Облік операцій з формування і використання резервних фондів банку

1.Облік операцій  з формування і використання  резервних фондів банку.

Чинним законодавством України регулюється порядок створення та використання лише статутного і резервного фонду банку. Банки також зобов’язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Фонди, призначені для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банку, вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання його працівників, банки мають право створювати самостійно з урахуванням вимог чинного законодавства (якщо такі існують).

Резервний фонд формується в процесі подальшої (після створення) діяльності банку. Він призначений для покриття можливих збитків по операціях і  послугах, які надає чи виконує  банк. Наявність резервного фонду  забезпечує фінансову стійкість  банку, що, в свою чергу, позитивно  впливає на підвищення його платоспроможності  і зменшує вірогідність банкрутства.

Характеризуючи  резервний фонд, слід ураховувати  особливості його формування і використання, які виникли із набранням чинності (у січні 2001 р.) Законом України  «Про банки і банківську діяльність».

    Відрахування  до резервного фонду здійснюються  з чистого прибутку звітного  року, що залишається у розпорядженні  банку після сплати податків  та інших обов'язкових платежів (далі - чистий прибуток звітного  року).

    Відрахування  до резервного фонду від чистого  прибутку звітного року здійснюються  після затвердження загальними  зборами учасників банку річного бухгалтерського звіту та прийняття рішення щодо розподілу прибутку.

Розмір щорічних відрахувань  до резервного фонду визначається статутом банку та має бути не менше 5 відсотків  від чистого прибутку банку до досягнення ним 25 відсотків регулятивного  капіталу, але в розмірі не менше  ніж 25 відсотків зареєстрованого  статутного капіталу банку.

     Актуальним є питання про розмір відрахувань від прибутку до резервного фонду банку. Спочатку мінімальний розмір відрахувань визначався статутом не меншим за 5 % від чистого прибутку банку. З прийняттям Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ було дозволено вимагати від банку збільшення розміру резервного фонду та щорічних відрахувань до нього.     Якщо внаслідок діяльності банку розмір регулятивного капіталу зменшиться до суми, що є меншою за розмір статутного капіталу, то щорічні відрахування до резервного капіталу мають становити 10 % чистого прибутку до досягнення ними розміру 35 % від статутного капіталу. Це впливатиме на структуру власного капіталу банку. Адже збільшення такої складової, як резервний капітал, призведе до зменшення інших складових власного капіталу — нерозподіленого прибутку тощо, оскільки джерелом формування всіх цих складових є чистий прибуток. Тому банки повинні виважено підходити до встановлення розміру відрахувань до резервного фонду. Прискорені розміри відрахувань з метою найшвидшого створення резервного фонду можуть суттєво знизити розмір. прибутку, використовуваного на виплату дивідендів.

Це негативно  впливатиме на вартість акцій і подальший  процес формування статутного капіталу банку. Занадто низькі розміри відрахувань  від прибутку збільшать термін формування резервного капіталу і негативно  впливатимуть на фінансову стійкість  банку. Тому банкам, виходячи з їх власних  потреб, доцільно застосовувати, як правило, змішаний порядок формування резервного фонду: протягом кількох років здійснювати  відрахування від прибутку у підвищених розмірах, а потім встановлювати  помірні чи невеликі розміри відрахувань  до досягнення визначеної величини цього  капіталу. Зауважимо, що чинним законодавством формування резервного фонду не обмежується  у часі, ним також не передбачені  заходи впливу за порушення банками  порядку формування і використання резервного капіталу.

Кошти резервного фонду обліковуються  банками на балансовому рахунку.  Відповідність формування резервного фонду вимогам чинного законодавства  має підтверджуватися незалежною аудиторською організацією, що здійснює перевірки  банків.

   Резервний фонд банку може бути використаний тільки на покриття збитків банку за результатами звітного року згідно з рішенням спостережної ради банку та в порядку, що встановлений загальними зборами його учасників.

    Резервний   фонд   комерційного  банку зберігається  на  
окремому рахунку в Національному банку України і  використовується  
тільки з дозволу Національного банку України.

     У цьому разі робляться такі проводки:

     у комерційному банку  
                           Д-Т 950  
                           К-Т 011 формування резервного фонду  
                           Д-Т 800 особливий рахунок у НБУ  
                           К-Т 161  

     у Національному банку України  
                           Д-Т 161  
                           К-Т 801  

     Кошти  резервного  фонду акумулюються  в регіональному  
управлінні  Національного  банку України  за  місцем  знаходження  
комерційного  банку і  не  пізніше 10 числа слідуючого за звітним  
місяцем перераховуються на особливий рахунок у Національний  банк  
України.