Інструменти регулювання грошового ринку

Випуск державних цінних паперів  відволікає величезні засоби з грошового  ринку на нестатки держави, зменшує  можливості використання коштів безпосередньо  в сфері господарства, оскільки дані операції мають спекулятивний характер, і це веде до підвищення вартості коштів, підвищенню процентних ставок по кредитах і депозитам і т.д. Тому випуск державних цінних паперів повинний узгоджуватися з загальними принципами грошово-кредитної політики. Необхідні  точні розрахунки основних параметрів випуску державних цінних паперів

Іншим важливим фінансовим інструментом є політика рефінансування, тобто кредитування їм комерційних банків, надання кредитів на поповнення оборотних коштів, збільшення ліквідності, подолання тимчасових утруднень і на інші мети. Центральний банк, проводячи політику рефінансування, надає кредити комерційним банкам по своїй дисконтній ставці. Також Центральний банк може самостійно встановлювати ставку по відсотках по деяких видах кредитів.

З метою вилучення зайвої ліквідності  банківської системи Центральний  банк активно використовує такий  інструмент, як депозитні операції. Ці операції дозволяють оперативно залучати в депозити тимчасово вільні грошові кошти банків і тим самим практично миттєво нейтралізувати їхній можливий тиск на валютний ринок.

Наступним інструментом, за допомогою  якого Центральний банк регулює  грошово-кредитну політику, є процентна  політика по операціях  Центрального банку, тобто політика дисконтної ставки. Дисконтна ставка – це відсоток, під яким Центральний банк надає кредити комерційним банкам, виступаючи як кредитор в останній інстанції. Причому Центральний банк надає цей кредит не всім бажаючим банкам, а лише тим, хто має міцне фінансове становище, але терпить тимчасових труднощів. Дисконтну ставку встановлює Центральний банк. Зменшення її робить для комерційних банків позики резервних фондів дешевими. Комерційні банки прагнуть одержати кредит. При цьому збільшуються надлишкові резерви комерційних банків, викликаючи мультиплікаційне збільшення кількості грошей у звертанні. І навпаки, збільшення дисконтної ставки робить позики резервних фондів невигідними. Більш того, деякі комерційні банки, що мають позикові резерви, намагаються повернути них, тому що вони стають дуже дорогими. Скорочення банківських резервів приводить до мультиплікаційного скорочення грошової пропозиції. Зміна ставки рефінансування, викликаючи відповідну зміну ринкового відсотка, відбиває на стані платіжного балансу і валютного курсу. Підвищення ставки сприяє залученню в країну іноземного короткострокового капіталу, а в підсумку активізує платіжний баланс, збільшується пропозиція іноземної валюти, відповідно знижується курс національної валюти. Зниження ставки приводить до протилежних результатів.

              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ПРОБЛЕМИ ТА ПРЕСПЕКТИВИ РОЗВИНКУ СИСТЕМИ  ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО РИНКУ

 

 

У забезпеченні нормального  функціонування будь-якої сучасної економічної  системи важлива роль належить державі. Держава протягом всієї історії  свого існування поряд із задачами підтримки порядку, законності, організації  національної оборони, виконувало визначені  функції в сфері економіки. Державне регулювання економіки має довгу  історію - навіть у період раннього капіталізму в Європі існував  централізований контроль над цінами, якістю товарів і послуг, процентними  ставками і зовнішньою торгівлею. У  сучасних умовах будь-яка держава  здійснює регулювання національної економіки, з різним ступенем державного втручання в економіку.

Особливо зростає роль державного регулювання в умовах економічної кризи. Світовий досвід показав, що вихід із кризи можливий лише при твердій централізації  державної влади і проведенні нетривіальних заходів для забезпечення економічного росту. Так було з західноєвропейськими країнами в післявоєнний період, і  з латиноамериканськими (Чилі, Аргентиною, Бразилією) зовсім недавно.

Грошовий ринок на даний  момент в Україні знаходиться  в стані певної рівноваги, але  цей стан миттєвий і сама рівновага  є наслідком постійного її порушення. У цьому сенсі надзвичайно  важливим стає розуміння шляхів і  методів забезпечення такої рівноваги  на грошовому ринку, яка б дала змогу оптимізувати його функціонування і забезпечувала б економічне зростання в нашій державі. [3, c. 107]

Констатуючи певні досягнення в  становленні грошового ринку, треба  сказати, що є ряд проблем, пов’язаних із розвитком цього ринку.

Треба зазначити, що за перші 18 років існування нашої держави, ми ще не змогли створити повноцінний ринок грошей і ринок капіталів. Глибока криза, яка мала місце в нашій економіці, низький рівень ринкової культури населення та багато інших чинників стали суттєвою перепоною на шляху становлення ринку капіталів. Але під’йом в економіці, який почався з 2000 року, і досить помітне зростання уваги як населення, так і господарюючих суб’єктів до операцій на ринку капіталів виступають надійною запорукою того, що цей сегмент грошового ринку в недалекому майбутньому стане потужним і відіграватиме суттєву роль у розвитку ринкової економіки нашої держави[4, с. 52]

Ще однією проблемою розвитку грошового  ринку є зменшення відсотка за середньо- і довгострокові кредити. Вирішення цієї проблеми вимагає розвитку банківської системи і постійного вдосконалення тих відносин, які складаються між господарюючими суб’єктами і установами, що надають кредити. Якщо кредитування буде збільшуватись в Україні, то це пожвавить інвестиційну діяльність в державі і призведе до позитивних наслідків у функціонуванні суспільного виробництва.

У сучасній економіці України значно поширились тіньові процеси, які  негативно впливають на функціонування грошового ринку, бо вони стимулюють утаювання доходів від оподаткування, приховування кримінальних грошових доходів, відмивання тіньових грошей.

Правління Національного банку  України, беручи до уваги наявність  на грошово-кредитному ринку передумов  для подальшого розширення грошової пропозиції та з метою стримування  інфляційних процесів і посилення  ролі обов'язкових резервів як одного з монетарних інструментів для регулювання  грошової маси в обігу прийняло постанову Правління Національного банку України від 29.08.2005 № 315 "Про регулювання грошово-кредитного ринку", якою передбачено з 1 вересня 2006 року:

• установити обсяг обов'язкових резервів, який має зберігатися щоденно на початок операційного дня на кореспондентському рахунку банку в Національному банку України, у розмірі не менше 100 процентів від суми визначеного та сформованого обсягу обов'язкових резервів за попередній звітний період резервування;
• проаналізувавши динаміку макроекономічних і монетарних параметрів у січні 2006 року, рівень ліквідності банків та процентних ставок за залученими та розміщеними ними коштами, Правління Національного банку України зазначає, що ситуація на грошово-кредитному ринку в цьому місяці свідчить про подолання негативних проявів ІV кварталу 2005 року та формування позитивних тенденцій розвитку, що відобразилося в зниженні темпів інфляції, відновленні довіри до банківської системи з боку населення, збільшенні ліквідності банків, стабільному перевищенні пропозиції іноземної валюти над попитом.

Зниження основних монетарних показників (монетарна база в січні зменшилася на 2,9%, грошова маса – на 0,1%) узгоджувалося  з політикою Національного банку  України щодо стримування інфляційних  процесів (індекс споживчих цін у січні 2005 року становив 101,7% порівняно із 102,4% у грудні 2004 року) і було результатом насамперед зменшення готівки поза банками (на 4%), що свідчить про поліпшення структури грошової маси (питома вага готівки поза банками в грошовій масі в січні зменшилася з 33,6% до 32,3%). Обсяг коррахунків банків у січні 2006 року збільшився на 4%, або на 0,3 млрд. грн. передусім через здійснення Національним банком України інтервенцій з купівлі валюти на міжбанківському ринку, обсяг яких становив 0,7 млрд. дол. США. [9, c. 109 ]

Свідченням відновлення ліквідності  банківської системи є те, що в  січні банками було достроково повернуто 0,7 млрд. грн. із 1 млрд. грн. стабілізаційних  кредитів, які були надані банкам у  період виникнення напруження на грошово-кредитному ринку, а також активна участь банків в аукціонах з розміщення депозитних сертифікатів Національного  банку України та незначний попит  банків на кредити рефінансування.

Стабілізації ліквідності банків сприяло відновлення довіри вкладників до банківської системи (депозити фізичних осіб у січні 2006 року збільшилися  на 6,3% як за рахунок збільшення вкладів  в національній (на 6,6%), так і в  іноземній валютах (на 6,0%), що дає  змогу банкам знизити ставки як за залученими, так і за розміщеними  коштами. [1, c. 7 ]

Ураховуючи вищезазначене, та зважаючи на наявний рівень ліквідності банківської  системи та прогноз її зміни надалі, беручи до уваги обсяг операцій на міжбанківському кредитному ринку  та вартість ресурсів на ньому, керуючись  статтею 25 Закону України "Про Національний банк України», статтями 47 та 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність» та Положенням про процентну  політику Національного банку України, затвердженим постановою Правління  Національного банку України  від 18.08.2004 № 389, Правлінням Національного  банку України прийнято постанову від 09.02.2006 № 33, якою передбачено:

• рекомендувати банкам під час визначення ціни за залученими коштами в національній валюті орієнтуватися на розмір облікової ставки Національного банку України плюс 5-7 відсоткових пункти (в залежності від терміну залучення коштів), в іноземній – на розмір ставки LIBOR плюс 1-3 відсоткових пункти (в залежності від терміну залучення коштів).

Національний банк України проводячи  грошово-кредитну політику, що спрямована на забезпечення цінової стабільності (підтримував через процентні  ставки за активними та пасивними  операціями відповідну ліквідність  та обсяг грошової маси в обігу, забезпечував збалансованість попиту та пропозиції на валютному сегменті ринку), стримання інфляційних процесів в державі, незважаючи на значні соціальні виплати наприкінці 2005 року та в I півріччі 2006 року, цінові шоки на окремих товарних ринках. Індекс споживчих цін за січень-листопад 2006 року зменшився на 0,3 пункти порівняно з індексом споживчих цін в аналогічному періоді минулого року.

На початку 2007 року відбулось суттєве  уповільнення темпів інфляції (протягом січня-травня середньомісячний темп становив лише 0,4 відс.), що було обумовлено, зокрема, насиченням продовольчого ринку. Проте, починаючи з червня темпи інфляції різко прискорились і за підсумками десяти місяців ціни споживчого ринку зросли на 11,7 відс. (у жовтні по відношенню до жовтня минулого року інфляція становила 14,8 відс.), що є найвищим значенням для зазначеного періоду за останні сім років.

У 2008 році квартальний рівень інфляції перевищував її базове значення майже на 4 в.п.

За підсумками розрахунку базового індексу споживчих цін можна констатувати, що інфляція у І кварталі 2008 р. значною мірою залежала від шоків пропозиції та сезонних коливань. [11, с. 109]

Отже, після виходу України з  Радянського Союзу грошовий ринок  почав поступово розвиватися, він  обслуговує рух оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських  організацій, держави та населення.

Для вдосконалення його функціонування необхідне покращення діяльності всіх його суб’єктів, вдосконалення законодавчої бази, регулює роботу фінансових посередників, розвиток малого та середнього бізнесу, приватизація землі. Тобто потрібно підвищувати активність всіх учасників  грошового ринку.

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Невід’ємною складовою  частиною сучасних товарно-грошових відносин є грошовий ринок. В умовах розвитку соціально орієнтованої і регульованої ринкової економіки організація  цього ринку і рівень ефективності його функціонування – це один з  вирішальних важелів вирішення  економічних і соціальних завдань, які ставить перед собою суспільство.

Сьогодні грошовий ринок  має складну внутрішню структуру, що складається з низки взаємопов’язаних між собою елементів. Їх взаємозв’язок  і спосіб функціонування врешті-решт і формують механізм грошового ринку. Об’єктивні основи дії цього механізм, його особливості і припустимі межі втручання держави в його роботу – усе це стає занадто значущим моментом не тільки для пізнання і  формування певного світогляду, але  й для практичних дій щодо забезпечення необхідного втручання держави  в механізм ринкового саморегулювання. Останнє особливо важливо сьогодні з огляду на широке використання монетаризму як теоретичної підвалини організації і забезпечення ефективного суспільного відтворення та економічного зростання.

В Україні грошовий ринок  знаходиться в стані становлення. Після виходу України з Радянського  Союзу грошовий ринок почав поступово  розвиватися, він обслуговує рух  оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення.

Констатуючи певні досягнення в становленні  грошового ринку, треба сказати, що є ряд проблем, пов’язаних із розвитком цього ринку. Треба зазначити, що за перші 18 років існування нашої держави, ми ще не змогли створити повноцінний ринок грошей і ринок капіталів. Глибока криза, яка мала місце в нашій економіці майже 10 років, низький рівень ринкової культури населення та багато інших чинників стали суттєвою перепоною на шляху становлення ринку капіталів. Але все ж таки можна побачити перспективи для подальшого розвитку грошового ринку.