Інвестиційні компанії та фонди. Історія їх становлення в Україні та перспективи розвитку

 Вкладаючи грошові  кошти в пайовий інвестиційний  фонд, інвестор фактично укладає  з керуючою компанією договір  довірчого управління і стає власником інвестиційних паїв. Паї видає керуюча компанія, що здійснює довірче управління цим пайовим інвестиційним фондом.  

Майно, передане в пайовий фонд пайовиками, залишається власністю пайовиків, а керуюча компанія здійснює довірче управління пайовим інвестиційним фондом, здійснюючи операції з цим майном. Керуюча компанія вправі передати свої права і обов'язки з управління пайовим фондом іншої керуючої компанії.

Як зазначено в визначенні, пайовий фонд не є юридичною особою, а його майном розпоряджається керуюча компанія. Діяльність же керуючої компанії строго регулюється і контролюється. По-перше, керуюча компанія може управляти пайовим фондом тільки на підставі ліцензії на здійснення діяльності з управління інвестиційними фондами, пайовими інвестиційними фондами та недержавними пенсійними фондами. По-друге, керуюча компанія може поєднувати діяльність з управління пайовими фондами тільки з діяльністю з довірчого управління цінними паперами, управління пенсійними резервами недержавних пенсійних фондів та управління страховими резервами страхових компаній.

Щоб керуюча компанія не могла зловживати коштами інвесторів, придумано розділення управління коштами від їх зберігання. Зберігаються кошти пайовиків в іншій організації - спеціалізованому депозитарії, який не тільки зберігає їх, а й контролює законність операцій з цими коштами.

Це називається принципом відокремлення майна, що становить пайовий інвестиційний фонд від майна самої керуючої компанії.

Спеціалізований депозитарій - організація, яка веде зберігання та облік прав на цінні папери, складові пайовий фонд.

Спеціалізований депозитарій не має права користуватися і розпоряджатися майном. [16, c.49]

Спеціалізований депозитарій стежить за тим, куди керуюча компанія спрямовує кошти пайовиків, - з метою дотримання вимог до складу та структури активів пайового інвестиційного фонду згідно інвестиційної декларації фонду.

У разі якщо керуюча компанія дає спеціалізованому депозитарію які-небудь розпорядження щодо майна фонду, що суперечать законодавству, то спеціалізований депозитарій не має права виконувати такі доручення. Він повинен діяти виключно в інтересах пайовиків. Якщо спеціалізований депозитарій в ході контролю за діяльністю керуючої компанії виявляє відповідні порушення, то він зобов'язаний повідомити про це Федеральну комісію з ринку цінних паперів. Спеціалізований депозитарій також веде реєстр власників пайовиків ПІФу, тобто хто, коли, скільки паїв купив і продав. Або, згідно з Правилами конкретного фонду. Цієї діяльністю займається спеціалізований реєстратор. [20, c.47]

Але на цьому контроль за діяльністю керуючої компанією не закінчується. Щорічно керуюча компанія піддається перевірці аудитором. Аудиторській перевірці підлягають бухоблік, ведення обліку і складання звітності по майну фонду, склад і структура активів фонду і т. д.

Державне регулювання діяльності керуючих компаній пайових інвестиційних фондів, спеціалізованих депозитаріїв і державний контроль за їх діяльністю здійснюються Державною комісією з ринку цінних паперів (ДКЦП). Керуюча компанія зобов'язана надавати звітність в ДКЦП. Завдяки такій організації роботи пайового фонду гроші пайовиків не можуть випаруватися або бути витраченими на шкоду пайовикам.

Отже, вартість активів фонду може зменшитися через зниження ринкової ціни цінних паперів, складових майно фонду, але фонд не може зникнути. Навіть при банкрутстві керуючої компанії пайовики не постраждають, а пайовий фонд буде переданий в управління іншій компанії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Сучасні проблеми інвестиційних  фондів і компаній в Україні

Серйозною перешкодою на шляху розвитку інвестиційного фонду  є дефіцит надійних фінансових інструментів. Перелік цінних паперів, в які інвестують дуже малий: з 12 тисяч акціонерних товариств в країні не більше двох десятків акцій даних товариств, можуть претендувати на розміщення в портфелях ІСІ.

Особливо малою є пропозиція надійних інструментів в корпоративному секторі, що говорить про невирішені проблеми у сфері корпоративного управління й розвитку фондового ринку. Навіть ринок облігацій внутрішнього державного займу не є достатньо ліквідним для того, щоб вільно продавати та покупати державні цінні папери [12, с.116].

Безпосередній вплив на результати функціонування ІСІ здійснює загальна ситуація на фондовому ринку, рівень розвитку якого залежить від збільшення обсягів торгів, підвищення якості роботи фондових бірж, реєстраторів, зберігачів і депозитаріїв, від ймовірності перенесення операцій з неорганізованого ринку на організований, створення умов для входження іноземних портфельних інвесторів.

До основних заходів, спрямованих на розкриття та посилення інвестиційного потенціалу інвестиційних фондів слід віднести такі:

– приведення законодавства, що врегульовує діяльність та вимоги європейського законодавства;

– посилення контролю за емітентами, цінні папери яких торгуються на організованому ринку, з метою підвищення якості активів;

– розширення інструментів для інвестування, доступних для ІСІ (зокрема, повноцінне впровадження похідних цінних паперів);

– внесення змін до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» з метою надання дозволу створення інвестиційних фондів, котрі можуть інвестувати залучені кошти, а також залучати кошти населення у пайові інвестиційні трасти;

– удосконалення методології розрахунку вартості чистих активів пайових інвестиційних фондів;

– спрощення процедури оформлення придбання цінних паперів пайових інвестиційних фондів;

– проведення повного повторного ліцензування ДКЦПФР інвестиційних фондів на ринку, особливо зосереджуючись на інформації про осіб, які мають контроль над інвестиційним фондом і (або) здійснюють керування ним [7, с.36];

– проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо популяризації серед населення України здійснення інвестицій у ринок пайових інвестиційних фондів.

 У системі  національних рахунків України  статистика інвестицій капітальних  вкладень включає тільки матеріальні  витрати на машини, будівлі, споруди, але не враховує найважливіші інвестиції в «знання», «інтелект», наукові дослідження та освіту.

 Під інвестиціями  розуміються ті економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення  реального капіталу суспільства, тобто на розширення або модернізацію  виробничого апарату. Сюди слід  включати і витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати являють собою інвестиції в «людський капітал», які на сучасному етапі розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, бо, зрештою, саме результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт, який визначає економічне становище країни у світовій ієрархії держав.

Також, джерелом фінансування для більшості компаній зазвичай виступають амортизаційні відрахування від основного капіталу. Деякі компанії використовують ще й такі джерела залучення зовнішніх фондів, як позики або привілейовані акції.

Отже, недостатній рівень розвитку ринку фінансових інструментів в Україні значно звужує можливі джерела позикових коштів, і найбільш реальним з них в даний час є банківський кредит.

РОЗДІЛ 3. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

3.1. Шляхи підвищення ефективності інвестиційних фондів

 

Економічний інтерес в інвестиційній діяльності визначається як прагнення потенційних інвесторів до одержання прибутку, збільшення власності, майна, капіталу.

Створення сприятливого інвестиційного середовища та посилення механізму мотивації довгострокового вкладення коштів пов’язане з використанням як ринкових заходів, так і заходів щодо централізованого державного регулювання інвестиційної діяльності. Ключовий принцип державної політики по відношенню до внутрішніх інвесторів полягає у тому, щоб, не втручаючись в їх діяльність, максимально сприяти підвищенню їх інвестиційної активності та забезпеченню надійного захисту вкладених коштів.

З метою залучення капіталу незалежних інвесторів необхідно створити систему диференційованих податкових пільг, які б компенсували несприятливі чинники інвестиційного середовища: субсидії за рахунок бюджету та інвестування проектів у пріоритетних галузях; звільнення від податків коштів підприємств, які спрямовуються на розвиток свого виробничого потенціалу; надання пільгових кредитів громадянам на будівництво в доповнення до їх власних коштів.

Системний розгляд шляхів і пропозицій щодо значного прискорення і підвищення ефективності інвестиційної діяльності дозволяє згрупувати їх навколо таких головних проблем:

- Створення сприйнятливого для інвесторів інвестиційного середовища;

- Визначення державних, галузевих і регіональних пріоритетів;

- Формування комплексної системи державного управління інвестиційною діяльністю;

- Консолідація і розвиток джерел фінансування інвестицій;

- Створення системи державної підтримки інвестиційної діяльності галузей, територій, суб’єктів господарювання та інвестиційних проектів. [6, с.48]

Для підвищення ефективності інвестиційної діяльності в Україні доцільно:

а) розвивати підтримку вітчизняних виробників, конкурентоспроможної продукції, експорт і витіснення з українського ринку імпортних товарів;

б) відпрацювати механізми встановлення та реалізації інвестиційних пріоритетів;

в) розвивати і комплексно використовувати всі можливі джерела залучення інвестицій, як внутрішніх, так і іноземних;

г) впровадити дієву державну амортизаційну політику, яка забезпечувала б відчутне накопичення інвестиційних коштів і прискорене оновлення основного капіталу підприємства всіх форм власності;

д) відновити і зробити дієвою систему державної експертизи інвестиційних проектів, забезпечуючи державну підтримку пріоритетних проектів;

е) впровадити механізми гарантування і страхування усіх видів інвестицій від можливих ризиків;

ж) активно використовувати інвестиційний потенціал регіонів України, забезпечуючи їх орієнтацію на реалізацію загальнодержавних пріоритетів;

з) ширше вивчати і впроваджувати позитивний досвід інвестування економіки країн СНД і дальнього зарубіжжя. [9, с.71]

Для активізації інвестиційної діяльності мають бути створені необхідні умови, за яких діятимуть позитивні фактори впливу та зростання внутрішнього інвестиційного потенціалу підприємств, галузей і регіонів. Для цього необхідно подолати кризу неплатежів, зміцнити фінансово-кредитну сферу, створити умови для ефективної діяльності приватизованих підприємств. У разі відсутності цих умов державна інвестиційна політика буде розв’язувати лише поточні завдання соціально-економічного виживання країни і населення, а не створюватиме умови для активізації інвестиційних процесів. [11, с.37]

Для покращення стану інвестиційного середовища в Україні необхідно зміцнити інститути державної влади: вдосконалити законодавство, зробити дієвою діяльність судів, викорінити злочинність та корупцію. Ця робота повинна проводитись паралельно з винятково важливими структурними зрушеннями - вирівнюванням умов конкуренції та подальшою лібералізацією економіки. Неефективні підприємства не повинні підтримуватися державою та місцевою адміністрацією ні прямо, ні опосередковано.

Отже, відчувається гостра потреба у створенні повноцінної інвестиційної інфраструктури, в першу чергу розподільчої та накопичу- вальної систем банків, страхових компаній, пайових і пенсійних фондів, фондового ринку, щодо. Інвестори повинні мати можливості зниження або ліквідації ризиків шляхом загальноприйнятих у світовій практиці фінансових та правових інструментів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже після написання роботи, можна зробити такі висноки, що інвестиційна діяльність в Україні ще знаходиться в стані становлення, причому цей процес відстає від потреб реформування економіки. У цьому виявляється взаємозалежність всієї економічної системи і інвестиційної діяльності, яка є джерелом фінансування господарського механізму. Основною причиною слабкості інвестиційної діяльності в Україні є не стільки законодавча і правова база, скільки економічна криза, спад виробництва, розрив традиційних господарських зв'язків.

Але не все так погано як здається, в Україні, на мій погляд.  Адже  існує інтерес з боку іноземних інвесторів до українських підприємств. Але інвестиції можуть бути, отримані тільки в тому випадку, якщо дане виробництво  привабливе для інвестицій. На підприємстві повинно бути чітко визначено, як і куди воно буде використовувати отримані кошти. Необхідна стратегія інвестиційної діяльності, коли вона чітко визначена і прораховані всі можливі варіанти, розраховані використання залучених коштів.