Періодизація розвитку міжнародного бізнесу.Особливості контролю в міжнародному менеджменті.Вплив культури на міжнародні комуніка

• Внутрішні міжнародні комунікації

      Приклад. Спілкування в даній країні менеджера з іншої країни.

      Менеджери-американці щоденно здійснюють у США 37 телефонних дзвінків, а в Японії — 34. Японські менеджери здійснюють в Японії щоденно  у середньому 35 телефонних дзвінків, а в США лише 30.

Рисунок 3.1. – Приховані та висловлені міжнародні комунікації

      Висхідні  комунікації (upward communication):

• зворотний зв'язок;
• допомога менеджерам нижчого рівня від вищих менеджерів.

      Спадні  комунікації (downward communication):

• встановлення завдань;
• надання інформації.

 

      Вивчаючи  питання, важливо усвідомити бар'єри міжнародних комунікацій:

1. Мовні бар'єри (Language Barriers).

      Типові  кроки підготовки письмового звіту  з використанням перекладу:

• збір персоналом матеріалу для внесення до письмового повідомлення;
• підготовка попереднього проекту повідомлення німецькою мовою у письмовій формі;
• доопрацювання проекту німецькою мовою;
• переклад матеріалу з німецької мови англійською;
• консультація з персоналом, що володіє двома мовами, стосовно перекладу;
• доопрацювання проекту англійською мовою в додатковий час доти, доки він не буде придатним для подальшого використання.

2. Бар'єри сприйняття (Perceptual Barriers):

• рекламні повідомлення;
• інші погляди.

3. Вплив культури (The Impact of Culture):

• культурні цінності;
• непорозуміння.

4. Невербальні комунікації (Nonverbal Communication):

• враження;
• дистанція (інтимна, особиста, соціальна, публічна).

 

Шляхи підвищення ефективності міжнародних комунікацій 

а) Поліпшення системи зворотного зв'язку.

      Найбільш  важливим є зворотний зв'язок між  материнськими компаніями і приєднаними  відділеннями. Існує два типи систем зворотного зв'язку:

• особові (наради, телефонні розмови);
• міжособові (звіти, бюджети, плани).

 

б) Мовний тренінг:

• вербальні (усні) комунікації;
• письмові комунікації.

 

в) Культурний тренінг:

• розуміння іншої культури;

 

г) Посилення гнучкості і співробітництва:

• внутрішньофірмова взаємодія;
• переговори;
• урахування відмінностей між географічною і корпоративною культурами.

 
 

Вплив культури на комунікації  та крос-культурний менеджмент 

       Крос-культурний підхід є невід'ємною сферою роботи топ-менеджменту і передбачає порівняння, націлені переважно на вивчення соціокультурного контексту в управлінні компанією.

       Розглядаючи цю ситуацію, виникає серія питань: яким потенціалом і знаннями повинен  володіти закордонний менеджер для  ефективної роботи в Україну? Яка  підготовка, особливий перелік навичок, знань і досвіду менеджерів сприяє ефективній реалізації міжнародних проектів?

       Відповісти  на ці питання можна, виділивши три  рівні «компетентності» міжнародних менеджерів: комунікативна компетентність, лінгвістична компетентність та міжкультурна компетенція. 

       Комунікативна компетентність

       Статус  зарубіжних менеджерів в крос-культурному  середовищі організації, наказує їм знати і поважати культурні відмінності; вибудовувати спільно поділювану з місцевим персоналом систему цінностей; використовувати англійську мову як інструмент професійної та підприємницької діяльності (лінгвістичні особливості); використовувати телекомунікаційні технології (Інтернет) для подолання просторово -часових обмежень [7].

       Основне завдання зарубіжних менеджерів на регіональному  рівні - донесення місії організації до регіональних співробітників, формування прогресивних ціннісних установок у колег для підвищення ефективності роботи. Зарубіжний менеджер в даній ситуації виступає в якості основного комунікатора-транслятора і водночас є «носієм» культури і цінностей країни-партнера. [8].

       Для досягнення цілей компанії, менеджери  повинні мати культурно обумовленої  комунікативної компетентністю - вміння взаємодіяти з оточуючими на основі досвіду або навченості, знання комунікативних установок в різних культурах [9].

       Лінгвістична  компетентність

       Важливим  навиком спілкування в міжкультурному середовищі є мова (лінгвістична компетентність). Багато західні менеджери в Україну  вільно володіють російською або українською мовою, що значно покращує крос-культурну комунікацію.

       Більшість місцевих співробітників, які працюють у міжнародних компаніях вільно говорять по-англійськи. Більша частина документації ведеться англійською мовою і офіційна мова офісних зборів і нарад - англійська. Однак, рівень сприйняття рідною мовою набагато вище. Лінгвістичні помилки можуть призводити до нерозуміння і конфлікту, і мовний бар'єр залишається перешкодою в комунікації. З іншого боку, партнери в регіонах не знають англійської мови і компанію сприймають через особистість начальника - західного менеджера. Знання регіональної мови (російської та української) викликає повагу з боку регіональних партнерів та співробітників, а також формує високий рівень довіри, що є вкрай важливим для реалізації проектів. Професіонали з лінгвістичною підготовкою, усвідомлюють роль мови не тільки як інструменту передачі інформації, але і як додатковий засіб вивчення менталітету країни-партнера.

       Міжкультурна  компетенція

       Міжкультурна  компетенція розглядається як комплекс аналітичних та стратегічних здібностей, що розширює інтерпретаційний спектр західного менеджера в процесі взаємодії з представниками іншої культури. Це також позитивний відношення до іншої культури та її цінностей, подолання етнічного та культурного центризму. В ідеалі західний менеджер, що володіє міжкультурної компетенції, спочатку позитивно ставитися до наявності в суспільстві різних етнокультурних груп і демонструє здатність ефективно спілкуватися з представниками будь-якої з них.

       Міжкультурної компетенцією можна опанувати за допомогою знань, отриманих в  процесі міжкультурного спілкування. Ці знання поділяються на специфічні (відомості про конкретну культуру в традиційних аспектах) і загальні (володіння такими комунікативними навичками, як толерантність, емпатійні слухання, знання загальнокультурних універсальних речей) [9].

       Успішною  стратегією досягнення міжкультурної  компетенції є збереження власної культурної ідентичності поряд з освоєнням іншої культури. У російськомовних дослідженнях цей формат отримав назву крос-культурна грамотність / сприйнятливість. Основні її характеристики - толерантність до інших поглядів, звичаїв, вміння бачити особливості своєї культури в контексті культур інших народів і світової культури в цілому. 
 
 
 
 

       Висновок

       Міжкультурна  комунікація на якому рівні має  свої цілі, реалізація яких обумовлює  її ефективність [10].

       Менеджери, які приїжджають працювати в зарубіжних країнах, відчувають культурний шок, але в рівній мірі його відчуває і місцеве населення, що працює в цій іноземній компанії. Саме для того, щоб згладити ефекти культурного шоку, крос-культурний менеджмент вивчає поведінки людей, що представляють різні культури і працюють разом в одній організаційній середовищі. Завдання менеджера в крос-культурному середовищі - навчити, проконсультувати, пояснити і передати людям схеми поведінки, які допоможуть їм краще розуміти чужу культуру.

Способи подолання культурних бар'єрів:

• Зберігайте неупередженість.
• Уважно ставтесь до звичаїв інших людей.
• Ураховуйте багатозначність однакових жестів і виразів у різних країнах.
• Пристосовуйте ваш стиль до особливостей іншої людини.

       Комунікативна компетентність, лінгвістична компетентність та міжкультурна компетенція лежать в основі роботи менеджера, так як саме це дозволяє більш вільно сприймати інші культури, адекватно усвідомлювати специфічний ціннісний базис (місію) компанії і досягати результатів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури: 

1. Панченко  С. Г. Міжнародний менеджмент: Навч. посібник. — К.: КДЕУ, 1996.
2. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. с англ. – М. : Дело, 1999. – 800 с.
3. Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1994. – с. 502.
4. Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 351 с.
5. Белорусов А. С. Международный менеджмент: Учебник. – М.: Юристъ, 2000, – 224 с.
6. Завадський И. С. Менеджмент. Том 1. 2-ге видання. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – 542 с.
7. Chen, Guo-Ming, & Starosta, William J. Foundations of intercultural communication. — NY: Allyn & Bacon, 1997. — 340 p.
8. Boli John, George M Thomas. World Culture in the World Polity: A Century of International Non-Governmental Organization. // American Sociological Review, Vol.62 No.2 (Apr., 1997) p. 171-190.
9. Фукуяма Ф. Социальный капитал // Культура имеет значение. Каким образом ценности способствуют общественному прогрессу / Под ред. Харрисона Л. и Хантингтона С. — М.: Московская школа политических исследований, 2002. — С. 130-135.
10. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация. — М.: Слово, 2000 — 624 c.