Грошова система Німеччини

 Грошова система  Німеччини 
Грошовою одиницею Німеччини є марка .Більш давня назва - пфеніг. Він перебуває в обігу як розмінна монета вже десять століть. Починаючи з другої половини XIX ст. пфеніг став дорівнювати одній сотій марки. Геллер , чеканився ,в XII ст. У XIII ст. його почали чеканити в Зах. і Півд.Німеччині зі срібла, пізніше геллер став дрібною мідною монетою. Тривалий час був в обігу талер - срібна монета, її почали чеканити з 1518 р. Найбільшого поширення XIX ст. набув прусський талер, що після реформи 1871 р. був прирівняний до 3 золотих марок. У 1907 р. назва монети "талер" узагалі зникла з офіційного вживання . Починаючи з XV й аж до XIX ст. на території Німеччини і сусідніх країн використовувалась така грошова одиниця, як гульден. Після франко-прусської війни 1870-1871 pp. у Німеч. була здійснена грошова реформа. Єдиною грошовою одиницею стала золота марка.  
До 70-х р. XIX ст. на території сучасної Німеч. розміщувалася 21 держава, які користувалися різними грошовими системами. Вони базувалися, як правило, на срібному монометалізмі, лише в Бременській системі основою був золотий талер. В обігу також використовувалися банкноти та паперові гроші. 
У І871-1873 р. під керівництвом Отто Бісмарка було здійснено політичне об'єднання німецьких земель та створено єдину німецьку державу, а на її основі - шляхом проведення грошової Реформи 1875 р. - єдину грошову систему. Карбування срібних монет заборонялося. На всій території держави вводилася єдина валюта - рейхсмарка із золотим вмістом 0,358423 г золота. В обіг було впроваджено золоті монети - 5, 10 та 20 марок. Це означало перехід до золотого монометалізму . 
З початком Першої світової війни розмін банкнот Рейхсбанку на золото було припинено. Грошова система Німеччини в цей період активно використовувалась як джерело фінансування війни. Під час війни та після її закінчення у великих обсягах здійснювалась грошова емісія, що викликало гіперінфляцію у країні. Німеччина опинилася на межі економічної катастрофи. Напередодні 1923 р. промислове виробництво в країні скоротилося до 40% рівня 1913 р. Зростання інфляції було пов'язане з проблемою репарацій.

Гіперінфляція викликала "грошовий голод", бо темп зростання цін випереджав темп зростання емісії грошей. За таких умов США та Великобританія згідно з "планом Дауеса", що був затверджений Лондонською конференцією країн-переможниць у 1924 p., надали Німеччині репараційну позику на суму 200 млн дол., з яких 110 млн було розміщено в США. "План Дауеса" забезпечив різке збільшення іноземних позик Німеччині. "Золотий дощ" американських доларів сприяв відродженню Німеччини. 
У 1924 р. у Німеччині проводиться грошова реформа: нова рейхсмарка обмінювалась на 1 трлн старих. У результаті реформи відбувся перехід до золотодевізного стандарту. Нова рейхсмарка забезпечувалась на 40% золотом та іноземною валютою. Золотодевізний стандарт у Німеччині було скасовано у 1931 р. у зв'язку зі світовою економічною кризою, установлювалася система нерозмінних на золото кредитних грошей. 
У зв'язку з великими державними витратами у роки Другої світової війни, що значною мірою здійснювалися за допомогою грошової системи, почалася інфляція. Ще законом 1939 р. Рейхсбанку дозволялось здійснювати емісію банкнот під забезпечення казначейських векселів. Під час війни кількість грошей в обігу зросла майже в 7 разів.

У перші повоєнні роки в німецькій економіці панувала система розподілу, успадкована від військової адміністрації третього рейху. Найважливіші харчові продукти можна було отримати лише за продовольчими картками. У 1948 p. саме під керівництвом Людвиг Ерхард а було здійснено грошову реформу, яка економічно поділила Німеччину на дві частини. Ця реформа стала частиною загальної господарської реформи. 
Згідно з реформою в обіг було введено нову грошову одиницю – нім. марку. Реформа дала швидкі позитивні результати. обсяг промислового виробництва збільшився на третину . Після реформи знову з'явилась заінтересованість у праці, яка оплачувалася грошима, зросла продуктивність праці  
У травні 1949 р. після прийняття Конституції Федеративної Республіки Німеччини (ФРН) у країні відповідно до вимог Бреттон-Вудської системи було встановлено золото-доларовий стандарт, курс німецької марки до долара становив 3,33 марки за долар США. Але вже у вересні того самого року в період масової девальвації валют німецька марка була девальвована, її курс був знижений до 4,2 марки за долар США. У 1953 р. ФРН вступила до Міжнародного валютного фонду, який зафіксував золотий вміст марки в 0,211588 г золота. 
У 50-ті та у першій половині 60-х років марка ФРН була найстабільнішою валютою, платіжний баланс зводився з активним сальдо, зростали золото-валютні резерви. ФРН першою із західноєвропейських країн запровадила часткову конвертованість своєї валюти в 1958 р.. 
1 липня 1990 р. відбулося валютне об'єднання двох німецьких держав - ФРН та НДР. . Реальне ринкове співвідношення двох валют було таким: 1 німецька марка = 5 маркам НДР. Однак, ураховуючи політичні обставини, влада ФРН вирішила перерахувати заробітну плату, пенсії і банківські заощадження в межах до 6000 марок за курсом 1:1, а інші рахунки - за курсом 2:1.По суті, це означало різке підвищення зарплати без відповідного йому зростання продуктивності праці.  
Нині в обороті в Німеччині перебувають купюри номінальною вартістю 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 і 1000 марок; монети - 1, 2, 5, 10, 50 пфенігів, 1, 2, 5, 10 марок. У 1975 р. з обігу були вилучені срібні п'ятимарочні монети - останній символ забезпечення національної валюти дорогоцінними металами. Сьогодні німецька марка посідає 2 місце після американського долара, у міжнародних валютних резервах її частка становить 25%. Так само, німецька марка відіграє велику роль у міжнародній економічній політиці, хоча в основному інтереси Німеччини сфокусовані на її соратників по ЄС. 
З 1 січня 1999 р. Німеччина увійшла до числа країн Європейського Союзу, що запровадили до безготівкового обігу спільну європейську валюту "євро". Передбачається, що з 1 липня 2002 р. німецька марка повністю припинить своє існування, поступившись "євро". Останнім часом сильний вплив на курс марки здійснює введення євро, що пов'язано із домінуючою роллю Німеччини в ЄС.