Стратегія підприємства

1. Сутність стратегії підприємства та її завдання

 

Керівники всього світу  вже давно усвідомили, що стратегія  – це невід’ємна частина, або навіть головна складова успіху діяльності на ринку. Роль стратегії в досягненні організацією успіху настільки значна, що до неї не можна підходити як до вузько спеціалізованого поняття.

Керівники вже давно  вивчають та аналізують стратегію як визначну складову інструментарію вирішення  різнопланових проблем у процесі  функціонування та розвитку підприємства. Це необхідно їм для того, щоб знати, що, як і якою мірою необхідно робити завтра, через місяць, через рік і т.д., щоб упевнено керувати процесами на довіреному їм підприємстві, фірмі, компанії, достовірно прогнозуючи тенденції зміни даних процесів з урахуванням динамічних умов ринку.

Процес розробки стратегії  підприємства, фірми, компанії, пов’язаний із вирішенням проблеми якнайшвидшого  досягнення запланованих результатів  в умовах внутрішнього середовища й  ситуації на ринку[7,165]. У такому разі мета виступає результатом, а стратегія – інструментарієм її досягнення.

Підприємства, які впевнено і надійно утримують свої позиції  на ринку, мають у своєму арсеналі чітко продуману стратегію, яка, як                     правило, складається із запланованих, продуманих, цілеспрямованих дій і реакцій.

Слово «стратегія» походить від грецького strategia (стратос -військо, аго - веду), тобто за походженням  це військовий термін. Там він означає  військове мистецтво, що вивчає закономірності та характер війни, теоретичні основи планування, підготовки і проведення крупних військових операцій із заздалегідь сформульованими стратегічними завданнями.

Уперше термін «стратегія»  запозичив у військових і використав у економіці для визначення одного із видів керівництва будь-яким комерційним  підприємством А.Чендлер-молодший у 1962 році. Власне з того часу розпочався етап стратегічного планування на підприємствах в умовах ринкової економіки.

У вітчизняній, та й іноземній  літературі, термін „стратегія” має  багато трактувань, які загалом виділяють  дві основні концепції стратегії[13,264]:

• філософську;
• організаційно-управлінську.

Філософська концепція  грунтується на загальному значенні стратегії для підприємства. З  цієї точки зору стратегію можна  розглядати як найцінніше досігнення управлінської діяльності, що відкриває можливості досягнення бажаних результатів функціонування і розвитку організації.

Організаційно-управлінська концепція визначає стратегію як певний шаблон логічної і послідовної  поведінки, що складається на підприємстві свідомо або стихійно, і як найголовніший елемент самовизначення на ринку у швидко змінних умовах зовнішнього середовища.

Відповідно до цієї концепції, стратегія – це довгостроковий курс розвитку підприємства, спосіб досягнення цілей, прийнятий у відповідності  зі своїми продуктивними, фінансовими та ншими можливостями [13,265].

Стратегічне планування підприємства ґрунтується на чіткому  формулюванні місії підприємства, визначенні глобальних цілей підприємства, складанні  бізнес-портфеля і розробленні узгоджених між собою стратегій підрозділів [11, С. 59]. Схематично взаємозв’язок і підпорядкування стратегій підприємства зображені на рис. 1.1.:

Рис. 11. Схема розроблення  і підпорядкування стратегій  підприємства

Існує ще декілька найбільш розповсюджених і відомих визначень  стратегії, як то:  

• стратегія підприємства – це план управління підприємством, спрямований на зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення поставлених цілей [14,16];
• стратегія – це планування всіх найважливіших дій (підприємницьких, конкурентних, функціональних), які необхідно реалізувати для забезпечення тривалого успіху підприємства [8,24];
• стратегія – це комплекс  прийнятих керівником рішень стосовно розміщення ресурсів підприємства і досягнення довгострокових конкурентних переваг на цільових ринках [10,52];
• стратегія – це агрегат продуманого плану заходів і дій незапланованих, які керівник не може передбачити заздалегідь у зв’язку із нестабільністю і невизначеністю ринку[11,40].

Глибинну суть цього  поняття можна зрозуміти,  відповівши принаймні на чотири питання:

1. У якому фінансово-економічному  стані і середовищі перебуває  підприємство нині?

2. Який стан підриємства  очікують у перспективі: бажаний  чи реально можливий?

3. Які альтернативні  напрямки розвитку підприємства  можливі (з урахуванням його  сильних і слабких сторін,  загроз і можливостей середовища)?

4. Якими методами і  засобами можна реалізувати вибрану  стратегію? 

Згідно з філософською концепцією, стратегія, яку використовує підприємство, є планованою (накреслюваною, задуманою), а згідно з організаційно-управлінською – реалізованою (здійснюваною). Але, як показує досвід підприємств, далеко не кожна планова стратегія здійснюється. Стратегії необхідно не тільки формулювати, але й формувати, тобто в реальних умовах доречне вміле сполучення обох видів стратегії і реалізація деякої комбінації продуманої і виникаючої стратегії (рис. 1.2.):

 Рис. 1.2. Свідомі і виникаючі стратегії

 

Очевидно, для розробки стратегії кожне підприємство має  спершу проаналізувати й оцінити  такі напрями своєї діяльності, як:

• місію і можливості її здійснення;
• конкурентні переваги на ринку;
• особливості організації бізнесу на ринку;
• ринки або сегменти ринків збуту, де „працює” підприємство і де збирається „працювати” найближчим часом;
• асортимент продукції або послуг, які надаються;
• ресурси;
• структуру підприємства й управління.

Стратегія підприємства - це систематичний план його потенційної  поведінки в умовах неповноти  інформації про майбутній розвиток середовища та підприємництва, що включає  формування місії, довгострокових цілей, а також шляхів і правил прийняття рішень для найбільш ефективного використання стратегічних ресурсів, сильних сторін і можливостей, усунення слабких сторін та захист від загроз зовнішнього середовища задля майбутньої прибутковості.

Виживання будь-якої організації передбачає вміння вчасно реагувати на зовнішні зміни, вимоги ринку, зростання конкуренції. Не зовсім правильна й гнучка, а  також вчасно не скоректована, стратегія  не може бути гарантом успішної діяльності підприємства в нинішніх ринкових умовах. Стратегія підприємства складається з запланованих дій і швидких рішень стосовно адаптації до нових досягнень промисловості і нової диспозиції  на полі конкурентної боротьби (див. Додаток А).                     

Основне завдання формування стратегії підприємства передбачає розробку плану дій або наміченої стратегії та її адаптування до середовища, що змінюється. У цьому виявляється проактивність і реактивність стратегії. Звідси випливає, що стратегія – це динамічний процес.

При розробці стратегії головним завданням  є визначення тих дій, що в основі своїй визначають позицію підприємства на ринку й очікуваний успіх, тобто досягнення стратегічних і фінансових цілей.

Отже, необхідність розробки підприємствами стратегії викликана, нестабільністю ринкового середовища, неповнотою інформації про його майбутній стан і вплив на підприємство.

 

2.  Різновиди стратегій підприємства та їх характеристика

У процесі обґрунтування  перспективних напрямків діяльності підприємства можуть формуватися різні типи стратегій [25, с. 53]. Усі стратегії можна класифікувати за наступними ознаками: 
1. За масштабом розробки: загальні (генеральні) та підтримуючі (допоміжні — за напрямком діяльності, виду ресурсів). 
Загальна (генеральна) стратегія розвитку підприємства пов'язана з діяльністю підприємства в цілому, використанням усіх видів ресурсів та орієнтована на виконання його головної цілі.

Функціональні (допоміжні) види стратегій забезпечують реалізацію генеральної стратегії підприємства за окремими напрямками його діяльності (маркетингова, фінансова, виробнича та ін.), видам діяльності: стратегія основної діяльності в торгівлі, наприклад, пов'язана з реалізацією товарів та обслуговуванням покупців — стратегія розвитку товарообігу; стратегія неторговельної діяльності — ремонтно-будівної, транспортної, виробничої та ін. (використання окремих видів ресурсів); стратегія формування та використання трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, фінансових ресурсів та ін. 
2. За функціональним принципом (товарні, управління доходами, витратами, прибутком, стимулювання персоналу та ін.). 
3. За терміном реалізації (короткострокові — до 1 року, середньострокові — на 3-5 років, довгострокові). 
4. За темпами розвитку — прискореного росту, обмеженого росту, зберігання стану, або скорочення обсягів діяльності. 
5. За способами забезпечення розвитку — за рахунок концентрованого підходу, диверсифікації або інтеграції діяльності. 
6. За стадіями життєвого циклу — стратегія на стадії народження підприємства, його дитинства, юності, ранньої зрілості, повної зрілості, стадії старіння. 
Формування стратегії становить складний творчій процес. Він потребує високої кваліфікації та компетентності виконавців.

В умовах ринкових відносин діяльність кожного підприємства (товариства) залежить від конкурентного середовища і зміни кон'юнктури товарного ринку з метою досягнення безперервного зростання обсягів діяльності воно повинно формувати власну стратегію розвитку(див ДОДАТОК Б).

За класифікацією А.-А. Томпсона і А.-Дж. Стрікленда, виокремлюють такі види стратегій:

а)корпоративна — визначає загальний  план управління диверсифікованим підприємством (фірмою, компанією). Вона поширюється  на все підприємство, охоплює всі  сфери його діяльності, окреслює загальний  напрям розвитку; 
б)ділова — зосереджена на управлінні успішною діяльністю в одній із сфер бізнесу. Мета її полягає в досягненні довготривалих ділових переваг; 
в)функціональна — конкретизує деталі в загальному плані розвитку підприємства шляхом визначення підходів, дій щодо управління підрозділами, функціями. Спрямована на ефективне використання ресурсів відділів (служб) у межах реалізації загальної стратегії;

г)операційна — визначає принципи управління ланками організаційної структури (заводами, відділами, центрами), способи вирішення стратегічно важливих оперативних завдань (закупівля, управління запасами, ремонт, транспортування, реклама). Розробляють її для функціональних напрямів з метою реалізації стратегій вищих рівнів.

 Корпоративна, ділова, функціональна стратегії мають  певну ієрархічну структуру (наприклад,  корпоративна складається з відповідних  ділових і функціональних стратегій); операційна стосується конкретних  структурних одиниць (заводів,  торгових регіональних представників, відділів). Багаторівневість структури базової стратегії підприємств проілюстровано в Додатку В.

Кожен рівень піраміди базової  стратегії формує стратегічну сферу  для наступного рівня. Це означає, що на стратегічний план нижчого рівня  ієрархії накладаються обмеження стратегій вищих рівнів. Корпоративна (портфельна) стратегія, що визначає загальний напрям розвитку підприємства, обумовлює управління різними видами діяльності для збалансування портфеля товарів і послуг. Стратегічні рішення цього рівня найскладніші, оскільки стосуються підприємства загалом, визначення та узгодження його продуктивної стратегії. У сфері корпоративної стратегії перебувають такі питання: 
— розподіл ресурсів між підрозділами на основі портфельного аналізу; 
— рішення про диверсифікованість виробництва з метою зниження господарського ризику й одержання ефекту синергії; 
— зміна структури корпорації; 
— рішення про злиття, придбання, входження у фінансово-промислову групу чи інші інтеграційні структури; 
— єдина стратегічна орієнтація підрозділів. 
     Ділову стратегію (бізнес-стратегію) розробляють на рівні господарського підрозділу для забезпечення його довгострокових конкурентних переваг. Здебільшого вона втілюється в бізнес-планах і визначає зміст і методи роботи підприємства на конкретному товарному ринку: кому і за якими цінами воно продаватиме продукцію, як її рекламуватиме, як буде домагатися перемоги в конкурентній боротьбі тощо. Тому таку стратегію називають ще стратегією конкуренції. Корпоративна стратегія підприємств з одним видом діяльності тотожна діловій. 
     Функціональні (маркетингова, фінансова, виробнича та ін.) стратегії розробляють функціональні відділи і служби підприємства на основі корпоративної і ділової стратегій. їх мета полягає в розподілі ресурсів відділів (служб), пошуку форм і методів ефективної діяльності функціональних підрозділів у межах загальної стратегії. Наприклад, типова стратегія маркетингу може концентруватися на розширенні обсягу продажів продукції порівняно з певним попереднім періодом. Фінансова стратегія може бути орієнтована на прискорення обороту коштів, зниження дебіторської заборгованості. Для досягнення загального успіху функціональні стратегії мають узгоджуватися і взаємодіяти між собою.