Захист інтелектуальної власності

3) стягнення із порушника  авторського права і (або) суміжних  прав доходу, отриманого внаслідок  порушення; 

4) виплату компенсації,  що визначається судом, у розмірі  від 10 до 50 000 мінімальних заробітних  плат, замість відшкодування збитків  або стягнення доходу.

 Відповідно до наведених  норм суб'єкту авторського права  чи суміжних прав у разі  їх порушення належить право  на свій вибір вимагати відшкодування  збитків стягнення доходу або  грошової компенсації, розмір  якої визначається судом. 

 Що стосується виплати  компенсації замість відшкодування  збитків або стягнення доходу, то вона має залишитися нарівні  з відшкодуванням збитків або  стягненням доходу як штрафна  санкція — як покарання за  вчинення порушення авторського  права і суміжних прав.

 Закон України «Про  авторське право і суміжні  права» передбачає, крім зазначених  санкцій, стягнення штрафу в  розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь  позивача. Сума штрафів направляється  в установленому порядку до Державного бюджету України. Це вже є покарання за вчинення порушення авторського права і суміжних прав.

 Ці спеціальні способи  захисту авторського права і  суміжних прав передбачені Законом  України «Про авторське право  і суміжні права».

 ЦК України не передбачає  стягнення зазначених сум. Водночас  до порушників авторського права  і суміжних прав можуть застосовуватися  загальні цивільно-правові способи  захисту, про які йшлося вище.

Зокрема, відповідно до ст. 176 КК України, до кримінальної відповідальності притягаються особи, винні в такому порушенні авторського права  і суміжних прав, як незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм  і баз даних, а так само незаконне  відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм  мовлення, їх незаконне тиражування  та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.

Стаття 177 КК України визнає кримінально караним порушення  прав на винахід, корисну модель, промисловий  зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, якщо це завдало матеріальної шкоди  у великому розмірі.

Щодо адміністративно-правового  захисту права інтелектуальної  власності, то ст. 51 Кодексу України  про адміністративні правопорушення визнає адміністративно караним  таке порушення прав на об'єкт права  інтелектуальної власності, як незаконне  використання об'єкта права інтелектуальної  власності, привласнення авторства  на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права  інтелектуальної власності, що охороняється законом.

Цивільно-правовий захист права  інтелектуальної власності, насамперед, може бути здійснено судом. Кожна  особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної  власності.

Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити  рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних  заходів щодо запобігання порушенню  права інтелектуальної власності  та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску  через митний кордон України  товарів, імпорт чи експорт  яких здійснюється з порушенням  права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного  обороту товарів, виготовлених  або введених у цивільний оборот  з порушенням права інтелектуальної  власності;

4) вилучення з цивільного  обороту матеріалів та знарядь,  які використовувалися переважно  для виготовлення товарів з  порушенням права інтелектуальної  власності;

5) застосування разового  грошового стягнення замість  відшкодування збитків за неправомірне  використання об'єкта права інтелектуальної  власності. Розмір стягнення визначається  відповідно до закону з урахуванням  вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах  масової інформації відомостей  про порушення права інтелектуальної  власності та зміст судового  рішення щодо такого порушення.

Відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні  права", порушенням авторського права  і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є, наприклад: а) вчинення будь-якою особою дій, які  порушують особисті немайнові права  суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, та їх майнові права; б) піратство у сфері авторського  права і (або) суміжних прав — опублікування, відтворення, ввезення на митну територію  України, вивезення з митної території  України і розповсюдження контрафактних  примірників творів (у тому числі  комп'ютерних програм і баз  даних), фонограм, відеограм і програм  організацій мовлення; в) плагіат  — оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під  іменем особи, яка не є автором  цього твору та низка інших  порушень.

У разі порушення будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, особа, права якої порушено, має право:

1) вимагати визнання та  поновлення своїх прав, у тому  числі забороняти дії, що порушують  авторське право і (або) суміжні  права чи створюють загрозу  їх порушення;

2) звертатися до суду  з позовом про поновлення порушених  прав та (або) припинення дій,  що порушують авторське право  та (або) суміжні права чи створюють  загрозу їх порушення;

3) подавати позови про  відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

4) подавати позови про  відшкодування збитків (майнової  шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого  порушником внаслідок порушення  ним авторського права і (або)  суміжних прав, або виплату компенсацій;

5) вимагати припинення  підготовчих дій до порушення  авторського права і (або) суміжних  прав, у тому числі призупинення  митних процедур, якщо є підозра,  що можуть бути пропущені на  митну територію України чи  з її митної території контрафактні  примірники творів, фонограм, відеограм,  засоби обходу технічних засобів  захисту, в порядку, передбаченому  Митним кодексом України ;

6) брати участь в інспектуванні  виробничих приміщень, складів,  технологічних процесів і господарських  операцій, пов'язаних із виготовленням  примірників творів, фонограм і  відеограм, щодо яких є підстави  для підозри про порушення  чи загрозу порушення авторського  права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому KM України;

7) вимагати, в тому числі  в судовому порядку, публікації  в засобах масової інформації  даних про допущені порушення  авторського права і (або) суміжних  прав та судові рішення щодо  цих порушень;

8) вимагати від осіб, які  порушують авторське право і  (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх  осіб, задіяних у виробництві  та розповсюдженні контрафактних  примірників творів і об'єктів  суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;

9) вимагати прийняття  інших передбачених законодавством  заходів, пов'язаних із захистом  авторського права та суміжних  прав.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Разом із збільшенням кількості  об'єктів інтелектуальної власності, ростом конкуренції на ринках товарів  і послуг зростає кількість порушень прав на об'єкти інтелектуальної власності  недобросовісними конкурентами. Для  боротьби з цим явищем підприємства створюють служби безпеки, що займаються попередженням і виявленням правопорушень, а також захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності.

 Судовий порядок захисту  прав є найбільш ефективним, але  практика показує, що тільки  незначний відсоток спорів щодо  порушення прав на об'єкти інтелектуальної  власності вирішується у суді. Як правило, сторони погоджуються  на мирову, щоб уникнути значних  фінансових витрат, а також ризику  втрати свого бізнесу.

 У великій мірі зменшенню  кількості правопорушень сприяє  політика фірми, що спрямована  на профілактику правопорушень.

 Самий головний але  водночас прикрий висновок, який  можна зробити це те, що хоча  система захисту права інтелектуальної  власності в Україні й відповідає  міжнародним стандартам, сама система  є вкрай недосконалою. Потрібно  розробляти нові принципи захисту  прав власників інтелектуальної  власності. Потрібна більш жорстка  система захисту прав інтелектуальної  власності, застосування якої  має назавжди відбити у порушника  бажання використати неправомірно  твір чи об'єкт промислової  власності. 

 Недоліками існуючої  системи захисту права інтелектуальної  власної є також відсутність  спеціалізованих судів і суддів, що зумовлює досить тривалі  строки розгляду навіть не  дуже складних справ з приводу  порушення права інтелектуальної  власності. Ще однією причиною  недостатньої ефективності захисту  права інтелектуальної власності  є численні можливості уникнути  відповідальності порушника за  невиконання уже прийнятого судом  рішення у справі на користь  позивача, що дає йому можливість  зволікати з виконанням довгі  роки.

 

Перелік використаних джерел:

1. Право інтелектуальної власності, - академічний курс, під редакцією О.А. Светоцького, - 2-е видання, видавництво «ІнЮре», Київ, 2004.

2. Антонов В.М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право. – К.: КНТ, 2005

3. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності, – Навч. посібник. Київ: Либідь, 2003

4. Долга В.О. Інтелектуальна власність: економічний захист та форми реалізації: Автореф. дис. к. е. наук: 08.01.01. / Хар. держ. у-т. Харків, 1996. — 18 с.

5. Інтелектуальна власність в Україні. Нормативна база. (2-е видання)/Роїна О.М., - К.: КНТ, 2005

6. Липинский В.В. Основы интеллектуальной собственности. Курс лекций. – Донецк: Норд Пресс, 2005

7. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 336 с.

8. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. — С. 3—14.