діяльність керівництва та апарату управління підприємства (ефективність побудови організаційної та виробничої структур управління, професійний та кваліфікаційний рівень управлінського персоналу тощо); систему технологічного оснащення (оновлення устаткування та технології, тобто заміна їх на прогресивніші, підвищує конкурентоздатність підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва); ставлення до сировини, матеріалів та напівфабрикатів (якість сировини, комплексність її переробки та величина відходів значно впливають на конкурентоздатність підприємства.

Зменшення виходу готової продукції із використаної сировини, некомплексна її переробка приводить до збільшення витрат виробництва, а отже, до зменшення прибутку, що, своєю чергою, не дає змоги розширити виробництво. Внаслідок цього знижується конкурентоздатність підприємства; і, навпаки, покращання використання сировини, її комплексна переробка знижують витрати виробництва, а отже, підвищують його конкурентоздатність).

Якщо узагальнити висловлювані різними авторами погляди на конкурентоздатність підприємств, можна зробити висновок, що конкурентоздатними можна вважати ті господарюючі суб'єкти, які ефективно функціонують на ринку та надають споживачу конкурентоздатні товари.

1.2 Фактори, що впливають конкурентоспроможність підприємства та

методи оцінки конкурентоспроможності підприємства

           Конкурентоспроможність підприємства залежить від ряду таких чинників, як:
•конкурентоспроможність товарів підприємства на зовнішньому і внутрішньому ринках;
•вид виробленого товару;
•місткість ринку (кількість щорічних продажів);
•легкість доступу на ринок;
•однорідність ринку;
•конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;
•конкурентоспроможності галузі;
•можливість технічних нововведень у галузі;
•конкурентоспроможність регіону і країни.

Конкурентоспроможність підприємства – це відносна характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку конкурентних фірм за ступенем задоволення своїми товарами потреби людей і по ефективності виробничої діяльності. Конкурентоспроможність підприємства характеризує можливості і динамікові його пристосування до умов ринкової конкуренції.

Конкурентоспроможні компанії повинні виробляти і пропонувати ринкові товари, що задовольняють нестаток їх цільових споживачів. У противному випадку підприємства не можуть одержувати доходи, а виходить, бути конкурентоспроможним. Для того щоб задовольнити нестаток споживачів краще, ніж конкуренти, підприємства повинні скорочувати виробничий цикл і витрати, поліпшувати якість продуктів і послуг, зміцнювати співвідношення з постачальниками і споживачами, удосконалювати свої організаційні системи, щоб відповідна реакція на зміну споживчих смаків переваг була як можна швидкою. Інакше кажучи, для досягнення конкурентоспроможності підприємство повинне створювати і розвивати свої конкурентні переваги, що дозволять щонайкраще використовувати фінансові ресурси умовах макросередовища. Отже, при вимірі конкурентоспроможності повинні враховуватися такі моменти: адаптивність організації до змін навколишнього середовища, конкурентні переваги в рамках комплекс маркетингу і результати діяльності. Адаптивність підприємства відбиває здатність підприємства пристосуватися до змін навколишнього середовища . Це означає використання ряду адаптаційних мір у рамках усіх складових частин комплексу маркетингу.

Конкурентні переваги показують, у яких областях (у даному випадку в рамках комплексу маркетингу) підприємство досягло більш високих результатів, чим конкуренти. Конкурентні переваги дозволяють правильно виробити стратегію позіціонування товарів і послуг на ринку, вибравши цільові ринкові сегменти і сконцентрувати там фінансові ресурси підприємства. Для виміру конкурентних переваг українських підприємств були використані наступні елементи:
 

- конкурентне ціноутворення;
- переваги у витратах виробництва;
- якість продукту/послуг;
- дизайн продукту;
- упаковка;
- експлуатаційні характеристики продукту;
- післяпродажне обслуговування;
- швидкість реакції на запити споживача;
- імідж компанії/товарної марки;
- пропонований асортимент продукції;
- чистий доход на одного зайнятого;
- чисельність зайнятих;
- кількість основних конкурентів
- контакти з постачальниками;
- широта розподільної мережі;
- реклама;
- інші складові частини комплексу стимулювання збуту;
- техніка особистих продажів;
- система маркетингової інформації;
- маркетингові дослідження.

Варто підкреслити, що незважаючи на велику увагу до вивчення взаємозв'язку між ступенем маркетингової орієнтації і результатам діяльності підприємства, а також взаємозв'язку між конкурентоспроможністю і результатами діяльності, у більшості досліджень результати економічної діяльності підприємств розглядаються як наслідок підвищення конкурентоспроможності і розвитку маркетингової орієнтації.

Місткість ринку характеризується обсягом реалізованого товару на даному ринку протягом визначеного періоду часу. Його можна розрахувати як суму національного виробництва, імпорту і непрямого імпорту за винятком непрямого експорту і залишків продукції на складі.

Критерій конкурентоспроможності визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.

Кокурентоспроможність організації можна визначити в статиці і динаміці. У статиці вона визначається з урахуванням вагомості товарів і ринків, на яких вона реалізується:

де ai- питома вага і-го товару організації в обсязі продажів, за період який аналізується, долі од.;
bi -показник значимості ринку, на якому представлений товар організації. Для промислово розвитих країн значимість ринку рекомендують приймати рівної 1, для інших країн – 0,7 для внутрішнього ринку – 0,5;
K ij - конкурентоспроможність i-го товару на j-му ринку.

          Питома вага i-го товару організації в обсязі продажів визначається по формулі:

де Vi - обсяг продажів i-го товару за період який аналізується, грош. од.;
V – загальний обсяг продажу організації за той же період, грош. од.

Сьогодні існує декілька методів оцінки конкурентоспроможності товару. Визначення рівня конкурентоспроможності як відносного показника, що відображає відмінність товару, який аналізується від товару-конкурента по ступені задоволення конкретної суспільної потреби. Усі параметри, що характеризують рівень конкурентоспроможності, які підрозділяються на три групи: нормативні (патентна чистота, відповідність стандартам і нормам), технічні й економічні. Облік нормативних параметрів пропонується забезпечити шляхом уведення спеціального показника, що відповідає обов'язковим нормам і стандартам (при відповідності показник дорівнює 1, при невідповідності — 0). Загальний показник по нормативних параметрах (Iнп) являє собою добуток часних показників по кожному з них. Якщо хоча б один з параметрів буде дорівнює 0,то і Iнп = 0, що свідчить про не конкурентоспроможність товарів. Достоїнством цієї методики є облік трьох найважливіших параметрів (критеріїв) конкурентоспроможності: якості товарів і післяпродажного обслуговування, а також ціни споживання. До недоліків відноситься скорочення області застосування зазначеного способу до оцінки тільки товарів, що володіють різною ціною споживання. Однак раніше відзначалося, що не всі товари володіють нею (наприклад, багато продуктів харчування).

Також, до аспекту конкурентоспроможності підприємства відносять ідентифікацію його фінансового становища.

1.3 Чинники, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства

         Найбільш узагальнено конкурентоспроможність підприємства можна визначити як потенційну або реалізовану здатність економічного суб’єкта до ефективного довготривалого функціонування у релевантному зовнішньому середовищі. Конкурентоспроможність підприємства:

- ґрунтується на конкурентних перевагах підприємства;

- визначає здатність підприємства витримувати конкуренцію на певному ринку;

- відображає позицію даного підприємства відносно конкурентів.

Значною мірою конкурентоспроможність підприємства визначається його здатністю в умовах, що склалися, проектувати, виготовляти та збувати товари, які за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливими для споживачів, ніж товари їх конкурентів. З іншого боку, конкурентоспроможним, як правило, є те підприємство, що тривалий час може залишатися прибутковим в умовах ринкової економіки. Оскільки конкурентоспроможність підприємства характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей підприємства по надбанню та утриманню впродовж тривалого періоду часу конкурентної переваги, то під конкурентоспроможністю слід розуміти не лише поточну ефективність, але і динаміку пристосування підприємства до змінних умов зовнішнього середовища Таким чином з точки зору системного підходу конкурентоспроможність може бути представленою у вигляді властивості виробничо-економічної системи (якою і є підприємство) змінювати траєкторію розвитку або визначений режим функціонування в процесі адаптації до впливів зовнішнього середовища з метою збереження і розвитку вже наявних, або створення нових конкурентних переваг.

Конкурентоспроможності підприємства притаманні такі ознаки:

-                     релевантність - конкурентна позиція та конкурентні переваги даного економічного суб’єкта відносно інших суб’єктів можуть бути визначеними тільки в межах релевантного зовнішнього середовища;

-                     відносність – конкурентоспроможність проявляється виключно через порівняння характеристик даного економічного суб’єкта з характеристиками інших суб’єктів, що діють на тому ж ринку;

-                     динамічність - часовий характер критерію конкурентоспроможності характеризує положення суб’єкта у конкурентному полі в координатах часу як результат його конкурентної діяльності.

Перш ніж розглядати чинники конкурентоспроможності, визначимо, що означає термін “чинник” взагалі. Чинник (або – фактор; від лат. factor – той, що обумовлює) – це рушійна сила або причина будь-якого процесу чи явища, що визначає його характер або окремі риси. Звідси випливає, що чинниками конкурентоспроможності є ті чи інші причини (суттєві обставини), що частково впливають на рівень та характер конкурентоспроможності підприємства, або ж повністю визначають його.

Найбільш поширеним є виокремлення чинників конкурентоспроможності, що ґрунтується на класифікаційних ознаках, які наведено у табл. 1.1. Залежно від місця виникнення (по відношенню до підприємства) чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на внутрішні (чинники внутрішнього середовища підприємства, або – ендогенні чинники) та зовнішні (чинники зовнішнього середовища функціонування підприємства, або екзогенні чинники). Виникнення та інтенсивність прояву внутрішніх чинників безпосередньо залежить від діяльності підприємства, стану його ресурсної бази, характеру організації системи стратегічного управління, системи загального менеджменту тощо. Тобто, ці чинники характеризують умови внутрішнього середовища підприємства і, з точки зору його конкурентоспроможності, характеризують можливість та ефективність адаптації підприємства до умов зовнішнього середовища. Саме ця група чинників є найбільш значимою для забезпечення стійких конкурентних позицій підприємства, оскільки ці чинники є об’єктом активного впливу з боку самого підприємства.

                                                                                                      Таблиця 1.1

Класифікація чинників конкурентоспроможності підприємства

           Виникнення та інтенсивність прояву зовнішніх чинників не залежить від діяльності підприємства і обумовлюється станом зовнішнього середовища. Чинники зовнішнього середовища є вкрай неоднорідними за джерелами свого походження, оскільки виступають проявом систем різного рівня, і поділяються, у свою чергу, принаймні, на три групи:

1.                 Галузеві, тобто ті, що визначаються функціонуванням галузі як системи (до них відносять механізми внутрішньогалузевого регулювання, методи та рівень внутрішньогалузевої конкуренції, стан попиту тощо);

2.                 Макроекономічні, тобто чинники, що відображають умови функціонування національних економік (до них відносять загальногосподарську кон’юнктуру, стан та динаміку платоспроможного попиту, механізми державного регулювання економіки, наявність та рівень розвитку ринкової інфраструктури тощо);

3.                 Чинники світової економіки (до них відносять кон’юнктуру світових ринків, міжнародний розподіл праці, динаміку валютних курсів, міжнародні угоди у сфері зовнішньої торгівлі тощо).

Залежно від сфери походження чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на науково-технічні, організаційно-економічні, соціальні, екологічні, політичні.

Науково-технічні чинники - відображують стан та динаміку науково-технічного прогресу, рівень техніки та технології, продуктивність та надійність устаткування, гнучкість виробничих процесів тощо.

Організаційно-економічні чинники - відображують, з одного боку, стадію циклу розвитку економіки, розвиток інтеграційних процесів у економічному просторі, загальногосподарську та галузеву кон’юнктуру, методи та механізми регулювання господарської діяльності на рівні держави, регіонів та галузей; з іншого боку ці чинники характеризують структуру та ефективність системи управління підприємства, рівень організації його маркетингової та фінансово-економічної діяльності, характер організації виробничих процесів та організації праці, ступінь ефективності створених на підприємстві систем прогнозування, стратегічного та поточного планування, моніторингу та оперативного регулювання тощо.

Соціальні чинники – відображують стан та динаміку соціальних процесів, що відбуваються на макро- та мікро- рівнях. Вплив цієї групи чинників на конкурентоспроможність підприємства є двобічним: з одного боку, вони здійснюють суттєвий вплив на рівень, динаміку та специфічні особливості попиту на кожному конкретному ринку, а значить якоюсь мірою впливають на конкурентоспроможність продукції, що виробляється тим чи іншим підприємством; з іншого боку, ці чинники певною мірою відбиваються на рівні ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

Екологічні чинники – характеризують взаємозв’язок виробничо-економічної діяльності підприємства зі станом оточуючого природного середовища. До цієї групи чинників слід віднести вимоги екологічного законодавства, витрати, що виникають у зв’язку з утилізацією відходів виробництва, витрати на утримання та експлуатацію природоохоронних споруд тощо.

Політичні чинники здійснюють суттєвий вплив на рівень конкурентоспроможності підприємства, що найяскравіше виявляється при реалізації продукції підприємства на зовнішніх ринках, або при придбанні імпортних ресурсів. Як найголовніші політичні чинники конкурентоспроможності можна виділити, у першу чергу, загальнополітичний клімат та стан розвитку міжнародних відносин, політики іноземних країн щодо соціально-економічних та політичних перетворень в Україні, військово-політичні конфлікти в окремих регіонах світу і т. ін.

Залежно від свого характеру чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на загальні, специфічні та індивідуальні. Загальні чинники здійснюють вплив на конкурентоспроможність усіх підприємств без винятку; специфічні чинники – це ті, що здійснюють вплив на конкурентоспроможність підприємств певної галузі, або певного регіону, або тих, що діють на конкретному ринку; дія індивідуальних чинників обумовлює зміни конкурентоспроможності окремого підприємства.

Залежно від тривалості дії чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на постійні та тимчасові. Постійні чинники визначають загальний рівень конкурентоспроможності підприємства; тимчасові – змінюють цей рівень внаслідок тих чи інших подій.

Переважаюча більшість чинників конкурентоспроможності підприємства має постійний характер, оскільки період функціонування самого підприємства і період їх дії є співставними.

Кількість чинників тимчасового впливу є відносно невеликою; вони, як правило, пов’язані зі змінами у споживацькому попиті (наприклад – під впливом моди) або визначаються сезонними особливостями виробництва (наприклад - видобуток первинної сировини, агропромислове виробництво). Крім того до чинників тимчасового впливу відносяться випадкові чинники, виникнення яких достатньо важко або взагалі неможливо прогнозувати (землетрус, повінь, пожежа або ж аварія на виробництві).

Залежно від ступеню взаємообумовленості чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на незалежні (первинні) та похідні (вторинні). Незалежні (первинні) чинники самі по собі є наслідком певних подій або тенденцій, у той час як похідні (вторинні) являють собою опосередкований результат дії первинних чинників. З точки зору управління конкурентоспроможністю підприємства необхідно впливати саме на первинні чинники, у той же час при цьому слід враховувати ймовірні зміни похідних.

Залежно від ступеню корисності чинники, що впливають на конкурентоспроможність, поділяються на стимулюючі – чинники, що сприяють підсиленню конкурентних позицій і стимулюють зростання конкурентоспроможності підприємства, та дестимулюючі – чинники, що здійснюють негативний вплив на конкурентні позиції підприємства і стримують процес зростання його конкурентоспроможності.

Залежно від ролі чинників у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства вони поділяються на основні та другорядні. Вплив основних чинників на рівень конкурентоспроможності є визначальним; саме вони є вирішальними у забезпеченні реалізації стратегічних цілей та підпорядкованих їм основних завдань підприємства. Вплив другорядних чинників на рівень конкурентоспроможності не є визначальним – фактично вони лише створюють умови для нормального функціонування підприємства.

Відповідно до концепції ієрархії чинників конкурентоспроможності підприємства, запропонованої професором японського університету Гакусюін (м. Токіо) Тойохіро Коно, конкурентоспроможність визначає п’ятирівнева ієрархія чинників (рис. 1.1). Перший рівень ієрархії формує частка ринку, що належить підприємству; вона визначається наступною функцією: частка = F (частка у попередній період, Q, P, S, C, де Q – співставна якість товарів, P – відносна ціна товарів, S – чинник, що враховує просування продукції на ринок, C – чинник, що враховує потужність збутової мережі підприємства. На другому рівні цієї ієрархії конкурентоспроможність має бути підкріпленою трьома важливими чинниками – здатністю до розвитку, виробничими та збутовими потужностями належного рівня. На третьому рівні ієрархії конкурентоспроможність визначається правильним вибором ринково-продуктової стратегії підприємства, яка втілюється у стратегії конкурентної боротьби, спрямованої на покращення або збереження ринкових позицій підприємства. На четвертому рівні ієрархії конкурентоспроможність визначається здатністю вищого керівництва компанії приймати такі рішення, що реалізують на практиці перші три рівні у ієрархії чинників конкурентоспроможності підприємства. На п’ятому рівні – результати діяльності компанії у попередньому періоді, серед яких найбільш важливим є прибуток як джерело ресурсів у боротьбі за ринок, оскільки чим більше прибутку – тим вище конкурентоспроможність та навпаки.

Рис. 1.1. Ієрархія чинників, що визначають конкурентоспроможність підприємства

          Для досягнення довготривалого успіху робота по забезпеченню конкурентоспроможності підприємства має здійснюватися в усіх сферах та по всіх аспектах його діяльності. Звідси випливає, що ключовими аспектами забезпечення конкурентоспроможності підприємства є:

-                виробничий – ключове значення мають номенклатура й асортимент товарів, якість продукції, характер технології, масштаби виробництва, забезпеченість основними видами ресурсів, якість ресурсів, гнучкість виробництва;

-                маркетинговий – ключове значення мають дослідження й прогнозування ринку, система просування та збуту товару, ціноутворення, рекламна діяльність, обслуговування споживача;

-                фінансовий – ключове значення мають ступінь ліквідності, активність, доходність, платоспроможність підприємства, залучення зовнішніх фінансових ресурсів, інвестування наявних коштів, загальний фінансовий стан підприємства;

-                інноваційний – ключове значення мають здійснення науково-дослідних та досвідно-конструкторських робіт (НДДКР) власними силами, використання запозичених результатів НДДКР, ступінь оновлюваності продукції, технології, ступінь використання інформаційних технологій;

-                кадровий та організаційно-культурний – ключове значення мають кількісний та якісний склад персоналу, тип лідера, характер організаційних цінностей, комунікації та процедури;

-                управлінський – ключове значення мають тип організаційної структури управління (ОСУ), гнучкість та раціональність ОСУ, стиль та методи управління, адаптаційні можливості, гнучкість та гомеостатичність підприємства.

1.4 Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару

Під управлінням конкурентоспроможністю продукції слід розуміти процес планування, забезпечення необхідного рівня і підвищення конкурентоспроможності продукції за допомогою цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують конкурентоспроможність. При цьому конкурентоспроможність продукції створюється в рамках функціонування певних процесів: дослідження, розробки, виготовлення і споживання. Отже, управління конкурентоспроможністю продукції на різних стадіях здійснюється опосередковано через управління процесами її створення і просування. Дія закону конкуренції об’єктивно змушує кожного виробника підвищувати якість товару та знижувати затрати на його створення та використання. Але резерви підвищення якості і економії ресурсів можна збільшити за рахунок побудови системи менеджменту і використання при її розробці наукових підходів, а саме - комплексного, функціонального, відтворювального, маркетингового, інтеграційного та інших.

   Сутність комплексного підходу полягає в одночасному врахуванні різних аспектів управління конкурентоспроможністю продукції: технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних, демографічних тощо. Якщо упустити один з обов'язкових аспектів керування, то проблема не буде цілком вирішена. Нажаль, на практиці не завжди дотримується ця вимога. Наприклад, при будівництві нових підприємств соціальні питання іноді відкладаються "на потім", через що об'єкт або зовсім не вводиться, або використовується частково. При проектуванні нових знарядь праці показникам екологічності й ергономічності іноді приділяється другорядна увага, тому вони відразу стають неконкурентоспроможними. При формуванні нових чи реорганізації старих структур не завжди враховуються соціальні і психологічні аспекти. Ефективність інвестиційних проектів буде мізерною або негативною, якщо при блискучому рішенні, наприклад, технічних проблем будуть упущені інші аспекти керування.

Сутність функціонального підходу полягає в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Після виявлення функцій створюються кілька альтернативних об'єктів для виконання цих функцій і вибирається той з них, що вимагає мінімуму сукупних витрат за життєвий цикл об'єкта на одиницю його корисного ефекту. У сучасній бізнесовій практиці в основному поширений предметний підхід, при якому удосконалюється існуючий об'єкт. Наприклад, технічна система удосконалюється шляхом доробки існуючої системи за результатами маркетингових досліджень, аналізу науково-технічного прогресу в заданій області, із врахуванням зауважень і пропозицій споживачів. Тому на практиці перед конструкторами ставиться задача: досягти за найважливішими показниками якості об'єкта світового рівня. У чому недоліки такого підходу? По-перше, самі конструктори не зацікавлені в проведенні широкого і глибокого аналізу світового ринку, в постановці для себе важких задач. Світовий рівень потреб до моменту впровадження об'єкта у споживача об'єктивно можуть спрогнозувати не конструктори, а маркетологи. По-друге, припустимо, конструктори дуже постаралися і знайшли кращий світовий зразок. Однак цей зразок проектувався вчора і несе в собі технічні ідеї вчорашнього дня. Технічний прогрес не стоїть на місці. Оскільки ще потрібно час на розробку, освоєння і виробництво нового зразка, за цей період світові досягнення в даній області підуть далеко вперед. Застосовуючи предметний підхід, інвестори і менеджери завжди будуть тільки доганяти вчорашній день і ніколи не вийдуть на світовий рівень. При застосуванні предметного підходу до розвитку соціально-економічних систем менеджери йдуть шляхом удосконалення існуючих систем. І на практиці менеджери часто зіштовхуються з проблемою пошуку роботи для існуючих колективів чи працівників. При застосуванні функціонального підходу йдуть від зворотного, від потреб, від вимог виходу системи, можливостей на її вході. При цьому абстрагуються від існуючих об'єктів, що виконують подібні функції. Творці нових об'єктів, що враховують запити споживачів, шукають зовсім нові технічні рішення для задоволення існуючих чи майбутніх потреб. Цей підхід повинен застосовуватись в сукупності з іншими підходами, перш за все з системним, відтворювально-еволюційним, маркетинговим. Інструментом застосування функціонального підходу є функціонально-вартісний аналіз. Провідні фірми світу, застосовуючи функціональний підхід, створюють зовсім нові оригінальні вироби, що максимально задовольняють динамічні потреби.

  Відтворювально-еволюційний підхід акцентує увагу на постійному відтворенні виробництва товарів для задоволення потреб конкретного ринку з найменшими сукупними витратами на одиницю корисного ефекту у порівнянні з найкращим аналогічним товаром на цьому ринку. Відтворювальний підхід включає:

-застосування випереджальної бази порівняння при плануванні оновлення товару, що забезпечує його конкурентоспроможність саме на момент продажу, а не на момент виробництва;

-трактування закону економії часу як економії суми затрат минулої, поточної та майбутньої праці за весь життєвий цикл товару на одиницю його корисного ефекту;

-моніторинг параметрів зовнішнього середовища з метою розробки пропозицій по забезпеченню пропорційності їх розвитку і відтворення.

Розглянемо докладніше елементи відтворювального підходу. Застосування випереджальної бази порівняння при плануванні нововведень базується на виборі в якості такої бази:

а) показників кращого в теперішній момент зразка конкурентів на даному ринку;

б) показників кращого зразка конкурентів, скореговані до моменту початку освоєння підприємством нового зразка товару;

в) випереджальної бази порівняння (показників кращого зразка конкурентів, скореговані до моменту початку реалізації підприємством нового зразка товару).

Процес прогнозування перспективного рівня якості та конкурентоспроможності товару вимагає проведення маркетингових досліджень з метою визначення відставання товару фірми від товарів конкурентів на даному ринку по найважливіших параметрах якості і ресурсоємкості (рис.1.6).

Рис. 1.6. Схема вибору бази порівняння при прогнозуванні стратегії підвищення якості та конкурентоспроможності товару

        ВЗ - зразок товару, що випускається фірмою; КЗ - кращий зразок конкурентів на даному ринку; П1 - показник якості зразка, що випускається; П2 - показник якості кращого зразка конкурентів; ПЗ - показник кращого зразка, скорегованого до початку освоєння нового зразка; П4 - показник якості нового зразка товару фірми на даному ринку у відповідності зі стратегічною сегментацією і прогнозуванням; Тм+Тнддкр+Тотпв+Твигот+Твпров - відповідно тривалість стратегічного маркетингу, наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт, організаційно-технологічної підготовки виробництва, виготовлення нового зразка товару і впровадження його у споживача (цей період окремо може не враховуватися).

З рисунку видно, що зразок, який випускається, у поточному році t у крапці А має параметр якості рівний П1, кращий зразок конкурентів у крапці Б - П2. Виходить, у році t відставання зразка, що випускається, від кращого складає П2 - П1. Однак кращий зразок проектувався приблизно в році (t – 2), тому його параметри уже відстають від кращих світових досягнень у даній області, зафіксованих у винаходах, патентах, наукових звітах і інших джерелах (крапка В на рис. 1.6). Ще потрібний час для реалізації планових параметрів майбутнього товару в конструкторській, технологічній документації, для його виготовлення і впровадження у споживача.

При орієнтації стратегії підвищення якості та конкурентоспроможності товару на кращий зразок конкурентів до моменту впровадження нового зразка в споживача (t + 2) відставання від кращих досягнень (тенденцій науково-технічного прогресу) складе П4 - П2. Тому орієнтація планових показників нового зразка на показники кращого зразка на даному ринку не забезпечать конкурентноздатності нового зразка. Відбудеться лише часткове поліпшення зразка, що випускається. Ця стратегія прийнятна за умов досить високого іміджу товару чи фірми, існування крайньої необхідності поліпшення яких-небудь показників конкурентоспроможності товару і, звичайно, за обмеженості ресурсів на підвищення якості та конкурентоспроможності товару.

  Деякі фірми стратегію підвищення якості та конкурентоспроможності товару орієнтують на тенденції науково-технічного прогресу в даній області на початок освоєння нового зразка в серійному виробництві (крапка Г, t + 1). Ця стратегія прийнятна за відсутності якісної інформації (і відповідно за високої невизначеності результатів рішення), експериментальної бази і засобів для докорінного поліпшення товару. У рік складання стратегії (стратегічного плану) підвищення якості та конкурентоспроможності товару (t) за орієнтир варто приймати крапку Д. Така стратегія притаманна відомим і новаторським фірмам, що володіють значним капіталом, кваліфікованими кадрами, висококласним устаткуванням тощо. У цілому застосування випереджальної бази порівняння при плануванні відновлення об’єктів вимагає високої кваліфікації працівників, могутньої науково-експериментальної бази, великих обсягів якісної інформації. Тому даний підхід (як елемент відтворювального підходу до менеджменту) може застосовуватися до відтворення тільки пріоритетних об’єктів. Як і при рішенні будь-яких стратегічних проблем, завтрашній добробут визначається якістю прийнятого сьогодні стратегічного управлінського рішення, а сьогоднішній стан визначається тим, як професійно і наполегливо ми працювали вчора.

Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію на споживача при вирішенні будь-яких завдань щодо підвищення конкурентоспроможності товару. Відповідно до цього підходу необхідно відносити маркетинг до основоположної функції управління, а в його задачі включати розробку стратегій розвитку товарів та послуг, нормативів конкурентоспроможності товарів, порядку використання на всіх стадіях життєвого циклу товару концепції маркетингу, реклами, різних форм збуту товарів. До функцій маркетингу неправомірно включати розробку, виробництво та збут товару. Їх повинні виконувати функціональні і виробничі підрозділи підприємства, але на основі маркетингової концепції, тобто з орієнтацією будь-якої діяльності на ринок, на конкретні потреби споживачів.

При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв керування будуть:

1) підвищення якості об'єкта (виходу системи) відповідно до запитів споживачів;

2) економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості об'єкта, якості сервісу й інших факторів;

3) економія ресурсів у виробництві об'єкта за рахунок реалізації фактора масштабу, науково-технічного прогресу, удосконалювання системи менеджменту.

Інтеграційний підхід зорієнтований на використання і підсилення взаємозв’язків між: окремими підсистемами і елементами системи управління конкурентоспроможністю продукції; стадіями життєвого циклу об’єкта управління; рівнями управління по вертикалі; суб’єктами управління по горизонталі.

Системний підхід у сучасній інтерпретації поряд з методами дослідження операцій, функціонально-вартісним аналізом й іншими є винаходом ХХ століття, що дозволяє підвищити рівень організованості, якості й ефективності керованих об’єктів. Системний підхід – це філософія керування, метод виживання на ринку, метод перетворення складного в просте, сходження від абстрактного до конкретного.

Характерними рисами розвитку соціально-економічних систем в теперішній час є:

      інтеграція наукових знань, зростання кількості міждисциплінарних проблем; комплексність проблем і необхідність їхнього вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, психологічних, управлінських й інших аспектів;

      ускладнення розв’язуваних проблем і керованих об’єктів;

      зростання кількості зв’язків між об’єктами;

      динамічність ситуацій, що змінюються;

      дефіцитність ресурсів;

      підвищення рівня стандартизації й автоматизації елементів виробничих і управлінських процесів;

      глобалізація конкуренції, виробництва, кооперації, стандартизації, досліджень і т.д.;

      посилення ролі людського фактора в керуванні тощо.

Перераховані риси викликають неминучість застосування системного підходу, оскільки, тільки на його основі можна забезпечити якість управлінського рішення.

Системний підхід – методологія дослідження об'єктів як систем. Він включає аналіз двох складових:

1) Зовнішнього оточення, що включає вхід і вихід системи, зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв’язок;

2) Внутрішньої структури - сукупності взаємозалежних компонентів, що забезпечують процес впливу суб'єкта керування на об'єкт, переробку входу у вихід і досягнення цілей системи. Регулювання системи забезпечує таку її діяльність, при якій вирівнюється стан виходів системи у відповідності до нормативів. Отже, головна задача зводиться до встановлення заданого стану функціонування системи, передбаченого плануванням як випереджаючим керуванням. Складність керування залежить насамперед від кількості змін у системі і її оточенні. Усі зміни мають визначені закономірності чи носять випадковий характер.

РОЗДІЛ II

2.1      Загальна характеристика ВАТ «ЦГЗК»

Вiдкрите акцiонерне товариство "Центральний гiрничо-збагачувальний комбiнат" (ВАТ «ЦГЗК») - одне з найпотужнiших пiдприємств в Українi по виробництву концентрату, обкотишiв та iншої залiзорудної сировини.

Червень 1959 року – пiдписаний Державний акт введення в експлуатацiю кар'єру №1. 1961 рiк - введено в експлуатацiю першу чергу комбiнату. Продовжувалася розробка сировинної бази пiдприємства: введенi в експлуатацiю кар'єр №2 (1972р.), кар'єр №3 (1980р.). В 1981 роцi на комбiнатi було введено в експлуатацiю комплекс сухої магнiтної сепарацiї (СМС) подрiбненої магнетитової руди. 1995 рiк - на фабрицi огрудкування почала видавати продукцiю випалювальна машина ОК-324 з виробничими потужностями 2 млн.т. обкотишiв на рiк. В лютому 1997 року введено в експлуатацiю кар'єр №4 Артемiвського родовища.

Поряд з розвитком сировинної бази пiдприємство продовжує вдосконалення технологiчних процесiв. Так, спецiалiстами комбiнату в 2001 роцi за рахунок власних коштiв створена дослiдно-промислова установка з повторної переробки вiдходiв збагачення (лежалих пiскiв шламосховища) з метою отримання промпродукту, з якого на збагачувальнiй фабрицi отримують концентрат.

Позитивнi пiдсумки роботи дослiдної установки допомогли в 2002 роцi почати збагачення лежалих пiскiв шламосховища безпосередньо на III секцiї збагачувальної фабрики. В 2004 роцi отримано по цiй технологiї 882,8 тис. тонн концентрату з вмiстом залiза 65,75%. Великою подiєю в життi комбiнату стало введення в дiю в травнi 2004 року шахти iм.Орджонiкiдзе, це дозволило не тiльки покращити показники роботи комбiнату, але i створити додатково 600 нових високооплачуваних робочих мiсць.

Досвiд, отриманий ВАТ "ЦГЗК" при вiдновленнi пiдземних видобувних робiт на шахтi iм. Орджонiкiдзе та включеннi її до складу сировинної бази комбiнату, планується використовувати в подальшому для вiдновлення роботи iнших пiдприємств подiбного профiлю.

В вереснi 2004 року ВАТ "ЦГЗК" було отримано спецiальний дозвiл (лiцензiю) на експлуатацiю надр шахти «Гiгант Глибока» термiном на 10 рокiв. Паралельно з розвитком виробництва велика увага придiлялась розвитку соцiальної сфери: введено в експлуатацiю Палац культури (1965р.) побудовано Палац спорту (1967р.), з 1988 року почав функцiонувати пансiонат "Гiрник".

2.2      Організаційна структура ВАТ «ЦГЗК»

         Органами управлiння ВАТ "ЦГЗК" являються:

- Загальнi збори акцiонерiв - вищий орган Товариства; - Спостережна рада - наглядовий орган Товариства;

- Генеральний директор - виконавчий орган Товариства;

- Ревiзiйна комiсiя - контролюючий орган Товариства.

За станом на 01.01.2007 року органiзацiйну структуру ЦГЗК складають 33 структурних пiдроздiли, якi зайнятi виробництвом та забезпеченням виробництва основної продукцiї. Серед них 9 основних:

- Гiрниче управлiння, до складу якого входять кар'єр №1 та кар'єри №3,4;

- шахта iм. Орджонiкiдзе;

- управлiння залiзничного транспорту;

- гiрничо-транспортний цех № 1;

- гiрничо-транспортний цех № 2;

- дробильна фабрика;

- збагачувальна фабрика;

- фабрика огрудкування;

- цех шламового господарства.

В своїй органiзацiйнiй структурi ВАТ "ЦГЗК" має 3 вiдокремленi структурнi пiдроздiли без права юридичної особи:

- цех по ремонту технологiчного обладнання;

- цех тепличного господарства;

- учбово-курсовий комбiнат.

Станом на 01.01.2007 року ВАТ "ЦГЗК" являється материнською компанiєю 5 дочiрнiх пiдприємств, в статутних фондах яких його частка складає 100 %:

- ДП "Овацiя" - пiдприємство з надання послуг в сферi культурних заходiв. Мiсцезнаходження - м. Кривий Рiг.

- ДП "Альтамир" - пiдприємство з виготовлення та реалiзацiї сувенiрної та керамiчної продукцiї, меблiв i надання послуг з пошиття та ремонту одягу. Мiсцезнаходження - м. Кривий Рiг.

- ДП "Автотранс" - пiдприємство, що надає автотранспортнi послуги усiх видiв. Мiсцезнаходження - м. Кривий Рiг.

- ДП "Сонет" - пансiонат "Гiрник", органiзований для оздоровлення робiтникiв товариства та їх дiтей. Мiсцезнаходження - смт. Миколаївка, АРК.

- ДП "Спорт - Мастер" - пiдприємство з органiзацiї спортивної та оздоровчої дiяльностi. Мiсцезнаходження - м. Кривий Рiг.

Основними видами продукцiї ВАТ "ЦГЗК" являються залiзорудний концентрат та залiзоруднi обкотишi, питома вага яких в загальному обсязi виробництва складає бiльше 99%, незначну долю товарної продукцiї складають щебiнь та промисловi послуги.

Основною сировиною для виготовлення залiзорудної продукцiї є магнетитовi кварцити (бiдна залiзна руда), видобуток яких комбiнат веде вiдкритим та пiдземним способами. Виробничий цикл для ВАТ «ЦГЗК» представлений у Додатку А. Видобуток вiдкритим способом ведеться на трьох кар'єрах; пiдземним - на шахтi iм.Орджонiкiдзе.

Крiм того, збiльшується переробка лежалих пiскiв хвостосховища для отримання концентрату.

Станом на 01.01.2007 року виробничi потужностi склали:

- по магнетитовiй рудi - 12,2 мл.т, в т.ч.: кар'єр №1 - 5,6 млн.т, кар'єр №3 - 4,6 млнт, кар'єр №4 - 1,0 млн.т, шахта iм.Орджонiкiдзе - 1,6 млн.т.

- по концентрату - 5,1 млн. т,

- по обкотишам - 2,1 млн. т.

Ступiнь використання виробничих потужностей складає 100%.

Комбiнат має могутню сировинну базу - запаси магнетитових кварцитiв в проектних контурах кар'єрiв станом на 01.01.2007р. становлять 452 млн.т.

Центральний ГЗК реалiзує свою продукцiю як на зовнiшньому, так i на внутрiшньому ринках. В 2007 роцi комбiнат вдвiчi збiльшив обсяги поставок продукцiї власного виробництва на металургiйнi заводи України, що склало  4 427,7 тис.т залiзорудної сировини проти 2 126,2 тис.т в 2005 роцi, а саме: - концентрату - 2464,7 тис.т - обкотишiв -1963,0 тис.т Загальна сума виручки, отримана вiд металургiв України, склала 998148,7 тис.грн..

На внутрiшньому ринку основними споживачами залiзорудної продукцiї ВАТ "ЦГЗК" являються: МК "Азовсталь (обкотишi, концентрат), МК iм. Iллiча (концентрат), Єнакiївський МЗ (концентрат).

В 2007 роцi по зовнiшньоекономiчним контрактам ЦГЗК спiвпрацював з фiрмою "Леман Коммодитис С.А." (Швейцарiя). Країнами - споживачами продукцiї комбiнату на зовнiшньому ринку являються: Чехiя, Словаччина, Румунiя. Всього реалiзовано продукцiї на експорт: - концентрату - 139,6 тис.т - обкотишiв - 167,2 тис.т За реалiзовану продукцiю на експорт в 2007 роцi отримано 67417,1 тис.грн.. Всього реалiзовано залiзорудної продукцiї на зовнiшньому та внутрiшньому ринках на суму 1055,56 млн.грн. або 99,3% вiд загальної реалiзацiї [55].

Сировиною для виробництва залiзорудної продукцiї (концентрату та обкотишiв) являються:

-залiзна руда (магнетитовi кварцити), яка видобувається у власних кар'єрах та шахтi комбiнату;

-вапняк, постачальником якого являється ПК ТОВ Вiдiс (м.Докучаєвськ);

-бентонiт, який постачається ТОВ Утяжилитель (м.Червоноармiйськ);

-металевi кулi, якi постачаються з МК "Азовсталь" (м. Марiуполь);

-мелючi тiла, якi постачаються на комбiнат ЗАТ МЛЗ (м. Макiївка).

Проблем з постачанням сировини комбiнат не має i забезпечує свої потреби в повному обсязi. Цiни на сировину i матерiали в умовах ринкових вiдносин нестабiльнi, пiдвладнi iнфляцiйним процесам, росту курсу американського долара та митної полiтики. Великий вплив на динамiку цiн i тарифiв мають виробники i розпорядники сировини та матерiалiв, якi є монополiстами на ринку. Починаючи з 2001 року, на комбiнатi впроваджена система управлiння якiстю продукцiї по ДСТУ ISO 9001-95, яка передбачає постiйне удосконалення всiх процесiв, що забезпечують своєчасне визначення потреб споживача та, як слiдство, розробку всiх сторiн технологiчного забезпечення якостi. В 2007 роцi за пiдсумками аудиту ВАТ «ЦГЗК» отримав сертифiкат на систему управлiння якiстю № UA 2.040.1034 (дiйсний до 19.01.2009 року) по версiї ДСТУ ISO 9001-2001, зареєстрований в державному реєстрi системи сертифiкацiї УкрСЕПРО.

ВАТ Центральний ГЗК в 2007 роцi став переможцем у Всеукраїнському конкурсi Якiсть - 2007. Залiзорудний концентрат ВАТ «ЦГЗК» визнано переможцем в номiнацiї - товари виробничо-технiчного призначення, в цiй же номiнацiї обкотишi ВАТ «ЦГЗК» визнанi лауреатами. Враховуючи високi якiснi показники, залiзорудна сировина ЦГЗКу успiшно конкурує з аналогiчною продукцiєю пiдприємств - конкурентiв, працюючих на Українi.

Основним конкурентом ВАТ «ЦГЗК» на ринку концентрату виступає Iнгулецький ГЗК, який займає домiнуюче положення на ринку, поставляючи металургiйним пiдприємствам 29% або 12848,9 тис.т концентрату. Крiм цього, конкурентами ВАТ «ЦГЗК» є Стойленський ГЗК 23% або 10623,7 тис.т, Пiвденний ГЗК 6% або 2958,1 тис.т [47].

В 2007 роцi мiсткiсть регiонального ринку залiзорудних обкотишiв склала по факту 57335,6 тис. т. Частка, займана ВАТ «ЦГЗК» - 5% (2130 тис.т). Найбiльш вагома частка на ринку належить Лебединському ГЗК - 21% (9630,6 тис.т), серед українських виробникiв - Полтавському ГЗК 16% або 7367 тис.т.

          Аналiз результатiв дiяльностi ВАТ «ЦГЗК» в звiтному роцi свiдчить, що досягнуто значнi результати у виробничiй дiяльностi товариства. Залiзорудна продукцiя комбiнату користується попитом на внутрiшньому ринку i за кордоном. Крiм того, варто зазначити, що входження ВАТ «ЦГЗК» в вертикально-iнтегрований ланцюжок гiрничометалургiчних пiдприємств групи СКМ сприяло успiшному подоланню комбiнатом сучасної галузевої кризи. Пiдприємство має стабiльнi ринки збуту власної продукцiї, економiчнi показники постiйно покращуються. Все це стало можливим завдяки реалiзацiї стратегiї розвитку пiдприємства, яка була розроблена разом з компанiєю "Систем Кепiтал Менеджмент".

2.3. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ВАТ «ЦГЗК»

З метою вивчення діяльності комбінату за останні роки проведемо аналіз основних техніко-економічних показників (табл. 2.1).

                                                                                                                    Таблиця  2.1.

Аналіз основних техніко-економічних показників ВАТ «ЦГЗК»

          Як видно із таблиці 2.1, в роботі підприємства ВАТ «ЦГЗК» спостерігається багато позитивних моментів, зокрема:

-збільшився обсяг виробництва продукції (у 2007 році цей показник по концентрату становить 5572 тис. т., що на 2510,8 тис. т. більше, ніж у 2005 році, та на 1410 тис. т. більше, ніж у 2006 році);

-у 2007 році збільшився обсяг реалізації продукції на 1788124 тис. грн. проти 2005 року та на 1725798 тис. грн. у порівнянні з 2006 роком;

-зменшилась середньооблікова чисельність персоналу підприємства, цей показник у 2007 році становить 10325 осіб, що на 608 осіб менше, ніж у 2005 році та на 287 осіб менше, ніж у 2006 році;

-продуктивність праці у 2007 році збільшилась у порівнянні з 2005 роком на 113,4 тис.грн./чол., а в порівнянні з 2006 роком – на 105,2 тис.грн./чол.;

-у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати, яка в 2007 році становить 2066 грн. на місяць, що у порівнянні з попередніми роками більша на 350 грн. та 339 грн. на місяць відповідно до 2005 та 2006 років, збільшився фонд оплати праці (у 2007 році цей показник становить 225720 тис. грн., що на 35939 тис. грн. більший від аналогічного показника 2005 року, та на 37767  тис. грн. більший від показника 2006 року;

-на 1025783 тис. грн. у 2007 році в порівнянні з 2005 роком збільшилась загальна собівартість реалізованої продукції, що пов’язано із збільшенням показника реалізації продукції;

-збільшився показник рентабельності продукції, що у 2007 році становить: товарна продукція – 51,8%, реалізована продукція – 33,4%, що майже на 19,2% більше, ніж у 2005 році, та на 12% більше, ніж у 2006 році;

- у 2007 році показник витрат на 1 грн. товарної продукції становить 87,21 коп., що на 1,68 грн. більше, ніж у 2005 р. та на 6,49 коп. менше, ніж у 2006 р., що говорить про зменшення витрат підприємства на 1 грн. виробництва продукції. На підставі даних ВАТ „Центральний ГЗК" проведемо аналіз основних фінансово-економічних показників. Для аналізу дані згрупуємо в табл. 2.2.

                                                                                                                       Таблиця 2.2.

Аналіз основних фінансово-економічних показників ВАТ «ЦГЗК»

за 2004-2007 роки діяльності, (тис. грн.)

           Як видно із  табл. 2.2,  позитивним в діяльності комбінату є те, що починаючи з 2004 року постійно знижуються довгострокові зобов'язання, хоча у 2006 році цей показник сягає найвищого значення – 514991 тис. грн., що на 505000 тис. грн. більше від 2005 року, а в 2007 році цей показник має значення 224878 тис. грн., що на 290113 тис. грн. менше, ніж у 2006 році. За весь період діяльності комбінату найменше значення цього показника зафіксовано у 2005 році – 9991 тис. грн. Найвищий показник зафіксовано у 2005 році, він становить  933780 тис. грн. Незначний вплив у 2004-2006 рр. на валюту балансу чинить власний капітал, хоча зростання показника в  2007 році до величини 1209452 тис.грн., забезпечило його приріст за весь період діяльності майже в 3 рази (1209452: 399051). Відповідно,     значно     підвищився     показник     оборотних     активів у 2007 році, його перевищення над показником 2006 року склало 198443 тис.грн. Поступово підвищується  величина необоротних активів. Найнижче її значення  зафіксовано  в 2004 році – 600582 тис.грн., найвище в 2007 році – 1017273 тис.грн. Наступним кроком вивчення діяльності комбінату виступає дослідження змін, які притаманні кредиторській заборгованості. Інформаційним джерелом виступає 4 розділ форми, №1 „Баланс" (Додаток Б, В, Г). Дані згрупуємо  за табличним  принципом (табл.  2.3).

                                                                                                       Таблиця 2.3.

Аналіз кредиторської заборгованості ВАТ «ЦГЗК» за 2004-2007 роки діяльності, (тис. грн.)

Дослідження діяльності  ВАТ «ЦГЗК»   за    показником   „кредиторська заборгованість" за 2004-2007 роки показало:

-кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зменшилась за період аналізу в 0,7 рази (226391: 327751).

-на зниження показника “кредиторська заборгованість за розрахунками” вплинуло поступове зниження кредиторської заборгованості за інші поточні зобов'язання. Якщо в 2004 році цей показник характеризувався величиною 252262 тис. грн., то в 2007 році лише 68653 тис. грн., що менше на 72,8% (68653: 252262*100-100).

Також в 2007 році зменшився показник кредиторської заборгованості з одержаних авансів, що становить 266 тис. грн., це на 99%  менше (266:38849*100-100) у порівнянні з 2004 роком. Кредиторська заборгованість за розрахунками зі страхування збільшилась в  порівнянні з минулим 2004 роком на 62% (6121:3773*100-100). Загалом, по комбінату поточні зобов’язання  у 2007 році збільшились на 113470 тис. грн. В порівнянні з 2006 роком.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованності – показує скільки разів виникає заборгованість і сплачується підприємством за період, що аналізується:  

КОкз = ВР/КЗ;                                                                                        (2.1)

де,  ВР – виручка від реалізації товарів (продукції, робіт та послуг);

КЗ – середній залишок кредиторської заборгованості за розрахунковий    період (поточні зобов’язання).

КОкз 5= 715858,7/933780 = 0,77; КОкз6 = 778185/571679 = 1,36;

КОкз7 = 2503983/685149 = 3,65.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованності – показує скільки разів заборгованість утворюється і надходить підприємству за період, що аналізується:     КОдз = ВР/ДЗ;                                                   (2.2)

де,  ВР – виручка від реалізації товарів (продукції, робіт та послуг);

ДЗ - середня вартість дебіторської заборгованості за розрахунковий        період.

КОкз 5= 715858,7/566785 = 1,26; КОкз6 = 778185/250256 = 3,11;

КОкз7 = 2503983/484515 = 5,17.

Коефіцієнт оборотності активів – за допомогою даного коефіцієнта оцінюється ефективність використання підприємством всіх ресурсів, незалежно від джерел їх залучення: КОА = ВР/А;                                       (2.3)

де,  ВР – виручка від реалізації товарів (продукції, робіт та послуг);

А- середня вартість активів за розрахунковий період.

КОА 5= 715858,7/886916 = 0,81; КОА 6 = 778185/863405 = 0,9;

КОА 7 = 2503983/1061848 = 2,36.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства:

КОмз 5 = 610827/124391 = 4,9; КОмз 6 = 731072/132279 = 5,5;

КОмз 7 = 1636610/184623 = 8,9.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості основних засобів:

КОоз 5 = 8676/924331,5  = 0,009; КОоз 6 = 15632/952012,5 = 0,016;

КОоз 7 = 546483/1014590 = 0,54.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку виручки до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

КОвк 5 = 8676/731844 = 0,012; КОвк 6 = 15632/748196 = 0,02;

КОвк 7 = 546483/1209452 = 0,45.

                                                      Отримані дані згрупуємо в табл. 2.4.

                                                                                                       Таблиця 2.4.

Показники ділової активності ВАТ «ЦГЗК» за 2005-2007рр.

Як видно із табл. 2.4 та рис. 2.2, у 2007 році ВАТ «ЦГЗК» більш ефективно використовувало свої ресурси, оскільки коефіцієнти цього періоду значно перевищують аналогічні показники попередніх років. Також доцільно розглянути стан основних фондів ВАТ «ЦГЗК», відомості щодо яких представлені у табл. 2.5.

                                                                                                                             Таблиця 2.5.

Стан основних виробничих фондів ВАТ «ЦГЗК»

          Як видно із табл. 2.5, показник вартості основних виробничих фондів у 2007 році значно перевищує показники попередніх періодів і становить 2257555 тис. грн., що на 10,8% більше, ніж у 2005 році,  але на 17% менше, ніж у 2006 році. Фондовіддача у 2007 році збільшилась проти показника 2005 року на 0,47 грн. і становить 0,82 коп/грн., що говорить про менш ефективне використання основних виробничих фондів, а у порівнянні з показником 2006 року фондовіддача підвищилась на 0,53 коп/грн. Дещо знизилась  у 2007 році фондомісткість,  показник якої становить 1,22 грн./грн., що на 1,63 грн./грн. менше від показника 2005 року; у порівнянні з 2006 роком показник фондомісткості зменшився на 2,26 грн./грн. Показник фондомісткості означає, що на кожну гривню товарної продукції вартість ОВФ становить 1,22 грн./грн. Також в 2007 році підвищився показник фондоозброєності у порівнянні з 2005 роком і становить  218,65 тис. грн./чол., що на 32,27 тис. грн./чол. більше, ніж у 2005 році, та на 37,72 тис. грн./чол. менше від показника 2006 року.

                                                    Iндивiдуальне завдання 10

План:

1.1    Показники якості продукції.

1.2    Рівень якості продукції, що виробляється на  ВАТ «ЦГЗК».

1.3    Конкурентоспроможність продукції.

1.1  Показники якості продукції.

         Якість - сукупність властивостей продукції, що визначає ступінь придатності її у відповідності з призначенням. Показники якості продукції залежно від характеру завдань, які вирішуються при оцінці рівня якості продукції, можна класифікувати за різними ознаками (рис. 2.3.).

Рис. 2.3. Класифікація показників якості продукції

Рівень якості продукції оцінюється за її властивостями. Показники, що характеризують ці властивості, поділяються на кілька груп.

Показники призначення характеризують властивості продукції, які визначають основні функції, для виконання яких вона призначена, і обумовлюють галузь її застосування. До групи показників призначення відносяться такі підгрупи: класифікаційні показники; показники функціональні й технічної ефективності (експлуатаційні); конструктивні показники, показники складу і структури.

До класифікаційних показників, наприклад, відносяться: по­тужність електродвигуна, місткість ковша екскаватора, передавальне число редуктора.

Показники функціональної і технічної ефективності (для техніч­них об'єктів називаються експлуатаційними) характеризують корис­ний ефект від експлуатації і прогресивність технічних розв'язань, закладених у продукцію.

                                                                                                                Таблиця 2.6.

Система одиничних показників якості продукції за групами

                                                                                   продовження табл. 2.6.

1.2 Рівень якості продукції, що виробляється на  ВАТ «ЦГЗК».

Рівень якості продукції, що виробляється на  ВАТ «ЦГЗК», оцінюється за її властивостями (табл. 2.7.).

                                                                                                                              Таблиця 2.7.

Оцінка якості продукції ВАТ «ЦГЗК»

1.3 Конкурентоспроможність продукції.

         Конкурентоспроможність продукції – це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару – конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення. Донедавна конкурентоспроможність продукції розглядалася в економічній літературі в основному в межах зовнішньоекономічної діяльності в тісному зв’язку з якістю експортної продукції. На сучасному етапі в умовах формування ринкових відносин є актуальним визначення економічного змісту конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. Метою забезпечення конкурентоспроможності продукції та конкурентоспроможності товару є отримання прибутку в результаті успішної реалізації продукції на ринку. Своєю чергою, товар може бути реалізований на ринку лише за умови його відповідності вимогам конкретного споживача. Купуючи, кожен споживач здійснює вибір необхідного йому виробу з-поміж цілої низки аналогічних, що пропонуються на ринку, та придбає той з них, який більшою мірою задовольняє його потреби. Проводячи порівняння товарів, призначених для задоволення тієї самої потреби, споживач ураховує їхні споживні якості, виявляє ступінь відповідності власним потребам. При цьому він прагне досягти оптимального співвідношення між рівнем споживних якостей виробу і витратами на його придбання та використання, тобто отримати максимум споживного ефекту на одиницю витрат. Якість продукції, яка виступає як складовий елемент конкурентоспроможності продукції, проявляється шляхом міри корисності даної споживної вартості для конкретного споживача. Виходячи з цього, під якістю продукції розуміємо цілісну сукуп¬ність її споживних властивостей, що зумовлюють міру спроможності даної продукції задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення у фіксованих умовах споживання.
Необхідність оцінки якості у фіксованих умовах споживання визначається деякими особливостями, притаманними якості продукції. Споживна вартість та якість продукції формуються на етапі розробки та забезпечуються в процесі виробництва, тобто безпосередньо не пов’язані з конкретними умовами використання. Разом з тим, якість як міра корисності даної споживної вартості може бути реально оцінена лише в конкретних умовах споживання. Крім того, оцінюючи якість продукції як складовий елемент її конкурентоспроможності, треба розглядати лише ті якості продукції і рівень параметрів, що їх визначають, які становлять цікавість для споживачів та забезпечують задоволення даної потреби споживача. Всі інші параметри виробу, які виходять за вказані межі, при оцінці конкурентоспроможності розглядатися не повинні як такі, що не стосуються її в конкретних умовах споживання. Вищенаведені дослідження чинників, що створюють конкурентоспроможність продукції, дають змогу сформулювати таке визначення. Конкурентоспроможністю продукції є її здатність задовольняти потреби конкретного споживача в умовах певного ринку й періоду часу за показниками якості та витрат споживача на придбання та експлуатацію (чи споживання) даної продукції. Під "якістю" часто розуміють оцінку досягнутого результату, проте "якісний" результат неможливо досягнути без "якісного" процесу його досягнення, який, в свою чергу, має бути "якісно" керованим, і тому є сенс вбачати у кінцевому результаті просто один з моментів всього процесу в цілому. Можна сказати, що управління якістю – це процес покращення усієї пов'язаної із об'єктом управління сукупності параметрів якості шляхом послідовного наближення їх характеристик до заданих з одночасним зниженням частоти та амплітуди їх коливань у межах цільових значень.

         Все більша насиченість сучасних ринків, постійно зростаюча конкуренція призвели до необхідності переглянути традиційні уявлення про якість як жорстко заданий перелік "споживчих характеристик" і значно розширити тлумачення цього поняття.

                                                          РОЗДІЛ III

3.1 Пропозиції щодо шляхів підвищення конкурентоздатності ВАТ «ЦГЗК»

         Згідно даних інформаційного агентства «Українські новини», у 2007 році дефіцит залізорудної сировини був характерний не лише для України - більшості закордонних метпідприємств стабільно не вистачає ЗРС. Причина - високі темпи розвитку металургійної галузі: у 2006 році глобальний ринок зріс на 7,5%. Зважаючи на вищесказане, на ВАТ «ЦГЗК» пропонується встановити нову лінію дроблення руди.

На підприємстві ВАТ «ЦГЗК» обладнання відіграє важливу роль у процесі виробництва продукції. Зокрема, при переробці руд велике значення має вміст чистого металу в руді. Іноді значною перешкодою при використанні корисної копалини є шкідливі домішки. Наприклад, при підвищенні вмісту сірки в коксі лише на 1 % витрати його збільшуються на 17 %, а продуктивність доменної печі знижується на 16 %.

Збагаченням корисних копалин називається сукупність процесів обробки, в результаті якої мінеральну сировину можна використовувати з більшим технічним і економічним ефектом. При збагаченні корисні копалини відокремлюються від пустих порід і шкідливих домішок. Хімічний склад мінералів у більшості випадків не змінюється.

Дробіння, як підготовчий процес збагачення руди, здійснюється за допомогою щокових та конусних дробарок. Щокові дробарки прості за конструкцією, але менш потужні. Конусні дробарки складніші, проте вони більш потужні і можуть налагоджуватись на певний максимально необхідний розмір куска (наприклад для доменної печі – 100 мм) і тому вважаються більш досконалими. На дробильних фабриках ВАТ «ЦГЗК» знаходиться застаріле обладнання, до того ж має високий ступінь спрацювання. Логічним було б замінити старе обладнання на дробильній фабриці на більш сучасне, а саме конусну дробарку з корпусом крупного дроблення.

Корпус крупного дроблення, обладнаний конусними дробарками проектується при здійсненні в корпусі однієї або двох стадій дроблення.

Дробарки ККД-1200/150 і більшого типорозміру завантажуються безпосередньо з транспортних посудин - "завалом", дробарки менших типорозмірів, а також дробарка КРД-700/75 завантажуються живильником з бункера (як щокові).

Схема а) застосовується тільки при використанні конусних дробарок великих типорозмірів, які можуть працювати під "завалом", і переважно при тристадійному дробленні на фабриках великої продуктивності.

3.2  Оцінка ефективності заходів, спрямованих на підвищення конкурентоздатності продукції

Виходячи із експлуатаційних вимог нового обладнання (потужність виробничої лінії 3 млн. тн в рік), побудуємо табл. 3.1, в якій зазначимо вихідні дані для подальшого розрахунку.

                                                                                                                                            Таблиця 3.1.

Модернізація дробильної лінії ВАТ «ЦГЗК»

1.   Розраховуємо капітальні витрати

Кзаг = Кн + Д + 3 – Л + Об,                                                                                     (3.7)

Де Кзаг - початкова вартість нового обладнання, враховуючи витрати на його закупівлю, транспортування, зберігання, монтаж та заготівельні роботи;

Д - витрати на демонтаж обладнання, що замінюється;

З - заготівельні витрати;

Л - ліквідаційні витрати;

Об - збільшення або зменшення суми обігових фондів у зв'язку із впровадженням заходів.

Кн - нові капітальні витрати.

1.1. Транспортні витрати:

         Тв = 7500*2% =150 тис. грн.

1.2. Вартість монтажних робіт:

       Вмп =7500*8% =600 тис. грн.

1.3. Заготівельні витрати:

        Зв = 7500*1% =75 тис. грн.

1.4. Нові капітальні витрати складають:

Кн = Тв + Вмр + Зв +Воб                                                                                    (3.8)

150 + 600 + 75 + 7500 = 8325 тис. грн.

1.5. Витрати на демонтаж застарілого обладнання:

Д = 49,5 тис. грн.

1.6. Ліквідаційні витрати:

Л = 260*0,71 =546,0 тис. грн.

Загальні капітальні витрати складають:

Кзаг = 8325 + 49,5 – 546,0 = 7828,5 тис. грн.

2.Розраховуємо змінні поточні виграти

2.1.Витрати по електроенергії:

Ве = (Мд * Тч * Тзм * Стар. * К * Т) / 0,8                                                                          (3.9)

де Мд - потужність електродвигунів, кВт;

Тч - кількість годин роботи електродвигунів за зміну;

Тзм.- кількість змін роботи за добу;

Стар. - тариф за 1 кВт/г електроенергії, грн.;

К - коефіцієнт використання потужності;

Т - кількість днів роботи за рік.

До модернізації:

Ве1:= (214,8 * 1 * 7,5 * 0,41 * 0,85 * 235) / 0,8 = 164,9 тис. грн.      

Після модернізації:

              Ве2=(237,3 * 1 * 7,5* 0,41 * 0,95* 235) / 0,8 =162,9 тис. грн.

2.2. Витрати по основній зарплатні:

              Воз = ∑ (Чоп * Тдс) * Тзм * Т (див. табл. 4.8.)

До модернізації:

(9*50,56+2*60,52+8* 70,64+7* 71,36+6* 73,44)* 1* 235 = 489,12 тис.грн.

Після модернізації:

(6*50,56+1*60,52+4* 70,64+5* 71,36+2* 73,44)* 1* 235 = 270,28 тис.грн.

2.3. Нарахування на зарплатню складають 37,5%;

До модернізації:

З уеоб = Воб * Р роб                                                                                                                 (3.10)

489,12 * 0,375 = 183,42 тис. грн.

Після модернізації:

270,28* 0,375 = 101,35тис. грн.

2.4. Затрати на утримання і експлуатацію обладнання:

Амортизація:

До модернізації:

2250*0,15 =337,5 тис. грн.

Після модернізації:

7500*0,15 =1125 тис. грн.

Ремонт обладнання:

Роб = Воб * Вр                                                                                                                               (3.11)

До модернізації:

2250*0,05= 112,5 грн.

Після модернізації:

7500*0,05 =375,0 тис. гри.

Страхування майна:

Стр.м = Воб * См                                                                                                   (3.12)

До модернізації:

2250*0,01 =22,5 тис. грн.

Після модернізації:

7500*0,01=75,0 тис. грн.

Таким чином, витрати на обслуговування нового обладнання ВАТ «ЦГЗК» складуть 2109,53 тис. грн, що майже на 799, 6 тис. грн більше, ніж витрати на утримання застарілого устаткування (2109,53 – 1309,94), але треба враховувати збільшення об’єму випуску продукції вдвічі (потужність виробничої лінії 3 млн. т в рік).

Окрім того, враховуючи зниження витрат  по електроенергії та на оплату праці, знизиться виробнича собівартість дроблення руди. Якщо до модернізації собівартість дроблення складала 87,32 грн/тн (1309,94:1500), то після модернізації лінії дроблення собівартість складе:

Таким чином, собівартість дроблення 1 т руди зменшиться на  17,01 грн., що говорить про ефективність даного заходу, а також це вплине на зменшення загальної собівартості продукції ВАТ «ЦГЗК» та підвищення її конкурентноздатності.

Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оці­нки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період.

Економічна ефективність технічного нововведення виз­начається як різниця між результатами (продукцією, роботою, послугами у вартісній оцінці) і витратами на досягнення таких за певний розрахунковий період Т, тобто:

Етнг(вг) = РТ – ВТ                                                                                                                (3.13)

Тоді для ВАТ «ЦГЗК» економічна ефективність технічного нововведення матиме такий вигляд:

Етнг(вг) = 2619,6 - 2109,53 = 510,07 тис. грн.

РТ = 3 000 тис. тн (потужність виробничої лінії) х 87,32 грн. (виробнича собівартість дроблення) = 2619,6 тис. грн.

Передбачувана річна економія від зниження витрат знаходиться за формулою:

Екр = (Сбто – Снто) * Чр,

де Сбто і Снто – технологічна собівартість відповідно базового і нового варіантів операції, грн

Чр – річний обсяг операції

Отже, річна економія від зниження витрат становитиме:

Екр = (87,32 – 70,31)* 3000 = 51030 тис. грн.

Передбачуваний річний ефект від впровадження нового варіанта технології внаслідок модернізації лінії дроблення визначається за формулою:

Ер = Екр – Є*Км

де Км – додаткові капітальні вкладення

Є – нормативний коефіцієнт ефективності інвестицій

Розрахуємо нормативний коефіцієнт:

Є = величина приросту прибутку/капітальні вкладення

Є = 390163/7500 = 0,05

Тоді передбачуваний річний ефект від впровадження нового варіанта технології внаслідок модернізації лінії дроблення становитиме:

Ер = 51030 – 0,05*7500 = 50655 тис. грн.

         Постачальник нового обладнання - ООО "СтройМеханiка", м. Тула, Росiя. Для закупівлі необхiдного обладнання ВАТ«ЦГЗК» Кривий Ріг» обрав посередницьку фірму ПП «Проммаш», яка знаходиться в м. Кривому Розі та займається постачанням обладнання з Росії, Білорусії та інших країн, і відповідно має широкі зв’язки з провідними машинобудівними підприємствами. Підприємство віддало перевагу саме цій компанії, так як вона пропонуе ціни нижчі за конкурентів.

3.3 Приватне підприємство «Проммаш»

Приватне підприємство «Проммаш» створене у 2002 році на підставі частини першої статті 42 Конституції України, Законів України «Про підприємництво» та «Про підприємства в Україні» згідно з рішенням Засновника.

Засновником підприємства є: Скринник Олег Олегович.

Підприємство у своїй діяльності керується чинним законодавством України, зокрема:

- Господарським кодексом;

- Законом України "Про власність";

а також даним Статутом та розпорядженнями Засновника.

Місцезнаходження приватного підприємства: «Проммаш»

79851 Україна

Дніпропетровська область

м. Кривий Ріг

вул. Днiпроперровське шоссе, 94

тел./факс 8(0564) 22454.

Підприємство є юридичною особою за законодавством України. Підприємство набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації, яка здійснюється в порядку передбаченим законодавством України.

Підприємство має право від свого імені укладати договори, набувати майнові і особисті немайнові права і нести обов’язки пов’язані з його діяльністю, бути позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді і третейському суді. Воно здійснює будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодавству України і відповідає цілям передбаченим статутом підприємства. Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до діючого законодавства з отриманням необхідних ліцензій.

Основним видом діяльності приватного підприємства «Проммаш» є постачання обладнання (агломераційного, прокатного і т.д.) та запасних деталей на підприємства гірничо-металургійного комплексу України.

Підприємство займається постачанням такого обладнання як:

1. Дробарки щокові СМД-111, СМД-117, СМД-118;

2. Дробарки конусні КСД-1750Гр, КМД-1750Т, КСД-2200Гр, КСД-2200Т, КМД-2200Гр, КМД-2200Т; ККД-1200/150.

3. Дезiнтегратори Горизонт 3000 МК11; 3000 МК 18,5; 3000 МК 30; 4500 МК 30;

4500 МК 18,5.

4.             Дробарки роторнi ВЕЙДЕР 3000.

5.             Подрiблювальний комплекс МОЛОТ ДР 4500 МК 18,5; ДР 4500 МК 30.

ПП «Проммаш» має великий досвід демонтажу, навантаження на транспорт, доставки до місця призначення, монтажу висококласними фахівцями, надання послуг з технічного обслуговування техніки, та постачання запасних частин.

Приватне підприємство «Проммаш» підтримує ділові контакти з рядом замовників:

- ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча ».

- ВАТ «Алчевський металургійний комбінат».

- ВАТ«ЦГЗК».

Основними постачальниками обладнання є такі країни, як Росія, Білорусь, Угорщина, Швеція, Україна, Швейцарiя: КЦРЗ,   ВАТ «Констар», «Рудснаб», «Менса Индастриал Динамик тощо».

Для забезпечення діяльності Підприємства, за рахунок внеску Засновника створений Статутний капітал у розмірі 1250000 (один мiльон двiстi п’ятдесят тисяч) гривень.

3.4 Розрахунок цiни товару

          У попередньому пункті даного розділу було розраховано, що ВАТ «ЦГЗК» має потребу у Дробарках ККД-1200/150. З цією метою, підприємство надіслало запит ПП «Проммаш», в якому висловило прохання надіслати тверду оферту на Дробарки ККД-1200/150 виробництва ООО "СтройМеханика", Росія, у кількості 4 шт., в якій  вказано технічні характеристики, ціна за одиницю, умови поставки, оплати та інші необхідні умови. ПП «Проммаш» є одним із дилерів ООО "СтройМеханика", то воно сповіщає підприємство про потенційного покупця, товар який він хоче придбати, та в якій кількості. В свою чергу, ООО "СтройМеханика", маючи зацікавленість щодо реалізації свого обладнання, пропонує ПП «Проммаш» укласти договір купiвлi – продажу з метою продажу Дробарок ККД-1200/150 українському підприємству зi складу ООО "СтройМеханика". Таким чином, 25 травня 2009 року було укладено договір купiвлi – продажу (додаток 1) між ООО "СтройМеханика" в особі фінансового директора Крюкова Валентина Ивановича, (ПРОДАВЕЦЬ) та ПП «Проммаш» в особі генерального директора Скринника Олега Олеговича (ПОКУПЕЦЬ), за яким «ПРОДАВЕЦЬ» зобов’язується поставити у кiнцi червня чотири Дробарки ККД-1200/150 на умовах DDP Кривий Рiг з міста Тула, Росiя за мінімальною ціною реалізації 210 000 доларів США за одиницю, а «ПОКУПЕЦЬ» зобов’язується продати це обладнання протягом трьох місяців з моменту його фактичного отримання. Згідно з цим договором винагорода становить 12% від загальної суми контракту.

Формування продажноi ціни Дробарки ККД-1200/150:

1. Мінімальна ціна за контрактом на умовах DDP м. Кривий Рiг складає 210000 доларів США (1680000 грн., за ставкою НБУ 1$ = 8,00грн.) за одиницю;

2. Оплата банківських послуг – 185 дол. США (1480 грн)

                                        Витрати ПП «Проммаш»:

1.      Провізна плата по території м. Кривий Рiг (близько 80 км) орієнтовано  складає 2,5 дол. США/км

2,5 дол. США* 80 = 200 дол. США

              В національній валюті = 1600 грн.

навантаження/розвантаження на ст. Кривий Ріг:

160 тон*120 грн./т=19200 грн.

2.      Транспортування на склад та монтаж/демонтаж обладнання – 3600 грн.

3.      Перебування на складі протягом 1 місяця: 5000 грн.

Сума витрат ПП «Проммаш»: 1600+19200+3600+5000=29400 грн.

Винагорода 14% від суми контракту:

29400* 14% =  4116 грн.

Таким чином, ціна однієї Дробарки ККД-1200/150: склала:

1680000+29400+4116+1480=1714996 грн.

Сформулювавши  ціну витратним методом та впевнившись в тому, що дійсно ВАТ «ЦГЗК» потребує саме це обладнання, керівництву було надіслано комерційну пропозицію (тверду оферту) наступного змісту:

Приватне підприємство «Проммаш»

Оферта № 08_587

м. Кривий Ріг                                                                              20 квiтня 2009 р.   

        Приватне підприємство «Проммаш» пропонує Вам придбати на умовах, перерахованих нижче, наступний товар:

Найменування товару: Конуснi дробарки.

Виробник: ООО "СтройМеханика"

Кількість: 4 (чотири).

Ціна: 1714996 грн.

Технічні характеристики Дробарки ККД-1200/150:

Умови поставки: 

Умови оплати: відзивний документарний акредитив, що відкривається на 60 днів на користь ПП «Orient» протягом 10 днів з дати здобуття нашого сповіщення про прибуття товару до м. Кривий Рiг.

Платіж здійснюється проти представлення наступних документів:
1. Рахунок;

2. Відвантажувальна специфікація;

3. З. Д. накладна.

Термін постачання: 3 місяці.

ія оферти: оферта тверда, термін дії - один місяць.

Директор                                                                                 Скринник О. О.

                         Блок –схему комерційної угоди показано на рис.1

              1

                         2                 1                        

                                                                                                                                Додаток 1

                                          Договiр Купiвлi - Продажу  № 254/52

м. Кривий Рiг, Україна                                                                      20 березня 2010 року                                                                   

        Товариство з  Обмеженою Вiдповiдальнiстю "СтройМеханика" (м. Тула, Росiя),  в особі фінансового директора Крюкова Валентина Ивановича, що діє на підставі Статуту підприємства, надалі «ПРОДАВЕЦЬ», з одного боку і, Приватне Пiдприемство «Проммаш», в особі генерального директора Скринника Олега Олеговича надалі «ПОКУПЕЦЬ», з іншого боку, уклали даний Договір про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. У відповідності до умов даного Договору ПРОДАВЕЦЬ передає у власність, а ПОКУПЕЦЬ приймає  та зобов’язується оплатити нову  Дробарку ККД-1200/150, у кiлькостi 4 (чотири) штуки (надалі  «ТОВАР») згідно специфікації, вказаної в Додатку №1 даного Договору, яка є його невід'ємною частиною.

2. ЦІНА, ЗАГАЛЬНА СУМА ДОГОВОРУ  ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ.

2.1. Загальна сума договору складае - 6859984  грн.00 коп. (шiсть мiльонiв вiсiмсот п’ятдесят дев’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят чотири грн 00 коп.),  зараховується на момент приходу «ТОВАРУ»  на склад ПОКУПЕЦЯ в  м. Кривий Рiг. Усі взаєморозрахунки по цьому Договору, Сторони здійснюють у гривнях на 2010 рік.

2.2. Документи: При передачі ТОВАРУ ПРОДАВЕЦЬ зобов’язується надати ПОКУПЦЕВІ:

- Керівництво по експлуатації Дробарки ККД-1200/150;

- Сервісну книжку на Дробарку ККД-1200/150;

- Рахунок-фактуру;

- Інші документи на Дробарку ККД-1200/150.

3. УМОВИ ПОСТАЧАННЯ

3.1. У відповідності до умов даного Договору ПРОДАВЕЦЬ продає, а ПОКУПЕЦЬ купує ТОВАР на загальних умовах DDP Кривий Рiг.

3.2. Доставка Товару здійснюється протягом 40 робочих днів, з моменту отримання початкового внеску і підписання даного договору.

3.3. Дострокова доставка допускається.

3.4.Право власності на Товар, купівля-продаж якого здійснюється у відповідності до даного Договору, переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання Акту прийому-передачі Товару.

3.5. ПРОДАВЕЦЬ письмово оповіщає ПОКУПЦЯ про надходження ТОВАРУ.

4.  ЯКІСТЬ, ГАРАНТІЇ

4.1.Якість та комплектація ТОВАРУ повинні відповідати характеристикам, вказаним в Додатку №1 даного Договору.

4.2.ПРОДАВЕЦЬ гарантує, що всі комплектуючі ТОВАРУ не мають дефектів, пов'язаних з матеріалами, з яких вони виготовлені або з процесом їх виробництва, в тому випадку, якщо ТОВАР використовується згідно з відповідністю Керівництва користувача, а так само Керівництва по обслуговуванню, що додаються до ТОВАРУ.

4.3.Заборонене встановлення в межах гарантійного терміну додаткового устаткування, ТОВАРУ, що істотно впливає на експлуатацію, без згоди на це ПРОДАВЦЯ.

4.4.ПРОДАВЕЦЬ не несе відповідальності по гарантії при умові, якщо ним буде доведено, що дефекти викликані з незалежних від нього причин після переходу від ПРОДАВЦЯ на ПОКУПЦЯ прав власності і всіх ризиків, пов'язаних з випадковою втратою або пошкодженням ТОВАРУ у випадках неправильного зберігання або невиконання положень інструкцій по експлуатації і зберіганню ТОВАРУ.

4.5.ПРОДАВЕЦЬ забезпечує гарантійне і сервісне обслуговування проданого Товару у відповідності з Керівництвом по експлуатації та сервісною книжкою, що додаються до Товару.

5. ДОГОВІР В ЦІЛОМУ

5.1.Даний Договір складений при повному розумінні сторонами предмету Договору та замінює будь-яку іншу угоду відносно даного предмету, укладену в усній або письмовій формі раніше.

6. ФОРС МАЖОР

6.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань з даного Договору, якщо це невиконання сталося внаслідок дії непереборної сили у відповідності з діючим законодавством України. Обставини непереборної сили, початок їх виникнення, період, характер, закінчення дії підтверджуються Торгово-Промисловою Палатою. Повідомлення сторін щодо форс мажорних обставин повині здійснюватись  протягом 10 днів з моменту їх початку. У випадку, якщо форс мажор триває більше 3 (трьох) місяців, будь-яка із сторін може перервати дію даного Договору відносно не поставленого в даний момент ТОВАРУ.

7. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

7.1.У випадку порушеннь своїх зобов'язань, встановлених цим Договором, сторони несуть відповідальність, згідно чинного законодавства України. Порушенням зобов'язань є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених у Договорі.

7.2. Право власності на Товар, купівля-продаж якого здійснюється у відповідності до даного Договору, переходить від Продавця до Покупця протягом 3-х днів з дня митного очищення. За кожен подальший день на складі ПРОДАВЦЯ, ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний сплатити послуги зі зберігання з розрахунку 150 грн. (сто п’ятдесят гривні) за кожен день, але не більше 10-ти днів. У випадку якщо строк простою перевищує 10-ти денний термін то ПРОДАВЕЦЬ має право розірвати даний договір в односторонньому порядку та виставити «Товар» у вільний продаж.  При цьому  сума першого власного внеску ПОКУПЦЕВІ не повертається.

7.3. У випадку якщо терміни постачання не дотримуються, ПРОДАВЕЦЬ виплачує ПОКУПЦЕВІ узгоджені і наперед оцінені збитки у розмірі 0, 01% вартості непоставленого ТОВАРУ за кожен подальший день згідно п.2.1 даного контракту

7.4.У випадку порушення Покупцем встановленої цим Договором періодичності оплати частини, що залишилася, ПОКУПЕЦЬ виплачує штраф ПРОДАВЦЕВІ у розмірі 0, 01% від вказаної суми за кожен подальший день.

7.5.У разі відмови без поважних причин від оплати Товару, сума попередньої оплати ПОКУПЦЕВІ не повертається.

7.6. Відхилення від додаткової комплектації допускається на 3%, у випадку якщо дані відхилення перевищують 3%  і це не влаштовує ПОКУПЦЯ, то він повинен довести дане відхилення документально.  У разі відсутності даних опцій та неможливістю додатково привести «Товар» до комплектації згідно з додатком або якщо відсутність опцій є доведеною і допущена з вини ПРОДАВЦЯ та перевищує по кількості більше ніж дві суттєві опції ПОКУПЕЦЬ має право                                                                                             письмово довести до ПРОДАВЦЯ свій намір розірвання договору в односторонньому порядку.

У такому випадку ПРОДАВЕЦЬ має право на розгляд даного питання та розгляд його у 10-ти денний строк та у випадку правоти ПОКУПЦЯ повернути суму першого власного внеску.

7.7. Розмір узгоджених та наперед оцінених збитків не підлягає перегляду арбітражем.

8. ВРЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПИТАНЬ

8.1.Розбіжності, що виникли внаслідок або у зв'язку з цим Договором, повинні вирішуватися шляхом переговорів між сторонами.

8.2.Суперечки, які можуть виникнути між Cторонами у зв'язку з невиконанням положень даного Договору, підлягають вирішенню у відповідності з діючим законодавством України  в Господарському суді.

9. ДОДАТКОВІ УМОВИ

9.1. Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами

9.2. За винятком обумовлених випадків, даний Договір по вищезгаданому предмету є єдиним Договором, укладеним між сторонами, складений у 2-х примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу.

9.3. ПРОДАВЕЦЬ має право розірвати договір в односторонньому порядку, пояснюючи ПОКУПЦЮ свої дії та повернути суму попередньої оплати у 3-и денний термін.

10. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ СТОРІН

   ПРОДАВЕЦЬ: Россiя, м. Тула, пос. Рудаково, вул. Люлина 6а.

ПОКУПЕЦЬ: Украiна, м Кривий Рiг, Днiпропетровське Шосе, 82.

Загальна вартість договору:

КОНТРАКТ ПОСТАВКИ № 154/15

м. Кривий Рiг, Україна                                                                                                «6» квiтня 2010 року

Приватне Пiдприемство «Проммаш», що є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах (відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”), в особі генерального директора Скринника Олега, який діє на підставі Статуту, надалі – „Постачальник”, з одного боку, та Вiдкрите акцiонерне товариство «Центральний гiрничозбагачувальний комбiнат», що є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах (відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”), іменоване надалі “Покупець”, в особі Бойко Михайла Петровича, який діє на підставі статуту, з іншого боку, уклали цей договір про таке:

       1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити товар – Дробарки ККД-1200/150, у кiлькостi 4 (чотири) штуки, якості й асортименті, зазначеним у специфікаціях (заявках), що виставляються Покупцем і є частиною цього Договору з моменту їх підписання повноважними представниками Сторін.

1.2. Одночасно з підписанням цього Договору Постачальник погоджує з Покупцем і оформляє специфікації.

2. ЦIНА ДОГОВОРУ

2.1. Ціна одиниці Товару (партії) зазначається в специфікаціях чи інших аналогічних документах, що є невід’ємною частиною цього Договору.

2.3. Загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних Продавцем і сплачених Покупцем заявок протягом терміну дії Договору i складае – 6997984 грн.

       3. ЯКІСТЬ І КОМПЛЕКТНІСТЬ ТОВАРУ

3.1. Якість і комплектність Товару повинні відповідати державним стандартам, технічним умовам і наданим зразкам, технічна специфікація яких буде невід’ємною частиною цього Договору.

4. БАЗИСНІ УМОВИ ПОСТАВКИ

4.1. Поставка Товару здійснюється на умовах CPT склад ПП «Проммаш».

       5. ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН

       5.1. Обов’язки Постачальника:

5.1.1. Поставити і передати Товар Покупцю чи вантажоодержувачу в терміни, встановлені за домовленістю Сторін.

5.1.2. Нести усі витрати, прямо чи побічно пов’язані з поставкою Товару згідно з умовами розділу 4 цього Договору, до моменту підписання Сторонами акта прийому-передачі (виписки накладної чи оформлення інших аналогічних документів, що засвідчують факт поставки).

5.2. Зобов’язання Постачальника щодо термінів поставки, дотримання номенклатури, кількості і якості Товару вважаються виконаними з моменту одержання Покупцем Товару і підписання акта прийому-передачі (чи інших документів згідно з п. 5.1.2) представниками Постачальника і Покупця.

5.3. Обов’язки Покупця:

5.3.1. За відсутності обґрунтованих претензій до Постачальника прийняти Товар протягом 3 (трьох) днів з моменту його повідомлення про надходження в місце доставки за кількістю, якістю й асортиментом, скласти і підписати відповідні документи (акт прийому-передачі, накладну і т.д.).

5.3.2. Сплатити вартість Товару відповідно до умов розділу 6 цього Договору.

5.4. Право власності на куплений Товар переходить до Покупця з моменту підписання акта прийому-передачі (видачі накладної тощо).

           6. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ

           6.1. Покупець зобов’язаний сплатити Продавцю за поставлений Товар (за кожну окрему партію) згідно зі специфікацією, рахунком-фактурою тощо не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів (якщо інше не буде погоджено Сторонами додатково) з моменту отримання цієї партії у власність.

           6.2. За цим Договором можливі будь-які форми розрахунків, що не заборонені чинним законодавством України. У кожному окремому випадку форма розрахунку погоджується Сторонами.

7. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

        7.1. У випадку поставки Товару неналежної якості Постачальник зобов’язаний без зволікання замінити неякісний Товар якісним.

7.2. При необґрунтованій відмові від прийому Товару Покупець повністю відшкодовує Постачальнику спричинені цим збитки.

7.3. У випадку прострочення сплати за поставлений Товар Покупець зобов’язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення.

7.4. Крім відповідальності, передбаченої пунктами 7.1, 7.2 та 7.3 Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

       8. ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

       8.1.Усі суперечки і розбіжності за цим Договором вирішуються шляхом переговорів.

8.2. У випадку якщо Сторони не зможуть дійти згоди в порядку, передбаченому п. 8.1., впродовж 20 (двадцяти) днів з моменту виникнення суперечки чи розбіжності за цим Договором або у зв’язку з ним вони мають бути передані на вирішення до господарського суду відповідно до законодавства України.

         9.СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

         9.1 Договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до «6 травня» 2010 року, а в частині взаєморозрахунків – до їх повного і належного виконання (здійснення).

        10. ІНШІ УМОВИ

         10.1. Зміни і доповнення до цього Договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони укладені в письмовій формі і підписані обома Сторонами.

10.2. Договір може бути достроково розірваний:

10.2.1. за згодою Сторін.

10.2.2. за рішенням компетентних органів відповідно до чинного законодавства України.

10.3. Взаємини Сторін, не урегульовані цим Договором, регламентуються чинним законодавством України.

10.4. Цей Договір складений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, – по одному для кожної Сторони.

          11.РЕКВІЗИТИ І ПІДПИСИ СТОРІН

Висновки та пропозиції

У роботi наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у створенні методики обліку та аналізу витрат і доходів за центрами відповідальності гірничо-збагачувальних підприємств гірничодобувної галузі Криворізького залізорудного басейну.

Доведено, що самими пріоритетними завданнями на сьогодні є модернізація виробництва, зниження собівартості, підвищення якості товарної продукції, автоматизація процесу виробництва та обліку, підготовка висококваліфікованих фахівців, розробка власних перехідних моделей обліку, налагодження інфраструктури збуту товарної продукції.

          Конкурентоспроможність продукції є визначальною складовою успіху суб'єкта господарювання на ринку і формує кінцеві результати його діяльності. Особливої гостроти набуває проблема конкурентоспроможності щодо продукції промислового призначення, яка характеризується високою конструктивною складністю, великим діапазоном особливостей, зумовлених призначенням та можливостями її міжгалузевого, галузевого та персоніфікованого використання, порівняно тривалим терміном служби, що викликає необхідність постійного професійного її обслуговування. У системі управління промисловим підприємством одним з найбільш відповідальних завдань є визначення кількісного рівня (оцінювання) конкурентоспроможності продукції та систематизація й впорядкування (регулювання) діяльності, яка спрямована на досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

Для досягнення мети було виконано такі завдання:

-проаналізовано техніко-економічні показники діяльності підприємства;

-визначено суть поняття конкуренція, її роль в діяльності підприємства;

-розглянуто методичні підходи до оцінки конкурентноздатності продукції;

-запропонувано заходи щодо підвищення конкурентноздатності продукції ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

-проаналізувано фактори зовнішнього та внутрішнього середовища ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

-сформовано методичні підходи до стратегії розвитку ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;

Конкурентоздатність – це винятково ринкова категорія, що визначає зовнішню ефективність функціонування різних об’єктів. Базовою складовою поняття є «конкуренція», тобто “боротьба”, “змагання” юридичних або фізичних осіб за покупця в умовах дії жорсткого закону конкуренції як об’єктивного процесу “вимивання” неякісних товарів із ринку.

Конкурентоздатність товару багато в чому визначає конкурентоздатність підприємства, проте між цими поняттями є певні відмінності: конкурентоздатність підприємства, що характеризує його відмінність від інших підприємств на ринку, може бути оцінена в довгостроковому періоді, тоді як конкурентоздатність товару може бути визначена у будь-який, навіть незначний з погляду економіки, відрізок часу; на відміну від конкурентоздатності товару, оцінювання якого здійснює споживач, оцінювання конкурентоздатності підприємства проводить сам виробник. Лише виробник визначає, вигідно чи ні йому виробляти певний товар.

Необхідність оцінки якості у фіксованих умовах споживання визначається деякими особливостями, притаманними якості продукції. Споживна вартість та якість продукції формуються на етапі розробки та забезпечуються в процесі виробництва, тобто безпосередньо не пов’язані з конкретними умовами використання. Разом з тим, якість як міра корисності даної споживної вартості може бути реально оцінена лише в конкретних умовах споживання. Крім того, оцінюючи якість продукції як складовий елемент її конкурентоспроможності, треба розглядати лише ті якості продукції і рівень параметрів, що їх визначають, які становлять цікавість для споживачів та забезпечують задоволення даної потреби споживача. Всі інші параметри виробу, які виходять за вказані межі, при оцінці конкурентоспроможності розглядатися не повинні як такі, що не стосуються її в конкретних умовах споживання.

Можна сказати, що управління якістю – це процес покращення усієї пов'язаної із об'єктом управління сукупності параметрів якості шляхом послідовного наближення їх характеристик до заданих з одночасним зниженням частоти та амплітуди їх коливань у межах цільових значень.

         Все більша насиченість сучасних ринків, постійно зростаюча конкуренція призвели до необхідності переглянути традиційні уявлення про якість як жорстко заданий перелік "споживчих характеристик" і значно розширити тлумачення цього поняття.

На підприємстві ВАТ «ЦГЗК» обладнання відіграє важливу роль у процесі виробництва продукції. Зокрема, при переробці руд велике значення має вміст чистого металу в руді. Іноді значною перешкодою при використанні корисної копалини є шкідливі домішки. Наприклад, при підвищенні вмісту сірки в коксі лише на 1 % витрати його збільшуються на 17 %, а продуктивність доменної печі знижується на 16 %.

Дробіння, як підготовчий процес збагачення руди, здійснюється за допомогою щокових та конусних дробарок. Щокові дробарки прості за конструкцією, але менш потужні. Конусні дробарки складніші, проте вони більш потужні і можуть налагоджуватись на певний максимально необхідний розмір куска (наприклад для доменної печі – 100 мм) і тому вважаються більш досконалими. На дробильних фабриках ВАТ «ЦГЗК» знаходиться застаріле обладнання, до того ж має високий ступінь спрацювання. Логічним було б замінити старе обладнання на дробильній фабриці на більш сучасне, а саме конусну дробарку з корпусом крупного дроблення, що i було запропоновано у данiй роботi.

Список літератури

1.      Азарян Е.М. Международный маркетинг.- К.,: НВФ "Студцентр", 2008г.

2.      Федорова Е.А. и др. Организация внешнеэкономической деятельности на предприятии; Учеб. пособие / Е.А.Федорова, В.А.Савенко, В.И.Белоцерковекий -Тула. 2007.-496с.

3.      Цена товара в контракте // Діловий вісник. -2004. - № 1.

4.      Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 р. // Вісник Верховної Ради України 1991 - №29,

5.      Внешнеэкономическая деятельность предприятия. /Под ред. Л.Е. ДУ Строповского.-М- Закон и право, 2006.

Міністерство освіти і науки України

Криворізький технічний університет

ФАКУЛЬТЕТ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Кафедра менеджменту та ринкових відносин

курсова робота

з дисципліни «Основи зовнішньоекономічної діяльності»

              Студента гр._______________,______________________________

                                                                   П.І.Б.

Спеціальності 6.050206 “Менеджмент зовнішньоекономічної

                            діяльності”(або «Менеджмент організації»)

Тема:__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Індивідуальне завдання: ________________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________

Керівник : к.т.н.,професор Бабець Є.К.

                                                               м. Кривий Ріг

2010 р

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ I Теоретико-методологічні основи підвищення

                  конкурентоспроможності продукції на підприємстві

1.1  Економічна сутність конкурентоспроможності продукції та її роль у діяльності підприємства

1.2 Фактори, що впливають конкурентоспроможність підприємства та

методи оцінки конкурентоспроможності підприємства

1.3 Чинники, що визначають рівень конкурентоспроможності підприємства

1.4 Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару

РОЗДІЛ II Техніко-економічний аналіз підприємства ВАТ «ЦГЗК»

2.1Загальна характеристика ВАТ «ЦГЗК»

2.2  Організаційна структура ВАТ «ЦГЗК»

2.3  Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ВАТ «ЦГЗК»

Iндивiдуальне завдання 10

РОЗДІЛ III

3.1 Пропозиції щодо шляхів підвищення конкурентоздатності ВАТ «ЦГЗК»

3.2  Оцінка ефективності заходів, спрямованих на підвищення конкурентоздатності продукції

3.3 Приватне підприємство «Проммаш»

3.4 Розрахунок цiни товару. Оферта

3.5 Договiр Купiвлi - Продажу  № 254/52

3.6 Договiр Поставки № 154/15

Висновки та пропозиції

Список літератури

ЗАЯВЛЕНИЕ
об акцепте, отказе от акцепта

20 червня 2009

Заявляем об акцепте, платежного требования

              рублей, копеек

Получатель 

(наименование)

Акцептовано в сумме 

(цифрами, прописью)

Отказ от акцепта (полный или частичный) в сумме 

(цифрами, прописью)

Мотив отказа (пункт, №, дата договора) 

Список лiтератури

Нормативно-правова  література:

1.     Декларація про державний суверенітет України 1990р.- К.: Видавництво "Україна", 1991.

2.     Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 р. // Вісник Верховної Ради України 1991 - №29,

3.     Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. // Урядовий кур'єр. 1993.- берез.

4.     Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.96 // Галицькі контракти. 1996.-№20.

5.     Про заходи щодо лібералізації експортної політики в Україні: Указ Президента
України від 5.05.94р.// Урядовий кур'єр. 1994.- черв.

6.     Про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності спеціальних санкцій - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та застосування індивідуального ліцензування за порушення чинного законодавства України у сфері зовнішньоекономічних відносин та валютного регулювання: Наказ МЗЕЗ України №103 від 5.06.95 // Галицькі контракти. 1995.-№32.

7.     Таможенный кодекс Украины от 2002.07.11 №92 - 4

8.     Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.94р. // Галицькі контракти. 1994.- лист.

9.     Про митну справу: Закон України від 26.06.91 №1262-Х!1 / Українська митниця, К.: Лібра, 1991.

10. Про єдиний митний тариф: Закон України від 6.02.96р. // Галицькі контракти. 1996.-№10.

11. Аверьянов В.Б. Юридична пам'ятка учаснику зовнішньоекономічної діяльності на Україні. -М.:Х.ГС, 1992.

12. Азарян Е.М. Международный маркетинг.- К.,: НВФ "Студцентр", 1998г.

13. ктуальні питання міжнародних валютно-фінансових відносин /За ред. О.В. Плотнікова. - К.: Либідь, 1996.

14. Анализ внешнеэкономической деятельности предприятий. - М.: Финансьіі и статистика, 1991.

15. Белецкий И.Н. внешнеэкономическая деятельность в Украине: правовые, экономические, финансовые аспекты. -К., 1994.

29.Белов А.П. Способы обеспечения исполнения обязательств во внешне-торговых сделках. - М.: Совинтерюр, 1992.

16. Берне В., Хавроненко П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций. -М.:АОЗТ, 1995.

17. Блайер А., Бленяк 3., Забельски Н. Риск колебания курса валютьіі и выбор валюты при заключении сделок внешней торговли. - К.: Украина. 1993. 

18. Борсученко З.И. Валютный рынок и валютный режим деятельности предприятий. -К.: УкрИНТЗИ. 1992.

19. Бусыгин А., Ситников П. Как выйти на мировой рынок, -М.: Экономика, 1992.

20. Валютный портфель. - М.: Соминтэн, 1995

21. Вейсвейлер Р. Арбитраж: Возможности и техника операций на финансовых и товарных рынках (перевод с англ.)- М.: Цюрих - ПЗЛ 1995г.

22. Внешнеторговые операции и техника их осуществления К.; НЛП "Норматив".1993.

23. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. /Под ред. Л.Е. ДУ Строповского.-М- Закон и право, 1996.

24. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: словарь-справочник // Кричевский С.Ю.. Панков Д.А., Бедрицкая Л.В., Толстухова В.Ф. / Под общ. ред. С.Ю. Кричевского. - Минск: Высшая шк., 1992.-208с.

25. Грачев Ю-Н. Внешнеторговые документы, Приложение  к  журналу "Внешнеэкономический  бюллетень", М.: ЗАО "Бухгалтере кий  бюллетень", 1998, 307с.

26. Грачев Ю.Н., Плотников Ю,Н, Практика внешнеэкономической деятельности: рекомендации отечественным предпринимателям. - М.: Междунар. отношения, 1994.

27. Григорьев Ю.А. Учет, анализ й контроль внешнеэкономической деятельности и валютных операций, -М.: ПАИМС, 1993.

28. Гринько И.С. Внешнеторговые сделки.- Сумы: Фирма "Реал", 1994.

29. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник.-Київ: Київ. держ. торг.-екон- ун-т. 1996.

30. Гуляева А.Ю. Коммерция. Краткое учение о торгово-промышленном хозяйстве й законодательстве. М.: 1993г.

31. Джурович Р. Руководство по заключению внешнеторговых контрактов. - М.: Статистика, 1992.

                                                       АКЦЕПТ

ВАТ ЦГЗК                                                     ПриВатбанк

Р/Р 12345748678                 

                                          ЗАЯВЛЕНИЕ ОБ АКЦЕПТЕ,

                                              "10" травня 2009 ГОДА

Заявляем  об  акцепте платежного  требования, о согласии купить у ПП «Проммаш»

Дробилки ККД 1200/150, в количестве 4 шт.

N 4674/54 от "10" травня 2009 г. на сумму 6997984 грн.

Оконч. срока акцепта "20" травня 2009 г.

Получатель: ВАТ ЦГЗК                           

Счет N 1245432165453 в банке ПриВатбанк

Корреспондентский счет банка N 787545865

Акцептовано в сумме                                

             Подписи плательщика                  Отметки банка