Принципи управління

Принципи управління

 

Принципи управління – це базові, фундаментальні ідеї, які витікають із законів управління.

Принципи управління відображають об'єктивну реальність, тобто вони об'єктивні, існують поза свідомістю людини.

Разом з тим, принципи управління суб'єктивні –  носіями ідей є люди, тобто ці ідеї належать людині і мають суб'єктивний характер.

Висновок – принципи управління мають подвійний характер: вони одночасно  об'єктивні і суб'єктивні.

Принципи управління – це загальні закономірності, що пояснюють зв'язки між різними елементами керуючої системи і керованої системи.

У принципах управління знаходять  свій вираз основні правила, що визначають побудову організації, поведінку суб'єкта і об'єкту в процесі управління, доцільний характер взаємостосунків  організації з навколишнім середовищем.

Оскільки принципи управління витікають  із законів управління, вони є загальними для будь-яких типів організацій.

Ці принципи є критерієм хорошої  організації.

Застосування принципів управління на практиці дозволяє значно підвищити ефективність управлінської діяльності.

Принципи управління можна вважати  універсальними, але в той же час, застосування цих принципів на практиці повинне носити гнучкий характер, залежати від ситуації. У якій здійснюється управління.

 

Принципи управління А. Файоля.

 

Принцип 1. Поділ праці.

Основне значення принципу – всі  види діяльності на підприємстві повинні  бути  такі визначені і згруповані, щоб максимально сприяти досягненню поставлених цілей.

Метою поділу праці є виконання  роботи більшої за об'ємом і кращої за якістю, при тих же зусиллях.

Це досягається за рахунок скорочення числа цілей, на які повинні бути спрямовані увага і зусилля.

Цей принцип застосовний для  всіх видів праці: управлінської і неуправлінської.

Окремі види управлінської праці можуть відособлятися в самостійні сфери діяльності – групи управлінської праці.

Приклад: проректори в університеті.

Принцип 2. Єдність і взаємозв'язок повноважень і відповідальності.

Повноваження – це обмежене право  розпоряджатися ресурсами підприємства для отримання результатів.

Повноваження, передані окремим керівникам, повинні бути достатні для того, щоб забезпечити можливість отримання  очікуваних результатів.

Повноваження – це право  віддавати накази. Відповідальність – це протилежність повноважень. Відповідальність означає необхідність звітувати про виконану роботу.

Повноваження не можуть надаватися без відповідальності.

Принцип 3. Єдина дисципліна.

Дисципліна – це пошана до угоди між фірмою і працівником. Дисципліна припускає забезпечення покори, старанності, зовнішнього прояву пошани.

Суть дисципліни в менеджменті  – не підпорядкування одного працівника іншому, а угода про єдність  дій, планів і праці працівників, поєднання їх обопільних інтересів.

Задача керівника – встановити угоди, які зв'язують фірму і працівників, з яких виникає дисципліна.

Дисципліна також припускає  справедливе застосування санкцій (покарань), якщо порушена угода між  працівником і фірмою.

Принцип 4. Єдиноначальність.

У кожного підлеглого повинен бути тільки один безпосередній начальник, який віддає йому розпорядження, накази. Підлеглий  звітує тільки перед цим начальником.

Решта керівників може виступати тільки в ролі радників, консультантів по відношенню до цього підлеглого.

Цей принцип сприяє чіткому розподілу  праці на підприємстві, організації розподілу повноважень і відповідальності, підвищенню особистої відповідальності за результати.

У менеджменті цей  принцип заснований на дотриманні прав і свобод особи, поєднанні інтересів  і справедливої оцінки і розподілі  результатів праці.

Принцип 5. Єдність спрямованих дій.

Кожна група, яка хоче досягти однієї мети, повинна бути об'єднана єдиному планом і мати одного керівника.

Цей принцип відноситься  понад усе до організації самого підприємства. Всі підрозділи підприємства повинні бути об'єднані планами в рамках єдиної загальної мети.

Дія кожного працівника підприємства повинна сприяти досягненню єдиної мети.

Принцип 6. Поєднання індивідуальних інтересів із загальними.

Інтереси одного працівника або групи працівників не повинні  перевищувати інтереси підприємства.

Цей принцип повинен  здійснюватися на базі поєднання  інтересів і повинні бути взаємовигідні.

Поєднання індивідуальних інтересів із загальними будується, перш за все, на пріоритеті інтересів  особи. Від розвитку і задоволення  інтересів особи багатішає і держава.

У тоталітарному режимі головне  – це повне підпорядкування індивідуальних інтересів загальним.

Принцип 7. Винагорода та стимулювання персоналу.

Для забезпечення відданості та підтримки  працівників, вони повинні отримувати справедливу винагороду за свою роботу.

При застосуванні цього  принципу вважається, що людину необхідно  винагороджувати за її роботу, при  цьому оплачувати роботу трохи більше, ніж вона варта, але не менше.

Основний вид винагороди – це оплата праці у вигляді  заробітної плати.

Існують різні види оплати праці: погодинна; поштучна; поденна; за кінцевий результат.

Чим більше видів винагород  використовує організація, тим краще.

В японських компаніях  існує до 55 видів винагород, до яких входять винагороди за попередження кризових ситуацій та проблем, за нові ідеї, вдосконалення в роботі та ін.

Оплата праці складається  з трьох показників:

1. Скільки коштує праця людини, на думку самої людини.
2. Скільки коштує праця людини на ринку праці.
3. Скільки може чи хоче платити фірма.

Середня сума цих складових і  є, як правило, найбільш об’єктивною  величиною оплати праці.

Винагорода та методи оплати праці  повинні бути справедливими, задовольняти при цьому працівників організації та організацію.

Принцип 8. Принцип сполучення централізації та децентралізації в управлінні організацією.

Централізація управління організацією означає, що важливі повноваження сконцентровані на верхніх рівнях управління, відсутня господарська самостійність керованої системи.

Централізація управління ефективна  для невеликої за розмірами організації, яка виробляє один вид продукції.

Централізоване управління великою  компанією, яка виробляє декілька видів  продукції, більш ускладнене ¾ президент компанії здійснює загальне управління компанією, а віце-президенти керують певними секторами діяльності, по кожному з яких важливі повноваження сконцентровані у них.

Децентралізація управління – це передача важливих повноважень виробничим підрозділам, які набувають господарської самостійності. Це передбачає достатню координацію діяльності на всіх рівнях управління компанією, яка виступає як єдине ціле.

Основним принципом менеджменту  є оптимальне сполучення централізації  та децентралізації в управлінні, яке забезпечує ширші можливості для продуктивного та ефективного  управління компаніями, підприємствами, фірмами.

Принцип 9. Принцип ієрархії, або скалярний ланцюг.

Скалярний ланцюг – це ланцюг команд від керівників вищого рівня до керівників нижчого рівня.

Ієрархічний ланцюг команд передбачає строгу підпорядкованість нижчої ланки ланцюга – вищій ланці, по цьому ланцюгу рухаються накази, розпорядження, рухається інформація, службова документація, інструкції. Інформація рухається зверху-вниз та знизу-вгору.

Було б помилкою відмовлятися від  ієрархічної системи підпорядкованості  без певної необхідності в цьому, але було б ще більшою помилкою підтримувати цю ієрархію, коли вона приносить збитки інтересам бізнесу.

Принцип 10. Єдиний порядок. (Місце для всього і все на своєму місці).

Цей принцип використовується в  організаціях при впорядкуванні речей та по відношенню до людей.

Для речей єдиний порядок означає ¾ певне місце для кожної речі та будь-яка річ на своєму місці.

Для людей єдиний порядок означає ¾ місце для кожного працівника, завдання, функції, ролі, та кожний працівник на своєму місці, виконує свої завдання, функції, ролі.

Принцип 11. Справедливість та рівність.

Справедливість – це сполучення доброти та правосуддя.

Рівність – це рівність перед  законом, суспільством.

Історія менеджменту вказує на те, що цей принцип є найбільш важким для виконання в процесах управління діяльністю людей.

Особливо складно реалізувати  цей принцип в оцінці людей, праці, розподілі винагород та задоволенні  потреб працівників.

Древньогрецька мудрість говорить «Будь спрведливим, і ти будеш  людиною».

Принцип 12. Стабільність робочого місця для працівників.

Цей принцип стосується стабільності складу персоналу організації.

Цю стабільність порушує плинність  кадрів. Плинність кадрів – це звільнення працівників за власним бажанням, що пов’язане з необхідністю набирати на роботу нових працівників, знову навчати та пристосовувати їх до роботи в організації.

Висока плинність кадрів знижує продуктивність діяльності організації, оскільки з цим пов’язані додаткові  витрати та певні небезпеки.

Висока плинність кадрів є  одночасно і причиною і наслідком поганого управління організацією.

На цей час нормальна плинність  кадрів – це природна плинність  кадрів до 5% (працівник захворів, переїхав і т.д.), а все, що вище 5% - це недоопрацювання  керівництва організації.

Вважається, що чим довше працівник працює в організації, тим успішніше працює сама організація.

Для цього необхідно здійснювати  кваліфікований підбір кадрів, приділяти  увагу працівникам, піклуватися  про них.

Згідно цього принципу управління посередній працівник, який тримається за своє місце, безумовно, більш бажаний для організації, ніж видатний, талановитий працівник, який може швидко звільнитися.

Цей принцип стосується і менеджерів, як працівників організації.

Принцип 13. Розвиток ініціативи.

Ініціатива означає розробку плану та забезпечення його успішної реалізації. Ініціатива працівників надає організації силу та енергію.

Принцип передбачає:

1. Створення атмосфери, в якій підлеглі отримують можливість проявити особисту ініціативу.
2. Розвиток ініціативи у підлеглих як якості особистості, здатність до творчості.

Ініціатива – це властивості  та якості особистостей працівника та його керівника. Тільки в такому випадку  ініціатива дає успіх та із підлеглих  виростають творчі працівники.

Заохочення працівників до вироблення власної незалежної думки в рамках їх повноважень та виконуваних ними робіт – вирішальний чинник успіху організації.

Принцип 14. Корпоративний  дух (Принцип єдності працівників).

Союз – це сила, а вона – результат  єдності персоналу.

Такий колектив – сім’я з єдиними радощами та проблемами.

Гармонія інтересів працівників  забезпечує єдність зусиль організації, що дозволяє досягти більш високих  результатів в роботі.

Корпоративний дух сприяє створенню  та розвитку іміджу організації.