Принципи стратегічного управління

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ 

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім.  В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

 

 

 

 

Доповідь на тему:

Принципи стратегічного  управління

 

 

 

                                                                                    

 

                                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв – 2013

Стратегічне управління - це концепція виживання в певних умовах. Воно дає більш чи менш конкретне уявлення проте, якою повинна бути організація в майбутньому: в якому оточенні їй необхідно буде працювати, яку позицію займати на ринку, які мати конкурентні переваги, які зміни слід здійснити в організації.

Таким чином, управлінська робота з визначення й впровадження в життя стратегії скоріше  є правилом, ніж виключенням. Стратегічне управління - основа управління, і діяльність зі створення й здійснення стратегії фактично рано чи пізно зачіпає будь-яку управлінську роботу на кожному підприємстві.

 

Виходячи з  цього, можна сформулювати загальні принципи, на основі яких має будуватись стратегічна діяльність підприємств.

 

1. Кожне підприємство  являє собою відкриту соціально-економічну  систему, що змінюється, розвивається  та переструктуровується в динамічному,  часто ворожому середовищі.

 

2. Новостворені  підприємства мають високий рівень гнучкості та реактивності, що дає змогу деяким з них забезпечити виживання. Далі вони стають більш стабільними: це означає, що для змін та розвитку треба розробляти спеціальні заходи, які набирають вигляду більш чи менш обґрунтованих стратегій, що враховують як зовнішні (ринкові), так і внутрішні (виробничі) фактори.

 

3. Послідовний  розвиток підприємства чи організації  пов'язаний з формулюванням ясних,  простих і досяжних цілей, які  знаходять втілення у системі  техніко-економічних, кількісних та якісних показників (наприклад, прибуток, рівень якості продукції), а також у системі стратегій їхнього досягнення, що інтерпретується в "стратегічному наборі".

 

4. Навіть у  разі застосування системи стратегічного  управління з орієнтацією на "стратегічний набір" настає час, коли вони застарівають та починають стримувати розвиток підприємства. Щоб уникнути цього негативного стану, стратегії потрібно постійно переглядати та оновлювати.

 

5. Механізм функціонування  підприємства має містити стратегічну підсистему, спрямовану на складання, аналіз і перегляд балансу зовнішніх та внутрішніх факторів, формування цілей і стратегій розвитку, які передбачають розробку та коригування заходів щодо формування середовища (у можливих межах) та пристосування до нього підприємства. Досвід показує, що більшість підприємств, які орієнтовані лише на внутрішні проблеми, зазнають краху.

 

6. Підтримка  змін, нововведень різних типів має забезпечуватися ефективною системою мотивації, соціально-психологічної підтримки, що сприяє проведенню стратегічних дій.

 

7. Забезпечення  динамічності змін через прискорення  практичних дій щодо реалізації  стратегічних планів на основі  відповідної системи регулювання, контролю та аналізу.

 

8. Створення  виробничого потенціалу та системи  зовнішніх зв'язків, що є сприйнятливими  до змін і дають змогу досягти  майбутніх цілей.

 

Реалізація  зазначених принципів дає змогу  побудувати обґрунтовану послідовність дій щодо розробки концепції та формування системи стратегічного управління.

Остання, до речі, є складовим елементом всієї  планової роботи на підприємстві та взаємоузгоджується з іншими програмами й планами  розвитку підприємства за такою схемою.

 

Кожен з планів передбачає досягнення загальних цілей підприємства, але разом з тим відрізняється тривалістю, діапазоном контролю та управлінським рівнем розробки й реалізації. Зокрема, місія являє собою корпоративне гасло, якусь вищу недосяжну ціль. Переглядається вкрай рідко або взагалі не переглядається.

Стратегічний  план відбиває довгострокові цілі компанії на основних ринках і в основних продуктових групах на найближчі 3-5 років. Звичайно, стратегічний план піддається щорічному коригуванню.

 

Мал. 2.1. Взаємоузгодженість процесів формування і досягнення цілей за видами планування

 

Річний план містить інформацію про діяльність компанії в майбутньому році в  докладній розбивці, а також з  ув'язкою з усіма бюджетами, виробничими, економічними та фінансовими показниками роботи. Природно, що показники річного плану відповідають стратегічному плану.

Квартальні  та місячні плани, як правило, похідні  від річних, отримані шляхом розподілу  з урахуванням сезонних коливань.

Основна увага  в цій роботі акцентується на найважливішому компоненті наведеної схеми - стратегічному плануванні та стратегічному управлінні, мова про які йтиме далі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1 .Основи менеджменту: конспект лекцій / В.С. Удовенко; Нац. техн. ун-т України "Київ. політехн. ін-т". — К., 2008. — 180 с.

2. Основи менеджменту: Підруч. / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. — 2-е вид., виправл. і доповн. — К.: Академвидав, 2007. — 464 с. — (Альма-матер).

3. Соціальна політика у глобальному вимірі / Т.В. Семигіна; Нац. ун-т "Києво-Могилян. акад.", Шк. соц. роботи ім. В.І.Полтавця. –  К.: Унів. вид-во "Пульсари", 2003. – 252 с.

4. Менеджмент: Навч. посіб. / М.І. Маниліч, В.А. Григорьєв, Д.В. Григорьєв. — Чернівці: Букрек, 2005. — 264 с.

5. Менеджмент социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред Е.И Комарова й А Й. Войтенко. – М.: Гуманит. изд центр Владос, 1999. – 430 с.