Недобросовісна конкуренція і промислове шпигунство в банках

обговорюються проблеми діяльності банків. 
Разом з тим наявність відкритої інформації не завжди задовольняє потреби конкуруючого банку. Тому збирання найбільш цінної інформації ведеться зазвичай нелегально та напівлегально. 
Сьогодні найбільш відомими і поширеними формами нелегального та напівлегального збирання інформації є: 
- анкетування фахівців банку-конкурента під виглядом запрошення їх на роботу; 
- підкуп службовців банку-конкурента, засилання до такого банку агентів, установлення спеціальних технічних засобів у його приміщеннях для несанкціонованого отримання інформації; 
- опитування фахівців конкурента на виставках, конгресах, конференціях, семінарах; 
- спостереження за діяльністю установ банку та його персоналом; 
- неправдиві переговори з банком-конкурентом; 
- посягання на інтелектуальну власність банку-конкурента; 
- підслуховування розмов, вивідування інформації; 
- шантаж і різні форми тиску на джерела інформації; 
- викрадення документів, програмних засобів; 
- збирання інформації через закордонні філії, партнерів, клієнтів, сумісних постачальників, консультантів, радників, колишніх працівників банків. 
Промислових шпигунів цікавлять також діяльність і особисте життя керівників та представників вищого менеджменту конкуруючих фірм, банків, вади їхньої поведінки і сімейні стосунки. 
Наведені форми промислового шпигунства можуть реалізовуватись різними методами. Наприклад, несправжнє прийняття на роботу починають з вивчення кола осіб, які можуть знати необхідні конкурентові таємниці. Після вибору особи уточнюються найбільш популярні періодичні видання, які цікавлять дану особу, в них дається об’ява з пропозицією вигідних умов роботи такого фахівця. Як правило, умови роботи в таких об’явах значно кращі, ніж ті, що має зараз фахівець. Останній відвідує конкуруючий банк, заповнює необхідні анкети, зустрічається з майбутнім керівництвом і, бажаючи показати себе з кращого боку, розповідає не тільки те, що він робить сам, а й те, чим займається його підрозділ. 
Через деякий час фахівець отримує ввічливу відповідь з відмовою і продовжує працювати на своєму місці, нічого не підозрюючи. А конкуруючий банк уже отримав необхідну йому інформацію. 
Увага промислового шпигунства може приділятись і негативним рисам поведінки та хибам працівників конкуруючих структур. Якщо такі риси відсутні, то вони можуть бути спровоковані. Це і неконтрольована поведінка працівників у стані сп’яніння, матеріальна подяка за незначні дії на користь когось із клієнтів, надання позик на пільгових умовах тощо. 
Об’єктом пильної уваги є молоді жінки, які згідно зі своїми обов’язками мають доступ до таємниць фірми, банку. Взагалі красиві жінки — неперевершена цінність для промислових шпигунів. Ті, кого не можна споїти, підкупити або залякати, вибовкують таємниці своїм коханкам, бажаючи продемонструвати свою значущість. Яким би банальним не був трюк з підставною жінкою, але за відповідної підготовки спрацьовує він бездоганно. Історія розвідки — незаперечний тому доказ. 
Спостереження за конкуруючим банком, як правило, ведеться постійно, і при цьому застосовуються різні методи. 
Насамперед це вивчення всіх документів і публікацій, де йдеться про конкуруючу

структуру, безпосереднє спостереження  за характером угод і умовами їх складання, складом клієнтів, поведінкою керівного складу і представників  вищого менеджменту, повсякденною діяльністю установ банку. 
Результати спостереження аналізують і систематизують, на їх підставі складають відповідні звіти, а в сукупності з іншими даними роблять необхідні висновки. Спостереження може здійснюватися службовцями самого банку, спеціалістами відповідних структур конкурента, підкупленими працівниками третіх осіб, у тому числі й клієнтами. 
Великої шкоди завдає отримання інформації з документів. Це може бути здійснено різними методами: копіюванням таємних та конфіденційних документів, фотографуванням їх, складанням окремих витягів із документів, несанкціонованим ознайомленням з ними представників конкуруючих структур. Особливо цінна інформація може отримуватись навіть шляхом викрадення документів. Таке здійснюється під час розроблення документів, їх переміщення (у тому числі і при пересиланні), роботи з ними посадових осіб, а також під час зберігання. 
Засилання агентів до банку може відбуватися як шляхом прямого наймання на роботу зазвичай кваліфікованого фахівця на ключову посаду, так і тимчасового використання працівників для виконання роботи (ремонту, обслуговування, консультації та ін.). Такі люди є найбільш ефективним джерелом інформації, і їх важко викрити. 
Значну заінтересованість промислових шпигунів викликають плани діяльності банку, технології отримання прибутку, система управління діяльністю банку, організація його безпеки, продукти інтелектуальної власності. 
Джерелами промислового шпигунства є його агенти (довірені особи) в конкуруючих структурах, найбільш доступні працівники цих структур, рекламні видання, звіти фірм, банків про свою діяльність, публічні виступи представників їх керівного складу і службовців, ярмарки і виставки, публікації в пресі, конференції і ділові зустрічі, клієнти, партнери, постачальники, радники і консультанти. До джерел промислового шпигунства також відносять документи різних угод, матеріали судових справ, технічні засоби зв’язку і передавання інформації, колишні працівники банку. Якщо через певні причини з відомих джерел неможливо отримати інформацію, промисловими шпигунами можуть проводитись спеціальні оперативні дії щодо організації каналів втрати інформації. Серед них: використання різних засобів електронної техніки, вербування агентів з числа службовців банку, проведення інших спеціальних заходів. 
Практика показує, що ведення недобросовісної конкуренції і промислового шпигунства не передбачає створення для цього спеціальних штатних структур. Але така діяльність з тими чи іншими умовностями все ж таки має ознаки організації (керівні органи, посередницькі ланки і безпосередні виконавці). Зазвичай керівництво такою діяльністю здійснюється у відповідних службах і підрозділах безпеки, маркетингу, кадрів, зв’язку з пресою та ін. У цих підрозділах плануються шпигунські дії, виробляються методи їх реалізації, обумовлюються терміни і підбираються виконавці. Тут зосереджувалася вся аналітична робота й обробка отриманої інформації. 
Якщо до шпигунських дій залучаються відповідні фірми, то все керівництво такою діяльністю здійснюється останніми, а замовник формулює завдання і проводить оплату його виконання.

Література:

Барановський О.І. Фінансова безпека: монографія. Інститут економічного прогнозування. – К.: Фенікс, 1999. – 338с.

Экономическая безопасность: Производство – финансы – банки. / Под ред. В.К. Сенчагова. – М.: Финстатинформ, 1998. – 616с.

Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко  О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізми забезпечення: монографія. – К.: Лібра, 2003. – 280с.

Міжнародне оподаткування: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 550с.