Контрольна робота По «Гроші та кредит»

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

ДонДТУ

Кафедра Фінанси та кредит

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна  робота

По дисциплині: «Гроші та кредит»

Варіант № 19

 

 

 

 

 

 

Виконала: ст.гр. ЕПП-12-2з

Симоненко М.Д.

    Перевірила:    Жданова І. В.

 

 

 

 

 

 

 

 

Алчевськ 2013

1 Теоретична частина 1.1 Конвертованість валюти 1.2 Комерційні банки  в сучасних умовах 2 Практична частина Задача 1 Задача 2 Задача 3 Задача 4 Задача 5 Задача 6 Задача 7 Задача 8 Задача 9 Задача 10 Задача 11 Задача 12 Задача 13 Задача 14 Перелік використаної літератури

3 3 4 8 9 9 9 9 9 10 10 10 10 11 11 11 11 12 13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА

1. Конвертованість валюти

 

Конвертованість - гарантована  здатність національної грошової одиниці  обертатися. Вже процес визначення вартості товару означає, що вона здатна вимірюватися грошима. Тобто товар конвертується (обмінюється) на гроші, а гроші, в свою чергу, конвертуються на товар. Гроші також здатні конвертуватися на інші валюти. Тоді й кажуть, що гроші мають властивість вільно конвертуватися на світовому ринку на інші валюти. Обмін однієї національної валюти на інші відбувається на валютних біржах, у банках, спеціальних міняльних лавках та в інших фінансово-кредитних закладах. Здатність тієї або іншої національної грошової одиниці вільно обертатися на інші валюти оцінюється висловом "вільна конвертованість".

Тобто конвертованість валюти — це здатність резидентів та нерезидентів вільно, без обмежень здійснювати обмін національної валюти на іноземну та використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами. Різниця між ступенем конвертованості валюти залежить від обмежень уряду на валютному ринку. З погляду типів міжнародних операцій, які відбиваються в платіжному балансі країни (платіжний баланс за поточними операціями або за операціями з капіталом), валюта може бути конвертованою за поточними операціями чи за операціями з капіталом або повністю конвертованою.

Конвертованість за поточними операціями — це відсутність  обмежень на платежі та трансфери  за поточними міжнародними операціями, які пов’язані з торгівлею товарами та послугами, міждержавними переказами тощо. Такі обмеження можуть набувати різних форм у різних країнах: від розподілу іноземної валюти між імпортерами у формі індивідуальних квот для кожної окремої фірми або генеральних квот, що визначають максимальний обсяг іноземної валюти, який уряд готовий виділити для сплати імпорту в поточному періоді, до різних адміністративних вимог. Слід зауважити, що всі країни — члени Міжнародного валютного фонду, підписуючи угоду про вступ до нього, беруть зобов’язання відповідно до статті 8 Статуту МВФ скасувати всі обмеження на міжнародні платежі за поточними операціями. Тому залежно від чинного режиму валютного курсу конвертованість за поточними операціями буває жорсткою (hard), коли національна валюта має фіксований курс відносно іноземної валюти, та м’якою (soft), коли національна валюта має плаваючий курс відносно іноземної валюти.

Конвертованість за капітальними операціями —  відсутність обмежень на платежі та трансферти за міжнародними операціями, які пов’язані з рухом капіталу (прямі й портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти). Основними такими обмеженнями можуть бути: обмеження об’єктів прямих іноземних інвестицій окремими галузями економіки, заборона на купівлю резидентами іноземних цінних паперів тощо. Конвертованість за капітальними операціями не є вимогою при вступі до МВФ.

Повна конвертованість  — це відсутність будь-якого контролю та обмежень за поточними і капітальними операціями. Повна конвертованість  передбачає також відсутність обмежень на експорт та імпорт товарів і послуг, які можуть вплинути на їх ціну.

Внутрішня конвертованість  — право резидентів здійснювати  операції в країні з активами, які  деноміновані в іноземній валюті. Така форма притаманна Україні. Внутрішня конвертованість охоплює як поточні, так і капітальні операції, але не передбачає паралельного обігу кількох валют.

Зовнішня конвертованість  — право резидентів здійснювати  операції з іноземною валютою  з нерезидентами.

 

2. Комерційні банки в сучасних умовах

 

Банківський сектор - один з найважливіших напрямків розвитку ринкових відносин, який є основою  для нормального, ефективного функціонування ринкового механізму.

Комерційний банк в сучасній Укрвїні є основним елементом банківської системи.

Банк – установа, що акумулює грошові кошти і заощадження та здійснює кредитно-розрахункові та інші операції.

Банки виникають на основі товарно-грошових відносин, і тому існують при різних суспільно-економічних формаціях.

Особливе місце у кредитній  системі та на фінансових ринках займають комерційні банки. У більшості країн (в тому числі в Україні) це найчисельніша група фінансових посередників. Комерційний банк – це кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам всіх галузей народного господарства.

Важлива економічна роль банків суттєво  розширила сферу їх діяльності. Вони виконують наступні основні функції:

1) мобілізація тимчасово вільних  грошових коштів і перетворення  їх в капітал;

2) кредитування підприємств, держави та населення;

3) випуск кредитних засобів обігу  (кредитних грошей);

4) здійснення розрахунків та  платежів в господарстві;

5) емісійно-засновницька діяльність;

6) консультування, надання  економічної та фінансової інформації.

Виконуючи функцію мобілізації  вільних грошових коштів і перетворюючи їх в капітал, банки акумулюють грошові  доходи і заощадження у вигляді  вкладів. Вкладник отримує винагороду у вигляді відсотка або наданих  банком послуг. Сконцентровані у вкладах  заощадження перетворюються на позиковий капітал, що використовується банками для надання кредитів підприємствам і підприємцям. Використання кредитів забезпечує розвиток виробничих сил країни в цілому. Користувачі позик вкладають кошти в розширення виробництва, купівлю нерухомості, споживчих товарів. В результаті за допомогою банків заощадження перетворюються на капітал.

Кредитні можливості банків залежать від розмірів накопичення  грошових коштів населення та збільшення власних грошових коштів підприємств. Постійне зростання цих коштів в промислово розвинутих країнах і потреба в кредитних ресурсах з боку підприємств створюють умови для розширення кредитування.

Важливе економічне значення має функція кредитування підприємств, держави і населення. Пряме надання  в борг вільних грошових капіталів їх власниками користувачам позик в практичному господарському житті ускладнено. Банк виступає в якості фінансового посередника, отримуючи грошові кошти у кінцевих кредиторів і передаючи їх кінцевим користувачам кредитів.

В останні роки зростає попит на кредит. Підприємствам необхідні додаткові грошові кошти для оновлення капіталу і розширення виробничих потужностей. Для задоволення попиту з боку підприємств комерційні банки розробляють нові форми кредитування, удосконалюють його механізм.

Випуск кредитних грошей є специфічною функцією, що відрізняє  банки від інших фінансових інститутів. Сучасний механізм грошової емісії пов'язаний з двома поняттями: банкнотна  та депозитна емісія. Відповідно грошова  маса виступає в готівковій (банківські білети та розмінна монета) і безготівковій (грошові кошти на рахунках і депозитах в комерційних банках та інших кредитних установах) формах. Частка готівкових грошей складає в промислове” розвинутих країнах близько 10 %, причому спостерігається її подальше зменшення. Банкнотну емісію здійснює емісійний (центральний) банк, який має монопольне право випуску грошей. В структурі грошового обороту переважає безготівковий оборот, а основними емітентами грошей с не центральні, а комерційні банки.

Комерційні банки здійснюють депозитну емісію – випуск кредитних інструментів обігу на основі створення банком вкладів (депозитів), які утворюються в результаті видачі позик клієнту. Грошова маса збільшується, коли банки видають позики своїм клієнтам, і зменшується, коли повертаються позики, отримані від банків.

Позика, що надається  клієнту, зараховується на його рахунок  в банку, тобто банк створює депозит (вклад до запитання). При цьому  збільшуються боргові зобов'язання банку. Власник депозиту може отримати в банку готівкові кошти в розмірі вкладу: таким чином, банк створює гроші проти вимог клієнта і відбувається збільшення грошей в обігу. При наявності попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дозволяє розширяти грошову емісію, що підтверджує зростання грошової маси в промислове розвинутих країнах. Банківський кредит став однією з головних причин цього росту. Разом з тим економіка потребує необхідної, але не надлишкової кількості грошей, тому комерційні банки функціонують в рамках обмежень, передбачених державою в особі центрального банку. Ці обмеження повинні регулювати процес кредитування і відповідно процес створення грошей та здійснювати контроль за цим процесом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 ПРАКТИЧНА  ЧАСТИНА

 

Перелік формул, необхідних для рішення задач:

 

                                                                                                 (1.1)

                                                                                                (1.2)

                                                                                                 (1.3)

Якщо умови кредитного договору передбачають зміну процентної ставки протягом терміну кредиту, то нарощена сума боргу розраховується за формулами:

                                                                                             (1.4)

                                                                                              (1.5)

Умовні позначки:

1. нарощена сума боргу –
2. сума позики –
3. період нарахування – років;

                                             місяців;

                                              днів.

Нарощена сума боргу (внеску) визначається за формулою:

 

                                           

                                                 (1.8)

де  - первісна сума;

     - ставка складних річних відсотків;

     - період нарахування, років.

Виходячи з зазначеної формули можна знайти:

а) первісну суму:

                                               

                                                   (1.9)

б) ставку відсотків:

                                                

                                                  (1.10)

в) період нарахування:

                                           

                                                (1.11)

Якщо кількість розрахункових  періодів у році перевищує одиницю, то для розрахунку нарощеної суми користуються формулою:

 

                                             

                                           (1.12)

де m – кількість розрахункових  періодів у році.

 

Задача 1

Визначити нарощену суму боргу, що одержить вкладник наприкінці терміну, якщо тис. грн; роки;

Розв'язання:

Використовуючи  формулу, визначаємо нарощену суму боргу:

= 35*(1 + 0,15*5) = 61,25 тис. грн.

 

Задача 2

Визначити суму, яку необхідно  внести в банк під p = 15 % річних щоб за n = 5 роки нарощена сума склала Kn = 35 тис. грн.

 

Розв'язання:

Перетворивши  формулу, одержуємо:

                                               

                                                 (1.6)