Стан фінансового ринку України та перспективи його розвитку

 Грошовий ринок  відзначається суттєвими темпами  зростання за кредитною та  депозитною масою, що свідчить  про провідну роль банківських  установ на фінансовому ринку  країни; він є кредитоорієнтованим,  суттєво зростає частка довгострокових кредитів в економіку країни.

Окрім банків – основних фінансових посередників фінансового  ринку, пожвавлюється робота і небанківських  фінансових установ. Спостерігається  тенденція щодо конвергенції фінансових посередників та поява фінансових супермаркетів, що є додатковим стимулом для удосконалення моделі фінансового сектору.

 Попри досить високу  динаміку свого формування, рівень  фінансового ринку України не  відповідає зростаючим потребам  національної економіки та суттєво  відстає від середньоєвропейських параметрів.

Торговельно-розрахункова інфраструктура фондового ринку  є витратною та недосконалою, як наслідок, більше 90% усього обсягу цінних паперів, емітованих в Україні, обертаються  на неорганізованому позабіржовому  ринку. Фінансові установи України надають клієнтам досить вузький спектр фінансових послуг, причому незадовільного рівня якості, а законні права та інтереси споживачів цих послуг недостатньо захищені.

 Одним із головних  чинників такого стану є досить  суперечлива та не повністю  сформована нормативно-правова база, що ускладнює процес розвитку фінансового сектору.

Розвиток ринку фінансових послуг гальмується низькою капіталізацією фінансових установ, що виступає серйозним  бар’єром для забезпечення реального  сектору вітчизняної економіки довгостроковими фінансовими ресурсами, а недокапіталізованість страхових компаній унеможливлює страхування масштабних ризиків зокрема в енергетичній, екологічній та фінансових сферах, стримує розвиток аграрного та медичного страхування.

Інвестиційні можливості фінансових установ обмежуються дефіцитом привабливих для довгострокового розміщення коштів фінансових інструментів. Нерозвиненість ринків спільного інвестування, страхування життя, недержавної пенсійної системи та довірчого управління не дозволяє в повній мірі залучати заощадження домашніх господарств до інвестиційного процесу. Цьому також заважає відсутність дієвих механізмів податкового стимулювання інвестиційної активності громадян та недоліки і проблеми в діючому законодавстві.

Одним з суттєвих чинників, що негативно впливає на розвиток ринку в цілому є низька транспарентність державних регуляторних органів та інформаційна закритість фінансових установ, зокрема, нестача інформації щодо результатів їх діяльності та послуг, що вони надають.

Характерною особливістю багатьох вітчизняних фінансових установ є невідповідність їх діяльності міжнародним стандартам, правилам та процедурам, визначеним Директивами Європейського Союзу.

Серед головних зовнішніх  чинників, що так чи інакше впливають  на розвиток фінансового сектора України, необхідно виділити економічний, інтеграційний, глобалізаційний та політичний.

Відтак назріла потреба  у побудові оптимальної моделі розвитку ефективного фінансового сектора  на середньостроковий період та формуванні чітких та взаємозв’язаних цілей його реформування через усвідомлення причин кризового стану та з урахуванням світового досвіду, чому буде сприяти «Стратегія розвитку фінансового сектора України до 2015 року».

 Дана Стратегія  представляє собою цілісну систему  ідей, поглядів, намірів та ключових заходів щодо розвитку фінансового сектора на середньострокову перспективу з урахуванням національних фінансових інтересів та соціально-економічних потреб країни.

Стратегія розроблена з  метою виконання Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 червня 2007 року "Про хід виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" № 659/2007 від 20 липня 2007 року робочою групою в складі представників Держфінпослуг, Національного банку України та ДКЦПФР. Цей документ розрахований на сім років.

Реалізація Стратегії  планується у два етапи: 2009–2010 роки та 2011–2015 роки. На першому етапі  повинні реалізуватись першочергові заходи щодо подолання наслідків фінансової кризи, створені на основі правових та матеріально-технічних передумов подальшого розвитку фінансового сектору та запровадження міжнародних правил і стандартів, підвищення інституційної спроможності регуляторів. На другому етапі на створеній правовій основі та зміцненій матеріальній базі будуть реалізованими передбачені Стратегію заходи, з метою наближення умов функціонування фінансового сектора України до вимог Європейського Союзу.

Ключовими заходами розвитку фінансового ринку у проекті визначаються: підвищення ефективності державного регулювання та посилення уніфікації регуляторних і наглядових вимог; реформування системи державного нагляду шляхом його відокремлення від регуляторних функцій і впровадження пруденційного нагляду у всіх сегментах фінансового ринку; забезпечення переходу від екстенсивних до інтенсивних форм розвитку фінансового ринку (від кількості до якості), консолідація ринку; створення умов для поступового підвищення рівня капіталізації фінансових інститутів, забезпечення їхньої надійності та платоспроможності.

Відтак, реалізація вище запропонованої Стратегії повинна  сприяти вирішенню проблем відповідних  сегментів фінансового ринку  та в цілому стимулювати розвиток національної економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Перспективи розвитку фінансового ринку України

 

Сучасний український  фінансовий ринок формується в умовах грошової системи, заснованої на нерозмінних  кредитних грошах. Мало того, він  створюється під впливом інфляції, що посилюється і переростає в гіперінфляцію. Як наслідок, знецінюються заощадження, підривається соціально-економічна база формування фінансового ринку, основна маса населення не має можливості брати участі в операціях на фінансовому ринку. Скорочуються також інвестиційні можливості вітчизняного бізнесу: більшість підприємств переключається у своїх операціях на грошовий ринок з метою підтримання безперервності платіжного обороту та виживання; інвестиційні проекти відкладаються. Практично формується портфель цінних паперів як резерв ліквідності, що забезпечує оперативний зв’язок з фінансовим ринком.

Отже, на шляху  створення сучасного фінансового  ринку Україна має пройти ряд  проміжних етапів. Послідовність  і швидкість досягнення проміжних  цілей, тобто створення окремих  секторів єдиного фінансового ринку, залежатимуть від швидкості зміни відносин власності й темпів розвитку капіталонагромадження.

В умовах руйнації адміністративно-командної системи  відбувається стихійне формування первісних  заощаджень. Цей процес відбувається переважно через самозахоплення колишньої державної власності, інвес-тування в “альтернативну” економіку. Усе це надає специфічних рис роз-витку сучасного процесу капіталонагромадження, серед яких можна видокремити такі:

- перетворення  держави на чистого позичальника  за рахунок різкого зменшення вартості державного майна в матеріальній і грошовій формі, зниження реальних доходів держбюджету, знецінення нагромаджень внаслідок інтенсивної емісійної діяльності;

- швидке збільшення  спекулятивних нагромаджень у  приватнопід-приємницькому секторі, особливо у великому приватному підприємництві в особі чиновників, управлінської верхівки колишніх державних підприємств, представників “альтернативного” сектору;

Динаміка зазначених процесів у сфері капіталонагромадження  може призвести до соціального вибуху, різко деформувати фінансовий ринок, що ставить під сумнів сталість багатьох спекулятивних нагромаджень.

Уже зараз зрозуміло, що фінансовий ринок не має надійного  економічного фундаменту розвитку у  сфері руху як позичкового, так і  дійсного капіталу. Розвиток його має переважно спекулятивний характер на основі форсування засновництва. Тим самим рух фінансового капіталу відривається від руху дійсного капіталу. Мало того, спостерігаються протилежні тенденції на фінансовому ринку і ринках реальних інвестиційних товарів: фінансовий капітал розширюється, а дійсний зменшується внаслідок дальшого спаду виробництва. Розбіжність тенденцій розвитку фінансового і дійсного капіталів зумовлює неминучий крах нинішнього фінансового псевдоринку. З метою його стабілізації держава має цілеспрямовано регулювати економічні процеси. Необхідно також розвивати механізми саморегулювання фондових бірж, інших інститутів фінансового ринку.

Сталість і  стабільний розвиток фінансового ринку,  залежать насамперед від сталості грошового ринку, ефективного виконання національною валютою функції критерію вартості, коштів обігу і платежу, умов конвертованості гривні стосовно іноземних валют. Зазначена залежність фінансового ринку від грошового зумовлюється “родовими ознаками” фінансового ринку, що виник унаслідок еволюції грошового ринку. Тому стійка валюта є основою стабільного збалансованого розвитку фінансового ринку. У свою чергу, стійкість валюти визначається такими макроекономічними чинниками, як ступінь збалансованості економіки, темпи її розвитку, стан держбюджету і платіжного балансу країни, розмір нагромаджень і заощаджень для інвестування, грошово-кредитна і фінансова політика.

Нині українська економіка перебуває у критичному стані. Відповідно до оцінок експертів  науково-дослідних інститутів природа економічного спаду, що охопив народне господарство, складна, комплексна. Такий спад має не тимчасовий, кон’юнктурний, а структурний характер. Структурно-технологічна незбалансованість економіки проявляється в різноманітних формах: від ресурсної незбалансованості до щораз більшої невідповідності обсягу грошової маси і її товарного покриття.

Національний банк України  намагається максимально утримати курс гривня/долар стабільним, але це їм добре вдавалося під час Євро-2012 та до виборів Верховної Ради. Зараз курс більш-менш стабільний але Національний банк довго не втримає його.

У разі стабільного курсу  висока прибутковість цих цінних паперів може залучити закордонних  спекулянтів, що посприяє зростанню  припливу валюти до України. І хоча ці вливання мають ризиковий характер, але загалом вони дозволять збільшити обсяги золотовалютних резервів. Як результат, НБУ отримає можливість за рахунок валютних інтервенцій «гасити» сплески на ринку і утримувати курс стабільним.

 Крім того, сприяти стабільності курсу гривня/долар можуть рублеві кредити. Росії вигідно з політичної точки зору надавати їх Україні. У той же час, за рахунок кредитних рублів Україна зможе розраховуватися за природний газ. В результаті, стане реальною часткова відмова від використання доларів США в цих оплатах, що знизить дефіцит поточного платіжного рахунку. А оскільки повертати гривневі кредити можна в наступні роки, то зараз проблем з ними не буде.

Майбутнє курсу гривня/рубль  залежить від цін на нафту. Між  тим, ми бачимо, що ціни на нафту в 2012 році зросли до 80-120 дол. за барель. Тому курс націлюватиметься до позначки 0,28-0,30 грн./руб.

 Однією з найважливіших передумов швидкого розвитку фінансового ринку в Україні є крім усього вище зазначеного успішне освоєння досвіду розвинених країн українськими бізнесменами й економістами як на основі вивчення друкованих джерел, прямих контактів і консультацій із зарубіжними фахівцями, так і через обмін кадрами, проходження стажування або навчання у світових фінансових центрах. Це дасть можливість сформувати кваліфіковані кадри бізнесменів і вчених, поширити в Україні вітчизняний та зарубіжний науковий і практичний досвід організації, функціонування та регулювання фінансових ринків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Становлення і розвиток фінансового ринку має стати ключовим елементом сильного економічного середовища, який підтримуватиме корпоративні ініціативи, забезпечуватиме фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів. Як каталізатор економічного зростання - фінансовий ринок буде істотно впливати на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів в умовах глобалізаційних процесів.

Розвиток та становлення фінансового ринку  України є необхідною передумовою розвитку інших секторів економіки держави. Добре функціонуючий страховий ринок, розвинені небанківські кредитні установи, пенсійні фонди та інші фінансові установи сприяють стабільному та прогнозованому розвитку усіх економічних процесів у суспільстві. Акумулюючи значні обсяги грошових коштів, фінансові установи є потужним джерелом інвестицій в економіку країни, що розвивається досить динамічно.

України має не досить ефективну систему захисту заощаджень громадян (також недовіру громадян до фінансових інститутів), обмежений доступ власників капіталів до інформації про певні підприємства, які реалізують цінні папери, недостатній рівень професійних знань учасників фінансового ринку. Все це, а також слабке державне регулювання фінансового ринку, зробили привабливими лише обслуговування держави та короткострокових інвестицій спекулятивного змісту. Саме це й визначило невеликий вплив фінансового ринку на ефективний розподіл грошей і капіталу в умовах ринкової трансформації.