Контрольна робота з " Гроші і кредит"

Міжнародний кредит функціонує в різноманітних формах. Залежно від того, хто є кредитором виділяють: фірмовий, банківський, урядовий. З точки зору об’єктів кредитування розрізняють фінансовий і комерційний міжнародний кредит.

Фірмовий (комерційний) кредит означає  відстрочку платежу за продані товари в кредит. Кредитором виступає фірма - експортер, а позичальником - імпортер. З позиції позичальника фірмовий кредит є найменш зручним, оскільки сфера функціонування кредиту обмежена, а позичальник попадає у пряму комерційну залежність від кредитора.

Гнучкішою формою кредиту в міжнародних  відносинах є банківський кредит, при якому одним із суб’єктів кредитних відносин виступає банк. Міжнародний банківський кредит за формою є фінансовим кредитом.

Фінансовий кредит - це надання кредитів у грошовій (валютній) формі. Фінансові кредити можуть надаватися у валютах країни-кредитора, країни-боржника, а також у третіх валютах або взагалі в декількох валютах, як це буває на європейському ринку, коли позика розміщується одночасно в кількох країнах. Однією з форм фінансових кредитів є облігаційні позики, які розміщуються іноземними позичальниками на міжнародному та національному ринках позичкового капіталу за допомогою банків. Крім того, міжнародні банки виконують гармонійні функції.

Урядовий кредит (міжурядові позики) - різновидність міжнародного кредиту, який надається однією країною іншій в товарній або грошовій формі, в рамках міжурядової угоди. В широкому розумінні до міжурядових позик належать кредити міжнародних валютно-кредитних організацій, які надаються через МВФ, групу МБРР, Європейський Інвестиційний банк та інші фінансово-кредитні інститути.

Для урядового кредиту  характерним є те, що суб’єктами кредитних відносин виступають окремі держави, а об’єктом перерозподілу - їх національний доход. Звичайно, урядовий кредит надається на більш пільгових умовах, ніж приватний. Він може бути безпроцентним, пільговим, може надаватись у вигляді субсидій.

У міжнародному обороті  кредит виконує функцію нагромадження  та перерозподілу позичкових капіталів  між країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення з метою  отримання максимальних прибутків. Міжнародний кредит відіграє важливу роль зокрема:

• сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну;
• сприяє зміцненню міжнародних економічних зв’язків;
• підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі, стимулює та прискорює ріст світового товарообороту;
• забезпечує безперервність міжнародних розрахунків та прискорює обіг коштів у міжнародному обороті;
• слугує методом регулювання платіжних балансів;
• посилює конкуренцію між країнами, оскільки використовується як знаряддя конкурентної боротьби за ринки збуту.

 

В Україну залучаються  іноземні кредити для розв’язання  проблем, що пов’язані з структурної  перебудовою економіки, технічним  переоснащенням і модернізацією  виробничих процесів, а також для  проведення конверсії і розвитку експортного потенціалу.

5. Банківський кредит.

Банківський кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Він відображає економічні відносини між суб’єктами кредитування: кредитором-банком, який надає кредити і позичальником - суб’єктом кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти. Позичальником можуть бути економічні агенти (фізичні та юридичні особи, держава), які відчувають потребу в кредиті. Кредитні відносини між банком і позичальником будуються на підставі кредитних договорів.

Об’єктом банківського кредиту є грошовий капітал. Банки  можуть надавати кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Залежно від об’єкту кредитування банківський кредит надається безпосередньо тим позичальникам, хто має в цьому потребу на основі індивідуальних кредитних угод. Непрямий банківський кредит надається через посередника. Він може виступати у формі фінансових зобов’язань банка. Прикладом непрямого банківського кредиту може бути і облік векселів, факторингові операції, фондові операції, гарантійні операції тощо.

Банківська система  шляхом надання кредитів організовує  й обслуговує рух капіталу, забезпечує його залучення та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу. Банківський кредит також тісно пов’язаний з емісією грошей в обіг.

У банківській практиці існує велике розмаїття кредитів, що надаються юридичним та фізичним особам. Їх можна класифікувати за певними ознаками:

1. За призначенням  і характером використання розрізняють  позики для фінансування:

• інвестиційних проектів;
• комерційних контрактів (угод).

2. В залежності від  цільового спрямування кредит  є виробничий та споживчий.  Преважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту. Водночас населення теж одержує значну кредитну допомогу на споживчі цілі, насамперед це кредити на затрати, пов’язані з покращенням житлових умов, на обзаведення підсобного домашнього господарства, на придбання товарів у кредит, а також на начальні потреби.

3. За терміном користування  кредити поділяються на:

• короткострокові - до одного року;
• середньострокові - до трьох років;
• довгострокові - понад три роки.

4. За строками користування кредити розподіляються на:

• строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. Характерна особливість строкових кредитів полягає у наявності чітко визначеного порядку їх використання і фіксованого терміну чи термінів погашення.
• до запитання - це кредити, що видаються на невизначений термін і які погашаються за першою вимогою кредитора.
• прострочені кредити - це кредити за якими термін повернення, встановлений у кредитному договорі, закінчився, а борг ще не повернений кредитору.
• відстрочені або пролонговані кредити ¾ це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника банком прийняте рішення про перенесення на пізніший строк повернення боргу (пролонгацію).

5. За характером забезпечення:

• забезпечені заставою;
• гарантовані;
• незабезпечені (бланкові).

6. За характером повернення:

• одноразове повернення позики. За цим методом заборгованість повинна повністю погашатись на дату, вказану у кредитному договорі, або достроково за заявою позичальника; на вимогу кредитора -  з попереднім повідомленням позичальника.
• поступове повернення кредиту рівномірними внесками, або його ще називають “амортизаційне”.
• поступове повернення кредиту періодичними внесками (“повітряна куля”); погашення періодичними внесками передбачає погашення рівними внесками частин основного боргу протягом періоду кредитування і значної частини боргу ¾ після закінчення терміну дії кредитної угоди.

7. За характером і  способом оплати відсотків виділяють  кредити з:

• фіксованою ставкою відсотку характерні для стабільної економіки. Кредитам, які надаються на дуже короткий термін ¾ не більше 2-3 місяців, частіше притаманна фіксована ставка відсотку з можливістю збільшення її розміру у випадку пролонгації позики.
• плаваючою ставкою відсотку надаються особливо в умовах інфляції з метою зменшення ризику недоотримання прибутку або уникнення збитків при наданні позик на тривалий період.
• дисконтні позики - за яких виплата відсотків здійснюється у момент надання позики. Така схема виплати застосовується до особливо ризикованих кредиторів.

Слід зазначити, що в  економічній літературі немає єдиної думки щодо кількості складу ознак  класифікації видів кредиту. Наведені вище ознаки є неповними. крім того в літературі та нормативних актах  має місце змішування понять “види  кредиту” та “форми кредиту”, з чим не можна погодитися.

Основні елементи грошової системи

 

Грошова система —  це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні. Грошова система формується історично, є елементом господарського механізму і регулюється законодавчими актами держави.

 До основних елементів  грошової системи належать:

1. грошова одиниця,
2. державні грошові знаки,
3. масштаб цін,
4. валютний курс,
5. організація емісії та обігу грошових знаків,
6. організація міжнародних розрахунків,
7. суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання.

 Грошова одиниця  — встановлений у законодавчому  порядку грошовий знак, який слугує  для вимірювання цін товарів  та послуг.

 Державні грошові  знаки — визначаються законодавством  держави і мають законну платіжну  силу. Грошові знаки, що випускаються державою, обов'язкові до приймання на території всієї країни.

 Розрізняють такі  види державних грошових знаків:

1. банківські білети  — вид державних грошових знаків, які випускаються в обіг центральним  емісійним банком країни;

2. казначейські білети — вид державних грошових знаків, які впроваджуються в обіг при бюджетній емісії спеціально уповноваженим державним органом;

3. розмінна (білонна)  монета — дрібна частина державних  грошових знаків, яку випускають  для зручності обслуговування  роздрібного обігу.

 Масштаб цін —  засіб вираження вартості (ціни) товарів і послуг у грошових  одиницях, який складається під  впливом ринкового попиту і  пропозиції.

 Валютний курс —  вартість грошової одиниці однієї  країни, що виражена у грошових  одиницях іншої країни. Валютний курс використовується для:

• обміну валют при торгівлі товарами і послугами;
• порівняння цін на світових товарних ринках, а також вартісних показників різних країн;
• періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті юридичних та фізичних осіб.

 Розрізняють два основні види валютних курсів:

1. фіксований — офіційно  встановлене співвідношення грошових  одиниць різних країн;

2. плаваючий — ринкове  співвідношення грошових одиниць  різних країн, що залежить від  попиту і пропозиції.

 Організація емісії  та обігу грошових знаків включає визначення сфер готівкових і безготівкових розрахунків, режим використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо. Порядок емісії та обігу грошових знаків встановлюється державою і регулюється законодавством країни.

 Організація міжнародних  розрахунків — система регулювання  платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, що виникають між державами, підприємствами, організаціями та фізичними особами, які перебувають на території різних країн.

 Суб'єкт грошово-кредитного і валютного регулювання — в ролі такого органу в більшості країн виступає центральний емісійний банк.

 Грошово-кредитна  політика — комплекс заходів  у сфері грошового обігу та кредитних відносин, що їх здійснює держава з метою регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості, врівноваження платіжного балансу.

Oб’єктами грошово-кредитної  політики виступають сукупна  грошова маса та рівень процентних  ставок.

 Суб'єктами грошово-кредитної  політики виступають центральний (емісійний) банк країни, комерційні банки, інституції зі страхування депозитів тощо.

 Інструменти грошово-кредитної  політики — операції на відкритому  ринку, управління обов'язковими  резервами, облікова політика.

 Операції на відкритому  ринку — купівля та продаж уповноваженими установами держави її цінних паперів. Купівля державних цінних паперів спричиняє додаткову грошову емісію. Продаж державних цінних паперів знижує обсяги грошової маси, що перебуває в обігу.

 Управління обов'язковими  резервами — зміна норми обов'язкового резервування банківських депозитів. Зменшення норми обов'язкового резервування призводить до збільшення ліквідності банківських активів. Збільшення норми обов'язкового резервування призводить до зменшення можливостей комерційних банків до кредитування.

 Облікова політика  — зміна норми відсотка при  наданні позик центральним банком  комерційним банкам. Такий кредит  надається комерційним банкам  під заставу державних цінних  паперів. Через зміну облікової  ставки на грошовому ринку  збільшується або зменшується пропозиція кредитних ресурсів.