Створення і розвиток грошової системи Україні

Застосування цього  інструменту монетарної політики пов'язано з певними економічними та організаційними труднощами. По-перше, у центрального банку повинен бути достатній золотовалютний запас, щоб у разі потреби можна було використати його для впливу на грошову масу. Накопичення такого запасу можливе за умови тривалого економічного зростання та активного сальдо платіжного балансу, що вимагає від країни значного економічного напруження. По-друге, кон'юнктурні ситуації на валютному і на товарних ринках можуть змінюватися не одночасно і в різних напрямах. Тому інтервенційні операції центрального банку в інтересах валютного ринку можуть виявитися не бажаними для товарних ринків. З огляду на це одночасно з проведенням інтервенційної операції на товарному ринку центральний банк повинен здійснити компенсуючі (стерилізаційні) заходи, щоб не допустити зменшення пропозиції грошей і платоспроможного попиту на товарних ринках. Найзручніше провести стерилізацію за допомогою операцій на відкритому ринку. При такому комплексному підході операції з регулювання валютного курсу можуть успішно слугувати й інструментом регулювання пропозиції грошей [8, 9].

Висновки

1. Із проголошенням  у 1991 р. України самостійною  державою виникла необхідність  сформувати власну грошову систему.  За період, що минув, досягнуті  значні успіхи у вирішенні цього завдання. Сьогодні українська держава в особі НБУ досить успішно регулює пропозицію грошей з метою забезпечення її стабільності. Проте процес формування ефективного механізму грошової системи України ще не закінчився.

2. Грошово-кредитна політика – це сукупність взаємозв'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк. Основними стратегічними цілями грошово-кредитної політики є загальноекономічні цілі держави: економічне зростання, забезпечення високої зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.

3. Грошово-кредитна політика  зводиться до економічного регулювання  через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (проценти) на грошовому ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон'юнктуру ринків і посилює стимули до розширення виробництва.

4. Вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики в Україні належить Національному банку, оскільки він несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як передбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

5. Основними інструментами  грошово-кредитної політики, які  застосовує НБУ, є: операції відкритого ринку, регулювання норми обов'язкового резервування, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти. Вибір того чи іншого інструмента визначається залежно від конкретного стану ситуації на грошовому ринку.

Література

1. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика та особливості її реалізації в Україні // Фінанси України.–2000 – № 1. с. 20-25.
2. Савлук М.І., Мороз А.М., Пудовкіна М.Ф. Гроші та кредит.– К.: КНЕУ, 2001.
3. Осецький В. Грошово-кредитна політика детермінананта інвестиційних змін // Банківська справа.– 2003.–№1.– с. 22.
4. Аванесова І. Передумови регулювання кредитної діяльності в Україні // Банківська справа.– 2002.–№4.– с. 64-79.
5. Лагутін В. Догматизм грошово-кредитної політики як гальмо економічного зростання в Україні // Банківська справа.– 2001.–№4.– с. 33-40.
6. Дзюблюк О. Особливості застосування політики облікової ставки як інструмента управління грошово-кредитними відносинами // Банківська справа.– 2000.–№3.– с. 39-42.
7. Мельник О.М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-крединої політики // Банківська справа.– 2000.–№6.– с. 34-44.
8. Мельник О. Основні параметри грошово-крединої політики в Україні // Економіка України.–2000.– №7.–с. 25-31.
9. Мочерний С., Устенко О. Кредит і кредитні відносини в контексті економічної власності // Банківська справа.– 2000. – №5. – с. 3-7.
10. Драгун Ю.В. Державний кредит в Україні // Фінанси України.– 2000. – №11. с. 141-143.
11. Цитанов С.А. Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитного регулювання економіки // Фінанси України.– 2000. – №1. с. 11-20.
12. Гребник Н.Тенденції розвитку управління грошово-кредитним ринком в Україні за період 1991-1999 рр. // Банківська справа.– 1999.–№6.– с. 22-29.
13. Швайка М. Державне регулювання грошово-кредитних відносин // Економіка України.–1999.– №2.–с. 15-20.        
14. Гребник Н. Основні напрями грошово-кредитної політики на 1998 рік // Вісник НБУ.– №2.–1998.–№3.– с. 6-9.
15. Кваснюк Б. Макроекономічні фактори грошово-кредитного регулювання // Економіка України.–1997.– №2.–с. 20-30.