Основні етапи створення сценарію

                  Тема. Основні етапи створення сценарію.

    

       Сценарій – це попередній етап творчої обробки вивченого публіцистом життєвого матеріалу, що передбачає можливість відтворення задуму за допомогою драматичних, пластичних, монтажних та словесних засобів виразності. 

       Термін «сценарій» -  походить від італійського слова «scenario» та має грецько-латинські витоки. Колишнє розуміння цього слова було таке: сценарій – це коротеньке викладання змісту драматургічного твору, його сюжетна схема, за допомогою якої створюється вистава, план-схема п’єси, кінофільму, опери, балету або масового театралізованого заходу.

        Але у сучасному сьогоденні термін «сценарій» має трохи інший зміст, а саме: літературне першоджерело видовища, що реалізується за допомогою або різних технічних засобів – це сценарії кіно, радіо та телебачення, або ж за допомогою засобів сценічної, театральної виразності у масовій дії – сценарії театралізованих видовищ.

         Будь-яка масова видовище чи камерна програма, естрадне уявлення чи окремий номер розпочинаються з творчого задуму, у якому образною художньої формі висвітлюються глибоко осмислені автором (сценаристом, режисером, виконавцем) окремі факти чи цілі явища соціальної і приватне життя й суспільства. На значимість роботи над задумом вказував великий німецький поет і філософ Иоганн-Вольфганг Гете, який відзначив, що у

будь - якій творі мистецтва, великому чи малому, все до останніх дрібниць залежить від "задуму".

       Саме  задум стає рушійною пружиною у доборі фактів, подій, засобів вираження, він городить у собі логіку сценарію майбутнього шоу, окремого номери. Тут мають бути чітко видно як загальний сенс - тема, ідея, зміст, форма, тобто каркас сценарію, і його окремі структурні складові – дійових осіб, події, конфлікт, сувора логічність композиційної побудови.

      Створення сценарію - це складний, багатоступінчастий, творчий процес, до складу якого періоди накопичення інформаційно-змістовного матеріалу, формування задуму, написання драматургічного твори. Автору сценарію необхідно так поєднати всі його компоненти, щоб у результаті вийшло цілісне драматургічна твір. Захід, організоване виконане за сценарієм, справляє враження ясного і завершеного цілого. Кожна культурно-досуговая програма містить у собі елемент конструкції, побудови, зумовлюючи цим композиційну організацію сценарного матеріалу.

      Залежно від сценарної обробки змістовного матеріалу передбачаються і різняться рівні сценарної записи:

       Сценарний план - начерк композиційної уявлення з розробленої темою, ідеєю, педагогічними завданнями, характеристиками аудиторії.

      Літературний сценарій - докладна літературна розробка ідейно-тематичного задуму які з текстом, описом дійових осіб, музичним оформленням, використанням технічних служб.

      Режисерський сценарій - розгорнутий план літературного сценарію з точним зазначенням сценічного майданчика, конкретним використанням технічних служб, розписаної светозвуковой партитурою, із зазначенням часу, мізансцен, виконавців, літературних текстів і організаційних моментів.

Написання сценарію – один з етапів творчого процесу створення публіцистичного твору. Сценарій – літературний запис зображального та звукового вирішення майбутнього екранного повідомлення.

      Роботу над сценарієм слід починати з визначення теми й ідеї.

     Тема – це коло життєвих явищ, дібраних і висвітлених автором.

     Ідея – це основний висновок, думка, авторська оцінка висвітлених подій.

Тема зазвичай задана із самого початку, а до ідеї, як загального головного висновку, сценаристові та режисерові слід ще поступово підвести учасників і глядачів програми. Типова помилка деяких практичних працівників полягає в тому, що вони нерідко із самого початку прагнуть подати глядачеві ідею в готовому вигляді.

      Тема та ідея становлять ідейно-тематичну основу сценарію.

       Потрібно збудити активне сприйняття дії, змусити кожного, так би мовити, стати учасником події і самому осмислити ідею. Тоді завдання усвідомлення ідеї підпорядковане розвитку дії.

       Одна зі специфічних особливостей сценарію полягає в його реальній основі. Тому для вибору сюжету слід знайти основну подію, оскільки подальші пошуки яскравого цікавого сюжету визначатимуться основною подією.

        Для того, щоб сценарій не розпадався на окремі епізоди, щоб художні ілюстрації не виглядали, як вставні номери, а усні виступи не здавалися непотрібними доповненнями, необхідно як стрижень знайти єдиний сюжетний хід. Хід, рушійний розвиток сюжету, є основним єднальним моментом під час монтажу сценарію.

        Коли вибрана тема сценарію, визначені ідея та конфлікт, сценарний хід, знайдено сюжет, то далі йтиметься про композицію майбутнього сценарію. Композицію ми розуміємо як реалізацію конфлікту, сюжету в сценічній дії. Композиція визначає внутрішню структуру сценарію, логіку доведення, закладену в ньому ідею. Композиція є організацією дії, а значить, і відповідне розміщення матеріалу.

      Якщо сюжет народжує дію, то композиція визначає її логіку, темп, ритм, тобто вносить у дію чітку організацію, дисциплінує її.

       Ще Арістотель писав, що в драмі, композиційній структурі твору мають бути присутні початок, середина і кінець. Це і сьогодні головна вимога до композиції будь-якого драматичного твору, зокрема сценарію виховного заходу.

      Найголовніші етапи роботи над сценарієм масового театралізованого заходу.

      Роботу над сценарієм масового театралізованого заходу будь-якого жанрового різновиду та тематичної спрямованості рекомендується вести у певній послідовності. Професійний досвід великого кола сценаристів доводить, що існує найкращий, найдоцільнішій варіант послідовності головних етапів роботи над сценарієм, який і рекомендується до вивчення та практичного засвоєння починаючим сценаристам. Отже, назвемо ці головні етапи:

1.    Складання сценарного плану.

2.    Збирання сценарного матеріалу.

3.    Створення творчої заявки на сценарій.

4.    Створення чернетки сценарію.

5.    Створення остаточного (чистового) варіанту сценарію.

     Вказана послідовність  не повинна порушуватись, і виключення  з цього правила не повинно  бути – тільки інколи, в деяких  жанрових різновидах не дуже  складних сценаріїв драматурги  не вдаються до створення сценарної  заявки. Цей пункт диктується  обставинами: якщо замовник сценарію  вимагає викладення творчого  задуму – сценарист виконує  заявку, тобто це питання вирішується  в певних конкретних обставинах.

     Зробимо спробу ретельного аналізу кожної з вказаних вище позицій послідовності головних етапів роботи над сценарієм.

                          Складання сценарного плану.

      Деякі сценаристи-практики  кажуть про існування такого  собі етапу обміркування сценарного  задуму як окремої «сходинки», окремого етапу в роботі над  сценарієм масового театралізованого  видовища. На наш погляд, таким  етапом є етап створення, складання  так званого сценарного плану. Для складання грамотного та всебічного сценарного плану пропонується до користування  особлива схема, а це майже півтора десятка питань, які стоять у певній послідовності, наприклад:

1) тема сценарію;

2) ідея сценарію;

3) основні епізоди сценарію;

4) теми основних епізодів сценарію;

5) композиція сценарію;

 6) дійові особи сценарію;

 7) конфлікт сценарію;

 8) художній образ сценарію (сценарний хід);

  9) жанр сценарію;

10) єдина (наскрізна) дія  сценарію;

11) засоби театралізації  сценарію;

12) прив’язка сценарію (орієнтація на певну аудиторію);

13) графік монтажу сценарного матеріалу;

14) назва сценарію.

      Всі ці питання вимагають відповіді, які сценарист повинен дати самому собі, вони у письмовому варіанті складають сценарний план, тобто перший варіант сценарного задуму.

      Оскількі коментар до всіх позицій сценарного плану містить в собі ґрунтовний аналіз вимог до сценарного твору і має досить великий обсяг, то він виділений у окремий розділ, в якому приділяється велика увага теоретичним засадам сценарної справи.                   

                       Збирання сценарного матеріалу.                 

     Для створення кожного сценарію масового театралізованого видовища автор збирає найрізноманітнішій матеріал – документальний та художній, літературний та образотворчий, звуковий та музичний тощо. Саме через його барвистість матеріал майбутнього сценарію, а згодом і драматургічне першоджерело видовища, одержують яскраво визначений синкретичний характер.

        Що ж саме збирає до своєї творчої лабораторії сценарист, з чого складається отой самий сценарний матеріал?

1. Сценарний матеріал найчастіше складається з таких дуже поширених елементів:

   а)  прозових та віршованих творів різних жанрів та тематичних напрямків одного або різних авторів, цілком та у фрагментах;

   б) музичних творів різних жанрів та напрямків, одного або різних авторів, цілком та у фрагментах;

   в)документальних текстів будь-якої спрямованості, цілком та у фрагментах;

         г) репродукцій творів образотворчого мистецтва або фотографій різних жанрів та тематичних напрямків одного або різних авторів, цілком та у фрагментах;

         д) кіно матеріалів, переважно фрагментів художніх, документальних та науково-популярних фільмів одного або різних авторів, різних жанрів та напрямків;

         е)  концертних номерів різних жанрів та тематичних напрямків, одного або різних виконавців, цілком та у фрагментах;

        ж)  пам’яток матеріальної культури минулого та сучасності або їх зображення у будь-якій техніці;

        з) сценічного світла та звуку всіх можливих варіантів.

     Існує, безумовно, ще велика кількість найрізноманітніших варіантів сценарного матеріалу, а вище наведено лише найпоширеніші приклади. Перелік варіантів сценарних матеріалів, що використовується сценаристами під час створення драматургії масових театралізованих видовищ, можна продовжувати і продовжувати.

2. Джерела одержання сценарного матеріалу, без якого сценарій написати не можна, взагалі перелічити важко, бо інколи вони можуть бути вкрай несподіваними.

    Необхідний авторові матеріал можна одержати де завгодно, але найпопулярнішими джерелами є такі: літературні твори, твори багатьох інших видів мистецтв, всі існуючі різновиди засобів масової інформації, тобто газети, часописи, передачі радіо та телебачення, кіномистецтво, театр, музеї та архіви, сьогодні вже Інтернет, але найважливішим життєвим джерелом одержання необхідної інформації є спілкування з безпосередніми учасниками подій, про які буде розповідатися в сценарії, їх спогади, запропоновані ними документи, листи, фотографії тощо.

                    3. Як збирають сценарний матеріал?     

         Існує чимало варіантів збору сценарного матеріалу та методичних рекомендацій з цього питання. Спробуємо назвати та прокоментувати найвідоміші методики збирання та нотування потрібних сценаристові одиниць інформації. Щодо назв цих методичних засобів, то вони носять умовний характер.

    а) Засіб паперово-випадковий. Все збирається та записується на окремих аркушах. Деякі невмілі сценаристи нотують необхідні їм факти та різноманітні відомості на випадкових папірцях і шматочках паперу, які потім попадають хтозна-куди, переплутуються та губляться. Таким чином, може пропасти вся підготовча робота. Цей засіб, мабуть, взагалі неможна вважати методичним пристосуванням, це, скоріше, демонстрація професійної неспроможності автора.

      б) Засіб зошитів -блокнотів.  Це найбільш розповсюджений засіб, що використовується майже усіма сценаристами-початківцями та самоуками. Ніякої особливої методології в ньому нема, а полягає він в тому, що автор майбутнього сценарію бере якійсь зошит чи блокнот і записує у нього весь матеріал, який йому зустрічається, як трапиться — без певної логіки та послідовності. Потім цей зошит-блокнот перегортається нескінченно у пошуках потрібного матеріалу, коли сценарист вибудовує сценарну структуру. Вказаний засіб незручний ще і тому, що не дає змоги розташувати факти у потрібній авторові послідовності, вибудувати якусь логіку, що відповідала б авторському задуму згідно сценарного плану.

        в) Засіб графікові – табличний. Зміст цього засобу полягає в тому, що сценарист розкреслює у відповідності з позиціями сценарного плану великі графіки чи таблиці на аркушах креслярського паперу, а потім вписує у ці таблиці необхідні відомості.  Засіб цей, безумовно, вкрай наочний, але дуже складний, бо потребує багато часу для свого виконання, а потім ще й незручний у використанні, аркуші ці десь потрібно розкласти чи повісити, вони незручні для ретельного вивчення та внесення потрібних змін у процесі роботи над сценарієм.