Проценти по кредитним операціям: техніка нарахування, сплата, облік

Розподіл країн за групами ризику.

Група №1 Австралія, Австрія, Бельгія, Канада, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Люксембург, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Тайвань, Великобританія, США.

Група №2. Чілі, Чехія, Греція, Ісландія, Ізраїль, Кувейт, Словенія, Китай, Угорщина, Корейська Республіка, Малайзія, Польща, Катар, Туніс, Естонія, Латвія.

Група №3. Хорватія, Єгипет, Оман, ЮАР, Таіланд, Трінідад і Тобаго, Уругвай, Литва.

Група №4. Аргентіна, Колумбія, Сальвадор, Індія, Мексіка, Марокко, Перу, Філіпіни, Словакія, Хорватія.

Група №5. Болівія, Ліван, Іорданія.

Група №6. Бразілія, Болгарія, Домініканська Республіка, Папуа  Нова Гвінея, Туреччина, Казахстан.

Група №7. Ямайка, Монголія, Пакістан, Парагвай, Румунія, Сурінам, Венесуела, Росія, Молдова, Азербайджан, Туркменістан, Беларусь, Україна, Гватемала, Гондурас, Кенія, Нікорагуа, ІІІрі Ланка.

Група №8

8.1. Індонезія, Бангладеш,  Еквадор, В'єтнам.

8.2. Перелік офшорних  зон: Британські острови регіони:  Гібралтар, Олдерні, Острів Гернсі, Острів Джерсі, Острів Мен; Близький Схід: Бахрейн, Дамаск; Центральна та Південна Америка: Беліз, Коста - Ріка, Панама; Європа: Андорра, Ірландія, Кампіоне, Кіпр, Ліхтенштейн, Мадейра, Мальта, Монако, Чорногорія; Карибський регіон: Анлілья, Антігуа, Антильські острови, Аруба, Барбадос, Багамські острови, Бермудські острови, Віргінські острови, Гранд, Кайман, Гренада, Невіс, Острови Гюркс і Кайкорс, Острови Теркс і Кайкос; Африка: Ліберія, Маврикій, Сейшельські острови; Тихоокеанський регіон: Вануату, Гонконг, Західне Самоа, Лабуан, Маршалові острови, Науру, Ніуе, Острови Кука, Сінгапур. Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції:

Відповідно до змін, внесених згідно з Постановою Нацбанку №418 від 24.10.2000. Вартість предмета застави визначається банком при кредитуванні за ринковою вартістю (Якщо предметом застави є цінні папери, то їх ринкова вартість визначається відповідно до Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, затвердженого постановою Правління Національного банку від 30.12.99 №629). Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України "Про заставу"

Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань.

При розрахунку чистого  кредитного ризику не враховується застава, предметом якої є акції, випущені банком-кредитором.

При розрахунку чистого кредитного ризику за кредитами, що надані під заставу майнових прав на грошові депозити позичальника або поручителя, враховується вартість застави в розмірі 100% за умови передавання цих коштів в управління банку на строк дії кредитного договору.

Сума валового кредитного ризику за консорціумним кредитом зменшується  в провідному банку на суму кредитних  ресурсів, залучених від банків - учасників банківського консорціуму.

За кредитами, класифікованими  як "безнадійні", банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно  від наявності застави.

Ураховуючи зміни кон'юнктури  ринку, банкам рекомендується щокварталу, а також у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вартість.

Якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують  наявність і стан забезпечення, то банк зобов'язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.

 

1.2.6 Порядок  розрахунку резерву під кредитні  ризики

На підставі класифікації валового кредитного ризику та врахування прийнятного забезпечення банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування:

Табл. 1.2.7.1. «Визначення  відсотку резервування»

Категорія кредитної  операції	Коефіцієнт резервування
"Стандартна"	2%
"Під контролем"	5%
"Субстандартна"	20%
"Сумнівна"	50%
"Безнадійна"	100%

 

Для врахування ризику країни при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських  рахунках, які відкриті в інших  банках, депозитами до запитання в  інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами використовується встановлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors тощо).

Розмір резерву визначається шляхом зваження суми коштів, що обліковується на кореспондентському рахунку окремого банку, на відповідний коефіцієнт резервування:

Табл. 1.2.7.2. «Визначення  відсотку резервування по кор. рахункам»

N групи	Коефіцієнт резервування, %
1	0
2	2
3	10
4	20
5	30
6	40
7	50
8	100

До групи 8 відносяться  банки (резиденти і нерезиденти), що визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, а також банки, що зареєстровані  в офшорних зонах.

Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських  рахунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1-2, вважаються "стандартними", а віднесені до груп 3-8 - "нестандартними".

Резерв під кредитні ризики розраховується та формується головним банком і його філіями, а  відповідальність за повноту формування резервів несе головний банк.

 

1.2.7. Вимоги  щодо кредитної документації  та звітності

Критерії, що використовуються банками при аналізі кредитного портфеля, а також у процедурах прийняття і виконання рішень щодо формування та використання резерву  під кредитні ризики, мають відображатися у відповідних документах банку, що визначають його кредитну політику.

Банки зобов'язані зберігати  протоколи засідань кредитних комітетів (кредитних комісій), інформацію про здійснення кредитної операції, класифікацію кредитного портфеля і формування резервів не менше п'яти років з часу закінчення дії кредитної угоди, а також подавати ці документи уповноваженим працівникам Національного банку на їх запит.

Звітність про класифікацію кредитних операцій, створення резервів та їх використання, що складається за формами №302 "Звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності", №604 "Звіт про розрахунок резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків", №601 "Звіт про списану безнадійну заборгованість", подається: філіями - головному банку і територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням філії, а головним банком - територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням головного банку щомісяця в порядку, установленому Національним банком щодо подання статистичної звітності.

Для щомісячного розрахунку резервів банки здійснюють класифікацію кредитних операцій шляхом проведення інвентаризації та аналізу їх якості. Результати аналізу якості кредитного портфеля мають фіксуватися документально за встановленою банком формою. Ця форма має вестися і в електронному вигляді.

При цьому банк має  забезпечити збереження бази даних  цієї форми за станом на перше число  кожного місяця.

Форма заповнюється на підставі робочих документів щодо кожної кредитної операції, що ведуться кредитним інспектором, за кожним позичальником (контрагентом) окремо.

Робочі документи заповнюються після подання потенційним позичальником (контрагентом) заявки на одержання кредиту та є обов'язковими для розгляду кредитним комітетом для прийняття рішення про здійснення кредитної операції. Надалі, якщо відбуваються зміни щодо фінансового стану позичальника чи забезпечення кредиту, кредитний інспектор заповнює нові бланки робочих документів, на підставі яких класифікується кредитна операція та розраховується резерв. Робочі документи зберігаються у кредитних справах позичальників (контрагентів).

На перше число кожного  місяця інформація групується в один документ у розрізі кожного позичальника та за кожною кредитною операцією, із зазначенням проміжних і консолідованих підсумків там, де це можливо.

Загальна інформація за результатами класифікації кредитного портфеля включає всі кредитні операції банку, що підлягають класифікації та резервуванню коштів згідно з цим порядком.

Банк зобов'язаний подавати кредитні справи уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу.

Підрозділи системи  банківського нагляду Національного  банку систематично проводять перевірки  звітності банків та їх філій щодо адекватності класифікації кредитних операцій та дотримання банками порядку створення і використання резерву.

У разі виявлення розбіжностей між даними банку і даними звіту  про інспектування Національний банк має право висунути до банку  вимоги щодо перекласифікації кредитного портфеля і виправлення звітності та за потреби скоригувати розмір резерву на суму різниці, що виявлена під час інспектування.

У разі порушення банком порядку створення і використання резерву під кредитні ризики до нього  застосовуються заходи впливу згідно зі статтею 62 Закону України "Про Національний банк України" та Положенням про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженим постановою Правління Національного банку від 26.05.2000 №215.

 

1.2.9. Порядок  формування та використання резерву  під прострочені та сумнівні  щодо отримання нараховані доходи  за активними операціями банків

Також потрібно зауважити, що кредитні ризики компенсуються спеціальним резервом для відшкодування можливих втрати по позиках - це резерв, необхідність якого зумовлена кредитними ризиками в діяльності банків. 
Вказаний резерв забезпечує створення банкам більш стабільних умов фінансової діяльності і дозволяє уникати коливань величини прибутку банків у зв'язку зі списанням втрат по позиках.

Отже, в першій главі  нами були розглянуті такі питання  як: засади проведення кредитних операцій – як найбільш доходних, і як наслідок найбільш ризикових операцій комерційних  банків та теоретичні аспекти по формуванню резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

 

Висновок

Отже можемо підвести підсумок: кредитні операції – найбільш прибуткові але й найбільш ризиковані операції банку. Тому кредитна політика орієнтується на надійність заздалегідь перевірених позичальників, з якими банк протягом тривалого часу працює і знає їх фінансове становище.

З метою реальної оцінки доходів і визначення розміру  регулятивного капіталу банку встановлюється порядок формування та використання резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи за активними операціями банків.

Нараховані доходи за активними операціями банків уважаються сумнівними щодо отримання, якщо платіж за основним боргом прострочений понад 90 днів або проценти за ним прострочені понад 60 днів.

Банки зобов'язані формувати  резерви незалежно від їх фінансового  стану (прибуткової або збиткової діяльності) на всю суму прострочених понад 31 день і сумнівних щодо отримання нарахованих доходів, які обліковуються за такими балансовими рахунками:

1509 "Прострочені нараховані  доходи за коштами до запитання  в інших банках";

1519 "Прострочені нараховані  доходи за строковими депозитами, які розміщені в інших банках";

1529 "Прострочені нараховані  доходи за кредитами, які надані іншим банкам";

1780 "Сумнівна заборгованість  за нарахованими доходами за  міжбанківськими операціями";

2029 "Прострочені нараховані  доходи за врахованими векселями  суб'єктів господарської діяльності";

2039 "Прострочені нараховані  доходи за факторинговими операціями із суб'єктами господарської діяльності";