Банківське споживче кредитування населення

УДК 338.49:336.76

БАНКІВСЬКЕ СПОЖИВЧЕ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

Бондар О.П., к.е.н., доцент, КЕІ КНЕУ ім. В. Гетьмана

В даній статті описується споживче кредитування, яке є одним з найпоширеніших видів банківських операцій у розвинутих країнах світу і одним зі стимулювальних факторів розвитку економіки.

Бондар О.П. визначає, що об’єктом кредитування може бути практично будь-який предмет споживання (товар або послуга). Кредитують купівлю житла, побутової і оргтехніки, автомобілів, оплату навчання, відпочинку, лікування, проведення ремонту квартир і будинків. Економічною мовою, споживчий кредит – це кредит, який надається тільки в національній валюті фізичним особам – резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочення, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. Споживчий кредит – це кредит, який видається фізичній особі на її власні потреби.

Споживче кредитування починає активно розвиватися в нашій країні. Так, 30–50% усіх купівель у торгівельних мережах здійснюють у кредит, лідирує серед них побутова та аудіо- і відеотехніка. Найбільш розповсюджена сума купівель у кредит – 300–400 дол. США. Близько 80% усього ринку споживчого кредитування сконцентровано в великих торгівельних мережах «Фокстрот», «Ельдорадо» та ін. За даними Національного банку України, на жовтень 2010 року темпи приросту споживчих кредитів становили 11,1% на рік, із них у національній валюті – 3,2% на рік, у доларах США – 16% на рік. Надання споживчих позик населенню підвищує їхній платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому та прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

Бондар О.П вважає, що аналіз економічної літератури західних і вітчизняних економістів дозволяє нам відзначити, що в даний час переважає точка зору, відповідно до якої на процес споживчих витрат впливає наступна сукупність факторів: поточний доход, накопичене багатство, очікування, споживча заборгованість, процентні ставки, податки й ін. В основі виокремлення даних факторів лежить розробка і вивчення моделей поведінки споживачів.

Я підтримуємо дану точку зору, але вважаємо за необхідне здійснити більш детальне групування чинників, що впливають на процес споживчих витрат. Даний підхід ґрунтується на тому, що усі чинники об’єднані в наступні основні групи: державна політика, економічна і демографічна ситуація, очікування й інші.

Споживчі витрати індивіда протягом його життя носять нерівномірний  характер, що пояснюється не тільки різним рівнем поточного доходу, але й мінливою потребою у товарах і послугах. Адже купівля товарів тривалого користування (автомобілі, побутова техніка, житло і т.д.) вимагає одноразово великих коштів у момент купівлі, хоча їхнє використання у господарстві людини носить тривалий характер. Причому деякі товари можуть бути куплені одноразово, а споживатися протягом усього життя. Основна маса таких покупок припадає на момент створення родини, коли існує недостатній рівень заощаджень і поточного доходу, але є впевненість у майбутньому зростанні доходів. Практично єдиною можливістю покриття цих витрат і є споживчий кредит.

Тому я приєднуюся до думки Мішеля Ландрі, сформульованій ще на початку століття, що «люди максимізують сукупну корисність протягом усього майбутнього життя, вони готові заплатити за сьогоднішні блага дорожче за умови, що дохід буде з часом рости». Це пояснюється тим, що приріст поточного споживання дасть більше користі, чим приріст майбутнього споживання, яким прийдеться пожертвувати при поверненні боргу, тому що майбутній дохід буде більшим від поточного.

Крім раціональних мотивів  використання споживчого кредиту домогосподарствами для збільшення поточного споживання, автор відзначає й ірраціональні мотиви, які викликаються недостатньою силою волі, швидкоплинністю життя і непевністю у завтрашньому дні.

На мій погляд, вплив даних факторів не можна недооцінювати, хоч їхнє значення у спонуканні до збільшення споживання за рахунок майбутніх доходів не значне. Так, перспектива виявитися не в змозі насолодитися плодами майбутніх доходів внаслідок смерті чи фізичної немочі змушує людей дисконтувати майбутнє, однак імовірність втратити джерело доходу лякає людей нітрохи не менше, ніж утрата майбутніх насолод, і це змушує їх робити заощадження.

Велике значення автор приділяє споживчому кредиту у вирішенні житлової проблеми шляхом кредитування індивідуального й кооперативного житлового будівництва, купівлі квартир і будинків в особисту власність. Споживчий кредит впливає на підвищення рівня життя населення. За допомогою кредиту громадяни одержують можливість задовольнити назрілі споживчі потреби до того моменту, коли будуть зроблені відповідні грошові нагромадження. Так, люди, що стикаються з нестачею доходів у сьогоденні і сподіваються на сталість і достатність доходів у майбутньому, а тому бажають підвищити свій нинішній рівень споживання за допомогою споживчого кредиту. У першу чергу, до цієї категорії людей потрібно віднести студентів, що практично не мають поточних доходів у період навчання в навчальному закладі, але потенційно мають істотні доходи після майбутнього працевлаштування.

Автор зазначає, що споживчий кредит благотворно позначається на всіх сферах життя суспільства, від важливої ролі в проведенні ефективної державної демографічної політики до розвитку прогресивних форм торгівлі,  хоча  він не завжди має хороший вплив, лише за правильним використанням можна досягти позитивних змін.

Стаття присвячена питанням кредитування населення на споживчі потреби українськими комерційними банками. Аналізується сутність споживчого кредиту, сучасний стан кредитних взаємовідносин банків та населення, перспектив та шляхів їх розвитку. Незважаючи на тенденції, що стримують, споживче кредитування в Україні в цей час, після призупинення фінансової кризи в нашій країні й настанні економічної стабільності, банки знову звертають увагу на населення й відновлюють видачу кредитів на поточні потреби.

І.О. Карлова, В.А. Стефанова

РОЗВИТОК СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУВАННЯ В СУЧАСНИХ

УМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ КРЕДИТНО-БАНКІВСЬКОЇ

СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Сучасні вимоги конкурентного середовища вимагають докорінно змінити систему кредитування суб'єктів господарської діяльності,насамперед, фізичних осіб, оскільки саме на це кредитування припадає близько третини обсягу всіх кредитних угод. Це і зумовлює необхідність проведення аналізу сучасних ознак,проблем і перспектив розвитку споживчого кредитування в умовах світової фінансової кризи.

В даній статті розглядаються  історія розвитку кредитних відносин у незалежній Україні. Складалась вона на базі тих кредитних відносин, які існували в Радянському Союзі з його адміністративно-командною системою господарювання. Щоправда, у галузі кредитних відносин перехід від старої до ринкової системи господарювання здійснювався швидше, ніж в інших сферах життя нашої країни. Це пояснюється тим, що в основі цих відносин лежить наймобільніший ресурс – гроші. Але, на жаль, кредитні відносини в Україні після розпаду Радянського Союзу розвивалися недостатньо, що негативно вплинуло на розвиток і стан економіки. З переходом до ринкових умов господарювання змінювався склад як кредиторів, так і позичальників. Основними кредиторами стали комерційні банки, у тому числі колишні державні, а позичальниками дедалі більше ставали приватні та колективні підприємства, приватні підприємці та окремі громадяни.

Розмір кредиту визначається доходами та кредитною історією клієнта. Існують спеціальні бюро, де банк може одержати кредитну історію свого позичальника. На всьому пострадянському просторі тільки у Вірменії поки вдалося створити такий інститут.

В країнах з розвинутою ринковою економікою споживчий кредит як зручна і вигідна форма обслуговування населення суттєво впливає на розвиток економіки і тому активно регулюється з боку держави. Регулювання здійснюється як на рівні надання кредиту, так і на рівні його використання і виражається або в заохочуванні кредитування кінцевого споживача через відсоткову ставку, термін кредиту, первісну участь власними коштами в кредитній операції або ж у більш жорсткому режимі кредитування. Таке кредитування приносить банкам левину частку доходів. Майже всі великі покупки відбуваються в кредит.

Важлива статистика свідчить нам, що у Європі кількість користувачів споживчих кредитів в 50 разів перевищує російські показники, а в США – в 75. Вирішальну роль при цьому відіграє ціна кредиту. Так, ціна кредиту на покупку автомобіля у Великій Британії складає 2–3% в рік, тоді як в Україні – до 35–50% річних. При цьому кредит на покупку машини у Великій Британії оформляють, як правило,на три роки, а ціна автомобіля збільшується лише на 8–10%. Окрім кредитів на придбання автомобілів, у Великій Британії також дуже вигідно позичати невеликі суми грошей на покупку побутової техніки. Вартість таких кредитів не перевищує 5–6% річних. Французи за кредит на покупку автомобіля платять 7–8% у рік, на покупку побутової техніки – близько 10%. Споживчі кредити в Німеччині коштують від 9 до 12% річних (за умови що кредит видається на три роки). Якщо людина має солідний рахунок у банку, то останній позичить гроші під 5–6% річних. Правда, під заставу цього самого рахунку.

Варто замітити, що терміни  кредитування поки не потерпіли глобального перегляду: гроші на придбання автомобіля видають на традиційні для нашого ринку 7–8 років. Що ж стосується першого внеску, то в більшості випадків банки надають кредити тільки за наявності 30–50% внеску. Покупців, які готові заплатити такий внесок, лише 10%, інші або купують автомобіль за готівку, або не купують його зовсім.

У статті розкрито історичний розвиток кредитних відносин, розглянуто підходи вітчизняних і зарубіжних авторів до визначення споживчого кредиту, проведено аналіз реального стану кредитування фізичних осіб в сучасних умовах господарювання, виявлено проблеми сьогодення та перспективи розвитку споживчого кредитування в сучасних умовах функціонування кредитно-банківської системи України.

О.С. ПЕТРИКІВА, М.В. ЦЕБЕРМАН

Харківський державний  технічний університет

будівництва та архітектури

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ  СПОЖИВЧОГО

КРЕДИТУВАННЯ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

В статті зазначається, що необхідною передумовою надання будь-якого кредиту є аналіз кредитоспроможності позичальника. Останнім  часом українські банки застосовують  кредитний  скоринг,  що  стає  все популярнішим,  хоча  зарубіжні банки застосовують його досить давно й досить ефективно. Скоринг являє собою математичну або статистичну модель, за допомогою якої банк визначає, наскільки велика ймовірність, що даний потенційний позичальник поверне кредит у встановлений строк.

Наступним  кроком  є  рейтингова  оцінка позичальника, тобто  розгляддаються  доходи  та  витрати позичальника-фізичної  особи, визначається узагальнений  показник  фінансового  стану  позичальника з  урахуванням вагомості (коефіцієнт платоспроможності, платоспроможності сім’ї та ін.), потім  підраховують  суму  балів.  За  цією  методикою  запропонована  така рейтингова шкала, яка розроблена для умов нашого  середовища і широко застосовується банками України, за якою можна віднести позичальника до будь-якого класу: якщо позичальник набрав  менше 15  балів, то його відносять до класу Д; якщо від 15-20 – до класу Г; якщо від 20-25 – до класу В;  якщо від 25-30 – до класу Б, а якщо понад 30 балів – до класу А.

Вперше техніка кредитного  скорингу була  запропонована американським економістом Д. Дюраном у 1941 році. Для підбору позичальників за споживчим кредитом Дюран стверджував,  що виведена ним формула може допомогти кредитному працівнику легко й швидко оцінити якість звичайного претендента на кредит.

У сучасній зарубіжній банківській  практиці у  процесі побудови скоринг-систем  найчастіше, крім вищезазначених, враховуються  такі  характеристики  клієнта:   кількість   дітей,   сімейний   стан,   дохід,  наявність телефону, строк співробітництва з банком. Але трапляються такі випадки, коли закладення тієї чи іншої характеристики в скоринг регулюється державою. Так, наприклад, у США комерційним банкам заборонено використовувати таку характеристику, як стать. Вітчизняні комерційні банки цю характеристику використовують; вона навіть є досить поширеною, оскільки є показовою (аналіз показує, що в середньому жінки розраховуються за кредит краще, ніж чоловіки).

Я більше підримую систему оцінки США, де діють спеціальні юридичні норми і правила, що регулюють використання споживчих кредитів. Кредитори не мають права дискримінувати потенційних позичальників: за расовими, релігійними ознаками, національністю, сімейним станом, статтю (якщо відповідають основним  критеріям відносно кредитних ризиків). Однак кредит може отримати тільки громадянин певної країни. Аналіз кредитоспроможності клієнта передує укладанню з ним кредитного договору і дає змогу виявити фактори ризику,  які здатні  привести  до  непогашення виданого банком  кредиту в обумовлений строк, і оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Визначення  кредитоспроможності клієнта є невід'ємною частиною роботи банку з визначення можливості надання кредиту. Під аналізом кредитоспроможності позичальника розуміють оцінку банком позичальника з погляду можливості й доцільності надання йому кредиту, визначення  ймовірності повернення  згідно  з кредитним договором.  Аналіз кредитоспроможності клієнта дає змогу банку своєчасно утрутившись у справи боржника вберегти його від банкрутства, а за неможливості цього — оперативно призупинити кредитування.

Для  більш  ефективного  функціонування  сфери  споживчого  кредитування з боку держави необхідно приділити увагу розробці механізму державної підтримки банків  (сьогодні понад 20  банків  України проблемні в плані своєї діяльності, але НБУ може взяти під свою опіку лише 7-8 банків), вдосконалення  законодавчої  бази  щодо організації саме  кредитного процесу (НБУ повинен розробити положення або інструкцію, яка б  регулювала кредитні відносини).

Протягом останніх двох  років  в  економіці України  відбувається  поступове відновлення  обсягів  банківських  кредитів,  у тому числі наданих фізичним  особам, тобто  з кожним  роком  кредитування  набуває все більшої  актуальності. Пов’язано  це  з  тим, що  суспільство  прагне ефективно  розвиватися, функціонувати, а без  розвитку банківської сфери, насамперед споживчого кредитування,  неможливо  підвищити  життєвий  рівень  всіх верств населення Вивчення системи  споживчих кредитів та активна робота банків  у галузі  обслуговування  фізичних  осіб  є  необхідною  умовою  зміцнення  ресурсної  бази,  розширення  ринків  їх  успішної  конкурентної  боротьби  з небанківськими  фінансово-кредитними  організаціями.  При  цьому  мова повинна йти не тільки про  вдосконалення  техніки кредитування  і розширення видів кредитних послуг, але й  про вироблення цілого комплексу  нових   принципів   організації   споживчого   кредитування,   удосконалення системи електронних  платежів, розширення мережі автоматів, уніфікацію кредитних карток, їх акцептування у будь-яких терміналах незалежно  від банку емітента.