Види банківських вкладів

Сторони авторського договору повинні визначити авторську винагороду за користування твором. Закон України «Про авторське право і суміжні права» (п.2, ст.33) встановлює, що авторська винагорода визначається у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні  ставки встановлені Кабінетом Міністрів України.

Права на використання твору вважаються невиключними, якщо у договорі не вказано інше.

Можливі такі способи використання твору: відтворення творів, публічна демонстрація і публічний показ, переклади творів та ін.

2. Види авторських договорів:

 

Розрізняють такі види авторських договорів:

Про передачу виключного права на використання твору: власник авторського права передає іншій (тільки одній) особі право використовувати твір певним способом, а також передає право дозволяти або забороняти використання цього твору іншим особам. При цьому за володільцем авторського права залишаються лише права, що не передаються (невідчужувані).

Про передачу невиключного права на використання твору: власник авторського права на твір передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

За авторським договором замовлення автор зобов'язується створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його замовникові. Договором може передбачатися виплата замовником авторові авансу як частини авторської винагороди.

Консенсуальний авторський договір – це угода, при якій права і обов’язки сторін (автора і користувача) виникають з моменту досягнення домовленості.

Реальним є договір, який  вважається укладеним з моменту передачі твору або здійснення іншої дії, передбаченої договором.

Взаємний договір – це договір, в якому обов’язок однієї сторони здійснити певні дії викликає обов’язок іншої сторони надати певні матеріальні блага.

Закон не забороняє автору передати користувачу авторські права на безоплатній підставі, але ця умова повинна бути безпосередньо вказана в договорі. 

Авторські договори класифікують за різними критеріями:

1. Залежно від виду твору, який  виступає предметом договору, розрізняють  авторські договори на створення  та використання літературних, музичних, архітектурних та інших творів.

2. Залежно від того, чи є предметом  договору готовий твір або твір, який ще треба створити, розрізняють:

- авторські договори замовлення  – за цим договором автор  зобов’язується створити у майбутньому  твір згідно з  умовами договору і передати його замовникові;

- авторські договори на готовий твір.

3. Залежно від обсягу переданих прав:

- договори про передачу виключних прав (ст.32.п.3);

- договори про передачу невиключних прав (ст.32.п.4-6).

4. Залежно від способу використання твору:

- видавничі договори;

- постановочні договори;

- сценарні договори;

- договори про депонування рукопису;

- договори про використання твору в промисловості;

- договори художнього замовлення  і т.д.

Існують конкретні види авторських договорів про передавання твору для використання: договір про видання або перевидання твору в оригіналі (видавничий договір); договір про депонування рукопису; договір про публічне виконання неопублікова-ного твору (постановочний договір); договір про використання неопублікованого твору в кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), у радіо- чи телевізійній передачі; договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення (договір художнього замовлення); договір про використання у промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва тощо.

Видавничий договір — це один з видів авторських договорів. Характеризується специфічним способом використання твору — виданням і розповсюдженням твору через торгівлю, бібліотеки та інші організації. Видавничі договори поділяються за своїм предметом так: договори на видання літературних творів, творів образотворчого мистецтва, музичних творів. Договори на видання літературних творів поділяються на видання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних авторів, так і іноземних.

Останнім часом дедалі більшого поширення набувають комерційні видавничі договори, за якими видання літературного твору здійснюється видавництвом за рахунок самого автора.

На автора також покладається обов'язок розповсюдження твору. Ймовірно, що в умовах ринкової економіки ці договори будуть переважати.

Видавничий договір може бути укладений на готовий твір і на твір, який буде створено у майбутньому. Цей останній договір називається ще договором замовлення (літературного або художнього).

Договір на депонування рукопису. Депонування означає передавання на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузькоспеціальний характер і треба швидко одержати інформацію про нього, вдаються до депонування. За цим договором організація за погодженням з автором передає належним чином оформлений оригінал разом з рефератом твору інформаційному органу, який зобов'язаний безплатно зберігати оригінал і здійснювати інформацію про нього шляхом публікації реферату. Крім того, цей орган зобов'язаний на замовлення всіх заінтересованих осіб виготовляти копії твору повністю або частково і видавати їм. Найчастіше на депонування передають оригінали рефератів статей, оглядів, монографій, збірників наукових праць, матеріали конференцій, з'їздів, нарад і СИМПОЗІУМІВ вузькоспеціального характеру, які недоцільно видавати друкарським способом.

Постановочний договір. Твір може бути випущений у світ публічним виконанням у видовищному закладі. Контрагентами договору виступають, з одного боку, автор — творець сценічного твору або його правонаступники, а з іншого — видовищний заклад (постановник). Особливістю даного договору є те, що він укладається лише на неопубліковані твори. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати видовищному закладу драматичний, музичний або музично-драматичний, хореографічний або пантомімний твір, а заклад-постановник зобов'язується здійснити в межах обумовленого договором або законом строку постановку і публічне виконання твору (випустити його в світ) та сплатити автору винагороду. Винагорода складається з двох частин; одноразової винагороди та збору за кожний спектакль.

Сценарний договір. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати кіно-, теле- чи радіостудії сценарій фільму або теле- чи радіопередачі в обумовлений договором строк, а студія зобов'язується виплатити автору винагороду. Предметом договору може бути тільки неопублікований твір — літературний сценарій, який повинен відповідати творчій заявці, що додається до договору. В заявці викладаються основна ідея, сюжетний задум і характеристика головних дійових осіб.

Договір художнього замовлення. За цим договором автор зобов'язується створити і передати замовнику в обумовлений договором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов'язаний виплатити автору погоджену винагороду. Це поки що єдиний з авторських договорів, в якому контрагентом автора може виступати не тільки юридична особа, а й громадянин. Особливість вказаного договору (як і попереднього) полягає в тому, що замовник не зобов'язаний випускати твір у світ, тобто виставляти твір для публічного огляду. Це право замовника — він може це зробити, а може і не робити.

Предметом договору художнього замовлення є твір образотворчого мистецтва. Це твори живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва, фотографічні твори і твори, одержані способами, аналогічними фотографії. Перелік творів образотворчого мистецтва невичерпний, оскільки досягнення науково-технічного прогресу обумовлюють появу нових об'єктів авторського права, отже, і нових об'єктів художнього замовлення.

Особливістю цього договору є й те, шо твір образотворчого мистецтва, створений на замовлення, переходить у власність замовника, якщо інше не передбачено договором.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» передбачає ще один вид авторських договорів — договори на виконання випущених у світ творів і на створення звуко- і відеозаписів та дві групи нових авторів: виконавців і виробників фонограм.

Права, передбачені розділом III Закону «Про авторське право і суміжні права», діють протягом п'ятидесяти років від дати першого виконання або постановки, першої публікації звуко- чи відеозапису або першої трансляції в ефірі.

 

3. Сторони авторського договору

 

Суб'єктами авторсько-договірних відносин є фізичні, юридичні особи, держава, тобто суб'єкти в широкому сенсі. Початковими ж суб'єктами авторського права, творцями є все-таки фізичні особи (громадяни, іноземці та особи без громадянства), так як саме їх творчою працею створюється твір.

Суб’єктами авторського договору є автор або його правонаступники та користувач.

Автор або його правонаступник – це обов’язкова сторона авторського договору, повнолітня, дієздатна фізична особа. Якщо автором є малолітня особа віком до 14 років, або недієздатна особа, договір укладається батьками чи опікунами. Неповнолітні особи віком від 14 до 18 років здійснюють авторські права самостійно.

Якщо твір написаний співавторами, авторський договір укладається зі всіма співавторами. Кожний з співавторів має право брати участь в обговоренні умов договору. Слід звернути увагу на те, що в ході підготовки збірника договір укладається як з його упорядником, так і з авторами творів, які увійшли до збірника.

Після смерті автора або співавторів права на твір переходять до його спадкоємців за законом чи заповітом. Договір на використання твору має укладатися з ними.

Другою стороною договору є користувач твору – як правило, юридична особа, яка здійснює видавничу, театральну або іншу діяльність, спрямовану на розповсюдження творів науки, літератури та мистецтва. 
Предметом авторського договору є майнові права, які автор або його правонаступник передає користувачеві. Закон України «Про авторське право і суміжні права» встановлює, що предметом авторського договору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору. 
Об’єктом авторського договору є сам твір, який передається користувачу, тому що авторські права безпосередньо пов’язані з твором науки, літератури і мистецтва. Тому авторський договір має містити як види прав, які передаються за договором, так і опис твору, по відношенню до  якого вони передаються.

У всякому разі, тільки в особі автора право є первинним, в особі інших суб'єктів воно носить характер похідний, залежить від волі автора.

В авторському договорі повинні бути передбачені:

• способи використання твору (конкретні права, що передаються за цим договором);
• термін, на який передається право;
• територія, на якій може здійснюватися використання;
• розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання твору, порядок і терміни його виплати;
• інші умови, які сторони вважатимуть суттєвими для даного договору.

Умови про обсяг переданих прав за авторським договором і розмір винагороди є істотними умовами договору.

До інших важливих умов авторського договору належать умови про термін і території, на які передається право. Але дані умови не є обов'язковими, оскільки їх відсутність не тягне недійсності авторського договору.

Важливе значення має угоду про розмір винагороди.

Термін створення і представлення твору автором за договором замовлення має важливе значення; так, згідно з ч. 2 п. I ст. 1289 ЦК України договір, який не передбачає і не дозволяє визначити термін його виконання, не вважається укладеним. Крім цього сторони передбачають терміни для усунення зауважень, терміни розгляду представленого твору.

Також авторським договором замовлення повинно бути встановлено угоду про творчу невдачу.

Все вищесказане дозволяє зробити висновок, що істотною умовою авторського договору перш за все є предмет договору. На відміну від таких умов, як термін і територія передачі авторського права, ціна встановлюється угодою сторін, неузгодженість цієї умови призведе до визнання договору неукладеним.

 

2.4. Істотні умови та форма авторського договору

 

Авторський договір як будь-який цивільно-правовий договір відбувається в результаті взаємної згоди сторін, коли збігаються їхнізустрічні волевиявлення.

Договір укладається у певній формі: усній, письмовій або шляхом вчинення конклюдентних дій.

Відповідно до ч. 2  ст. 1107 ЦК України авторські договори повинні укладатися у письмовій формі. Найчастіше авторський договір укладається шляхом складання сторонами єдиного документа. Звичайно, видавництва, театри, студії та інші організації, що використовують твори, мають розроблені з урахуванням вимог закону стандартні бланки договорів, які заповнюються та підрисуються сторонами.

Проте, варто зазначити, що Законом можуть бути встановлені випадки, у яких договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно. Мова йде про договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо) – ч. 1 ст. 33 Закону.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

У разі недодержання письмової форми договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, такий договір є нікчемним.