Контрольная работа по предмету "Деньги и кредит"

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ АКАДЕМІКА  ЮРІЯ БУГАЯ

Контрольна  робота

 

з дисципліни “ Гроші та кредит ”

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:	Студент дистанційної форми навчання Групи  ЗМД-11 Панчік О.С.
Перевірив(ла):	викл. Дульська І. В.

 

 

КИЇВ – 2011

Варіант 2

1. Функція грошей як засобу нагромадження.

2. Інфляційний цикл: сутність та механізм формування.

3. Банківські послуги — перспективне джерело зростання доходів комерційних банків.

 

Функція грошей як засобу нагромадження

Гроші виступають загальним еквівалентом, тобто забезпечуючи його власнику будь-якого товару, стають втіленням багатства. Тому у людей  виникає прагнення до їх накопичення  та заощадження. Для утворення скарбів  гроші вилучаються з обігу, тобто акт купівлі - продажу переривається .Однак просте накопичення і заощадження грошей власнику додаткового доходу не приносить.

На відміну від попередніх двох функцій гроші як засіб накопичення  і заощадження повинні володіти здатністю зберігати вартість хоча б на певний період і бути реальними.

При металевому обігу ця функція виконувала економічну роль регулятора грошового обороту :зайві  гроші направлялися в скарби, нестача  поповнювалася за рахунок скарбів.

З розвитком товарного  виробництва значення функції як засобу накопичення та заощадження зростало. Без накопичення та заощадження ставало неможливим здійснення процесу відтворення. На відміну від простого товарного відтворення, коли гроші нагромаджуються у вигляді “Мертвих скарбів”, з розвитком виробництва підприємцю стало не вигідно зберігати гроші, їх стали направляти в оборот для отримання прибутку. Крім того акумуляція тимчасово вільних коштів - необхідна умова кругообігу капіталу. Саме створення грошових резервів підприємстві забезпечує пом'якшення порушень, що виникають у окремого господарчого суб'єкта, а резерви в масштабі країни - відсутність диспропорцій в народному господарстві.

Золотий обіг потребував накопичення  центральним (емісійним) банком золотого запасу, який використовувався для поповнення внутрішнього обігу, розміну знаків вартості на золото, міжнародних платежів. Це призначення золотого запасу в сучасних умовах відпало в зв'язку з вилученням золота з обігу. Однак золото продовжує відігравати роль скарбу, зосереджуючись в резервах центральних банків, казні держави, урядових валютних органах. Розмір золотого запасу свідчить про багатство країни і забезпечує довіру резидентів та іноземців до національної грошової одиниці.

Окремі особи також  накопичують золото у формі злитків, монет прикрас, купуючи його ринку в обмін на національну грошову одиницю. Мета такого накопичення в умовах панування знаків вартості - застрахувати себе від знецінення цих знаків вартості. Основна маса членів суспільства при відсутності золотого обігу накопичує і зберігає кредитні гроші, які є паперовими символами і не створюють реального багатства для власників.

Господарюючі суб'єкти зосереджують короткостроковий капітал в кредитних  установах, а довгостроковий - за допомогою  цінних паперів, отримуючи при цьому дохід.

Важливе значення цієї функції - стихійно регулювати грошовий обіг при  плануванні знаків вартості - втрачені. Тепер кредитні гроші не можуть еластично  розширювати або зменшувати кількість  необхідних для обігу грошей, як це було при золотих грошах.

Виконання грошима функції  засобу накопичення є важливою передумовою  розвитку кредитних відносин, за допомогою  яких стає можливим використання тимчасово  вільних коштів, що утворюються в  різних сферах господарства і населення  для надання їх в позику підприємству і організації інших галузей і окремим кредиторам. Кредитні відносини, що виникають і постійно відновлюються, сприяють доцільному використанню ресурсів господарства, розвитку виробництва і більш повному задоволенню потреб населенню. Такі результати використання грошей у функції засобу накопичення в межах народного господарства.

При вирішенні проблеми доцільності  накопичення коштів слід враховувати  наступне:

- можливість безперешкодного  використання розміщених грошових  коштів ;

- надійність  вкладень;

- мінімізація  ризику;

- можливість  отримання доходу від вкладених  коштів.

 

Інфляційний цикл: сутність та механізм формування

Інфляція як економічне явище характеризує якісний стан грошового обігу в умовах, коли перестає діяти механізм автоматичного забезпечення сталості грошей. Невипадково термін “ інфляція ” почав вживатися в 70-ті роки ХІХ ст. стосовно до грошового обігу в Північній Америці, переповненого паперовими знаками, які випускалися для ведення громадянської війни. З того часу він широко ввійшов у наукову літературу і практичний лексикон, особливо після краху золотого стандарту.

Інфляція як наслідок негативних процесів в економіці відома вже  кілька століть. Однак в економічній  теорії досі не існує одного у погляду  на суть цього надзвичайно складного економічного явища. В економічній науці сформувалися дві основні концепції інфляції:

1) інфляція - знецінення нерозмінних  на золото паперових грошей  внаслідок переповнення каналів  обігу грошовою масою; 

2) інфляція - загальне зростання цін на товари та послуги.

Суть інфляції заклечається в тому, що національна  валюта знецінюється по відношенню до товарів, послугам та іноземним валютам, які зберігають стабільність своїй покупній спроможності.

Деякі вчені-економісти до цього переліку додають і золото, надаючи йому роль загального еквіваленту поряд із грошима.

Зріст цін може бути пов’язаний із перевищенням попиту над пропозицією товарів, однак  така диспропорція між попитом і  пропозицією в більшості випадків не є інфляцією.

Незалежно від  стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватись внаслідок зростання  продуктивності праці, циклічних або  сезонних коливань, структурних здвигів  в системі відтворення, монополізації  ринку державного регулювання економікою, введення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, змін кон’юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв’язків, стихійних лих і ще можна привести безліч прикладів. З переліченого видно, що не всякий ріст цін — інфляція, тому особливо важливо виділити саме дійсно інфляційний.

Так, ріст цін, що пов’язаний із циклічним коливанням кон’юнктури не можна вважати  інфляційним. Ціни підвищуються у фазі бума і падають у фазі кризи, потім  знову зростають у наступних  фазах виходу із кризи.

Підвищення продуктивності праці за умои інших рівних умов призводить до зниження цін. Однак можливі випадки, коли підвищення продуктивності праці призводить до підвищення заробітної плати. В цьому випадку — інфляція витрат підвищення зарплати в якійсь галузі дійсно супроводжується підвищенням загального рівня цін.

Стихійні лиха не можна вважати причиною інфляції. Наприклад, внаслідок стихійного лиха на якійсь території зруйновані будинки. Це призводить до підвищення попиту на будівельні матеріали, послуги будівельників, транспорт і т. д. Великий попит на послуги і промислову продукцію буде стимулом для виробників до збільшення обсягів виробництва і в міру насичення ринку ціни будуть знижуватися.

 

Банківські  послуги — перспективне джерело  зростання доходів комерційних банків

Банківські  послуги — це ті дії банківських  установ на замовлення

клієнтів, які  не пов’язані із залученням додаткових ресурсів. Основною

формою оплати банківських послуг є комісії. Банки  надають клієнтам

різноманітні  послуги. Їх об’єднують у певні групи за відповідними

ознаками і  критеріями. Найбільш поширеною є  класифікація банківських

послуг, в якій виділяють такі групи послуг: ліцензовані, неліцензовані,

чисті, сурогатні, комісійні, гонорарні, спредові, балансові,

позабалансові тощо.

Власний капітал – це грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку) та пайовиками, а також кошти, сформовані в процесі подальшої діяльності банку.

У порівнянні з  підприємствами інших сфер діяльності власний капітал комерційного банку  займає незначну питому вагу у сукупному капіталі, приблизно 8—10 %, тоді як у промислових підприємств — 40—60 %. До того ж він має інше призначення в банках, а ніж в інших сферах підприємництва.

Регулятивний  власний капітал, що використовується органами банківського нагляду в основному для обчислення економічних нормативів, складається з основного і додаткового капіталу, зваженого на ризики.

У свою чергу  основний капітал банку включає  сплачений і зареєстрований статутний  капітал і розкриті резерви, які  створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал.

Розкриті резерви  також включають резервні фонди, що створені згідно із законами України, загальні резерви, прибутки минулих  років та прибутки минулих років, що очікує затвердження.

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку  є міжбанківський кредит.

Міжбанківський  кредит – це позичковий капітал  комерційного банку, що передається  іншому банку у тимчасове користування на умовах повернення і платності.

Фактично залучені кошти — це основне джерело  формування капіталу комерційного банку, які спрямовуються на проведення активних операцій. У банківській  практиці всі рахунки клієнтів, відкриті в банку, у цілому називають депозитами, а залучені кошти депозитними зобов'язаннями.

 

 

Список використаної літератури:

1. Александрова М. М; Маслова С.О.: “Гроші, Фінанси, Кредит” 

2. Верчканов Г.С., Верчканова Г.Р. Мікро- і макроекономіка. Енциклопедичний словник. – Санки – Петербург: ”Лань”, 2000.
3. Кривцов О.С., Бережний В.М., Онегіна В.М. Макроекономіка у запитаннях і відповідях – Київ: Центр навчальної літератури
4. Банківська справа: Навч. посіб. для ВИЗ / За ред. Р.І. Тиркала. – Т.: Карт-бланш, 2001.
5. Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г.Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. – 3-тє вид. – К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003.