Головні принципи функціонування банків Ісламу

 

Зміст

Вступ

1.Історія банкінгу та фінансової системи ісламських країн

2.Головні принципи функціонування банків Ісламу

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Ключовою особливістю  ісламу як релігії є те, що питання  економіки і ведення бізнесу  є частиною основних догматів віросповідання. Іслам – унікальна в цьому  контексті релігія у світі. Це передусім, пов’язане з тим, що Мохаммед, засновник ісламу, був купцем і за нинішніми мірками належав до кола малого та середнього бізнесу Аравії 6-7 століть н.е. Так чи інакше, але однією з шести основних догм мусульманської віри є суто фінансово-економічне питання. Мова йде про „закяте” – обов’язковий податок з майна в 2,5% на користь бідних і незаможних мусульман. У ісламі чітко прослідкується зацікавленість у створенні сильної і розвиненої економіки. Без цього цілі, накреслені ще за часів Пророка, не могли б бути досягнуті. Так, благоденство максимально великого числа людей і соціальну справедливість можна забезпечити тільки в економічно стабільній державі.

Фундаментальні особливості  ісламської економіки і фінансів дозволяють орієнтувати діяльність економічних суб’єктів на важливі  соціальні цілі, а не тільки на забезпечення добробуту своєї сім’ї, стимулюють розвиток торгівлі та надання різноманітних  фінансових послуг, в той же час  істотно обмежують можливості недобросовісної  торгівлі і торгівлі уявними фінансовими  активами, дозволяють запобігати лихварству, необґрунтованому зростанню боргового  навантаження, прив’язують фінансові  зобов’язання до реального економічного ефекту і реальних активів. Саме тому ісламські принципи економіки, фінансів, банківської справи за їх практичного  використання дозволяють створювати більш  фінансово стабільні господарюючі суб’єкти, які в свою чергу сприятливо впливають на функціонування і розвиток національної економіки. Пережита світовою економікою глобальна фінансово-економічна криза надала достатньо наочних  прикладів цього.

Cлід зазначити, що інтерес до ісламських фінансових інститутів значно збільшився у період світової фінансової кризи. Банки Малайзії, Бахрейну,Сирії, Об’єднаних Арабських Еміратів і ще ряду держав, де фінансові структури у своїй діяльності спираються на приписи ісламу, заявили про свою стійкість і здатність витримати наслідки фінансової кризи, що охопила більшість країн планети. Однією з причин цього є те, що згідно з нормами шаріату ісламським інститутам фінансового посередництва заборонено інвестувати у потенційно небезпечні активи, включаючи деривати та високо ризикову іпотеку. Саме в цій сфері зайняті спекуляціями західні банки й фінансові компанії понесли найбільші втрати [1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Історія банкінгу та фінансової системи країн Ісламу

Фінансові системи ісламських країн носять банкоцентричний характер, що передусім пов’язане із тим, що розвиток банківської справи як вид фінансового посередництва у ісламських країнах розпочався з 70-х рр. минулого століття, у той час як виникнення діяльності інвестиційних компаній відбулося – у 80-х рр., а становлення брокерської та дилерської діяльності – ще на десятиліття пізніше.

Слід зазначити, що процес виникнення і становлення ісламських та європейських банків є кардинально різним.

 Історія сучасних західних банків сягає глибокої давнини, хоча точно визначити, коли з’явилися перші банки неможливо. Відомо, що вже в VII-VI столітті в Новому Вавілонському Царстві існували особи, які здійснювали дві основні функції банків: вони брали на зберігання золото, або інші цінності, що виконували роль грошей і видавали позику під відсоток. Спочатку відсоток був дуже високим, однак з часом він ставав більш низьким. Новий імпульс у розвитку банківської справи дав швидкий розвиток торгівлі в середні століття.

Вважається, що перші комерційні банки виникли в Англії в XVII столітті. Така еволюція західних комерційних банків [3].

Як уже зазначалося, ісламські  банки розвивалися по-іншому: у другій половині I тисячоліття нашої ери на Близькому Сході торгівля була розвинена як ніколи раніше. Відповідно широкі операції з видачі грошових позик здійснювали лихварі. Відсоток на видані кошти досягав 100-150%, що призводило до масового закріпачення населення [5].

Сучасний етап розвитку ісламських банків розпочався з відродження їхньої діяльності у 70-х рр. ХХ століття, після нафтової кризи і необхідності розміщення надлишкових пасивів. Створення у 1975 році Ісламського банку розвитку і Дубайського ісламського банку поклало початок офіційному розвитку ісламського банкінгу. Отже, історія сучасних ісламських банків налічує не більше 40 років. Першою спробою створити фінансову організацію, чия діяльність відповідала би ісламським принципам, слід вважати експеримент Армада Ель Надрала в Єгипті в 1963 році. Однак з ряду причин ця спроба не увінчалася успіхом, і вже 1967 року експеримент закінчився. У 70-х роках ХХ ст. ісламські банки почали активно створюватися в багатьох мусульманських країнах, що обумовлено трьома основними причинами: набуттям ісламськими державами незалежності, різким збільшенням цін на нафту та ісламським відродженням [2].

Багато мусульманських ідеологів  підкреслювали і підкреслюють, що сьогодні в мусульманському світі  виникла моральна і практична  потреба у створенні ісламських банків. Моральна, тому що сучасні західні  економічні концепції з багатьох питань суперечать як вченню ісламу, так  і релігійним вченням цих країн. Практичну потребу в безпроцентному кредитуванні ісламські вчені тісно пов’язують з моральною і обґрунтовують її тим, що комерційні банки не мали успіху в мусульманських країнах [4].

Саме виникнення банків вважається точкою відліку виникнення ісламської фінансової індустрії (табл. 2).

 

Таблиця 2. Заснування найстаріших ісламських банків

 

Як правило, у складі фінансових ринків ісламських країн представлений переважаючий банківській сектор з великими комерційними банками,фінансовими інститутами розвитку та спеціалізованими банками, поряд з іншими менш важливими небанківськими фінансовими інститутами. Водночас банківський сектор і різних ісламських країнах має специфічні риси залежно від принципів функціонування та видів банківських установ.

 

 

 

 

2. Головні принципи функціонування банків

В ісламських країнах може функціонувати різна за масштабом і охопленням ісламу банківська система – від повністю ісламської системи до системи, в якій співіснують традиційні та ісламські банківські установи або діють всього один або два ісламських банки.

Наприклад, в Ірані та Судані створена банківська система, яка функціонує виключно на ісламських засадах. У таких країнах, як Індонезія, Малайзія, Об’єднані Арабські Емірати і Пакистан, банківський сектор представлений як ісламськими банками, так і численними традиційними банківськими установами. Така відмінність у побудові банківської системи в окремих країнах ісламського світу полягає в неоднаковому впливі релігійних принципів на функціонування фінансового ринку.

Головним принципом діяльності ісламських банків є виключення з  усіх операцій процентної ставки. Замість  видачі бізнесменові платній позики банк може інвестувати в проект кошти в обмін на участь у прибутку. Вкладник ж отримує свій дохід також не у вигляді відсотка, а шляхом участі в прибутку банку. 

Згідно з нормами ісламської етики, праведно лише те багатство, джерелом якого є власну працю і підприємницькі зусилля його власника, а також  спадщина або дар. Крім того, прибуток є винагородою за ризик, що супроводжує  будь-якому діловому підприємству.

Ісламські економісти дають різні  раціональні обгрунтування заборони позикового відсотка, роблячи акцент на його експлуататорському характер і підкреслюючи роль банківської системи у провокуванні економічних криз. Однак у кінцевому рахунку відмова від відсотка, як і виконання заповіді, є актом віри. Як і будь-яку сферу життя мусульманина, фінансову діяльність регламентує святе письмо мусульман - Коран, а також звід правових і релігійних норм - шаріат.

В даний час лише в трьох державах - Пакистані, Ірані та Судані - банківська система цілком функціонує на основі принципів шаріату. Однак співтовариство ісламських банків є найбільш швидко зростаючим сегментом фінансового  сектора всього Близького Сходу. За даними Міжнародної асоціації  ісламських банків, сьогодні в 35 країнах (включаючи Росію) функціонують приблизно 200 таких кредитних установ. В  останні два роки спостерігається  стрімке зростання ісламських банків у країнах Перської затоки, стабільне  розвиток цього сектору продовжується  і в країнах Південно-Східної  Азії, перш за всього в Малайзії. 

Згідно шаріату, гроші, не вкладені в справу, підлягають обкладенню благодійним  податком на користь бідних і немічних. У випадку, якщо людина сама не здатний  пустити гроші в обіг, він повинен  вкласти їх у чуже підприємство, отримавши частку в його доходи. Відомо, що сам пророк Мухаммед був щасливим купцем, в його торговельні операції вклала кошти багата вдова Хаджі, яка згодом стала його дружиною. Фінансові операції, які здійснював понад півтори тисячі років тому засновник ісламу, носять ті ж назви і засновані на тих же принципах, що і види фінансових послуг, які пропонують сучасні ісламські банки в Манамі, Куала-Лумпурі і лондонському Сіті.

Основними поняттями Корану, що описують те, чого у своїй фінансовій практиці повинен уникати мусульманин, є  риба і гарар. Риба (дослівно «надлишок») - будь-яке невиправдане збільшення капіталу при позиці або у торговій угоді. Це такий самий тяжкий гріх, як і гарар - навмисний ризик, що виходить за рамки неминучої випадковості. Більшість ісламських вчених вважає, що поняття «риба» означає не тільки високий, лихварський, але й будь-позиковий відсоток, у той час як під визначення «гарар» потрапляє будь-яка спекулятивна операція.

Ісламські банки відкривають для  клієнтів три види рахунків. По-перше, це поточний рахунок, умови якого  практично не відрізняються від  умов відкриття таких рахунків в  західних банках. Відсотки по ньому  не виплачуються, клієнтові гарантується повернення суми вкладу в будь-який момент.

Другий тип рахунку - ощадний. Його власник не має права на участь в прибутках, проте адміністрація  з метою залучення вкладників може на свій розсуд виплачувати їм премії в залежності від прибутковості  банку. Ощадний вклад не є терміновим, його номінальний розмір також гарантований. Кошти, залучені за ощадними вкладами, банк намагається вкладати в мало рисковані операції, як правило, у фінансування торговельних угод.

І нарешті, третій вид рахунку - інвестиційний. Його власник має право розділити  з банком його прибуток або збитки за схемою profit and loss sharing (PLS). Вкладники отримують дохід за вкладам, який, як правило, можна порівняти з відсотком у звичайних банках. Однак дохід цей не гарантується, не гарантований і сам капітал, тому що збитки банк компенсує за рахунок коштів на інвестиційні вклади. У випадку, якщо банк розпорядився коштами клієнта не цілком професійно, той в судовому порядку може вимагати компенсації.

Таким чином, рекомендованим ісламської доктриною методом мобілізації  грошових ресурсів, у тому числі  і для банків, є пайову фінансування (equity finance) - Залучення коштів за рахунок участі інвестора в акціонерному капіталі. Приріст капіталу не може відбуватися в сфері грошового обігу, в його основі повинні лежати угоди, що стосуються реально існуючих товарів і послуг. Гроші самі по собі не можуть приносити нові гроші, капітал повинен використовуватися у продуктивних цілях.

Багато економістів зазначають, що у частковому фінансуванні криються значні переваги. У західній економіці  розмір позичкового відсотка, що залежить в свою чергу від встановленої Центробанком облікової ставки, диктує умови для розвитку реального сектора. У ісламської фінансової системі дохід за вкладами залежить від прибутковості акцій компаній, у які банк вклав капітал вкладників. Таким чином, динаміка розвитку реального сектора сприяє встановленню сприятливого інвестиційного клімату та ефективному розподілу фінансових ресурсів на користь найбільш успішних галузей економіки.

Фінансування за ісламською моделлю  може покінчити з залежністю реального  сектора від інтересів банківського капіталу, характерною для системи, заснованої на позиковий відсоток. Грошові активи створюються як відповідь  на інвестиційні можливості в реальному  секторі, тому саме реальний сектор визначає ставку доходу у фінансовому секторі, а не навпаки. Таким чином, вже  не банки будуть задавати реальній економіці темп розвитку, а продуктивний сектор почне створювати для себе сприятливий інвестиційний клімат.

В ісламській системі багато перспективні проекти, які звичайні банки відкинули  б через відсутність застави, можуть отримати фінансування на основі участі в прибутках. Однак у реальності дрібні і середні підприємці, які  створюють основну частину ВВП  арабських країн і складові більшу частину клієнтської бази банків, що зазнають труднощі в отриманні  кредитів на основі розподілу прибутку через надто складного і трудомісткого  механізму оцінки проекту. Ісламський банкір приймає рішення про надання  позики на основі вивчення перспектив проекту, запропонованого для реалізації, а також ділових якостей клієнта. У більшості випадків від нього  не вимагають надання застави. Це створює небезпеку махінацій  як з боку клієнта, так і з боку адміністрації банку. При операції на основі участі в прибутках клієнт може спробувати сфальсифікувати звітність  і приховати від банку реальні  доходи проекту. При фінансуванні торгової операції за схемою мурабаха (виплата на виплат основної суми позики і націнки «за обслуговування») клієнт може відчути спокусу нажитися за рахунок затримки платежів.

Для нейтралізації подібних ризиків розроблені спеціальні процедури, багато в чому схожі з практикою  західних банків, які теж нерідко  страждають від зловживань. Головним методом боротьби з махінаторами є ретельного аудита всіх операцій підприємства-клієнта. Жоден з членів керівництва ісламського банку не має права одноосібно визнати збитки, показані у звітності підприємства, що фінансується банком. Для цього необхідно колегіальне рішення всього складу правління банку. Якщо проект не досяг запланованої прибутковості, спеціальний незалежний комітет вивчає баланс підприємства. Якщо ж приховування доходів встановлено, клієнт виплачує суму, якої в примусовому порядку. Банк може використовувати свої права акціонера для заміни недобросовісних менеджерів підприємства. У особливо важких випадках банк отзиває свої кошти, і компанія-порушник вноситься до «чорного списку». У разі прострочення платежів справа передається до суду, який зобов'язує клієнта виплатити необхідну суму плюс обумовлений у первинному контракті штраф.