Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції ВАТ “ДМЗ”

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

Дипломна робота, 86 с., 15 табл., 6 рис, 50 література.

Визначено основні риси конкурентоспроможності як економічної категорії. Узагальнено підходи до оцінки конкурентоспроможності. Виявлено особливості конкурентного середовища в металургійній промисловості. Проведено аналіз господарської діяльності ВАТ “ДМЗ” і конкурентоспроможності його продукції. Розроблено пропозиції щодо заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції ВАТ “ДМЗ”, що передбачають, зокрема, активізацію політики управління якістю, впровадження енергозберігаючих технологій, застосування методів і інструментів стратегічного маркетингу.

Методи дослідження: системний підхід, традиційні методи статистичної обробки інформації, методи економічного та фінансового аналізу.

 

КОНКУРЕНТОПРОМОЖНІСТЬ, ПРОДУКЦІЯ, ЧОРНА МЕТАЛУР-ГІЯ, ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ, ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ, СТРАТЕГІЧНИЙ  МАРКЕТИНГ

 

 

 

ЗМІСТ

            с.

ВСТУП	5
1    Теоретичні питання  підвищення конкурентоспроможності  продукції	8
1.1 Характеристика конкурентоспроможності  як економічної категорії	8
1.2 Підходи до оцінки конкурентоспроможності	11
1.3 Особливості конкуренції на  ринку продукції чорної металургії	20
2 Аналіз конкурентоспроможності  продукції Донецького металургійного  заводу	26
2.1 Загальна характеристика ВАТ  “ДМЗ”	26
2.1.1 Етапи становлення підприємства 2.1.2 Виробнича структура підприємства 2.1.3 Основні показники діяльності  ВАТ “ДМЗ”	26 29 33
2.2 Комплексний аналіз господарської  діяльності підприємства	36
2.3 Аналіз конкурентоспроможності  продукції ВАТ “ДМЗ”	47
3 Шляхи підвищення конкурентоспроможності  продукції ВАТ “ДМЗ”	53
3.1 Політика підприємства в області  якості продукції	53
3.2 Впровадження енергозберігаючих  технологій	60
3.3 Застосування стратегічного  маркетингу як напрям підвищення  конкурентоспроможності продукції	69
ВИСНОВКИ	79
ЛІТЕРАТУРА	86
ДОДАТКИ А-Б

 

                                                                     

ВСТУП

Проблема економічного розвитку країни шляхом підвищення конкурентоспроможності продукції в усій різноманітності своїх аспектів відображає практично всі сторони життя суспільства, і тому незмінно перебуває у центрі уваги державних діячів та ділових кіл в усіх країнах світу. Загострення конкурентної боротьби за збут своєї продукції, за місце на світовому ринку примушує всі країни шукати шляхи створення більш економічних товарів підвищеного рівня якості.

Особливе значення приділяється цій проблемі в індустріально розвинених державах. Так, при президенті США створено відповідну спеціальну раду, а в 1988 р. Конгресом США прийнято "Комплексний закон про торгівлю й конкурентоспроможність" [16]. В Японії технічна політика орієнтована на забезпечення економічної безпеки країни шляхом вирішення насамперед структурних і інституційних проблем створення конкурентно-спроможних цивільних галузей господарства [23]. Південна Корея, яка досягла порівняно високих темпів економічного розвитку, взяла курс на прискорену індустріалізацію країни шляхом розвитку експортно орієнтованих галузей промисловості. Структурна перебудова економіки Франції спрямована на стимулювання розвитку передових пріоритетних галузей, розширення експорту [25].

В Україні проблеми конкурентоспроможності вітчизняної продукції та національної економіки набагато гостріші, ніж у розвинених країнах світу. Неконкурентоспроможність багатьох вітчизняних технологій, продукції, послуг не дає змоги ефективно включитися у систему світових господарських зв'язків [6, 22]. Перевага в загальному експорті країни сировини та напівфабрикатів і надто мала частка наукомісткої продукції зумовлюють низькі темпи економічного зростання і значну залежність експорту країни від кон'юнктури товарного ринку. Проте будь-яких спеціальних заходів принципового характеру щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки поки що не вжито. Тим часом навіть в умовах наявності несприятливих факторів добробут країни має зростати за рахунок експорту товарів і послуг, тому державні органи України і безпосередньо її господарюючі суб'єкти стоять перед необхідністю вирішення проблеми конкурентоспроможності.

Отже, конкурентоспроможність вітчизняної продукції та послуг - обов'язкова умова експорту, а її забезпечення - національна потреба країни. Це означає, що вирішуватися проблеми конкурентоспроможності повинні у всіх сферах діяльності, на всіх управлінських рівнях, з використанням усіх можливих шляхів і важелів господарського механізму.

Проблеми конкурентоспроможності у всій своїй багатогранності знаходяться в фокусі уваги науковців і фахівців, починаючи з самого початку існування ринкової економіки. Засади теорії конкуренції було закладено в класичній роботі А.Сміта “Дослідження з природи і причини багатства народів” (1776 р.). Значний вклад в розвиток теорії конкурентних відносин внесли Д.Рікардо, Дж.Робінсон, Дж.Кейнс, Й.Шумпетер, Ф.Найт, Ф.Хайек, К.Р.Макдонел, С.Л.Брю, М.Портер, Г.Л.Азоєв, Р.А.Фатхутдінов, Д.Ю.Юданов та інші. Проте, незважаючи на численні дослідження, окремі аспекти проблеми, а також безліч конкретних практичних питань щодо підвищення конкурентоспроможності потребують опрацювання.

Слід зазначити, що життєво важливою проблема конкурентоспро-можності є для підприємств чорної металургії України. Колись популярний вислів “металургія – хліб промисловості” залишається справедливим і сьогодні. Вітчизняна чорна металургія виробляє близько чверті всієї промислової продукції країни і понад 40% її експорту. В сучасних економічній ситуації за умови підвищення своєї конкурентоспроможності металургія може бути своєрідним локомотивом, який надасть потужний імпульс іншим галузям промислового комплексу і створить основу для їх зростання.

Актуальність зазначеної проблеми обумовила мету і задачі дипломної роботи.

Мета дипломного дослідження – на основі аналізу й узагальнення теоретичних засад і практичних питань конкурентоспроможності продукції розробити пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності продукції металургійного підприємства на прикладі ВАТ “ДМЗ”.

Для досягнення поставленої мети в ході дипломного дослідження необхідно вирішити такі задачі:

визначити основні риси конкурентоспроможності як економічної категорії;

узагальнити підходи до оцінки конкурентоспроможності;

виявити особливості конкурентного середовища в металургійній промисловості;

провести аналіз господарської діяльності ВАТ “ДМЗ” і конкурентоспроможності його продукції;

розробити пропозиції щодо заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції ВАТ “ДМЗ”.

Об’єктом дослідження є конкурентоспроможність продукції промислового підприємства.

Предмет дослідження  - шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції металургійного заводу (на прикладі ВАТ “ДМЗ”).

Основою дипломної роботи стали положення сучасної економічної теорії щодо конкурентоспроможності продукції промисловості та основних напрямів її підвищення.

В ході підготовки дипломної роботи використовувалися такі методи: системний підхід, традиційні методи статистичної обробки інформації, методи економічного та фінансового аналізу.

Інформаційну базу дипломної роботи склали наукові публікації вітчизняних та закордонних вчених і фахівців, нормативно-законодавчі акти України, офіційні видання Державного комітету статистики України.

 

 

 

1 ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ПІДВИЩЕННЯ  КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

1. Характеристика конкурентоспроможності як економічної категорії

 

У ринковій системі господарювання категорія конкурентоспро-можності є однією з головних через те, що в ній концентровано відображаються економічні, науково-технічні,   виробничі,   організаційно-управлінські, маркетингові та інші можливості не лише окремого підприємства, а й у цілому економіки країни. Ці можливості реалізуються у товарах і послугах, що протистоять суперницьким аналогам як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Проте це одна, видима, сторона феномену конкурентоспроможності. За нею стоять інші, більш значущі фактори, які включають: саму систему державного і суспільного устрою країни, міру її спроможності забезпечити динамічний розвиток національної економіки і пов'язаний з цим добробут членів суспільства.

За класичним визначенням М.Портера, ”конкурентоспроможність – це визначене сукупністю факторів положення товаровиробника на внутрішніх і зовнішніх ринках, віддзеркалене через сукупність показників” [26, с. 15].

Н.П.Гончаров уточнює це визначення: “конкурентоспроможність – це обумовлене економічними, соціальними і політичними факторами стале положення країни або товаровиробника на зовнішньому і внутрішньому ринках, яке віддзеркалюється через показники,  що характеризують його стан та динаміку” [11, с. 45-46].

Слід розрізняти конкурентоспроможність країн, галузей, підприємств, товарів (продуктів, послуг).

В роботі [19] зазначається, що під конкурентоспроможністю продукції слід розуміти таку її характеристику, яка відображає її відмінність від товару-конкуренту як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення. Показник, що відображає таку відмінність, визначає рівень конкурентоспроможності продукції, що аналізується, в порівнянні з товаром-конкурентом. Отже, для оцінки конкурентоспро-можності продукції необхідно зіставляти параметри виробу, що аналізується, і товару-конкуренту з рівнем, який задається потребами покупця, а потім порівнювати одержані показники.

На наш погляд, найбільш узагальнююче і універсальне трактування конкурентоспроможності дано в роботі Р.А.Фатхутдінова: “конкурентоспро-можність  - це властивість об’єкту, яка характеризується  ступенем реального або потенційного задоволення ним конкретних потреб у порівнянні з аналогічними об’єктами, що представлені на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає спроможність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об’єктами на даному ринку” [35, с. 23].

Аналіз відомих визначень конкурентоспроможності, частина з яких  згадувалася вище, та існуючих уявлень про предмет дослідження дозволяють виділити цілий ряд моментів, важливих для уточнення даного поняття і визначення його місця серед інших економічних категорій:

1) конкурентоспроможність продукції - це міра її привабливості  для споживача;

2) привабливість продукції визначається  ступенем задоволення сукупності  різнопланових, іноді суперечливих  вимог;

3) склад вимог, їхня пріоритетність залежить як від виду продукції, так і типу її споживача;

4) конкурентоспроможність  як економічна категорія має  релятивістську природу, тому що  розглядається щодо конкретного  ринку і конкретного аналога;

5. конкурентоспроможності властивий динамічний характер - її має сенс розглядати лише стосовно до конкретного моменту часу, з урахуванням змін у часі ринкової кон'юнктури;
6. проблема конкурентоспроможності відноситься лише до нестаціонарного недефіцитного ринку, що знаходиться в нерівновагому стані;
7. конкурентоспроможність залежить від стадії життєвого циклу, на якій знаходиться розглянутий товар;
8. має сенс говорити про конкурентоспроможність лише того товару, що вже має якусь частку ринку, причому показник конкурентноспроможності істотно залежить від передісторії, тобто частки ринку в попередній період.

Резюмуючи сказане, можна запропонувати таке визначення: "Конкурентоспроможність - це властивість об'єкта, що має певну частку відповідного ринку, яка характеризує ступінь відповідності техніко-функціональних, економічних, організаційних і інших характеристик об'єкта вимогам споживачів, визначає частку ринку, що належить даному об'єкту, і перешкоджає перерозподілу цього ринку на користь інших об'єктів".

З приведеного визначення випливає наступне:

- цілком конкурентоспроможною може бути визнана тільки така продукція, яка характеризується різними за своєю природою показниками, що не поступаються (принаймні) відповідним показникам іншого аналогічного  товару в умовах конкретного ринку;

- основою для оцінки конкурентоспроможності будь-якого виду продукції має бути комплексне дослідження ринку методами сучасного маркетингу, що дозволить не просто визначити деякий абстрактний "базовий зразок", але і правильно оцінити місце аналізованого об'єкта на даному ринку в зіставленні з аналогічними оцінками реальних і можливих суб'єктів ринку;