Аналіз наслідків проведення грошової реформи України і її вплив на сучасний стан грошової системи

Якби ці заощадження  були своєчасно індексовані, то проводити  реформу в 1996 р. довелось би зовсім по-іншому. Адже на той час в Україні з'явився певний прошарок "нових українців", які нагромадили значні запаси грошей на спекулятивних операціях, в тіньовому бізнесі, через незаконне використання інфляційного підвищення цін тощо. Частину таких запасів грошей довелось би конфіскувати в ході реформи, переклавши основний тягар її на плечі їх власників. Таку реформу не можна було б назвати некон-фіскаційною, зате вона була б справді соціальне справедливою. [6, 239-242] 

наслідки  грошової реформи для сучасної української економіки

Проведення грошової реформи  було спрямовано на закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків, залучення в банківську систему надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Головним досягненням  було утримання стабільності грошового, споживчого й валютного ринків. Прогнози щодо наслідків реформи, були розроблені Урядом і Національним банком України, цілком справдилися.

По-перше, вдалося утримати інфляцію у прогнозованих параметрах: 5,7% - за серпень, 2,0% - за вересень, 1,5% - за жовтень.

Певний ажіотаж на споживчому й валютному ринках, що спостерігався  напередодні проведення реформи, швидко був погашений активним роз’ясненням у засобах масової інформації механізмів і характеру проведення реформи, а також здійсненням  термінових заходів адміністративного і фінансового характеру та встановленням жорсткого контролю за роботою обмінних пунктів з іноземною валютою.

По-друге, з перших днів реформи  Національний банк України підтримував стабільний курс гривні до іноземних валют – 176 гривень за 100 дол. США, що відповідало курсу, який склався у карбованцях напередодні грошової реформи. Фактично в період реформи і в перші 20 днів після її завершення для забезпечення фінансової стабільності було зафіксовано курс української грошової одиниці. Деякі зниження курсу, яке почалося 7 жовтня, було підтвердженням відновлення режиму плаваючого курсу і виведення його на реальне значення з метою підтримки вітчизняного виробника і стимулювання експорту.

По-третє, проведення реформи прискорило обіг грошей і сприяло поліпшенню стану грошово-кредитного ринку України. Це насамперед зменшення обсягів готівки в обігу на тлі певного зростання цін та відчутне збільшення ліквідності комерційних банків. Так, протягом серпня-жовтня 1996 р. темпи зростання цін на споживчому ринку становили 9,4%, а обсяги готівки в обігу за цей період не тільки не зросли, а зменшились на суму близько 150 млн. грн.

За рахунок збільшення строкових депозитів суб’єктів  господарювання та населення ліквідність  комерційних банків зросла приблизно на таку ж суму і на кінець жовтня досягла 500 – 600 млн.грн. Поліпшилась структура грошової маси. Якщо на 1 серпня питома вага готівки в загальному обсязі грошової маси перевищувала 45%, то на 1 листопада цей показник зменшився і становив 43%.

Грошова реформа, на той час, поліпшила стан фінансово-грошової системи й створила умови для позитивних соціально-економічних змін. 

Висновки

У період становлення  державної незалежності Україна  почала в умовах економічної та фінансової кризи будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. Грошова система - форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту.

Загальнонаціональне призначення  та особлива місія грошової системи  у функціонуванні держави зумовлюють важливу роль історичного чинника, традицій, національних особливостей, рівня економічного розвитку країни в її формуванні. Грошова реформа проводилась в два етапи. На початку 1992 р. у республіці панувала криза платіжних засобів. Тому першим кроком було введення у січні 1992 року в готівковий обіг тимчасових національних грошей — українського карбованця (купонів багаторазового використання).

Водночас обслуговування безготівкового обігу, на який припадала  основна маса розрахунків між  підприємствами і установами, здійснювалося  рублем — грошовою одиницею колишнього СРСР. 12 листопада 1992 р. згідно з Указом Президента України “Про реформу грошової системи України” функціонування рубля у грошовому обігу України повністю припиняється, і єдиним законним засобом платежу в готівковому і безготівковому обігу стає український карбованець. У результаті Україна вийшла з кола країн, які використовували рубль як грошову одиницю, і заклала вагомі правові основи для створення власної грошової системи. Поліпшення макроекономічної ситуації в 1996 році створило необхідні умови для проведення другого етапу грошової реформи. 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ “Про грошову реформу в Україні”, в обіг була уведена національна валюта України - гривня та її сота частина - копійка. Отже, на п'ятому році незалежності Україна отримала найважливіший атрибут державності, стабільну грошову одиницю — гривню. Грошова реформа сприяла закріпленню фінансової стабільності, прискоренню розрахунків, залученню готівки до банківської системи, забезпеченню стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют. Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що грошову реформу в Україні проведено успішно, а завдання, які ставилися перед нею, — виконано.

Отже, своєю реформою Україна ще раз підтвердила загальне правило покладання основного фінансового тягаря, пов'язаного з реформою, на плечі широких верств населення. На жаль, тривала стагнація економіки після грошової реформи не дає надій на те, що ці верстви населення одержать відповідний виграш завдяки запровадженню сталих грошей. Більше того, тривалі затримки з виплатами пенсій та заробітної плати, які допускаються заради стабілізації гривні після реформи, завдають найбільших збитків тим групам населення, які втратили заощадження на стадії підготовки реформи.

Грошова реформа не обов'язкова і не є єдиним способом стабілізації валюти. Не обов'язково також вона повинна мати конфіскаційний характер. Що стосується України, то інфляція вже в першій половині 1991 р. понад 30 млн. чоловік поставила за межу бідності, а в 1993 р. в такому становищі опинилося понад 90% населення. Тому грошову реформу було проведено з позицій захисту інтересів та нагромаджень населення, вона супроводжувалася диверсифікацією народного господарства, введенням в обіг української грошової одиниці, митниці та розширенням взаємовигідних стосунків з усіма країнами світу.

Інфляція в Україні на сучасному етапі приблизно наполовину зобов'язана не продовольству й енергоносіям, а внутрішніми економічними показниками. Київ справедливо пишається економічним підйомом. Виробництво, починаючи з 2000 року, збільшується майже на 8% щорічно. Але до 2008 року влади робили дуже мало, щоб сповільнити кредитний ріст, що становить приблизно 50% у рік. І зробили ще менше, щоб обмежити видатки на соціальні потреби. Ще до "помаранчевої революції" 2004 року уряди, які постійно змінювались один за іншим, санкціонували істотні підвищення зарплат бюджетникам і соціальні пільги. У цілому дефіцит бюджету тримали під контролем, але потік коштів заюшили безпосередньо в кишені споживачів.

Цього року Центральний  банк нарешті вжив заходів, підвищивши процентну ставку до 12% і обмеживши видачі кредитів. Але результат зусиль по ревальвації валюти стосовно американського долара, що сильно знецінився, минулого тижня залишався невизначеним, і думки представників ЦБ щодо подальшої політики розділилися.

Але найбільшого впливу на українську економіку зазнає нестабільна  політична ситуація, це впливає на інвестиційну привабливість країни.  
Першочерговим завданням є усунення політичних протиріч між президентом, прем’єром і опозицією, злагоджена робота усіх ланок державної влади, створення сприятливого клімату для нових інвестиційних проектів.

Бібліографічний список

1. Наказ Президента України “Про грошову реформу в Україні” // Вісник НБУ. – 1996. - № 5.
2. Сколотяний Ю. Боротьба з інфляцією — мета чи засіб? // Дзеркало тижня / гроші. — № 11 (690) 22 — 28 березня 2008
3. Никитин С.М. Теории инфляции и их эволюция // Деньги и кредит. – 1995. - № 1.
4. Гальчинський А.С. Теорія грошей. - К.: Основи, 2005.
5. Жаліло Я.А., Архієреєв С.І., Базилюк Я.Б. та ін. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України — К.: НІСД, 2006.
6. Савлука М.І. Гроші та кредит: Підручник. - К.: КНЕУ, 2002.
7. Чистов С. М.,. Никифоров А. Є, Куценко Т. Ф. та ін. Державне регулювання економіки: Навч. посібник — К.: КНЕУ, 2000.
8. Швайка Л. А. Державне регулювання економіки. — К.: Знання, 2006.
9. ukrstat.gov.ua
10. zakon.rada.gov.ua