Психогігієна розумової діяльності викладачів і студентів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доповідь

 

на тему: Психогігієна розумової діяльності викладачів і студентів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

1. Загальна характеристика психогігієни.
2. Психогігієна пізнавальної діяльності та навчальної праці студента.
3. Формування психогігієнічної позиції педагога.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальна характеристика психогігієни.

 

Гігієна (грец. hygieinos - здоровий, цілющий, що приносить здоров'я) - наука, що вивчає вплив різноманітних факторів навколишнього середовища і трудової діяльності на здоров'я людини, її працездатність, тривалість життя і розробляє практичні заходи, спрямовані на оздоровлення умов життя і праці людини.

► Психогігієна - область гігієни, що розробляє і здійснює заходи, спрямовані на збереження і зміцнення психічного здоров'я людини.

До основних критеріїв психічного здоров'я відносять: відповідність суб'єктивних образів відображеним об'єктам дійсності і характеру реакції - зовнішніх подразників, значенню життєвих подій; адекватний віку рівень зрілості емоційної, вольової та пізнавальної сфер особистості; адаптивність в мікросоціальних відносинах; здатність керування власною поведінкою, розумного планування життєвих цілей і підтримки активності в їх досягненні.

► Психічне здоров'я - стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну умовам навколишньої дійсності регуляцію поведінки, діяльності.

Дане визначення психічного здоров'я цілком узгоджується з визначенням здоров'я, яке сформульовано експертами Всесвітньої організації охорони здоров'я: «Здоров'я - стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів».

Для психогігієни, як і гігієни в цілому, центральною є задача поширення знань про здоров'я, здоровий спосіб життя, формування навичок оздоровчої поведінки, тобто поведінки, націленої на здоров'я. Під оздоровчою поведінкою розуміється будь-яка міра, розпочата індивідуумом, незалежно від фактичного або суб'єктивно сприйманого стану здоров'я з метою зміцнення, захисту або підтримки здоров'я. При цьому об'єктивна ефективність такої поведінки з точки зору досягнення мети в розрахунок не береться.

Психогігієнічні заходи повинні розроблятися і реалізовуватися не тільки психологами і психотерапевтами, а й педагогами, лікарями, соціальними працівниками. Більш того, в них повинні брати активну участь як фахівці, так і представники влади різних рівнів, посильний внесок повинен вносити кожен член суспільства. Психогігієна являє собою досить велику область. В її структурі доцільно виділити три рівні: національна психогігієна (комплекс заходів щодо збереження та зміцнення психічного здоров'я нації), організаційна психогігієна (практична психогігієна на рівні організації), психогігієна особистості (рівень практичної психогігієни, де центральним об'єктом виступає окрема людина, особистість).

У психогігієні як наукової дисципліни три проблеми можна виділити в якості основних:

1) розробка концепції саногенного потенціалу особистості;

2) визначення найважливіших напрямів  і правил психогигиенической практики;

3) профілактика станів ризику, ситуацій  ризику та поведінки ризику (залежної  поведінки).

Існують критерії для виділення в психогигиене розділів:

- За віковим критерієм їх поділяють на: психогигиену дітей і підлітків, психогигиену зрілого віку, психогигиену похилого та старечого віку.

- За видами активності в психогигиене виділяють психогигиену праці (з підрозділами - розумового, педагогічного, управлінського, військової діяльності), психогигиену виховання і навчання, психогигиену спілкування, психогигиену спорту, психогигиену відпочинку та побуту, психогигиену статевого життя [2, с. 10-11].

 

 

 

Психогігієна пізнавальної діяльності та навчальної праці студента

Навчальна діяльність студента як різновид розумової чи інтелектуальної діяльності об'єктивно потребує наявності зовнішніх умов, які б сприяли її ефективності і продуктивності. Ці умови створюються штучно, але відповідно до природних фізіологічних і психологічних потреб організму і соціальними потребами особистості середньостатистичної молодої людини. Кількісні та якісні критерії, за якими визначаються оптимальні умови для найбільш успішної пізнавальної діяльності учня, розробляються фахівцями в галузі психогігієни людини, які також вивчають питання впливу навколишнього середовища на інтелектуальний розвиток індивіда, виявляють фактори, що стимулюють або гальмують його розумову активність [1, с. 9].

Особливістю організації процесу освоєння студентом обраної програми вищої професійної освіти є та обставина, що він повністю виключає період адаптації першокурсників (втім, як і студентів старших курсів) до нового для них виду діяльності. Спочатку годилось, що досвід навчання, отриманий в школі або на молодших курсах вузу, є достатнім, щоб вони могли порівняно легко увійти в новий для них ритм навчальної роботи. Однак на практиці студент виявляється не завжди готовий до принципово іншого за розміром і формою викладу обсягом інформації, ніж той, який був для нього звичний колись. І це часто призводить до психоемоційного стресу, самостійне подолання якого стає для більшості студентів першим досвідом дорослого життя. Ось чому психогігієна розумової праці в повсякденній діяльності студентів набуває особливого значення.

Підтримка і зміцнення працездатності мозку і всієї центральної нервової системи організму студента, профілактика у нього ризику виникнення і розвитку психосоматичних патологій вимагає комплексу фізіологічних і психологічних заходів захисту індивідуального здоров'я учня, які включають в себе дії або заходи, спрямовані на створення оптимальних умов для інтелектуальної активності самої високої інтенсивності, завдяки яким розумова діяльність молодої людини не тільки не завдавала шкоди його фізичному і психічному здоров'ю, а й була б джерелом позитивних емоцій, позитивної основою його майбутнього життя та успішної трудової діяльності.

Головною гігієнічною вимогою до забезпечення нормального з фізіологічної точки зору функціонування головного мозку є повноцінне та адекватне рівню і ступеню інтенсивності його активності постачання життєво важливими хімічними елементами і сполуками через кровоносну систему. Тільки набуття та встановлення індивідуального балансу гармонійності між фізичною та розумовою або фізіологічним і психологічним початком може бути основою поступального і динамічно сталого розвитку особистості молодої людини, чого, власне, і служить, вітчизняна система вищої професійної освіти.

Фізіологічні чинники психогігієни розумової праці та пізнавальної діяльності студента в кінцевому підсумку зводяться до якості та інтенсивності харчування його мозку через кровоносну систему для найбільш ефективного забезпечення його функціонування по сприйняттю, подальшій обробці, запам'ятовування і відтворення навчальної та іншої, що надходить ззовні, інформації. Психологічні аспекти гігієни розумової діяльності студента включають в себе: психогігієну уваги, психогігієну пам'яті, психогігієну мислення [1, с. 10-11].

Гігієна розумової праці студентів не може обмежуватися дотриманням визначених правил, норм і рекомендацій тільки протягом часу, який вони проводять в стінах вищого навчального закладу. І це не дивно, оскільки вся організація щоденного буття молодої людини в роки студентства (за винятком, мабуть, часу канікул) в тій чи іншій мірі підпорядкована головному соціальному призначенню цього періоду його життя - здобуття вищої професійної освіти як інтелектуальної та практичної основи його подальшого соціального і біологічного існування.

Навчальна діяльність студента не припиняється за стінами вузу (особливо в період заліково-екзаменаційних сесій), нерідко займає весь час неспання. Тому в досягненні максимального ефекту від процесу навчання важливу роль крім базових гігієнічних вимог до умов проведення та організації аудиторних навчальних занять відіграють також супутні соціально-біологічні чинники, облік впливу та дотримання вимог які додатково сприяють підвищенню розумової і фізичної працездатності молодої людини, збільшує ефективність його інтелектуального праці. Вчені-гігієністи в числі цих факторів називають: режим дня, гігієнічно правильне харчування, гігієнічно правильну організацію відпочинку [1, с. 33-34].

Отже, основними умовами правильної організації часу відпочинку або дозвілля студента з фізіолого-гігієнічної точки зору є обов'язкова рухова активність на свіжому повітрі, правильна організація харчування по поверненню з навчання, організоване соціальне спілкування з однокурсниками або однолітками, засноване на спільності інтересів, наявності захоплення або хобі, а не на прихильності шкідливим звичкам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формування психогігієнічної позиції педагога

В умовах реформування освіти виконання завдань навчально-виховного процесу потребує певного рівня здоров’я та працездатності учня. Саме педагог, оптимізуючи навчально-виховний процес, дбаючи про збереження психічного здоров’я учня, повинен використовувати знання фізіології, гігієни, психології навчальної діяльності. Адже без знання основних психофізіологічних особливостей та закономірностей розвитку дитини важко досягти високої навчально-пізнавальної діяльності та оптимальної працездатності на кожному етапі навчання.

Особистість педагога − інструмент педагогічного впливу на учнів та вихованців, що зумовлює необхідність постійного руху до набуття ним нових рівнів досконалості. Тому від особистості вчителя та рівня його професійної підготовки багато в чому залежатиме формування, збереження і зміцнення фізичного та духовного здоров’я молоді.

Наприкінці 20-х років ХХ століття Ф. Д. Загубіним були сформульовані психогігієнічні вимоги до педагогічної професії, які не втратили своєї актуальності й на сьогодні. До них належать: - фізичні якості педагога: міцне здоров’я, достатньо гучний, витривалий голос, що має властивість не стомлюватися, не змінювати тембру і висоти; - психофізичні якості: особлива витривалість нервово-психічної сфери, бажана точність і рівномірність рухів, здатність до розбірливого мовлення, не дуже швидкого, уміння пристосовуватися до особливостей сприймання матеріалу учнями, уміння точно виражати свої почуття й уявлення шляхом жестів, міміки та зміни голосових засобів; - інтелектуально-вольові якості: володіння активною увагою, уміння зосереджувати увагу на одному предметі, не відволікаючись через навколишні враження; здатність у разі потреби зосереджувати увагу водночас на декількох предметах; потужній опір навіюванню та відсутність здатності до автоматизму; - сприймання повинно вирізнятися швидкістю й багатоманітністю.

Педагог не повинен мати жодної з форм збудливості нервово-психічної сфери, виявляти негативних емоцій (він повинен уміти вгамувати гнів, бути чутливим до болю і недоліків), вдаватися до швидкої зміни настрою тощо. Натомість мають переважати приємні емоції та гарний настрій. Слід спрямувати свої інтереси на природу, дітей і суспільні питання. Темп роботи його швидкий, без ознак утоми, з умінням використовувати вправи. Чуттєва сфера: важливо вміти вгамовувати будь-який мимовільний рух, особливо пов’язаний із негативними емоціями. Педагог повинен уміти добре розрізняти барви, диференціювати шуми, найменші коливання температури шкіри.

Наведені психогігієнічні рекомендації до особистості педагога визначають його професійну позицію щодо збереження та зміцнення психічного здоров’я молоді. У зв’язку з цим педагогові особливо необхідні знання з психогігієни. Викладач повинен не тільки спрямовувати свою професійну діяльність на навчальну роботу студентів, але й упливати на їхній інтелектуальний, емоційний, розумовий і фізичний розвиток. Без знань психогігієни навчання й виховання неможливо розв’язати цю проблему, адже тільки в разі створення сприятливих умов і комфортного психологічного мікросередовища може розвиватися особистість.

Отже, упровадження нових педагогічних технологій, зокрема технологій особистісно орієнтованого навчання та виховання, потребує належної підготовки вчителів, зокрема й у галузі психогігієни [3, с. 9-10].

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Грязева Е. Д. Гигиена учебного труда студентов: учебное пособие. Изд. 2-е, испр. и доп. / Е. Д. Грязева, О. Ю. Кузнецов, Г. С. Петрова – Тула: Изд-во ТулГУ, 2013. – 158 с.
2. Куликов Л. В.  Психогигиена личности. Вопросы психологической устойчивости и психопрофилактики: Учебное пособие / Л. В. Куликов. — СПб.: Питер, 2004. — 464 с.
3. Меньших О. Е. Основи психогігієни молодої людини: навчально-методичний посібник  / О. Е. Меньших, Ю. О. Петренко, В. Д. Ярова. – Черкаси, 2010. – 76 с.